Полуничний фермер і король драконів.

Переклад роботи прекрасної BloodLikeRoyalty.
Дозвіл на переклад отримано.
Посилання на оригінал:
https://archiveofourown.org/works/33192385
P\S: якщо робота подобається – залиште kudos♥ оригіналу, автору буду приємно:)
Ну а в нас з вами попереду дооооовгий шлях з героями:)
♛♛♛

Королівство драконів Тарагон ось уже протягом року перебувало в стані війни з королівством смертних через людську жадобу. Люди прагнули знайти багатства, які ретельно приховувались гібридами драконів, які хоч і виглядали як люди, але були наділені неймовірною силою. Ця війна забрала багато життів з обох сторін, та, очевидно, людських жертв було значно більше і король був змушений здатися, щоб зберегти свій народ. Король смертних, більш відомий як король Джихьок, був змушений благати про зустріч з королем-супротивником, аби домовитись про капітуляцію, тож тепер він разом зі своїми радниками чекав на зустріч стоячи перед замком. Більшість його радників тремтіли від страху перед цією зустріччю, хоча король Джихьок намагався триматись з гідністю, як і належить правителю.  Він дивився, як прямо з-за хмар з’явились шість драконів, які через мить уже приземлялись перед ним, з силою, від якої земля під ногами здригнулася.
Раптом блакитний вогонь оточив найбільшого дракона, луска якого переливалася від фіолетового до блакитного, а коли вогонь розсіявся перед Джихьоком на місці дракона стояв чоловік, в темних очах якого читалися ненависть та загроза.

Джихьок не встиг навіть розтулити рота, аби спробувати принести свої вибачення, тому що вже наступної миті король-дракон Чон Чонгук грубо заїхав йому по пиці, легко ламаючи ніс королю смертних. Темно-карі очі Чонгука в ту ж секунду набули небезпечного, сапфірово-блакитного кольору, а синє полум’я спалахнуло під його ногами, поки він глибоко дихав, намагаючись зберегти решти самоконтролю. Темне вбрання підкреслювало його фігуру і чудово пасувало до його грізного погляду.

— Клятий монстр! Я мав би вбити тебе прямо зараз, за все те пекло, через яке довелось пройти моєму народу! Ти хоч уявляєш, скільки драконячих яєць ви знищили?

Чон Чонгук мав смоляне, чорне волосся, з синім пасмом. Волосся було зачесане назад, відкриваючи лоб, через що риси його обличчя виглядали різкішими, коли його сердитий погляд свердлив короля-людину.

— Благай! – гаркнув Чонгук, його грізний голос прокотився хвилею, змушуючи людей здригнутися і впасти на коліна. Король Джихьок, не ризикуючи підіймати погляду, витер рукавом закривавлений ніс, і повільно опустився на коліна.

— Простіть нам нашу жадібність, це була страшенна помилка. Історії про сховані скарби задурили нам голови, але це ніколи не повториться, запевняю. Ми ніколи не зробимо нічого, що завдасть шкоди вашій родині чи королівству.
Чонгук гірко засміявся, спостерігаючи за жалюгідною сценою. Він озирнувся на драконів, що залишились позаду. Ті виглядали так, ніби готові напасти будь якої миті, це викликало в Чонгука усмішку, і його очі знову набули звичного, темно-карого кольору.

Король Чонгук повернувся до Джихьока, і той  не зміг не зиркнути на нього.

— За кого ти мене маєш, людино? Хіба я схожий на наївне дитя? Ми обидва добре знаємо, що твоє королівство заслуговує на те, щоб згоріти до тла в драконячому полум’ї, після всього того лайна, в яке ти втягнув мою родину і мій народ!

Король Джихьок хрипів, його тіло тремтіло, коли він несамовито хитав головою.

— Прошу, ти повинен повірити мені! Мій народ вже достатньо постраждав! – зірвався він на крик, проте коли очі Чонгука знову стали сапфірові, він перелякано замовк. Його крик роздратував дракона, то ж він видихнув і повільно кивнув.

