Початок

Мінхо розбирає горище бабусі

-Навіщо їй стільки речей то, а?

-Не бурчи, а прибирайся-мама Мінхо віддала йому пакети зі сміттям, – а я поки піду на кухню, щось я втомилася.

-Звичайно, я прибираюся, а ти чай питимеш.

-Так, не кричи на матір! Я вже у роках, мені можна.

-Добре, добре, мовчу.

-От і правильно, все я пішла. Я ТЕБЕ НЕ ЧУЮ!

Мінхо, який намагався запитати у мами, що це таке блискуче в кутку, зрозумів, що треба піти і розібратися самому.

***

– Ти серйозно хочеш забрати це додому? – Батьки Мінхо були в тихому жаху.

-Ну, так, а що в цьому такого? – Мінхо постарався говорити якомога спокійніше.

-Це дзеркало, якщо його вже можна так назвати старе, брудне, а ти хочеш забрати його до себе в кімнату?

-Так, якщо його відмити і почистити, то воно буде як нове-сказав Мінхо, хоча сам у цьому сумнівався.

-Але навіщо воно тобі? – Батьки Мінхо не розуміли цього, скільки б не намагалися.

Мінхо сам не знає ще навіщо воно йому, але він знає, що воно йому дуже потрібне, воно приваблює Мінхо до себе, хоча він сам відмовляється це усвідомити.

-Ну, воно красиве, причому це сімейна реліквія, до того ж воно може бути дороге.

Оскільки з фінансами в сім’ї Лі зараз було туго, оскільки похорон бабусі коштував дуже дорого, та й на роботі вони мали проблеми, це був дуже важливий аргумент.

-Ну, добре можеш його залишити, тільки зберігатись воно буде не в твоїй кімнаті, а на горищі, навіть після того, як ти його відмиєш на подвір’ї, заперечення не приймаються.

Мінхо був такий радий, що дзеркало залишають, що навіть не почув інших умов.

-Та де ж цей чортів ліхтарик, і телефон як на зло сів!

Мінхо був просто в люті, десь глибоко всередині він знав що ліхтарик на горищі біля дзеркала, але йти туди майже о 12-й ночі не дуже хотілося. І нарешті після того, як він перерив всю кімнату в його пошуках 3 рази, він зібрався з духом і почав підніматися сходами на горище при цьому спіткнувшись разів 5, тому що будинок був не його, а бабусі і бував він дуже рідко. хіба що на літні канікули приїжджав. Але зараз це вже напевно останнє його літо тут, тому що будинок вони продаватимуть.

-Нарешті я дістався сюди цілим і ніби неушкодженим. О, ліхтарик увімкнений.

Ліхтарик лежав біля дзеркала і світив прямо на нього, але відбиття не було, Мінхо спочатку не помітив цього, але після того, як він спеціально посвітив у дзеркало, він ледве не загорлав, але вчасно згадавши, що він може розбудити батьків, закрив рот рукою.

-Якого біса?

Мінхо підійшов ближче, але не побачивши, що на його шляху лежить коробка спіткнувся і полетів прямо в дзеркало, чекаючи звуку гуркоту, і навіть брязкіт розбитого скла, але впав на підлогу вниз головою і знепритомнів.сати…