Куріння- погана звичка

– Всім привіт, це подкаст терапія і з вами, як завжди, я-Женя Янович та вічно прекрасний-Спартак Суботта.- в жартівливій манері промовив брюнет, посміхнувшись блондину навпроти.

Чоловіки як завжди розмістилися у психіатра на кухні, і все б начебто було звичним. Мікрофони, склянки з водою, ноутбук зліва, а чорний блокнот справа. От тільки Женя, чомусь, відчував ніби щось змінилося. Хоча явних причин для тривоги не було. Просто інтуїція била у дзвони свідомості . Але Євген вирішив не прислухатися до неї, і постарався розслабитися та отримувати максимальне задоволення від процесу. Час запису плинув, а розмова ставала все більш цікавою.

– Як думаєш, Спартак, чи можливо для чоловіків жартувати «гейські» жарти, при тому будучи 100 % натуралами?

– Ну дивись, на це питання можна відповісти одним прислів’ям, «немає диму без вогню».- чоловік хитро посміхнувся і підмигнув іншому.

Євген стримуючи посмішку, видніло порожевів і впився поглядом у товариша.

– Мені кожного разу стає все страшніше.- прошепотів Антон, але хлопці дивлячись один на одного навіть не почули ці слова. Або проігнорували.

Взявши всі свої акторські здібності в руки, Женя посерйознішав та продовжив минулу тему про РХП. Цей подкаст видався минулому КВН-щику одним із найскладніших, і в звичній манері, але цього разу з полегшенням, подякувавши Спартаку за розмову, простягнув йому руку. Психотерапевт подав йому праву долоню. Коли їхні руки торкнулися одна одної Женю несподівано обдало сильним струмом і теплом. Але тепло це було незвичайне, яке йшло від чужого тіла, воно було стихійним. Наче цунамі, яке пронеслося від руки чоловіка, аж до кінчиків пальців ніг. Женя опритомнівши від сильної емоції, він акуратно забрав трясущуся руку до себе на коліно. Це йому здалося чи Спартак справді погладив його кість? Піднявши погляд на чоловіка, він побачив, що той, як зазвичай малює у блокноті. Напевно, здалося. Треба менше пити чи що. Брюнет вирішив відволікти себе від зайвих думок і нікому нічого не сказавши, пішов на балкон покурити.

Дістав цигарки. ЩО ЗІ МНОЮ? Запальничку. Я ЗБОЖЕВОЛІВ? Клац. ЦЕ МЕНІ ЗДАЛОСЯ. Перша затяжка і тимчасова, але така блаженна тиша думок дала про себе знати. Але з тишею прийшло розуміння. Його збуджував він. Його погляд. Посмішка. Те, як він говорив, жартував і сміявся з його жартів. Їхнє розуміння одне одного по погляду і звісно ж його прекрасні руки, які були трішки коротшими за його власні, але такими міцними та в якійсь мірі, вже рідними. Недопалок від третьої цигарки полетів назад до пачки, а чоловік й далі стояв і насолоджувався нічними вогниками Києва. Він не хотів повертатися. Його лякала думка, що треба зустрітися зі Спартаком і він не хотів навіть про це думати. Але одне він знав точно. Це не взаємно. Він закохався у друга, який точно не відповість на його почуття. Трясця. І не встиг подумати, що з цим всім робити, як на його плечі лягла тепла ковдра, а запах кави і одеколону заполонив ніздрі.

– Захотів замерзнути до смерті, суїцидник?.- почувся бархатний голос за його спиною. Він лунав так близько, що здавалося, ніби Спартак говорить прямо у його вушко. Жені різко стало жарко.

– Легше вже спригнути з балкону, аніж чекати смерті від обморження.- пожартував брюнет і набравшись хоробрості, розвернуся до науковця лицем. Йому не здалося, Спартак і справді стояв до нього дуже близько, вони буквально відчували подих одне одного. Руки Спартака стояли по різні сторони Жені на поручнях. Він у пастці. Чоловік принюхався і легко скривився.

– Ми ж домовлялися. Я весь подкаст спілкуюся українською, а ти більше сьогодні не палиш.- голос його звучав спокійно, але Євген розумів, що він роздратований. Він забув, а тепер відчував провину.

– Вибач, я зовсім забув. Просто стрес трохи вибив мене із колії.

– Щось сталося?.- збентежено запитав блондин.

– Ти… ти мій стрес, мої сумніви у власних цінностях, та переконаннях. Причина сумніву… у власній орієнтації.- майже прошепотів Євген. Він признався, і нехай Спартак вирішує, що із цим робити.

Але Спартак мовчав. Просто дивився і мовчав. Переводив погляд з очей Жені на губи і… вагався, чи точніше кажучи, вирішував, що робити. Секунди тягнулися немов годинами. Женя не зміг терпіти і наплювавши на все, захотів піти, але сильні руки Спартака йому не дали цього зробити.  Він вже хотів попросити забрати руки, але чоловік перервав його, грубо притягнувши за потилицю до себе і поцілував. Поцілунок цей був ледь відчутним. Наче не реальним. Він вмістив у себе всі вагання та сумніви. Спартак перший перервав його і зі страхом поглянув на Женю. Брюнет ніколи не бачив його таким. І тут він зрозумів.

Вони почувалися однаково. Однаково вагаючимися і наляканими. Від цих думок йому стало смішно, і він, не стримавшись, посміхнувся.

– Мені ця ситуацію взагалі не видається кумедною.- серйозно відповів Спартак.

– Я знаю, і мені також.- ще більше засміявся брюнет. І взявши лице товариша у руки, поцілував.

На цей раз поцілунок був довшим і міцнішим. Женя остаточно розслабився і поглибив поцілунок. Смак тютюну та кави змішався. Спартак хмикнув у поцілунок і розвернувшись, підштовхнув Женю до стіни. Поцілунки ставали все грубішими, а руки все розпуснішими. На дворі було холодно, тому брюнет, взявши на себе ініціативу, потягнув Спартака до кімнати.

А ковдра так і залишилася лежати посеред балкону.

Інколи присутній суржик, він там спеціально, бо всі ми люди і так їхній діалог видається мені живішим.

Знаю, такого ніколи не буде, але це не точно…(мріяти не забороните)

Не хочу нікого образити чи зачепити.

Але вони занадто милі і заслуговують на ті потрачені 4 години написання цього. Якщо зможу, напишу 2 главу.( там буде секс))

Присутня романтизація куріння, я Вам звісно не мама(дуже на це сподіваюся), але товариська порада, не зловживайте)

Дуже сумніваюся, що Женя чи Спартак це прочитають і Слава Богу. Але писати це було весело.З радістю почитаю ваші думки чи просто емоції після прочитання. Дякую, що витратили час на цей “літературиний шедевр” Хорошого часу доби!