— Я зроблю все… – зашепотів Джихьок, поки його серце вистрибувало з грудей, він боявся найгіршого. — Я зроблю все, що завгодно, аби ти повірив, що ми більше не зашкодимо…

— Все, що завгодно…? – в голосі Чонгука було чути веселощі, і Джихьок знав, що пошкодує про це, але кивнув ствердно. — Я чув, у тебе є дитина. – його посмішка ставала дедалі ширшою, поки вираз лиця Джихьока ставав похмурішим, а сам він все ще був скутий страхом.

— І вона вже доросла, чи не так? – голос Чонгука звучав як виклик, і Джихьок вже знав, що він програє. В його горлі став ком, він знову закивав: — Так… 23 роки, якщо точно… – обережно прошепотів Джихьок, поки страх за свого спадкоємця скручував у вузол його нутрощі.

— Якщо ти так прагнеш миру, ми можемо укласти союз. Віддай мені свою дитину. Свого єдиного спадкоємця.

Чонгук висунув свої умови і був вкрай задоволений тим, наскільки зблідло обличчя смертного короля, від усвідомлення, що його дитина мусить вийти заміж за дракона, тож він продовжив: — Ми проведемо церемонію поєднання прямо тут, в твоєму королівстві, щоб всі змогли побачити та прийняти новий союз, а через рік проведемо традиційне весілля в моєму королівстві, хочу, щоб моя родина побачила ваші традиції.

Джихьок похолов, він вирячився на Чонгука в паніці беззвучно відкриваючи рот, мов риба викинута на берег, але все, що він спромігся витиснути з себе тихим, тремтячим голосом, це:

— Ч-чому рік?

— За все те, що ми пережили з твоєї провини, ти заслуговуєш на значно гірше покарання, ніж не бачити своє дитя цілий рік. Будеш сумувати, часто згадувати і щоразу страждати, уявляючи своє чадо закутим в моєму лігві.

Чонгук всміхнувся, коли Джихьок почав тремтіти ще більше. —  Я сподіваюсь, ти розумієш, що якщо ти відмовишся від моєї щедрої пропозиції – війна продовжиться, а я зроблю все, щоб не виникало жодного ризику для мого народу. Тож, що скажеш, людино?

Чонгук не любив довгих розмов. Один погляд, яким від зміряв короля-людину виражав всю можливу небезпеку, а його дракони роззявили пащі, готові будь-якої миті спалити замок.

Джихьок стис губи, його погляд був серйозним, коли він повільно кивнув, і простягнув свою руку, щоб потиснути руку дракона, зв’язавши таким чином союз. Чонгук криво посміхнувся і стиснув руку міцніше, завдаючи болю королю і Джихьок відчув, що уклав угоду не з драконом, а з самим дияволом. Він зіщулився ще більше, коли почув задоволений голос Чонгука: — Церемонія поєднання відбудеться через три дні. За цей час члени моєї родини підготують все. Моя родина під час церемонії буде у своєму істинному вигляді, підготуй до цього своє королівство. Якщо твої люди хоч якось зашкодять нам…

—Вони не стануть… – гарячково пообіцяв Джихьок, і видихнув з полегшенням, коли Чонгук відпустив його руку. Він застиг на місці, коли перед його носом Чонгука поглинуло синє полум’я, в якому той перетворився на дракона і наступної миті, кинувши останній погляд на переляканого Джихьока легко відірвався від землі і стрімко відлетів разом з своєю родиною. Смертні, як і їх король перебували в повному шоці.

—Мілорде, що ви будете робити? – обережно запитав один з його радників. Джинхьок дивився крізь простір, порожнім поглядом, він глибоко замислився, і в цих думках раз за разом виникав образ його безцінної дочки, його прекрасної Сунмі в руках клятого дракона…

♛♛♛

Дракони не встигли дістатись до свого королівства, коли Чонгук пролітаючи вздовж лісу вирішив перетворитися в людську форму, охоплений спопеляючою люттю. Він приземлився важко дихаючи, його очі сяяли  сапфірами, а тіло тремтіло від гніву. Він відчайдушно хотів знищити щось після розмови з смертним королем. Дракони спустилися за ним, один за одним перетворюючись на людей, і зупинились позаду свого короля. Вони невпевнено переглянулись одне з одним і Чімін зробив крок вперед, ближче до Чонгука м’яко сказав: — Ти зробив те, що повинен. Це він зруйнував всі ці життя, не звинувачуй себе…

— Він просто довбана людина! Але я… Я був достатньо дурним, щоб повірити в його обіцянки. Люди століттями мучилися від жадібності, а мене змусили повірити, що попередній смертний король був інакший! – ричав Чонгук, все ще не повертаючись обличчям до родини, йому було соромно дивитись їм в очі.

