Довго та щасливо. Недільний снігопад, різдвяна ялинка, французькі тости та чай з вершками.

Того зимового недільного ранку у їх невеликій затишній кухні через хмарну та напрочуд сніжну погоду за вікном, навіть попри приємний світлий інтер’єр кімнати та вже не надто ранню годину, було все ще трохи тьмяно. Утім це здається лише додавало якоїсь особливої чарівливої передсвяткової атмосфери, що у купі з ароматними, солоденькими свічками, чиї вогники грайливо й трохи неспокійно мерехтіли то тут то там та розвішеними над кухонними полицями гірляндами із сушених дольок лимончиків, апельсинок та грейпфрутів, прибавляло того характерного зимового затишку оселі. Техьон, як це у них повелося, прокинувся першим й впоравшись зі своїми ранковими справами саме взявся чаклувати біля плити, готуючи смачненький сніданок, аромат якого повільно пробирався у всі куточки їхньої квартири, не оминаючи й спальню.

Чонгук у їх сім’ї був ще тим любителем поспати, тим паче останнім часом, коли поспішати було нікуди, тож він того ранку як зазвичай прокинувся трохи пізніше. Спочатку не відчувши тепла рідного тіла, омега навіть не розтуливши очей, невдоволено розмахнувся рукою туди-сюди у різні боки, обмацуючи та досліджуючи ліжко, але зрештою так і не помітивши поруч свого альфи, важко зітхнув, зморщив носа й майже одразу виліз з обіймів тепленької ковдри. Бажання, якому він не міг й не хотів протистояти й опиратися: якомога швидше притулитися й відчути на дотик, запах та можливо й на смак приємну, гарячу шкіру свого коханого. Тому вже за хвилину омега тихенько прочинив двері кухні, куди його привели апетитні, трохи солодкі пахощі чогось смачненького у купі з терпким, лісовим й дерев’янистим ароматом його альфи. Від цього Гуку ще більше захотілось зробити чоловікові невеличкий сюрприз у вигляді своєї несподіваної появи й ніжних ранкових пестощів. Як він і передбачав, Техьон стояв до нього спиною, здається й справді не відчувши появи, таким зосередженим той здавався. Від цього омега спершу навіть трохи розгубився й так замилувався побаченим, що просто задоволено вмостився на високому стільці біля тумби в очікуванні коли ж його присутність нарешті викриють, підперши свої трішки рум’яненькі після сну щоки кулаками, від чого ті здавалися більшими та круглішими й робили чоловіка навіть ще милішим ніж він був цими днями й навіть трохи схожим на малого хлопчика. Він весело розмахував ногами як дитина у такт якійсь святковій різдвяній мелодії, що лунала з навушників Техьона та з трохи сонною посмішкою спостерігав за спиною альфи, поки той заклопотано готував сніданок, навіть не здогадуючись про присутність омеги в кімнаті.

У якийсь момент Чонгук все ж отямився й згадавши про мету свого таємного проникнення сюди, не зміг більше терпіти та врешті незграбно піднявся з того стільця, наробивши трохи зайвого шуму, який альфа, слава Всевишньому, не почув. Як виявилось, було достатньо зробити лиш кілька кроків вперед, щоб нарешті опинився майже впритул до Техьона. Він обережно, наскільки йому це дозволяв величенький животик притулився до альфи, акуратно вийняв з вух коханого навушники, після чого лагідно затулив його очі своїми долонями й залишив легенькі ніжні й трішки грайливі поцілунки: спочатку на шиї, лінії щелепи, а тоді й на одному з вушок,  пригортаючись ще ближче, огортаючи Те своїми кінцівками як ліанами, щоб закутатись у приємний терпкий аромат чоловіка, який під час вагітності здавався омезі ще більш неймовірним та рідним й таким надзвичайно необхідним буквально увесь час, особливо зараз, коли дні до народження немовляти невпинно підходили все ближче й ближче. Через це частенько поки альфа був на роботі, Чонгук навіть не намагаючись приховати свого злочину, цупив його ношений одяг з кошика, наче під час тічки, та ходив у ньому аж до повернення чоловіка додому.

