6. Душа

Боже, вибачте, я на місяць затримала… З цією школою…

Здавалось, весь всесвіт зупинився. Музика тихим відлунням доходила до ванної кімнати. Це здавалось таким нереальним, Сіріус тільки що, здавалось придушив свою гордість і виплакався в присутності Ремуса.

Вживати слово плакав і Сіріус в одному реченні було дуже дивно. Ба більше, чому саме Ремус? Він так довіряє йому? Чи він  просто зайшов у неправильний момент..? Радше друге..

– Рем

Голос Блека повернув до реальності. Точно, він казав щось про куріння.

– Так, давай

Ремус не курив, але погодитись – це перше, що прийшло у голову.

Сіріус підвівся, та включив кран з водою. Його руки ще трішки тремтіли. Ремус відкрив двері, крики людей, голосна музика зразу вдарили по голові. Сіріус вийшов слідом за ним, взяв його за руку та повів на другий поверх

– Куди ми?

– Побачиш

В кінці коридору були двері на балкон. Ага, навіть так..

Сіріус відкрив двері, які з голосним звуком відкрились. І тут різко вічувся контраст тепла в домі і холодного, свіжого, весняного повітря надворі. Гультяй витягнув цигарки та запальничку. Запаливши, він затягнувся та протягнув цигарету Люпин

– Я ніколи не курив, так що не смійся

– Ніколи? Слабо віриться… – Блек посміхнувся у своїй звичній манері і в грудях розлилось тепло

Ремус затягнувся та одразу закашлявся

– Тепер вірю… – Сіріус засміявся – Нічого, потім привикнеш.

– В сенсі потім? Ти розраховуєш на те, що я і надалі буду це робити

– Можливо

Хлопець забрав у Муні цигарку та підвів голову. У небі виблискували мільйони зірочок. Поряд з ними висів сріблястий місяць. Його права половина сховалась у тіні.

– Вибач за це. Я не хотів, щоб хтось це бачив. – Сіріус задумливо розглядав подвір’я і вулицю

– Не вибачайся. Це я невчасно зайшов – Ремус спостерігав за Сіріусом. Той кивнув

– Чого Муні? – Гультяй повернув голову до Люпина та вдивлявся йому в очі у відповідь

– В сенсі?

– Чому ти назвав себе Муні?

– Не знаю… З мого вікна видно місяць. Я у якомусь сенсі став від нього залежним. Кожного вечора відкриваю вікна і пишу…  По суті, моє ім’я і означає місяць… А чому Гультяй..?

– Я був усюди, але не вдома – хлопець сумно посміхнувся.

– Чому? Щось з батьками

– Це ще мягко кажучи… Ненавиджу…

Сіріус говорив це з такою ненавистю, його позиція щодо сім’ї була зрозумілою. Раптом по щоці Блека ковзнула сльоза.

– У них завжди були завищені очікування на рахунок мене і Рега. Регулус – це мій брат. Був моїм братом. Якщо я – анархія, то він хотів завжди догодити їм. Але це неможливо, як би він не старався… – Гультяй витер рукою сльози – Вони вигнали мене з дому. Я жив у Поттерів. Рег помер декілька років тому, від передозу. Я не знаю чому раптом про це згадав, але я так хотів його вберегти від них… Заховати.. Вони монстри… – Сіріус затягнувся і викинув окурок на землю

Сіріус багато пережив. А по ньому і не скажеш. В душі він глибоко нещасний, як би не старався приховати це. Добре, що у нього був Джеймс. Він мав підтримку зі сторони родини Поттера, якщо не з своєї сім’ї. І брата свого він любив. Проте, не усі такі сильні, не всім пощастило. Це життя – так буває…

Ремус взяв його за руку. Блек повернувся до нього

– Дякую, що поділився зі мною. Мені шкода, що так сталося…

Сіріус кивнув, та відвів погляд

– А що на рахунок тебе? Як у тебе з родиною..? – він ніжно посміхнувся

Таке враження, ніби усі нутрощі перевернулись, серце тріснуло

– Еее.. Моя мама загинула. З батьком я майже не спілкуюсь…

– Мені шкода… Вибач за таке питання, але як вона… –  Сіріус раптом зрозумів – А… Автокатастрофа..?

Люпин кивнув

– Я надіюсь, ти не виниш себе у цьому..? – запитав Гультяй

Це запитання заставило задуматись. Він не винив себе? Та ні, в машину в’їхали. Це була вина того п’яного діда, але аж ніяк не Хоуп або його самого..

– Ні… Я думаю, ні… А з чого ти взяв це?

– Просто інколи люди відчувають свою провину в таких ситуаціях. Хотів впевнитись, що в тебе все добре

Муні слабо посміхнувся та перевів погляд на їх руки. Все ще тримались. Здавалось, між ними існує такий міцний зв’язок. Ніби вони знайомі вже десятки років. А пройшло ж всього- навсього трішки менше місяця. Це все так швидко, аж занадто.

– Не дивись так на мене… – Сіріус закрив лице руко

– Як? – Якщо б не приглушене світло ліхтаря, його рум’янець був би дуже помітним

– Ніби з’їсти мене хочеш… – він засміявся

– Та ти завжди так на мене дивишся

– О, та невже?!

Раптом з першого поверху вони почули крики. Переглянувшись, вони поспішили до сходів.

– Де він?

– Тепер це вже тебе не стосується! – це голос Джеймса – Забирайся звідси!

– Та чого ти так, я привітатись заскочив! Мені треба поговорити з ним! – а по голосу цього хлопця було зрозуміло, що він дуже п’яний

– О, дідько… – Сіріус перехилився через перила, щоб розгледіти що коїться наниз

– Ти його знаєш? – Ремус схвильовано стежив за діями друг

– Ба більше, це мій шизонутий колишній.

Ха, чудово бляха. Дві новини, у Блека є колишнІЙ. І він вчинив хаос на вечірці Джеймса, щоб поговорити з Сіріусом. Прекрасно, краще не буває! Зі сходів не можна розібрати ні слова, просто загальний крик. При чому як і жіночий так і чоловічий.

– Повторюю останній раз, вимітайся!

Здавалось, ситуація потребує допомоги. Сіріус поглянув на Ремуса ніби запитуючи. Муні кивнув і вони рушили донизу. Зайшовши у вітальню, вони побачили купу людей навколо, а у центрі стояв Поттер і якийсь високий блондин, по стилю схоже на Гультяя. Він не міг встояти на ногах, він був дуже п’яним. Усі очі були направлені на них

– О, які люди. Блек… З приятелем..

Хлопець оцінююче оглянув Люпина

– Виходь. Потеревенимо.

Голос Сіріуса звучав холодно і гостро. Цей тон Ремус чує від нього вперше. Це так не схоже на Сіріуса. Сьогодні він бачив його всяким. В істериці, сумним, стривоженим, злим… Чи це змінило його симпатію до нього?

Аніскільки.