Моє ім’я вже більше не твоє

Як я боявся тебе загубити,

Перед тобою мій світ млів.

Я так сильно тебе любив.

Хотілося тебе міцно схопити

І нікому більше не віддати.

Літні прогулянки під дощем,

Хіба ти міг таке забути?

Цей спогад горів у серці вогнем.

Я пам’ятаю твій перший дотик,

Тоді впустив в життя свій човен.

Збирав нас в музику, як ноти.

Хоч і з мене абиякий Бетховен.

Ти був надією та сенсом,

Недосяжною зіркою у небі.

Розіграли ми нашу літню п’єсу.

І знайшов ти нову міледі.

Любий, ти дзвони завжди,

Я буду чекати на дзвінок.

Куди б не вели життя сліди

І скільки б в тебе не було жінок,

Дай просто послухати голос твій.