– Чонгукі. – здивовано прошепотів Техьон, на його обличчі засяяла лагідна, радісна усмішка. – Вже прокинувся? Так швидко?

– Угум… Нарешті виспався. – добряче позіхнувши, відповів той. – Доброго ранку, ведмежа.

– Доброго ранку, коханий.

Альфа обережно відставив сковорідку убік та повернувся до омеги обличчям, щоб залишити на м’якеньких губах навпроти невеличкий ранковий поцілунок, після чого одразу ж лагідно спустився на шию, трохи довше затримавшись на мітці, від чого Чонгук важко, обірвано й вдоволено видихнув, а тоді зовсім опустився навприсядки та дбайливо притримуючи животик омеги, торкнувся губами й до нього.

– І тобі доброго ранку, малятко. – весело прошепотів Те. Здається в цей момент там усередині під його долонями щось ледь помітно заворушилось, заставляючи очі альфи розширитися від здивування й утіхи. – Ти це бачив? Думаєш вона й справді нас чує? Думаю я їй подобаюсь.

– Ну звісно, навіть більше, думаю вона тебе точно впізнає і вочевидь не просто впізнає, а й обожнює. Правда, маленька? –  Чонгук поклав руки собі на живіт, поверх Техьонових. – Ти ж любиш нашого татка-ведмежатка?

Там усередині знову відчувся невеличкий поштовх і омега продовжив, все ще звертаючись до свого живота:

–  То хіба тобі не хочеться якомога швидше вибратися на волю і побачити його? Ну ж бо, крихітко. Тобі тут сподобається, обіцяю.

–  Думаю їй і там непогано. –  з усмішкою відповів альфа.

–  Не сумніваюсь, але татко вже трішки втомився.

Техьон трохи винувато з розумінням усміхнувся, знову піднявся та обійшов омегу, вставши впритул. Як Чонгук до того, альфа тепер залишив легкий поцілунок на шиї, позаду там де починається лінія росту волосся, а тоді підхопив руками низ живота омеги та обережно підійняв догори, заставляючи Гука акуратно опустити голову на плече позаду, прикриваючи очі від задоволення.

– Так трохи краще? – прошепотів на вушко альфа.

– Так, Техьоні. Дякую. Напевно найкраще, що можна зробити для свого вагітного чоловіка.

Поки альфа продовжував підтримувати живіт омеги, щоб хоч на якийсь час полегшити його останні дні перед родами, той, активно принюхавшись, різко розплющив очі. На пательні перед ними лежало декілька французьких тостів, які саме смажив Техьон, ті були ще не надто готові, але пахли просто пречудово. В Чонгука аж слинки потекли, тож він не стримався та схопив один, запхавши до рота майже повністю.

– Ммммм… Це просто…

– Смакота?

– Угу… Я такий голодний, ти навіть не уявляєш.

Техьон посміхнувся у відповідь, залишив на щоці Чонгука ще один грайливий цьом, після чого так само лагідно відпустив животик омеги й знову взявся за приготування сніданку, поки Чонгук якось виліз на кухонну тумбу поруч з плитою та продовжив наминати вже приготовані грінки.

– Знаєш… – намагався сказати чоловік з наповненим ротом. – ще трохи більше як десять років тому… я думав, що буду… тим крутим, багатим незаміжнім дядьком без дітей, як моя тітка.

– Твоя тітка й справді крута. – погодився альфа.

– Ага. Але от мені вже сорок п’ять…

–  Тобі сорок п’ять?  – театрально зобразив здивування Техьон, а тоді пошепки додав – Тоді виходить… я що живу зі…

–  Стариганем?

–  Ні, не може бути… оце я влип.

