Хто такі насправді боги?

Ми з Лізою абсолютно не обдумуючи своїх дій побігли найшвидшим бігом прямо за ним. Пробігши ще метрів 100, ми побачили прямо перед собою самого справжнього дракона. Він був велетенський, червоно-чорний, з блискучою лускою та чорними очима. Він голосно ревів, ми не могли зрозуміти, що так налякало цю тварину.
-Що це біса таке?!- закричала ЛІза
-Заспокойся, йому щось заважає він не виглядає агресивним. Його або щось налякало або…
Дивись!На ньому ланцюги, вони його сковують!
-Треба його звільнити, але нас можуть помітити, давай відведемо його в ту конюшню!- закричала ЛІза.
Це були трущоби, тому наявність конюшні тут не здивовувала.
На щастя дракон наче розумів нас та дослухався, тому ми майже без проблем ввели його в конюшню, ми зламали двері та верхню стіну, але це здавалось дрібницями.
-Здається я розумію хто це, це Джім, але як таке може бути?- ми стояли біля входу в конюшню і обдумували план дій.
– Я усе поясню.- сказав Джім стоячи позаду нас, він був укутаний в якісь лрохміт.
-Боже мій…
-Що біса коється?!- закричала Ліза
Ми відвели майже голого Джіма до Лізи додому тому, що туди було найблище, та почали розпитувати.
-Слухайте дівчата я усе поясню. Пам*ятаєте ми проходили міфи у школі? Так ось, усі істоти та боги існують насправді. І я – один з них.
-Неймовірно, я завжди вірила у щось подібне, але думала, що це все дитячі догадки.
Так, це усе правда і я відкрив свою силу та істоту та можу бачити істоти інших.
– Але хто тебе скував?- запитала Ліза
-Зевс
-стоп, стоп, стоп він також існує?- недотепала я
-звісно, він же також частина грецьких міфів.
– але за що?-знов перепитала Ліза
– за те що покохав богиню,тебе Алекс.
– в сенсі,я богиня?
-Так ти афродіта, Алекс.
З того моменту як він це промовив рожеве сяяння осліпило усіх навкруги, та перед Джімом та Алекс превстала прекрасна жінка, у золотому в бранні та вінком на голові. Вона була прикрашена діамантами, а її шкіра сяяла. Ніг її не було видно їх окутала димка.
– а я хто? хто я? – промовила з нетерпінням Ліза
-Ти Афіна.
І щойно він це промовив сталося те й що з Алекс.
Перед Джімом превстало дві могучі а неймовірно гарні богині.
– а як же школа, батьки та інше моє життя?- сказала Алекс.
-Назад шляху немає, нажаль.
Раптово роздався грім хоча погодаа була абсолютно сонячна та сніжна. Перед ними предвстав чоловік, мускулистий, на вигляд років 50, з широкими плечима.
Ось ваш час настав дітки, ви побачили ким ви є на самому ділі.
– Не може бути, я не хочу відлучатись від батьків, кидати друзів!- крикнула Ліза.
Але її вже ніхто не слухав, дізнавшись велику таємницю шляху назад немає.
-Ваш час піднятися та зайняти своє місце на Олімпі.- грізно промовив Зевс.