Осінь на двох

Прокинувшись, як зазвичай, о 8:30 ранку, Джин не поспішає підніматись з ліжка та потирає рукою очі. Ліниво взявши свій смартфон в руки, переглядає свої плани на день, які він минулого вечора записав у нотатках. Нічого особливого. Робота та вільний час, ще потрібно буде зайти за продуктами до супермаркету.

Ще трішечки поніжившись у своєму теплому ліжечку і перевіривши всі новини та оновлення в соціальних мережах, хлопець підіймається з ліжка і не поспішаючи йде у ванну кімнату.

 

Поглянувши на своє відображення в дзеркалі, юнак сонно посміхнувся. Волосся спадало на його лице та було природно завите, в той час як очі все ще змикались з бажанням проспати цілий день.

Хлопець вирішує швиденько прийняти теплий, ранковий душ. Після чого знімає з себе піжаму та відкладає її на пральну машинку.

Вмикнувши душ і зробивши воду комфортної температури, юнак встає під теплий потік цієї води та закриває очі.

« Те, що потрібно в такий осінній ранок », – пронеслось в думках Джина.

Хлопець простояв під напором води близько п’ятнадцяти хвилин, поки її краплі швидко “розповсюджувались” по його тілу. Після чого він вимкнув душ та обережно витерся сухим рушником синього кольору. Знову вдягнувши свою улюблену! піжаму хлопець вмиває прохолодною водою лице і одразу ж чистить зуби.

 

Зробивши все те, що і бажав, юнак відправляється назад у свою кімнату, обережно заправляє своє ліжко і зверху гарненько розкладає милі подушки. Все разом виглядає надзвичайно мило та гармонійно.

– Все ж таки я обожнюю свою роботу через те, що можу сам встановлювати графік, – протягнув Джин.

Провівши рукою по щічкам він прийнявся обирати свій образ на сьогодні. Думки одразу впали на чорні та широкі джинси, чорний гольф і тренч кольору кемел.

Хутко перевдягнувшись, Джин зібрав з собою рюкзак, з яким зазвичай ходить працювати кудись у кафе чи торгівельні центри. Хлопець поставив його в невеличкому коридорі своєї квартири і навіть не зайшовши на кухню починає зашнуровувати свої кросівки.

Все разом виглядає бездоганно – це в стилі СокДжина.

Закинувши приготований раніше, самим юнаком рюкзак на плече, Джин розчісує своє м’яке, проте неслухняне волосся перед дзеркалом і швиденько покидає квартиру.

Замкнувши своє житло на ключ з брилочком у вигляді милого бульдога, він відправляє їх у відділ свого рюкзака та виходить з під’їзду з бажанням провести спокійно та продуктивно свій робочий день.

 

Зараз Сокджин прямує до своєї улюбленої кав’ярні, у той час як приємний і зовсім не холодний осінній вітерець обдуває його обличчя. Сон – як рукою зняло.

 

Роздивляючись жовті та помаранчеві листочки дерев під своїми ногами, він не поспішаючи йде по ще давно запам’ятованій дорозі. Хлопець вже знає, зо замовить. Він обожнює! свіжі та ароматні круасани з лососем та вершковим сиром у цій кав’ярні.

 

Сьогодні надзвичайно теплий ранок. СокДжин перевіряє котра година на телефоні. 9:27. Він дійсно сьогодні швидко зібрався, що додає ще один + до його хорошого настрою.

Зупинившись біля улюбленого парку, Джин робить декілька чудових фото. Ранкові промінці сонця надзвичайно красиво переливаються на деревах.

Переглянувши зроблені щойно фото, хлопець посміхається. Дійсно прекрасно.

Сховавши руки в кишені свого тренчу, він пришвидшує свою ходьбу, адже поснідати хочеться не менше ніж продовжити насолоджуватись такими прекрасними краєвидами.

Проте він обов’язково повернеться сюди на вихідних і закінчить свою ще не розпочату прогулянку.

 

Вже через декілька хвилин Джин бачить знайоме місце, тому швиденько відчиняє двері та проходить в середину.

 

Подарувавши адміністратору теплу посмішку, юнак знаходить вільний столик біля вікна та затишного зеленого куточка. Там стоять декілька великих вазонів, два зручних на вигляд крісла, пухнастий коричневий коврик під ними та поряд на стіні висить декілька картин.

«Потрібно буде зробити декілька фото потім», – лунає в голові хлопця.

Джин обожнює флористику та в загальному різні рослини.

Зрештою проходить далі, до обраного раніше столика та обережно знімає з плеча свій рюкзак. Поклавши його за столик, Джин знімає з себе тренч, а згодом вішає на вішалку, яка стояла поряд.