Чонгук звузив очі, але з надутими замурзаними щоками виглядав швидше кумедно й мило ніж загрозливо.

– Я хотів сказати з милим і сексуальним стариганем. Тож мені пощастило, чи не так? І знаєш, поки що ти не надто вже й старий, от ще років з двадцять і будеш саме в моєму смаку. – Техьон цьомкнув омегу у носик, а тоді акуратно допоміг тому злізти з тумби. – Ідіть за стіл, стариганчику. А ваш молодий енергійний чоловік, коханець та раб подасть вам смачненький сніданок.

Омега чемно пішов до столу, поки альфа як справжній вишуканий кухар-офіціант додав до тостів ще трохи фруктів й посипав те все діло цукровою пудрою, а потім вклонившись з посмішкою поставив тарілку на стіл просто перед омегою, після чого для довершеності взяв порцеляновий чайничок та налив Чонгуку його улюбленого ягідного чаю у його улюблену зимову чашечку зі сніговиком.

– Як замовляли, пане. Французькі тости з чаєм у цей чудовий грудневий, недільний, сніжний ранок.

– Тут дечого бракує, Техьоні.

– Невже? Ще одного поцілунку від вашого вродливого чоловіка?

– Мммм не зовсім, але ідея непогана, над цим ми теж попрацюємо трохи пізніше.

Чонгук увімкнув усю свою акторську майстерність, щоб зобразити задумливість й наче справжній детектив пошкандибав до холодильника, а тоді на пальчиках підійнявся до однієї з полиць та повернувся до столу зі збитими вершками й пачечкою маленьких зефірок у формі сердечок. Далі він зосередившись, добряче струснув баночку та вбахав щедру порцію вершків собі просто у чай під підозрілий погляд альфи.

– От чого ти кривишся? Чай же п’ють з молоком. Це майже те саме.

Техьон зі всіх сил намагався стримати сміх, поки омега гарненько розставляв зефірки поверх  величезної, більшої за саму чашку вдвічі, вершкової гірки, а потім намилувавшись тим шедевром, добре розмішав те все діло й гарненько сьорбнув питво від задоволення закотивши очі.

– Ти маєш це спробувати. Просто неперевершено.

– Це просто збочення, Гукі. – не втримався Техьон, пирснувши від сміху.

– Збочення – це всяких стариганів запліднювати. А це – напій богів, золотце.

– Ці старигани наче й не проти були, коли я їх запліднював.

– О, невже? І багато стариганів ти вже встиг запліднити?

– Поки що одного. Але насправді думаю на цьому зупинитися… на старигані, не на заплідненні.

Чонгук вдавано скривився.

– Ну й огидний же ти.

– Еге ж. Знаєш, вагітні старигани дуууже збуджують. Так пахнуть, що аж слинки течуть.

– Всевишній… перестань. Живу під одним дахом зі збоченцем! – вигукнув омега, хоча його стопа тим часом вже опустилась під столом просто на стегно альфи та повільно, але наполегливо почала підійматися догори.

– Ти теж непогано влаштувався. – наче й нічого не відбувалось відповів той.

– Не посперечаєшся. Може я й не самотній крутий дядько, але я крутий дядько з молоденьким чоловіком і класним животиком.

Від останніх слів на обличчі Техьона засяяла радісна, тепла посмішка.

– Не такий я вже й молоденький. – все ж зазначив альфа.

– І то правда. Бо я ж то для твоїх збоченських фантазій тільки входжу в смак, ще трохи й буду просто ідеальний, правда ж? А от ти не молодієш, дорогенький.

– Говориш таке, але здаєшся дуже навіть зацікавленим.

Техьон нарешті не втримався, поклав виделку та квапливо опустив руки під стіл, але все ж не встиг вчасно перехопити ногу Чонгука, та вже дісталась просто до його члена, який поки що рятувала лиш тонка тканина піжамних штанів. Альфа акуратно схопив щиколотку чоловіка та зафіксував стопу у себе на стегні, а далі плавними рухами з невеликим натиском почав масувати її від п’ятки й аж до неслухняних пальчиків.