— Він був інакшим, принаймні на людях. —Обережно підтвердив Намджун, а потім посміхнувся продовжуючи: — Але Чонгук, що ти отримаєш від одруження зі смертним принцом чи принцесою? Ти картаєш і засуджуєш себе, але ми не звинувачуємо тебе у тому жахітті, яке король-сволота скоїв з нашим домом…

— Його людям… Його люди змогли потрапити… —Почав хриплим голосом Чонгук. Він був емоційно виснажений і розбитий, коли думав про цей дикий безлад, яке він знайшов. — Вони знищили стільки яєць, стільки драконячих яєць… Я про…
— Ти не провалився, Чонгук. — перебив його Хосок стверджувальним тоном, сумно всміхаючись. Юнгі, який спостерігав за цим , здавалося, що той почувається незручно, намагаючись знайти правильні слова. — Нам вдалось врятувати тисячі яєць, і наші дракони дуже здатні – вони вбили його людей, а тепер з цим союзом між нами…— продовжував Хосок, поки не струтився Сокджин.

Сокджин нахмурився від думок про таку скору церемонію. — Не варто виходити заміж за його спадкоємця, Чонгук. Ти приречеш себе на життя з зіпсованим, розбещеним нахабою, який , швидше за все, ще гірший за свого короля… — Він покивав головою, для кращого ефекту, коли Чонгук озирнувся, і продовжив пом’якшуючи голос: — Ти ж сам добре знаєш, коли ми були на Скайглоу, ми бачились з відьмою. Пам’ятаєш? Вона запевняла, що ти маєш свою споріднену душу, свого соулмейта.
Сокджин зробив паузу, спостерігаючи за Чонгуком, який виглядав так, ніби намагається пригадати цей день. — Єдиний лідер якому пощастило зустріти свого соулмейта був першим нашим королем, а після цього…
— Після цього все повільно, але впевнено котиться в пекло. — Пробормотів Юнгі. —Чонгук, ти знаєш, що ми значно сильніші, якщо наш лідер знайде свого соулмейта! Наша народжуваність зменшується, я хвилююсь що ми… —він завагався, і продовжив пошепки: — Я не хочу думати про найгірше, але якби ти знайшов соулмейта справи нашого королівства стрімко пішли б в гору, ми б процвітали, Чонгук.

— Ви не думали що це просто міф? Як там кажуть? Коли бачиш свою половинку світ навколо завмирає, а ніби тобі даровано секунду спокою серед хаосу, в якому ми існуємо? — Чонгук хитав головою, з скептичним виразом обличчя, він не вірив у все це. В його житті було занадто багато різних істот, він міг ніколи і не знайти серед них свого соулмейта.

— Але Чонгук, ти так довго чекав… — наполягав на своєму Намджун, але прикусив язик, коли Чонгук кинув на нього серйозний погляд. — Ти ж хотів почекати з шлюбом, поки не спробуєш знайти свою споріднену душу…
— Ситуація змінилася, все чого я хочу зараз це помста. Забрати його єдиного забрати та закрити його єдиного спадкоємця, о, яке це буде задоволення для мене…— в нього практично текли слинки, коли він уявляв знищення світлого майбутнього королівства смертних. — Він не зможе бути королем без спадкоємця, кровна лінія перерветься і його рід помре разом з ним. — Гордо всміхнувся Чонгук, поки решта драконів завмерли, стурбовані майбутнім свого короля.
Чімін стиснув руки, нервово видихнув і підняв погляд на свого короля: — Коли ми маємо почати підготовку в королівстві смертних?
— Завтра вранці. Чімін, ти будеш супроводжувати і готувати мою майбутню пару, хочу, щоб ти зайнявся цим. Намджун прослідкує, щоб вам не заважали і щоб підготовка проходила гладко. На все інше я вишлю сотню гібридів, хай підготують замок і інші необхідні речі. Всі інші залишаються вдома, зі мною. — Чонгук завершив з поясненнями, дочекавшись, коли всі кивнули в знак згоди, перекинувся в форму дракона і відлетів.