Сівши за столик СокДжин одразу дістає свій ноутбук та вмикає його. Після чого помічає офіціанта, який наближається до нього, відклавши рюкзак в сторону юнак замовляє той самий свіжий круасан з лососем, про який він мріяв поки добирався сюди. В додаток він обрав раф. Його хлопець обожнює не менше за круасан.

Подякувавши милому офіціанту, Джин ще раз роздивляється саму кав’ярню.

 

Тут завжди тихо і затишно. Пахне смачною випічкою та кавою. Це поєднання він надзвичайно обожнює.

До того ж, тут чудовий інтерв’єр. Сама кав’ярня зробляна в коричневих відтінках, також можна побачити чорний, білий і м’ятні відтінки. Столики мило поєднуються з стільчиками та кріслами.

Розімнявши шию, хлопець ставить перед собою ноутбук та приступає до роботи.

 

Сьогодні йому потрібно зробити переклад двох текстів, проте доволі великих. Розрахувавши весь час, який піде на роботу, Джин вважає, що потрібно буде близько трьох годин.

 

СокДжин не поспішаючи починає працювати. Ніколи не потрібно намагатись зробити все швидко, адже допускати безліч помилок він не хоче. На їх виправлення потім піде ще більше часу. Але він не шкодує, що обрав саме цю професію. Зрештою працювати не в офісі чудово і є більше вільного часу.

 

Коли хлопець переклав вже близько половини тексту, йому принесли замовлення. Після чого він переключився на смачну їжу, яка і на вигляд була не менш смачніша. Запах був чудовий. Він прийнявся снідати та паралельно переглядав новини у своєму смартфоні. Не знайшовши там нічого цікавого, юнак доїдав хрусткий круасан, поєднання дійсно чудове!

Закінчивши з їжею, він подякував офіціанту, який через кілька хвилин підійшов забрати посуд. Джин знову прийнявся працювати, максимально зосередившись на поставленій меті. Переклад давався легко та досить швидко.

 

Іноді юнак відволікався на ще теплий раф та робив декілька ковтків. Він вже планував як проведе решту свого дня та вечір.

Трішки потягнувшись, СокДжин прикрив очі на декілька секунд, прокруючи в голові чи все правильно він переклав та надіслав. Так юнак і впорався з першим текстом, на який пішло близько півтори години.

За цей час він встиг замовити ще один раф та тепер ліниво пив його.

 

Зробивши для себе “перерву” у вигляді п’яти хвилин, Джин продовжує свою працю. На здивування, він набагато легший ніж перший, тому робота йде ще швидше. Настрій хлопця знову на максимумі. Особливо тоді, коли він майже закінчує.

 

Пройшло близько тринадцяти хвилин і Джин завершує роботу над другим текстом, відіславши його потрібній людині.

 

Поклавши ноутбук назад у свій рюкзак, хлопець підходить до барної стійки.

 

– Вибачте, будь ласка, чи можу я отримати свій чек? – ввічливо запитує у офіціанта СокДжин.

 

Отримавши у відповідь посмішку, він і сам посміхається.

 

– Звісно. Вам все сподобалось? – запитує офіціант.

– Так, дякую. Все було смачно і атмосфера чудова – відповідає юнак.

– Чудово, тоді через кілька хвилин я підійду до вашого столика.

 

СокДжин лише коротко кивнув головою і пішов назад до свого столика.

Годинник у телефоні показував: 12:06. І вже через хвилини три до нього прийшов офіціант. Швиденько розплатившись, Джин залишає на столі чек та починає одягати свій верхній одяг, обережно закинувши рюкзак з ноутбуком на спину, він починає виходити з кав’ярні, майже забувши чек.

 

Хлопець пропускає крізь очі замовлення, тому що у самому низу має бути його сьогоднішнє передбачення. Це вже як ритуал: замовляти щось та піднімати собі настрій такими передбаченнями.

До того ж, вони лише хороші.

 

«Наступна людина, яка зайде у нашу кав’ярню – ваше кохання на все подальше життя» – написано у самому низу.

 

Зупинившись в самому центрі зала, СокДжин проводить погляд по всіх відвідувачах, яких і не так багато зараз. Зім’явши чек в руці, він тихо посміявся та заховав його у кишені.

 

Дивлячись собі під ноги Джин направляється до виходу, думаючи про своє.

 

«А якщо зайде дитина? Це і буде моє кохання?

Однозначно ні.» – пронеслось в думках хлопця. Як тут різко він врізвється в когось і починає падати назад.

 

Той “хтось” однозначно з міцною статурою підхоплює Джина і міцно його обіймає та притискає до себе.