– Хіба ми не збирались піти по ялинку, коханий?

– Може у нас є ще трішки часу, що скажеш?

Техьон з хитрим виразом обличчя заперечно помахав головою.

– Хіба людям на сорок першому тижні вагітності варто так напружуватися? – продовжив Чонгук.

– Ти зараз про секс? Я теж іноді трохи побоююсь за нашу донечку.

– Ну, Техьоні!

– Нам вже пора збиратися, солоденький, от повернемось додому, прикрасимо ялинку, приготуємо вечерю, приймемо ванну і тоді я весь твій.

– Ніякого сексу то ніякого сексу. Ти мене дуже засмучуєш, шановний. Здається, вагітні старигани не такі вже сексі, що аж слинки течуть.

– О, то ти думав це я про тебе? А я гадав, ми з тобою з’ясували, що до стариганя ти ще не дотягуєш.

– Ясно, то такі наполеонівські плани на сьогодні, щоб втомити мене й до свого дідугана втекти? Сподіваюсь це не мій тато, бо щось ви надто подружились після Великодня.

– Знаєш, а твій тато буває милим. – ледь стримуючи сміх промовив альфа.

– Милим? Оце вже ні. Про таке вже й справді гидко думати. Фууу. Уявімо, що у тебе інший старезний коханець.

– Уявімо? Що тут уявляти, я подобаюсь омегам трохи старше, а вони мені.

– Невже? Кому ж як не мені це знати.

Весь той час вони не зводили пронизливий погляд з пустотливими іскорками один з одного, ніби граючи у гру.

– А щодо твого татка, то знаєш, він й справді далеченько мешкає. Довелось шукати когось поблизу.

– Когось дуже поблизу?

– Так зручніше.

– О, тоді я знаю. Нашого сусіда з першого поверху?

Техьон так засміявся, що ледь не подавився своїм чаєм.

– Не думаєш…кххх… що він вже трохи застарий?

– Застарий? Хіба? Та він точно твій тип. Може й на вигляд йому вже десь за сотню, але зізнаюсь, він й справді ще дуже навіть нічого, як на свій вік. Достойний конкурент, напевно ще й у ліжко ого-го. Правда ж? І як у тебе тільки сил вистачає ще й на такого пристрасного коханця?

– Як бачиш я ще годжуся на роль молодого й енергійного. І, до речі, не забувай старезного, пристрасного й заплідненого коханця.

– Ми з тобою просто огидні.

– Яке їхало, таке й здибало.

– І як тепер пану Паку в очі дивитися?

– Ти це у мене питаєш? Тепер мені доведеться ходити в зоомагазин в інший кінець міста, щоб часом не зустрітися з ним.

– Не зможеш втриматись? – омега просто не міг промовчати.

– Ну все. Ми з тобою й справді огидні. Це зайшло занадто далеко.

Чонгук ледь стримувався, щоб не вибухнути сміхом.

– То кажеш цей рік у тебе був плідним? – продовжив він.

– Кажу ж, молодий та енергійний.

– Й справді, може пару років ще б і потримав тебе у себе, думаю до тридцяти ти дійсно зійдеш за підхожого для мене молоденького коханця, якби ж ти ще так не розчаровував. Все я пішов одягатися. Нема сенсу з тобою говорити більше. Якщо перед виходом ти не збираєшся займатися зі мною сексом, то зустрінемось біля вхідних дверей, допоможеш мені зі шнурками.

– Може тобі допомогти одягнутися? – крикнув Техьон услід, не в змозі стримати посмішку.

– Як ми з тобою вже з’ясували я ще не дуже старий. – крикнув у відповідь Чонгук.

– Але ти дуже вагітний!