♛♛♛

На околиці королівства смертних, далеко від замку, Кім Техьон прогулювався полуничними полями під лагідним сонячним теплом і думав, що це і є блаженство. Запах стиглої полуниці водночас заспокоював і викликав ейфорію, хоч він і бачив ці поля щодня. Він був вдягнений в легкий і світлий одяг, а на голові носив солом’яний капелюх, щоб заховатись від сонячного світла.  Одяг то тут то там був перемазаний брудом, проте це не заважало йому почуватись вільним. Визбируючи до свого кошика найстигліші ягоди він посміхався своєю найширшою посмішкою.
— Хальмоні, поглянь якого розміру ця красуня! – захихотів Техьон, коли бабуся підняла голову щоб оцінити ягоду в його руці.
— В тебе точно талант знаходити найкращі, золотце! – похвалила його бабуся Джіу, і знову втомлено схилилася до кущів, щоб наповнити свій кошик . — Чудовий сьогодні день, правда ж? – Джіу нахмурилась, коли сонячне світло на мить зникло, то ж вона підняла очі і встигла помітити дракона, що летів над ними. — Останнім від них не було чути нічого…- прокоментувала вона тихенько.
— Ми маємо бути вдячні, що дракони не знищили наші полуничні поля. Іншим так не пощастило… – втрутилась в розмову Суна, мати Техьона.
В її голосі можна було почути полегшення, через вцілілу полуницю, і Техьон не зміг стримати посмішку дивлячись на неї. Вона ощирнулась на сина і посміхнулась у відповідь.
— Чи не зробити нам сьогодні полуничного молока?
Техьон наспівував, коли його пальці на автоматі збирали полуницю.
— Я хотів приготувати полуничний чізкейк на десерт… – сказав він не відриваючись від процесу.

— Нарешті, золотце! Ти знаєш що роблять зі мною твої десерти! – схвильовано похитала головою Джіу. Техьон на це лише злегка всміхнувся.

Їх спокій порушили звуки коліс вдалині. Суна підвелася, вдивляючись на дорогу, а тоді стривожено погукала: — Техьон, іди сюди!
Прямо в цей момент в полі зору з’явилась королівська карета. Коли карета зупинилась перед ними Техьон, хотів підійти ближче, щоб роздивитись її як слід, проте стурбовані мати і бабуся відтягли його і затулили своїми спинами. Він вчепився в їх руки, не розуміючи до кінця що саме могло так налякати його рідних. Їх кошики з полуницею залишились забуті серед поля.

Двері відчинилися, і з карети з’явився король Джихьок власно персоною. Не зважаючи на здивованих такою появою Техьона і його сім’ю, король простягнув свою руку, в яку вчепилась менша, тендітніша рука, а потім показалась і сама принцеса Сунмі, яка гидливо скривилася, як тільки її нога ступила на землю.
І король і принцеса були вдягнені ошатно, як і належить особам королівської знаті, Техьон же гарячково намагався відтерти пляму з одягу, перш ніж мати і бабуся потягли його додолу, щоб вклонитися і виказати королю повагу. Техьон був збентежений появою своєї зведеної сестри. Якось він бачив її здалека, але тепер вона тут, прямісінько перед ним і це було дуже дивно.  Його серце калатало: він знав що король – його батько, але йому ніколи не дозволялось говорити про це будь-кому. Він не жив з батьком в замку, бо був позашлюбною дитиною. Король ретельно приховував існування сина, щоб вберегти свою репутацію, тож не дивно, що про те, що Техьон існує знали одиниці.
Він ще не знав, що до цього моменту його ізоляція від світу була благословенням.

