Виріши проблему…

Поява Чана в групі Чоніна викликало великий резонанс. По-перше, виявилося, що він став чи не найздібнішим учнем з усіх, що навчав Ян. По-друге, Джевон тепер був не єдиним омегою і це його неймовірно дратувало. По-третє, всі одразу помітили, що у Чоніна до Крістофера ставлення особливе. Звісно ж пішли плітки, але Чонінові було відверто начхати. Він був закоханий до чортиків і не бачив нікого, крім Чана.

Він божеволів від рум’янцю на щічках Чана, коли той ніяково червонів, чуючи компліменти від альфи. Крістоферу насправді неймовірно подобалася увага Яна, адже він сам задивлявся, на гарячого тренера. Раніше Бан не дуже переймався відсутністю стосунків і не заглядався на альф, але щоразу як він бачив старшого, його сердце падало в п’яти. Він хотів би мати такого альфу, але думка про те, що він наврядчи йому подобається, отруювала його зсередини.

Проте, на відміну від Чоніна, омегу дуже хвилювали плітки, що він постійно чув. Він не звик до такої уваги, особливо, враховуючи те, що дехто висловлювався про нього не дуже добре. Щоразу як в його бік летіло кілька компліментів, за спиною він чув таке:

– Знову тренер Ян йому дифірамби співає… Ти бачив його взагалі? Зовнішність у нього така собі. Пропорцій ніяких, тільки не властива омегам груда м’язів. І що він у ньому знайшов? Таке собі…

– Впевнений, він з ним спить. Не просто ж так він потрапив у групу. Раніше він сам по собі був. Я тобі точно кажу потрапляння будь-куди через ліжко ніхто не відміняв. Хоча я теж не можу зрозуміти чому саме він…

– Може і спить… Але справді дивно, що такому як тренер Ян може подобатися такий як він. Нічого особливого, а він мало не пропозицію йому тут при всіх робить.

– Однозначно у тренера Яна, специфічний смак. Це, звісно, його справа, та все ж…

Ці слова сильно ранили Чана. Він справді такий непримітний? А що як вони дійсно не підходять одне одному? Що як Чан насправді зовсім непривабливий? А що як Чонін взагалі розігрує його своєю такою поведінкою або ж просто розважається? Це було б дуже неприємно. Адже йому так хотілося по справжньому подобатися Чоніну і чути такі слова було неймовірно боляче. Било по самооцінці конкретно.

– Викинь ці дурниці з голови! – сказав йому якось Мінхо. – Люди триндять, аби триндіти. Ти ж знаєш як суспільство любить перемивати кісточки. Якщо все, як ти кажеш, і цей твій Чонін робить все те, що ти мені розповідав, то ти йому однозначно подобаєшся. Більше того. Я думаю, що він закоханий в тебе. Як і ти сам. І якщо він так сильно тобі подобається, то ти маєш зробити крок на зустріч і дати зрозуміти, що він тобі теж не байдужий. Інакше в цьому всьому немає сенсу. Хоч хтось із вас має бути розумнішим і не гальмувати.

– Ти так думаєш? – невпевнено запитав Чан.

– Я в цьому впевнений. – відповів йому Лі. – Згадай нас з Джисоном. Пам’ятаєш як в університеті про нас всі, кому не лінь було, говорили, що ми зовсім не підходимо один одному? І що далі? Я начхав на думку людей підійшов і зізнався. І тепер ми разом. Вловлюєш суть? Суспільна думка не повинна впливати на твої дії. А тим більше, якщо це стосується твоїх почуттів.

– Так, але ти забуваєш, що ти – альфа, а я – омега. Зазвичай саме альфи роблять перший крок. Як у вашому випадку. Тому мені якось… ніякого робити це. Та й потім… А раптом ти помиляється і я йому не подобаюся?

– Ой, господи… По-перше, яка в біса різниця альфа чи омега? – насупився Хо. – Тебе батьки напхали стереотипами. Будеш чекати до старості поки він зробить перший крок? Ти можеш, а головне повинен, спробувати. По-друге, коли ви будете справляти весілля, то я обіцяю, що нагадаю тобі твої ж слова. А взагалі кожен має право боротися за своє щастя. І альфи, і омеги. Тому дій, поки не пізно.

– Може ти й маєш рацію. – задумливо протягнув Бан. – Мабуть дійсно варто спробувати.

– Я завжди маю рацію. – гордо махнув рукою Мінхо.

“Можливо й справді було б добре зізнатися першому, а не мучити себе здогадками. Так, принаймні, я буду знати напевне” – подумав Бан Чан, гіпнотизуючи свою їжу в тарілці. Саме з такими думками перед черговим заняттям в спортзалі Крістофер перевдягався, складаючи свої речі в шафку в роздягальні.

Він повільно складав футболку, небачачим поглядом дивлячись на неї і думав. В цей момент з душу несподівано вийшов Чонін, що приводив себе у порядок після попереднього тренування, з оголеним торсом і одним рушником на талії.

Побачивши це Чан різко відвернувся в паніці намагаючись забути цю картину. Такий спосіб впевнитись в тому, що тренер йому дуже подобається, можна було назвати тортурами. У Чоніна ідеальний прес, по якому повільно стікали краплі води, зваблюючи Кріса, накачані груди і широкі міцні плечі, до яких так хотілося торкнутися. Ян хмикнув, помітивши реакцію Кріса і його почервонілі щічки та вушка, і повернувся до своєї шафки.

– Готовий до тренування, Чані? – раптом запитав він, а у Бана від такого звертання серце затріпотіло.

– Звісно. – рівним тоном відповів Чан. – Я завжди готовий.

– Чудово. – солодко посміхнувся старший. – Сподіваюсь наше сьогоднішнє заняття пройде продуктивно.