Альфа закинув у рот недоїдений тост та попрямував у спальню за омегою.

 

 

 

Вже десь ближче до вечора, коли на вулиці лиш починало сутеніти, снігопад остаточно припинився, а небо потрохи розвиднювалось, так, що зовсім скоро там можна буде побачити перші зірочки, втомлена сім’я повернулась вдома. А разом з ними різдвяне деревце й ще багацько новеньких ялинкових прикрас, гірлянди та різноманітні смаколики з ярмарку, який вони не змогли оминути перед тим як відправитися на ялинковий ринок. Місця знаходились зовсім поруч, тож Техьон вирішив затягнути Чонгука трішки прогулятися. І хоч погода тоді й була ще трохи сніжною, але не надто холодною, тим паче в обідню пору тут зазвичай бувало не надто багато людей, навіть у неділю, тож можна легко й вільно, не поспішаючи пройтися місциною й насолодитися святковою атмосферою. По обидва боки від головної алеї у декілька рядів розходились дерев’яні ятки, схожі на маленькі прикрашені до свят будиночки, наповнені різноманітними смаколиками, різдвяними дрібничками та силою-силенною пахощів. Й за традицією усюди лунали веселі різдвяні пісні та висіла ціла купа гірлянд, які при світлі дня, хоч і не виглядали так ефектно, але все ж робили все навколо більш атмосферним й чарівним.

Поки вони гуляли навколо, снігопад уже потрохи вщухав, але великі, пухнасті сніжинки все одно ріденьким, хаотичним потоком-танцем спускались донизу. Вони те й робили, що падали омезі на ніс, вії чи неслухняні пасма, що стирчали з-під шапки й спадали на його жваві темні оченята. Той здавався таким милим та щасливим з рум’яними від морозцю щічками й блискучими, щасливими чорними очима, що Техьон ніяк не міг відірвати від чоловіка погляд, стискаючи його долоню у своїй кишені ще міцніше.

Останнім часом Чонгуку не надто часто доводилось виходити з дому далі ніж до парку неподалік їх будинку або ж лікарні для обстеження. Тому така прогулянка видалась йому справжньою цікавенною пригодою, ковтком свіжого повітря. Вони трохи походили туди-сюди, досхочу наївшись різних солодощів, й зрештою дійшли до покупки ялинки.

Насправді на відміну від Техьона, самого Чонгука ніколи особливо не цікавили проблеми довкілля, але напевне під впливом вагітності він став вже надто чутливим до таких раніше байдужих для нього речей. Напевно справжньою причиною був навіть не сам рятунок планети як такий, а життя ялинок, які зараз здавались для нього справді до біса важливими. Від однієї думки про те, що деревце зрубають лиш для того, щоб він міг якийсь нещасний місяць порадіти різдвяній атмосфері, на очі одразу наверталися сльози, навіть попри те, що ялинки, що продавались у цьому місці спеціально для того й вирощують. Тож після довгого сумного й сентиментального блукання по ринку, омега зупинився на покупці дерева в горщику, щоб надалі вони могли разом висадити його на природі й те продовжило б своє чудове ялиняче життя серед своєї нової ялинячої сім’ї та ялинячих й не тільки друзів. І хоч Чонгук й розумів, що все це якась повна нісенітниця, від такого рішення на душі ставало трохи легше. Заради такої справи й справді не шкода разок пожертвувати ранковими любощами.

 

– Будемо прикрашати ялинку зараз чи трохи відпочинемо? Що скажеш, коханий? – озвався Техьон, трохи віддихавшись, коли нарешті заніс різдвяне дерево й усі куплені прикраси усередину.

Омега обвів кімнату примруженим оцінювальним поглядом й винувато скривився.

– Я так втомився, зробімо це потім, або ще краще вже завтра. Ти не проти? Завтра ввечері буде супер. Якщо звісно у мене раптом не почнуться пологи, що було б дуже доречно, насправді.

