– Початок –

– 1 –

⁃ А-Юань! – крикнув Вей У Сянь

Стоючи у воротах Хмарних Глубин в зимовій накидці червоного кольору з чорною вставкою починаючою йти від рівня спини до шиї, він побачив знайому фігуру в клановому одязі.

Вей Їн повернувся з Лань Джанем сюди, щоб провести новорічні свята – родиною. Так як останні роки його життя, родиною та домівкою була гора Луаньдзан та люди на ній, тому Вей У Сянь дуже хотів відчути знову це відчуття сім’ї та затишку.

⁃ Вчитель Вей! Ви повернулись в ГуСу до новорічних свят? – занадто голосно для правил ордену, сказав Лань Сиджуй.

⁃ Авжеж, Сиджуй! Як я міг минути такі свята без новоспеченої сім’ї?

⁃ Вчитель Вей, а..

⁃ Сянь-геге – перебив Вей Їн, йому дуже подобалось коли Лань Юань так його кликав, але він в цьому не зізнається та скине все на звичку з минулого життя.

⁃ …Сянь..ге..ге, а де Ханьгуан Дзюнь? – запинаючись на початку, довершив до кінця питання Сиджуй.

⁃ Твій Сянь-геге, тільки повернувся, а ти знову шукаєш багача геге! – показно надувшись сказав Вей Їн – Він пішов до Старика Ланя мовити, що ми повернулися на період новорічних свят.

⁃ Лань Сиджуй! Та де ти в біса ходиш? Ми ж збиралися в Цайи з Дзинь Ліном випи.. – тут підскочив з-за кутка до Лань Юаня Дзинь Ї, але побачивши, що поруч хтось є запнувся та перевів погляд на усміхаючого, як лис, Вей Їна – Вчитель Вей! Ви повернулись? А ми тут збиралися прогулятися та подихати свіжим повітрям в Цайі.

⁃ Ось, як? Ну тоді добре, якщо що беріть «Посмішку Імператора». На вас вистачить 4 кувшина. – сказавши це Вей У Сянь швидко пішов по тропинці та зробив вигляд, що це говорив не він, слухаючи з-далеку, як Сиджуй відчитує Дзинь Ї за необережність.

Вей Їн пішов по тропинці думаючи та дивлячись на зимні пейзажі Хмарних Глубин. Зима в цьому місці була чарівна, багато снігу, гарні краєвиди, засніжені гори та будівлі. Це все нагадувало на якесь місце для мешкання небожителів.

⁃ Хоча все таки правила б ще прибрати та точно буде райське містечко. – посміхнувшись, Вей У Сянь відмітив собі єдиний мінус цього місця.

Ноги Вей Їна самі привели його до улюбленої полянки з кроликами, спочатку, через білий сніг, він ледве знайшов ці маленькі пухнасті комочки. Потім всівшись в сніг почав їх гладити та підставляти лице зимовим сонячним проміням.

⁃ Вей Їн – цей голос Вей У Сянь впізнає з тисячі, посміхнувшись, повернувся до другого молодого пана Ланя:

⁃ Лань Джань! Як там Стар.. Лань Цижень? – швиденько виправившись, запитав Вей У Сянь та почув чутний видох зі сторони Лань Ванцзі.

⁃ Добре – відповівши, підійшов до Вей Їна та обійняв, до нього підбігло дуже багато кроликів тягнучих свої лапки та мордочки, щоб їх улюблений хазяїн дав трохи ласки.

⁃ Чому вони тебе так люблять, а мене ні? – акторські надувшись сказав Вей Їн.

⁃ Хм – трохи з насмішливими нотками відповів Лань Джань, Вей У Сянь міг поклянутися, що побачив, як краї губ припіднялись нагадуючи легку посмішку!

⁃ Лань Джань! Ти посміхнувся! – з дитячою радістю викрикнув Вей Їн. – До речі ця накидка тобі дуже пасує!

Блакитна накидка зі сніжинками та узорами вітру, які наче розносять їх по подолу. Вони купили її коли були в подорожі та заглянули в місто, яке славилось елегантним одягом.

⁃ Тобі теж. – незалишвся без відповідного коментаря сказав Лань Джань, почервонівший вухами під чітким взором Вей Їна.

Через мить всі кролики розбіглись та полянку заповнив радісний сміх його коханого.

***
Вони сиділи в обіймах та говорили, точніше Вей У Сянь говорив за двох, а Лань Ванцзі користувався своїм «Мгм» та іноді вставляв невеликі коментарі.

Через деякий час рознісся спокійний, як озеро, голос:

⁃ Вей Їн, пішли, ти замерзнеш. – сказав другий молодий пан Лань, підхопивши Вей У Сяня на руки.

Вей Їн справді вже почав замерзати через те, що сніг увібрався в ханьфу та воно не приємно морозило шкіру, тому дозволив Лань Джань себе понести, але без жартів та доставання свого чоловіка він не міг.

Посміхнувшись, як лис, Вей Їн почав:

⁃ Лань Джааань, ти мене чого, як діву несеш? Хоча так, як ти мене заповню..

⁃ Безсоромний! – викрикнув Лань Ванцзі, не витримавши початку промови.

⁃ ..можу сказати ти хочеш, щоб я, як діва подарував тобі дитину! – все таки досказавши, посміхнувся Вей Їн, радий результату у вигляді червоних вух Лань Джаня.

⁃ Вздор!

Дійшовши до дзинши, Лань Джань знявши накидку, швидко приготував бочку з гарячою водою для підмокшого в снігу Вей Їна. Лежачи в ній Вей У Сянь сказав:

⁃ Лань Джань, як гадаєш може відправити знайомим листівки з вітаннями та невеличкі подарунки?

Під знайомими Вей Їн думав про Дзян Чена та Дзинь Ліна.

Лань Джань зрозумів про кого йде мова.

⁃ Як вважаєш за потрібне – роби. – рівним тоном відповів другий молодий пан Лань.

Як би не любив Дзян Чена Лань Ванцзі, він розумів, що він дорога людина серцю його коханого.

⁃ Лань Джань! Де чорнила та листки? – набравшись інтузиазму викрикнув Вей Їн.

⁃ Спочатку закінч купання. – спокійно відповів Лань Ванцзі.

_____________________________________

Трохи опереджаю деякі роздуми:

«Чому в Лань Джаня не промокло зимове ханьфу та накидка?»

Відповідь:
Річ в тканині, в ордені Гу Су Лань одяг роблять з ниток в, які входять заклинання ( від невеликих запачкань, захистні та проти нечисті )

Та при невеликій фантазії автор вирішив: «Чому не зробити так, що в зимовому одязі були б заклинання, щоб ханьфу не вбирало вологу?»

«Чому тоді у Вей Їна не такий одяг?»

Відповідь:

Клановий одяг Лань Джаня та чорне ханьфу Вей У Сяня зроблені з різних матеріалів, в клані Гу Су Лань роблять одяг з таких ниток тількі білі та блакитні ханьфу, наш же Старійшина носить чорне ханьфу.

_____________________________________

Помилки в тексті можуть бути присутні!! На майбутнє вельми вибачаюсь за це!!

_____________________________________

Маю надію, що вам сподобався перший розділ^^ Це перший фф цього автора, він буде радий коментарю або відгуку!!

на їжу автору:

4441114459837595