Фанфіки українською мовою

    робочий день у Family Video, стів стояв за стійкою та перебирав різні касети, нічого цікавого, робін приймала посилку, «нові касети!», гучно каже дівчина, які стіву доведеться розставити по полицям, усе як звичайно, хлопець ліниво відійшов і забрав коробку с купою нових фільмів, аж блищять. поки харінгтон розставляв фільми, баклі була за касою, стів помітив цікавий фільм, «ніч страху», у жанрі стояли жахи, він був упевнений що цей фільм насправді не такий страшний, якби зняли фільм про те як макс їде на машині, стів би не витримав.

    поки парубок плавав у своїх думках та розглядав касету, зала спорожніла.

    стіву давно подобався один хлопець, харінгтон дуже довго думав над тим, нормально це чи ні, та він багато розмовляв на цю тему з робін, хто як не вона могла підтримати його, та розкласти усі переживання по полицям.

    баклі почала розмову..

    – стів, він точно тобі подобається.

    хлопець повернувся до подруги та важко зітхнув.

    – я не знаю. може й так, але едді не якась блондинка, розумієш? я не знаю як з ним контачити.

    дівчина помовчала декілька секунд, і сказала.

    – це зрозуміло.. ну, спробуй запросити його кудись.

    – я навіть не знаю куди його запрошувати, і подкати від яких усі дівчата танули на ньому не спрацю-

    не встиг стів договорити, як робін підбігла та гучно сказала.

    – музика!

    – що?

    – едді обожнює музику, металіку! де у нашому місті грає така музика?..

    спитала дівчина сподіваючись що друг продовжить її думку.

    – у нього, в дома?…

    – іноді ти такий тугодум, стів харінгтон. клуб. у одному клубі грає така музика, запроси його на пару пляшок, він не відмовить.

    хлопець стояв та обмірковував пропозицію робін паралельно розкладаючи касети, але тишу розірвав звук відчиняючихся дверей. у зміну цих двох завітав сам едді мансон, головний фрик школи хоукінса, дуже цікава персона, сьогодні він був вдягнений у чорні джинси з дірками на колінах, футболку “iron maiden” без рукавів, біли кеди та червоно-чорну сорочку яка була пов’язана на поясі, а волосся заплетено в хвостик, він виглядав просто шикарно. харінгтон не міг відірвати очей від нього, через це у стіва посипалися усі касети, це не могло не залучити увагу металіста, який посміхався та розмовляв з робін.

    – допомогти, харінгтон?

    сказав мансон, весело посміхаючись.

    стів розгубився, та промовив..

    – ні, все добре, забий..

    – як знаєш, король.

    едді знову переключився до робін щоб спитати.

    – баклі, ти не бачила тут дітвору, майка та дастіна? вони мені ой як потрібні.

    – ооо, це до стіва, то його дітвора.

    сказала дівчина посміхаючись.

    – вони не мої діти!

    – а чиї ж ще?

    до розмови встряг металіст.

    – то ти не підскажеш де вони ховаються? не хвилюйся, татко, я твоїх діточок не з’їм.

    едді наблизився до стіва, вичикуючи відповідь.

    – вони у майка вдома, здаєтся.

    – дякую-дякую, стіві. в тебе випадково, цигарки не знайдеться?

    робін неодобріючи подивилася на друга, він мовчки увів мансона до чорного виходу щоб дівчина не спалила його поглядом. зачинивши за собою двері які ведуть на вулицю, харінгтон поцікавився, навіщо едді шукає майка та дастіна.

    – ці двоє пообіцяли що приведуть нових людей до мене, і щось я не бачу їх разом з новенькими.

    сказав хлопець, дістаючи запальничку з кишені. у голові стіва крутилася порада подруги, про бар, тому набравшись сміливості він видав.

    – слухай, ти не хочеш сходити у бар? випьємо по пляшечці.

    едді ледве цигарку з рота не впустив від такої пропозиції.

    – сам стів харінгтон кличе мене, пити у місцевий бар?

    хлопець почервонів.

    – так. я кличу тебе у бар. і ти згоден?

    – то це щось по типу побачення?

    вуста едді розтягнулися в посмішці.

    – щ-що?! ні!

    – я не проти, великий хлопче.

    серце стіва заколотилося, він зміг! поговорив ще про дітвору та клуб, едді допаливши цигарку і сказав.

    – то коли ми підемо у бар? і на котру?

    – у п’ятницю.. восьма вечора, я тебе заберу.

    – добре, буду чекати, стіві.

    з цими словами мастер днд залишив стіва на одинці, коли той пішов, харінгтон як торнадо примчався до баклі.

    – робін!

    хлопець сказав це так гучно що дівчина трохи підстрибнула з переляку.

    – господи, налякав! що сталося?

    – у мене вийшло!!

    – що вийш..

    баклі замовкла..

    – та ну..

    – так!

    стів був радий ніби дитина яка дізналася що їй подарують на різдво.

    – вітаю тебе, я думала що ти цього не зробиш.

    подруга була дійсно рада за друга, хоча коли вона тільки дізналася що стіву подобаються едді, звісно, була шокована.

     

    0 Коментарів