Етер

– ми напевно будемо завершувати, всім па-па!

Женя сьогодні залишився у друга, до комендантської години залишалося замало часу.

Спартак завершив ефір і сказав :

– хороший сьогодні етер був

– так мені теж сподобалось, але тобі не здається, що щось змінилося?

– та ні, а що тобі здалось таким?

– сам не знаю, наче якась інша атмосфера,- Женя подумав ще секунду і додав,- я зараз.

чоловік вийшов на балкон, дістав з кишені пачку цигарок і підпалив одну.

– але все ж мені здається щось було не так,- поглинув у роздуми він,- та ж сама аудиторія, ті ж жарти, той самий співрозмовник, хоча.. якщо згадати то Спартак змінився за останніх пару місяців, і наші стосунки теж змінилися.

два тижні тому, коли Женя так само як і сьогодні залишився у друга, товариші взяли алкоголю і під його дією мало не поцілувалися. здавалося б тоді все було звичайним, вони дивилися фільм, іноді обмінюючись парою фраз, проте в якийсь момент Женя зловив погляд Спартака на собі. актор повернув голову і подивився прямо у вічі товаришу, в напів темряві кімнати той виглядав ще привабливіше ніж раніше. їх обох наче магнітом потягнуло один до одного, в той момент як  відстань між ними скоротилася до пари сантиметрів у фільмі почався якийсь голосний діалог і чоловіки продовжили перегляд наче нічого не сталося.

відтоді Женю і непокоять їх відносини, а Спартак таке відчуття ніби забув про той випадок.

– трясця останній раз я відчував таке на початку минулих відносин ,- другий недопалок полетів до пачки й актор промовив,- чорт я напевне закохався.. ні, він цього не зрозуміє.

– ти про кого?

чоловік повернувся і побачив у дверях Спартака з двома горнятками кави в руках. передаючи одну чашку чоловік сказав:

– не хотів щоб ти тут замерз насмерть, люди не зрозуміють якщо в кадрі на твоєму місці буде хтось інший

– ага, в когось іншого не такі смішні жарти, – продовжив жарт Женя

– слухай ти в останній час ніби чимось стурбований, все ок?

– недавно відбувся інцидент, після якого я не можу не думати про одну людину..

– он як, дівчина?- на подив Жені чоловік це сказав з ледь помітною грубістю в тоні.

– майже, це мій товариш.

– ого неочікувано, хто це якщо не секрет?

– господи Спартак не тупи,- ледь чутно, до себе, промовив Женя. але Спартак це почув.

чоловік акуратно поставив на підвіконня спочатку свою чашку, потім взяв чашку Жені і розташував її поряд.

– що ти робиш?

– виконую те, що ти сказав.- підходячи ближче відповів той.

– в сенсі? – актор до останнього надіявся, що товариш не почув тих слів.

– не туплю.- після цих слів Спартак обережно підхопив підборіддя чоловіка,  притягнув до себе й накрив чужі вуста своїми. ці відчуття.. ніби грім серед ясного неба, невпевненість у правильності власних дій, ніби мовчазне запитання.

першим цей момент перервав Женя, він віддалився щоб запитати:

– ти не думаєш, що те, що ми робимо не правильно?

було видно по очах що Спартак вагається не менше, проте він запитав:

– а ти хочеш зараз про це думати?

актор покрутив головою ніби кажучи ‘ні’ і наблизився для поцілунку. другий був не такий як перший, наповнений палким бажанням і впевненістю партнерів.

рухи ставали все розкутіше, руки дозволяли собі мандрувати все далі. а повітря не вистачало, воно здавалося, перенасичене запахом кави і парфумів Спартака.