СокДжин підіймає свій погляд і хоче вже подякувати, але різко відчуває, що червоніє. І красивий! хлопець навпроти це точно помічає, адже мило посміхається та обережно проводить рукою по волоссю нового знайомого (?)

– «Якщо це дійсно кохання всього мого життя, то я згідний з такою долею!» – швидко тараторить Джин.
– Кохання всього твого життя? Цілком можливо, юний хлопче – підхоплює хлопець навпроти, а Кім прикладає руку до свого рота.

«Я сказав це? Джин, ти дурний!!»

– Кім НамДжун, радий знайомству? – промовляє він та нарешті випускає з обіймів хлопця.

Джин відходить на крок назад і знову червоніє з новою силою, соромиться. Чек таки не брехав? Сказав правду?

– Вибачте, я не помітив вас. Дякую, що впіймали.
– Все в порядку. Проте тоді ми зобов’язані познайомитись! – промовляє НамДжун, як дізнався щойно СокДжин.

– Що? Знайомство? – нарешті набирається сміливості юнак і дивиться прямо в очі навпроти.
– Все вірно, я майже врятував твоє життя! – говорить його новий знайомий та мило посміхається. І так, що можна побачити його надзвичайно красиві ямочки на щічках.
СокДжин навіть на хвилинку задивляється на них, але зрештою киває головою.

– Добре? – наче запитує він і знову опускає голову до долу.
– От і домовились, я якраз мав попрацювати, а ти складеш мені компанію ~ – тягне НамДжун та обережно бере хлопця за руку, після чого веде за столик.
– У тебе ж немає ніяких планів? – зрештою повертається до юнака Джун.
– А.. Ні, немає. Я закінчив з роботою на сьогодні – стиснувши плечима, він піднімає куточки губ в посмішці.
– Чудово. Як тебе звати, кохання всього мого життя? – тихо сміється Кім та сідає за столик.
– І прошу, не стій, сідай навпроти.

Його так ще не називали та він запам’ятав ці слова. Швиденько сівши навпроти Джуна, він кладе на коліна рюкзак.

– Кім СокДжин, радий знайомству – щиро зізнається він.
– Я теж надзвичайно радий, Джин. У тебе прекрасне ім’я. Хочеш що-небудь замовити? – починає говорити Нам та паралельно дістає з свого рюкзака ноутбук. Джин помічає, що марка його ноутбуку така ж як і в нього.

Сором’язливо похитавши головою Джин відповідає:
– Ні, я не так давно снідав тут. Дякую.
Ввімкнувши ноутбук Намджун все-таки підкликає до себе офіціанта та замовляє два десерти і два латте. Подякувавши він знову повертається до СокДжина.

– Я вже замовив. Ти говорив, що закінчив з роботою, ким працюєш, якщо не секрет?
– Філологом англійської мови, сьогодні перекладав тексти. А ти?
– Взагалі я модератор сайтів, але дуже люблю створювати програми.

Вони спілкуються близько п’ятнадцяти хвилин, до тієї пори, поки їм не приносять замовлення. Джину комфортно поряд з НамДжуном. Як і НамДжуну.
Під час того як Джун редагує один з сайтів та дещо пояснює СокДжину, вони дізнаються багато один про одного. Дуже неочікуване знайомство, проте яке ж вдале.

Проговоривши та пропрацювавши годину Джун відкладає ноутбук. Джин до того часу вже доїв десерт та зараз не поспішаючи пив латте, роздивляючись хлопця навпроти.
У НамДжуна красиві очі, дуже милі ямочки на щічках, в які він без перебільшення вже закохався, миле та світле волосся. Поєднання вражаюче.

– Так це виходить я кохання всього твого життя? – запитує Джун, обережно відсуваючи від себе брудний посуд.
Щічки Джина знову стали рожевими – підмітив у своїй голові хлопець.

– Це передбачення з мого чеку. На ньому було написано: «Наступна людина, яка зайде у нашу кав’ярню – ваше кохання на все подальше життя». Я і випадково проговорився в стані легкого шоку.
– Так ось воно що. Ти справді милий – протягнув НамДжун, посміхаючись.

 

—‐———————-

Час пролетів швидко за їхніми розмовами, вони швидко знайшли спільні теми. Говорили про все. Про роботу, дім, навчання і навіть природу за вікном.
Зійшлись вони на тому, що осінь – найпрекрасніша пора року. Плани на сьогодні та на найближче життя змінились у кожного.

 

Ось так одне випадкове знайомство починає змінювати їхні життя. Два молодих хлопця, закохані в осінь та посмішку один одного починають спілкування та поки що дружбу.