—Тут огидно тхне.- прокоментувала Сунмі, схрещуючи руки на грудях, потім вона підняла погляд на Техьона і на її вустах з’явилась крива посмішка.
— Привіт, незнайомцю. Мушу визнати, я ніколи не збиралась обдаровувати вас своєю присутністю, але відчайдушні часи потребують відчайдушних рішень, еге ж? – на цьому вона широко посміхнулася, а Техьон ошелешено нахмурився.
— Що ви маєте на увазі? – осмілився запитати Техьон, на що король з принцесою переглянулись з лукавими посмішками.

Суна не була наївна, вона здогадувалась, що нічого приємного цей візит не принесе, сильніше стиснувши руку Техьона, вона кинула рішучий погляд на королівську сімейку і рівним, строгим голосом запитала:

— Чого ти хочеш, Джихьок?

Король витримав паузу, а лиш потім ліниво почав свою розповідь: — Як ви знаєте, наше королівство цілий жахливий рік перебувало в стані війни. Але тепер ми уклали угоду, завдяки якій сформуємо союз між нашими королівствами.  Джихьок зупинився на мить, ніби збираючись з думками і продовжив, впиваючись поглядом в Техьона: — Ти вийдеш заміж за короля Тарагони…
— Ти збожеволів?! Він його вб’є! – вигукнула Джіу, її голос тремтів від злості. Техьон намагався  триматись стійко, не зважаючи на те, що його серце здається, збиралось покинути грудну клітку. Звісно, він був в шоці і нервував, але подумав, що не подарує батькові задоволення від благання.

— Твоя дочка повинна виходити заміж за нього, а не Техьон! Ти ж навіть ніколи не визнавав його як сина! – виплюнула Суна і Сунмі злісно глянула на неї. Король лише всміхнувся, чекаючи коли вони заспокояться.

— Ти… – просичала Сунмі,- гадаєш я житиму в якійсь халупі чи печері, чи де там в біса спить ця клята ящірка! Озирнися навколо, селянко, – махнула рукою Сунмі, вказуючи на поля, що їх оточували і вперлась роздратованим поглядом в зведеного брата. — Куди б ти не потрапив, там навряд чи буде гірше ніж тут, то ж не бачу причин скиглити. – закінчила вона, стиснувши зуби. Техьон відвів від неї свій важкий погляд. Важко було признавати це, але його сестра була настільки жахливою, наскільки він взагалі міг цього очікувати.

— Ти вважаєш себе кращою, бо виросла в замку? – Суна сердито зиркнула на неї, і не зважаючи на те, що Техьон стискав її руку продовжила: — Ти була розпещеною нахабою все своє бездарне життя, і найменше що ти могла б зробити для свого королівства це вийти заміж за короля драконів, щоб вшанувати союз…

Джихьок помітно розізлився,тож Техьон потягнув маму і бабусю назад, а сам вийшов вперед прикриваючи їх.