Альфа підійшов до омеги ззаду, обіймаючи.

– Ще трішечки, кицю. Ти не голодний?

– Ні, ведмежатко. Краще… зробиш мені невеличкий масажик? Будь ласочка. Ноги так затекли, трохи ниють після прогулянки.

– Невеличкий масажик? – Техьон грайливо провів своїм носом від щелепи до вушка коханого, а тоді прошепотів. – Я весь до ваших послуг, господарю, лиш не виганяйте вашого не такого вже молодого чоловіка, коли минуть його молодечі роки.

– Все залежатиме від того як ти впораєшся. Тож тобі варто добре постаратися, ведмежа. Ти ж постараєшся? Бо я ще пам’ятаю те ранкове розчарування. Знаєш такі речі залишають трохи неприємний післясмак.

 

Омега розслаблено опустився на свіжі простирадла, поки альфа, сидячи на краєчку ліжка взявся спочатку неспішно й ніжно, а тоді трохи збільшивши натиск старанно масувати й гладити  його ступні, спершу одну, а потім й іншу, весь той час не відриваючи темних блискучих очей від Чонгука.

– Твої ніжки втомились, коханий? – низьким, трохи занепокоєним голосом спитав Те.

– Угум.

Очі Чонгука повільно прикрились і він відкинув голову назад на подушку.

– Нічого, ще трішечки, наша маленька просто не хоче бути стрільцем.

Омега у відповідь весело засміявся.

– Ще трішечки й стане легше. – продовжував Техьон.

– Легше стане моїм внутрішнім органам чи тому, що від них залишить цей гігантський живіт, але не мені. – втомлено відповів омега, хоч насправді засмученим він через це зовсім не виглядав.

– Але ж я буду поруч. – Техьон лагідно й обережно, але з невеликим натиском перейшов до щиколотки, а тоді й до литки. – Ми будемо разом, разом пройдемо через це та впораємося. Правда ж?

– Звісно, ведмежатко. – прошепотів чоловік у відповідь.

Альфа залишив невеличкий поцілунок на його коліні, від чого Чонгук зовсім трохи напружився й різко розплющив очі, по його тілі прокотилась коротка, але різка хвиля насолоди та збудження, яка зрештою тягуче осіла десь в районі низу живота. Через великий животик було трохи погано видно, тож омезі довелося підвестися на ліктях, щоб побачити як Техьон не зупиняючись йде губами далі по внутрішній стороні стегна, все ближче й ближче. Омега важко сковтнув слину, між його бровами з’явилась невеличка складочка, а збудження почало розростатися новими в’язкими імпульсами.

– Я відчуваю як твій запах стає все важчим, Чонгукі. – тихим вдоволеним голосом промовив альфа.

А той лише лукаво усміхнувся у відповідь та знову упав назад на подушку, прикриваючи очі.

– То що мені зупинятися? – ледь чутно прошепотів Те, ніби граючись з омегою.

– Ні, ні… коханий…продовжуй… так дуже добре.

– Це допоможе загладити мою провину?

– Так, думаю, я зможу забути про ту ранкову прикрість, тож… не барись… продовжуй.

– Продовжувати? Знаєш, що мені особливо подобається у вагітних стариганах, Гукі? – він зробив невелику паузу, самовдоволено й спокусливо посміхаючись. – Вони бувають такими чутливими. Ще більш чутливими ніж зазвичай. Так швидко мокріють. І їхній запах стає таким…

Техьон не зміг продовжити, лиш трохи сильніше стиснув стегно омеги долонями. Аромат Чонгука від цієї гри став ще більш густим та солодким й заповнив собою кожен куточок кімнати, не залишивши жодного шансу на відступ.

– Тому не зупиняйся, ведмежатко.

