Вікторія, про що ти думала?!

Тим часом хлопці

-Дамі, поклич Вінценсо нехай повечеряє. – Ітан навіть не глянув на Даміано, адже був зайнятий готуванням.

-Мав звикнути, що Вікторія нічого не їсть днями – вокаліст сумно посміхнувся

-Даміано! Зараз кину в тебе чимось!

-Жах! Мати аб’юзер… – Ітан агресивно зиркнув на нього.

-Йди вже! А то там Вік з голоду помре. – Ітан почав накривати на стіл.

-Іду вже! Б’юсь об заклад, вона відмовиться — Дамі підвівся з дивана і подався до кімнати Вікторії.

-Вікторія, жерти подано! -Даміано постукав і відразу ж увійшов до кімнати

Тиша.

-Вік? -Даміано глянув у її бік

-Ти померла чи що? Ітан наврочив! — Даміано підійшов до неї і взяв папірець, що лежав поряд з Вік.
-Всім привіт! Це Вікторія, Вік, Вінценсо, бас-гітаристка Måneskin, називайте як вам заманеться – почав читати Даміано – Скоріше за все якщо ви це читаєте, то мене вже немає поряд з вами і взагалі в цілому світі. Я просто пішла до мами. У гості назавжди…

Він насупив брови. Хвилина усвідомлення.

-Вікторія блять! — Даміано впав поруч із нею і почав шукати пульс. Ледве відчутна пульсація. Сльози самі по собі почали текти по щоках Давида.

-Сука! — підхопивши надто легке тіло Вікторії на руки Даміано полетів униз

-Блять Ітан, Томас! Викликайте швидку! Терміново! Вікторія якихсь пігулок наковталася!

Ітан і Томас заметушилися. Незабаром приїхала швидка та Вікторію забрали. Ми поїхали слідом.
У лікарні Вікторію відвезли до реанімації.

-Сука! Вікторія чому? Sorella, ти дурепа, скажи будь ласка?! — примовляв Томас паралельно обдаровуючи стіну ударом. Чому ти мовчала про свої проблеми, ідіотко?! – Томас замахнувся щоб знову вдарити в ту ж стіну, але його руку перехопив Ітан.

-Замовкни ідіот, інакше нас виженуть! – Томас сів на диван, закривши руками обличчя і почав тихо плакати.

-Ну все, Томмі – Ітан присів поряд з ними приобняв його за плече – все буде в порядку, її врятують і ми їй допоможемо щоб там не сталося.

Даміано тим часом обдзвонював усіх кого треба. Це буде важко.

Перша Ніка.

-Ніка, присядь. І не хвилюйся зайвий раз.

-Даміано …?

-Вікторія у реанімації. Наковталася снодійних

-Я зараз буду! Ви де?

-Перша центральна

Ніка скинула слухавку

POV: Veronica

-Ідіотка! Значить по моїх стопах пішла! Ось Вікторія! Народили мені старшу сестру, а тепер що? Боже сонечко… Що ж ти приховувала від усіх? — Ніка думала про все найстрашніше. Вона бігла. Швидко. Адже там її сестра, можливо, помре. Думати про погане не хотілося. Але думки про те, що могло статися приходили в голову самі по собі. Усю решту дороги Вероніка пробігла у сльозах.

 

Повернемося до хлопців. Наступною Даміано зателефонував Джо.

-Привіт, Джо

-Привіт

-Слухай, я сьогодні допізна лягай спати без мене

-Роботи багато?

-Ні… Вікторія в реанімації…

-Божечки, що трапилося?

-У Вік проблеми. Вона про них промовчала, не витримала і зрештою наковталася снодійних.

-Даміано, ти повинен мені зателефонувати коли вона прокинеться! Я тепер хвилююсь!

-Добре. Люблю. Бувай

-Люблю. Бувай

Ще потрібно було повідомити Дженіс, але її номери у Дамі немає, тому Дамі просто написав їй в Інстаграм.

-Хей, Дженіс тут така справа… Вікторія у реанімації. Наковталася снодійна.

-Що? Як? Бути не може! Ти брешеш!

-Подумай у мене є сенс тобі брехати?

-Як вона?

-Поки що нічого не відомо. Як тільки-небудь дізнаємося я тобі напишу.

-Добре.

На цьому Даміано вимкнув телефон. Даміано підійшов до Ітана та Томаса.

-Томмі, ти плачеш? — Дамі поклав руки на коліна гітариста

-Ми всі хвилюємося за неї. Ніка вже летить сюди зі швидкістю світла. Джо також хвилюється.

Як по щучому велінню на поверсі почулася лайка і така ж у відповідь. Копа темного волосся мчала прямо до нас.
Коли Ніка зупинилася її захитало. Даміано зреагував і впіймав молодшу де Анджеліс, коли вона вже падала назад.

-Так Вероніка, спокійно … – Дамі посадив Ніку на диван

-Ти жартуєш?! Спокійно?! У мене сестра на межі смерті!

З дверей реанімації почувся звук. Вийшов лікар. Уся четвірка підірвалася з місць і підлетіла до нього.

-Що з нею? – Ніка готова була забрати весь біль у сестри, аби у неї все було добре.