— Ти забула доброту мого серця? Я дозволив вам трьом лишитись в моєму королівстві, хоча мав би вислати геть! Пам’ятай про це! Бо я і досі можу відправити вас світ заочі, тому в ваших інтересах погодитись добровільно.
Сунмі права, заради чого тобі взагалі жити? Чи ти мрієш померти на цій фермі?
Його слова віддавали холодом, а ще Техьон хвилювався за долю своєї сім’ї, якщо відмовиться . Звісно він знав, що його життя зовсім не казка, але він ніколи не переймався цим. Йому подобалось його життя з солодким спокоєм полуничних  полів, і якби це залежало від нього, то він би залишився тут до кінця свого життя.
— Він знає про мене? – спокі йно запитав Техьон.
— Він впевнений в тому, що в мене одна дитина і збирається використати цей факт проти мене. Він знає, що я міг би використати шлюб своєї дитини для укладення союзу з іншим королівством, але тим не менш він… — Джихьок втомлено зітхнув.
—Ти вийдеш за нього заміж і ніколи не згадуватимеш про існування своєї сестри.
— Яка іронія…- пробурмотів собі під ніс Техьон, але кивнув головою. — Я зроблю це за однієї умови. Король миттєво роздратувався на ці його слова, а Сунмі закотила очі, Техьона це не здивувало і він продовжив: — Я єдиний, хто піклується про мою сімю. Отже тепер ти повинен платити їм справедливу зарплату, щоб вони могли гідно жити. Якщо ти згоден – я вийду за короля драконів і забуду про Сунмі. Назавжди.
Вони потисли руки на знак згоди, і король полегшено всміхнувся. Він отримав те, що хотів.
— Ото і всього. Хіба важко було? – Сунмі розвернулась, все ще з огидою ступаючи по землі. Підіймаючись до карети вона обернулась через плече і кинула: — Успіхів з огидним ящуром!
Техьон вирішив ці слова проігнорувати.
— Збирай речі. До церемонії поєднання всього три дні, цей час ти побудеш у замку. Тобі треба добре підготуватися, якщо ми хочемо щоб він купився на цей обман.
Король красномовно глянув на брудний одяг Техьона, але той був занадто зайнятий обіймаючи свою стурбовану сім’ю.

♛♛♛

Виходячи з карети біля королівського замку Техьон відчував як його нутрощі скручуються у вузол. Його відвели до його тимчасової кімнати, король лише віддав розпорядження викупати його. Після водних процедур батько знову з’явився в його кімнаті, цього разу з короною в руці. Техьон глянув на неї і підвів насуплений погляд на короля. Він ніколи не думав про це раніше, і тепер його серце охопили дивні відчуття.
— Я не хочу…
— Тебе ніхто і не питає чого ти хочеш! – сердито гаркнув Джихьок, вхопившись за корону: — Ти будеш її носити, бо ти принц і був принцом все життя. Ти граєш роль, не забувай про це.
Він жбурнув корону на ліжко і вийшов з кімнати. Техьон присів біля неї, огладив пальцями, а потім невпевнено підняв і вдягнув на свою голову. Відчуття не були приємними. Ніби його змушують жити чуже життя, чого він ніколи не хотів. З цього моменту в замку почались його уроки монаршого життя і тривали цілу ніч.
Наступного ранку Техьон, одягнений в білі шати і золоту туніку, стояв біля замку, терпляче очікуючи. Корона на його голові здавалась важкою і недоречною, але він склав руки за спину і змушував себе посміхатися.
— Ти жалюгідно виглядаєш, так вичікуєш якихось безглуздих драконів… – пробурчав король закочуючи очі.
— Я ввічливий. – просто відповів Техьон, повернувши посмішку на обличчя, як тільки побачив драконів, що наближались до замку.
Король міцніше стиснув губи і нахмурився, коли дракони приземлились і набули людської подоби. Техьон же підійшов до них ближче, з легкою посмішкою на губах і шанобливо вклонився.
— Вітаю! Ласкаво просимо до нашого королівства. Я Т…- запнувся Техьон, – принц Техьон і я дуже радий з вами познайомитися.
Чімін з Намджуном намагались приховати своє здивування, але не втримались від того, щоб переглянутись перш ніж глянути назад на принца.
— Я Намджун, це Чімін. Він буде безпосередньо з вами, поки я готуватиму замок до церемонії.
Техьон кивнув.
— Дякую, що знайшли час бути тут. Я розумію, що це не надто приємно…— пробурмотів він, озираючись на короля. Коли він повернувся до драконів на його вусках заграла ледь помітна посмішка. — Але я обіцяю, що спробую зробити ваше перебування тут максимально комфортним. Якщо вам знадобиться щось, будь ласка, не соромтеся запитувати.
— Дякую, принце Техьон ! — Намджун усміхнувся, і відкланявся, ідучи з рештою гібридів.
Чімін же залишався на місці оглядаючи принца і теж легенько вклонився, перш ніж Техьон повів його з собою по замку. В замку йому було не комфортно, тож Чіміна він повів у своє тимчасове помешкання.
— Почувайся як вдома…- посміхнувся він Чіміну.
Той посміхнувся у відповідь.