Промовчавши у відповідь на це, Крістофер застиг на одному місці і замружився. Він намагався зібратися з думками, бо чомусь його мозок рандомно вирішив саме зараз заговорити про свої почуття. На його думку кращого моменту, ніж зараз у нього не буде. Вони вдвох, поруч нікого немає, тихо. Ніхто не почує і не засміє. Омега беззвучно видихнув і різко повернувся до Чоніна, який уже одягнений в свій звичний спортивний костюм, зачиняв свою шафку.

– Чоніне, я… Хотів в дечому зізнатися тобі… – обережно почав Бан Чан.

– Справді? І в чому ж? – поцікавився Ян.

Знав би Кріс, як сильно забилося, серце Чоніна, коли він це почув… В думках Яна пролетіло купа варіантів, але він неймовірно сильно хотів, щоб справдився лише один. Та сам Чан хвилювався не менше. Він смикав край своєї футболки і не дивився на Чоніна. Було ніяково. Його погляд втупився в кросівки.

– Знаєш, я просто… Я знаю, я… – бурмотів Бан, змушуючи старшого посміхнутися через те, який він милий. – Я такий, можливо, дивний, але…

Та договорити Бан Чан не встиг. В роздягальню зайшов один альфа з групи Чоніна, з якою сьогодні мало бути заняття. І якщо Чан просто різко відвернувся, закричавши десь глибоко всередині, то очі, Чоніна буквально видавали його невдоволення. Та ясно було – Чан більше нічого не скаже.

– Тренере Ян, майже всі зібралися. Ми починаємо? – запитав альфа, що ввійшов.

– Так, я вже йду. – відповів Чонін і поглянув на Бана. – Ходімо, Чане.

Той кивнув у швидко вибіг поперед старшого, густо почервонівши. Невдалий все таки момент. Ян стиснув губи в одну лінію і мовчки вийшов за ним. В ньому прокинулося неймовірно сильне бажання нагримати на альфу, що завадив їм, але, благо, він втримався від емоцій.

Чан знову відчув на собі погляди, а ставши десь у кінці навіть почув діалог.

– Бачив який Чан червоний вийшов? Точно цілувалися.

– Треба буде у Йону попитати. Він точно щось та встиг побачити.

– Ой та навіщо тобі те? І так все ясно. Бан Чан просто звабив нашого тренера, тут навіть розклад на таро робити не треба. Все зрозуміло, як білий день.

– Та цікаво ж. Ніби фільм дивишся.

– Ага. Красуня і Чудовисько?

Пліткарі тихо рлзсміялися, а Чан закусив губі, несвідомо поглянувши на Чоніна. Невже Кріс справді виглядає як справжня повія, на яку повівся Чонін?

– Отже, як завжди, починаємо розминку! – оголосив Ян, почавши пояснювати вправи.

Бан Чан робив все, що озвучував тренер, але паралельно замислився над важливими питаннями. За останні кілька днів його самооцінка опустилася нижче нуля. Щоразу як він стояв вдома перед зеркалом, омега знаходив нові і нові недоліки, що засідали в голові. А способів як їх позбутися було не так вже й багато.

Справа в його закоханості? Так. Крістофер хотів бути ідеальним для того в кого був закоханий. Чонін був добрим, щирим і талановитим молодим чоловіком і в той же час він був сильним і міцним альфою. Чан досі не зміг розрізнити його запах, що підігрівало його інтерес до його особи.

Чонін був для нього загадкою і в той же час розкритою книгою. Бан ніколи не думав, що він колись так сильно кимось зацікавиться. Чонін посміхався і на душі ставало тепліше. Він був серйозним і Кріс божеволів від його сексуальності.

Ян тим часом протягом всього тренування спостерігав за Чаном, який ніби-то й виконував всі вправи правильно, та все ж десь літав в небесах, думаючи про щось своє. Як же йому хотілося опинитися у його голові і дізнатися що його так тривожить. А ще впевнитись в своїх здогадках – в чому ж він хотів зізнатися?

Тренування поступово дійшло до кінця і учні Чоніна потихеньку почали розходитися, ввічливо прощаючись с тренером. Ян посміхався, кивав, але постійно кидав погляд на Крістофера, що ніяк не міг відійти від бігової доріжки.

– Тренере Ян, ви вільні сьогодні? – раптом нізвідки перед ним з’явився Джевон, мало не змусивши Чоніна нагрубити йому.

– Ні. – занадто різко відповів альфа, а потім додав м’якше: – Вибач, та в мене є деякі плани. Йди додому.

Джевон прослідкував за поглядом тренера і насупився, побачивши в його полі зору Бан Чана. Ледве стримавшись, щоб не фиркнути омега суходіл попрощався і швидко зник з залу, та Яну було абсолютно байдуже. Він підійшов до Чана.

– Ти себе перевантажуєш. – озвався Чонін.

– Все добре. Я ще трохи позаймаюся сам. – відповів Кріс.

– Ти так і не договорив там, в роздягальні. – сказав альфа.

– Та це… Не так важливо. – Чан продовжував бігти на доріжці, не дивлячись на старшого.

Той насупився.

– Ні, важливо!

Не витримавши, Чонін натиснув на кнопку, зупинивши доріжку і Бан нарешті поглянув на нього.

– Я… – почав було Крістофер.

– Ти мені подобаєшся. – несподівано озвався Чонін, вибивши цими словами повітря з легень омеги.

Здавалося, солодкий запах персика, що так ласкав нюхові рецептори Яна, посилився і альфа хотів окунутися в нього, наблизитися. Але вони обидва стояли як вкопані, дивлячись один одному у вічі. Чонін повільно підійшов, невагомо торкнувшись його плечей, і прошепотів:

– Закохав мене в себе… Виріши цю проблему…