-Ми встигли. Буквально 2 хвилини і ми вже нічого не змогли б зробити. Можете їхати додому. Все одно вона зараз відходить від наркозу, а завтра ви вже зможете поговорити.

-Дякую вам. – вони пішли додому

 

-Ніко, ти до нас йдеш. – сказав Ітан

-Напевно ні. Я краще додому. – Ніка посміхнулася

-Це було не питання, а твердження. У тебе батько алкоголік, а якщо він тобі щось зробить? Що ми Вікторії скажемо?

-Ну добре…

-Вікторія написала передсмертну записку – Даміано витяг папірець з кишені

-Дамі, давай вдома? – Томас стомлено глянув на вокаліста. Вигляд у нього був не з найкращих. Очі червоні від пролитих сліз, голос охриплий, права рука червона від удару.

-Так звичайно.

Вони прийшли додому.

-Давай Дамі, добий нас. – тихо кинув Томас

-Всім привіт! Це Вікторія, Вік, Вінценсо, бас-гітаристка Måneskin, називайте як вам заманеться. Швидше за все, якщо ви це читаєте, то мене вже немає поряд з вами і взагалі в цілому світі. Я просто пішла до мами. В гості назавжди. – почав Даміано.

-Моїм зайчикам Måneskin

-Оу, як мило «моїм зайчикам» – Ітан усміхнувся

Хлопці. Даміано, Ітан, Томас. Зробіть так, щоб я вами пишалася. Я вас дуже люблю!!! Кожного. Дякую за підтримку під час панічних атак, коли померла мама, ви були 24/7 поруч, заспокоювали мене, допомагали мені не піти в себе, з вами я відчувала себе живою.

-Це було нашим обов’язком, сістр – підморгнув у порожнечу Томас

Я дійсно пам’ятатиму вас вічно. Як Томас вчив мене грати в приставку, як Даміано ображався на мене через те, що я назвала його попсовим, як я заплітала Ітану волосся, як Томас намагався приготувати пасту і мало не спалив будинок, як Даміано співав мені коли я не могла заснути, як Ітан щодня обдаровував мене компліментами. Навіть коли я була п’яна, з розмазаним макіяжем і фінгалом під оком. Хлопці, ви найкращі! Не забувайте про нашу групу. Благаю. Дивіться за Веронікою.

-Ми ніколи не забудемо про нашу групу і в будь-якому випадку будемо продовжувати, але без тебе це звучатиме зовсім не так… А Вероніку ми заберемо до себе. -Даміано подивився у бік Нікі

-Я продовжую … Якщо занадто боляче, кажіть. Прочитаємо пізніше – вокаліст швидко окинув усіх поглядом

– Продовжуй. – Томас сидів і своїм виглядом говорив: «Я пізнав найсильніший біль. Мені вже нічого не страшно»

-Тато і Ніка
Тато якщо раптом ти кинеш пити, то Пробач мені, дурепі. Я тебе люблю. Ніка. Сонечко, ти була прекрасною сестрою. Ми з тобою робили один одному зачіски, макіяж, влаштовували покази мод, билися як подушками, так і кулаками. Нік, я тебе люблю, пам’ятай про це. Здумай тільки зробити що-небудь із собою. Хлопці будуть за тобою доглядати. Чілі на тобі.

-Добре… Сподіваюся Чілі буде добре зі мною. – сльози навертаються на очі Нікі

-Дженіс
Дженіс, пробач… Не мучся через мене. Живи далі! Я тебе ціную!
Чілі. Чілі, вибач, вибач, вибач. Я тебе люблю, дуже люблю! Ти була поряд постійно і гавкала на мене коли я плакала. Ніка забере тебе до себе. Не шукайте винних,в цьому винна тільки я. Сподіваюсь ви мене пробачите. Цілую. Ваша назавжди Вікторія де Анджеліс. – Даміано закінчив читати і сам пустив сльозу

-Сонечко… Чому саме ти? – Дамі не вірив що така світла людина як Вік могла зробити спробу самогубства

-Добре давайте поспимо, відпочинемо і завтра поїдемо до Вік і. – Томас не встиг домовити, як його перебила Ніка

-І дамо їй по голові. Може, думати почне.

Хлопці лише посміхнулись і розійшлися по кімнатах.

 

POV: Damiano

Я не міг заснути, адже згадав одну ситуацію, пов’язану з Вік.

Flashback

Наша репетиція. 17 грудня.

-Ні! Вікторіє, скільки можна?! – Даміано обернувся і люто пропалював її поглядом

Вікторія просто промовчала.

-Я тебе не впізнаю! Ти не в одну ноту не влучила!

-Вибач… Я… – не в змозі нічого сказати Вікторія встала і пішла до дверей – Можливо, я зайва в цій групі. Або мізерна басистка. – сльози заважали їй бачити що-небудь, вона просто вибігла з кімнати

-Ідіот, ти Даміано! — кинув Томас і вилетів за Вікторією.

Кінець flashback’а

– Пробач, за кожне слово, яке тебе образило. – Після цього я написав Джо і Дженіс щось типу «Вікторія дівчинка сильна. Вона вижила» і нарешті заснув.