— Дякую. Я тут, щоб навчити тебе основам церемонії поєднання. По суті, це весілля, але ми зробимо все таким чином, щоб дотримуватись наших традицій. Ніхто з нас не хоче, щоб ти був розгубленим чи збитим з пантелику , тому до дня церемонії ти дізнаєшся все, що тебе чекає.
Він відкрив свій багаж, діставши звідкись червону мереживну тканину, яку через мить уклав принцу на голову, закріпивши як вуаль.
— Ти повинен закрити своє обличчя до зустрічі з королем після церемонії…
— Я не побачу його до церемонії? – перепитав Техьон, успішно приховуючи свою нервозність. Він хотів зустрітися з своїм нареченим раніше і ледь помітно посміхнувся, коли Чімін похитав головою.
— Не раніше церемонії. — Чімін мило всміхнувся дивлячись на Техьона. — Готовий почати? Це не довго, але є кілька основних і дуже важливих кроків, які ти повинен виконати, і якщо ти щось забудеш… – вираз обличчя Чіміна показував наскільки це небезпечно і Техьон захитав головою.
— Я нічого не забуду! – пообіцяв він і Чімін задоволено кивнув. Вони пішли до саду, який ретельно прикрашали, і Чімін розповідав і проводив його крізь кожен етап церемонії, доти доки Техьон не запам’ятав всі подробиці і Чімін не залишився задоволений .
Дні в замку були одноманітні, як Техьон і очікував. Кожну вільну від сну хвилину його готували до життя монарха: навчали основам економіки королівства, належним манерам. Він не мав достатньо часу, щоб розібратись у цих тонкощах краще, адже його оточували люди Чонгука, і він не міг допустити, щоб вони помітили що він вивчає те, що і так повинен знати з народження. Навіть крізь вуаль він любязно спілкувався з гібридами, і хоч спочатку вони виглядали спантеличеними, проте згодом пройнялись до Техьона теплими відчуттями.
Вранці  третього дня, перед церемонією поєднання Техьона вдягли в темно-червону туніку розшиту золотими лініями, що нагадували вогонь, зверху на ньому був червоний оксамитовий плащ, трохи глибшого відтінку . Між вишивкою золотих ліній туніка була інкрустована дорогоцінними каменями, які сяяли своїми природніми кольорами,а їх форма нагадувала луску. Техьон затамував подих, дивлячись на своє відображення. Він заледве впізнавав себе.
Четверо людей чаклували над його вбранням, і він посміхнувся їм усім: — Я вдячний кожному з вам за допомогу в цей особливий день.
Вони були здивовані його добротою ще з самої першої зустрічі, і деякий час думали що це лише маска. Але з часом пізнаючи Техьона ближче вони всі впевнилися ,що він зовсім не такий, яким вони його уявляли.
— Ми раді бути тут, з тобою, Техьон. — Чемно всміхнувся Намджун, і відійшов, щоб взяти дерев’яний ящик.
— Так-так, але зараз намагайся не рухатися…— попросив Чімін, накладаючи макіяж нареченому. Він був мінімальним, лише тонка лінія підводки на повіках і пильно-рожева помада. — Хочеш додамо туш для вій? — запитав Чімін,але Техьон заперечно хитнув головою мило посміхаючись.
Всі з драконячого королівства були здивовані добротою Техьона, це було несподівано для них, але серед усіх саме Чімін цінував цю рису найбільше, він же працював з ним найближче.
— Тематика вогонь і лід, але оскільки вогонь нашого короля синій… Ти вдягнений у червоне.
— Якщо вогонь синій, то це виходить червоний лід, чи не так? — забавлявся питаннями Техьон, спостерігаючи як Намджун вкладає його волосся.
Він ще ніколи не почувався настільки розпещеним і не знав як на це все правильно реагувати. Він би дуже хотів, щоб кожен з них зрозумів, наскільки він їм вдячний.
— Хммм.. Взагалі, тому що ваш союз це лід і полум’я, але оскільки його полум’я синє, то червоний символізує твою людяність. – М’яко пояснив Намджун, обережно опускаючи червону вуаль. Техьон був щиро вражений тим, як виглядає, настільки, що в його голові з’явилась думка, що він справді міг би бути королівською особою, але він постарався відкинути її подалі. Серце забилось швидше, коли дерев’яна коробка, яку приніс Намджун легко відкрилася і йому почали пояснювати:
— Тут є три дракончика, проте жоден з них не має елементальних здібностей. Якщо один чи більше, виберуть тебе своїм господарем, то  у вас утвориться зв’язок на все життя.