Альфа, який і почав цю провокацію, вже й сам не мав сил на продовження боротьби, тож подумки вирішив  просто здатися й з поразкою примостився поруч з омегою, одразу взявшись за справу. Він дещо грайливо запхнув свою руку чоловікові в трусики, щоб одразу ж відшукати жадану дірочку, не зводячи погляду з коханого, а коли нарешті увійшов спочатку одним пальцем, а потім ще одним, омега не втримався й прикрив свої темні, повні бажання очі, після чого Техьон взявся так само завзято досліджувати рот Чонгука. І коли з уст омеги крізь поцілунок врешті вирвався перший задоволений стогін, альфа неохоче відірвався та на мить притулився губами до випуклого животика.

– Закрий вушка, маленька. Татко має зробити таткові дуже добре. Але татко буде обережний, тому тобі не варто хвилюватися.

– Можеш обійтися без особливих ніжностей, татко-ведмежатко. – обірвав його Чонгук. – І не дивись на мене так. Ти чув, що сказав лікар. Це може допомогти пришвидшити роди. Ти запхав у мене це маля, ти його звідти й витягуй, бо вона щось не надто поспішає з нами знайомитись.

– Чуєш маленька, твоєму таткові вже не терпиться тебе побачити, але татко забуває, що лікар казав щось про помірні навантаження, а не кардіо. –  Техьон перевів погляд з живота на обличчя омеги. – Тому тобі Гукі не варто сильно навантажуватися. Татко-ведмежатко зробить усе як слід. Гаразд?

Додавши у середину вже третій палець він нарешті натиснув на потрібну точку від чого тіло Чонгука затремтіло.

– Добре, добре… Я тобі вірю, тільки не зупиняйся.

– Дай мені кілька хвилин Чонгукі. Лише кілька хвилин.

Техьон не поспішаючи підійнявся з ліжка, щоб зняти із себе надокучливий одяг, а тоді допоміг зробити те саме Гуку. І вже за мить, відтягуючи солоденьке, він знову потягнувся до чоловіка за невеликим поцілунком після чого взявся наче під дією наркотиків нестримно вилизувати шию омеги там де при тьмяному світлі лампи можна було побачити невеликий шрамик-мітку, там де шкіра була особливо чутливою й пахучою. Й лише коли альфа наситив своє первісне єство сповна, нарешті повільно увійшов всередину.

 

Чонгук задумливо сперся на груди альфі, поки вони ніжились у теплій, пінній ванні й той акуратно й лагідно обтирав його шкіру мочалкою.

– Ти якийсь напружений. Все добре, Гукі?

– Трохи хвилююсь.

– Все буде добре, я обіцяю. – прошепотів Техьон.

– Страшно народжувати, але страшно, що ще не народив. Це вже сорок перший тиждень. І…

Альфа ніжно й заспокійливо поцілував омегу у скроню.

– Лікар сказав, що все буде добре. Це нормально. У нас вже призначена дата кесаревого розтину. А якщо пологи почнуться раніше, то ти достатньо сильний, щоб народити таку велику дитинку самостійно. І я буду з тобою увесь час. Все буде добре, Чонгукі.

– Я кохаю тебе, ведмежа.

– Я тебе теж, Гукі. Такий щасливий, що зустрів тебе. Мені так безмежно пощастило.

Омега широко усміхнувся та повернув голову до Техьона. Він зазирнув альфі в очі й побачив там усе, що він так сильно любить. Наче цілий всесвіт вмістився в тих чарівних очах кольору зоряної ночі, які, він сподівається, йому судилось бачити до кінця своїх днів.

– Нам… нам так безмежно пощастило. І все ж ти заставив мене зачекатись, Техьоні.

– Вибач, затримався трішки…

Омега переплів їх пальці й вони ще якийсь час так і пролежали там в обіймах один одного, поки вода потрохи не стала холонути й Чонгук, задумливо поглядаючи на сніжок за шибками, запитав:

– Ти ще не дуже втомився, коханий?

– Ні, а що?

– Давай все-таки прикрасимо ялинку сьогодні…