— Вони неймовірні! – защебетав Техьон дивлячись на дракончиків, чим вчергове здивував Намджуна і Чіміна, які тим не менш мовчали, поки Техьон розглядав малюківв коробці. Він повільно простягнув до них руку, але не торкався, аж поки один з них самостійно пробрався по його руці і вмостився на плечі. Техьон всміхався, дивлячись на нього у дзеркалі.
— Привіт, друже. Дякую, що обрав мене, це велика честь для мене.
Намджун закрив коробку, залишивши двох дракончиків всередині і посміхнувся Техьону: — Я радий, що саме Ерон обрав тебе. Він мій особистий фаворит. — додав пошепки, і ледь помітно підмигнув, тож Техьон припустив, що це слід сприймати як жарт.
— Як Чімін вже пояснював, на церемонії тобі подарують п’ять яєць дракона, кожне з яких містить в собі елементального дракона. Якщо хтось із них обере тебе… Між іншим, не страшно, якщо ніхто цього не зробить, стихійні дракони вибагливі щодо того, коли народитися. Тож, якщо хтось обере тебе ти матимеш більше впливу в Тарагоні. Стихійні дракони – це те, що підтримує королівство в балансі.
Техьон трохи насупився, не до кінця розуміючи, як саме дракони підтримують рівновагу…
— Я напевно трохи заплутався. Я… Я не хочу нічого контролювати чи впливати так як… — його погляд метнувся до дверей, проте Чімін і Намджун здається розуміли його переживання. Техьон в жодному разі не хотів би бути правителем, схожим на батька, і це було обнадійливо.
— Це все зовсім не буде так, принце Техьон, — заспокоював його Чімін.
— Стихійні дракони набувають різних ролей для процвітання королівства, а ти просто скеровуватимеш їх, щоб вберігати наше королівство. Ми надзвичайно віддані істоти, Техьон. Краще тобі повірити мені, якщо ти виростиш драконів – не буде нічого, що вони для тебе не зроблять.
Ці слова розлилися теплом у його грудях, він ніколи не міг уявити, що хтось може любити таким чином. В нього були люблячі мама і бабуся, але це зовсім інакша любов, ніж безмежна відданість дракона. Він хвилювався, що не зможе стати хорошим провідником для свого дракона.
Чімін легко стиснув його коліно, щоб відволікти від думок.
— Не варто перейматись через це. Зараз однаково не сезон для їх народження, тому просто будемо сподіватися, що ти матимеш бодай одного, гаразд?
Його посмішка підбадьорювала Техьона, і він намагався думати, що потрібно бути вдячним вже за те, що мінімум один дракон його обрав. Той, який зараз сидів на його плечі.
— Ти готовий? – спитав Чімін. Його голос трохи здригнувся, а Техьон дивився на себе в дзеркалі і думав лише про те, як сильно він хотів би щоб його супроводжували мама і бабуся. Але це було неможливо, тому він поспішив відігнати цю сумну думку.
— Так, але в мене є дещо для вас! — Техьон кинувся зі своєї кімнати, а Намджун і Чімін стурбовано переглянулися. — Ось, на знак моєї вдячності! – сказав принц, простягаючи драконам кошик полуниці. Його посмішка стала ширшою, коли обидва дракони вирячились на величезні ягоди у кошику.
— Д-дякую…— заїкався Намджун. Він не міг повірити, що йому полюбилася ця людина, в той час як він сам розраховував на те, що зможе його бодай терпіти.
— Це дуже мило з твого боку, дякую Техьон! – всміхнувся Чімін, а Техьон просто знизав плечами.
Вони обоє взяли Техьона під руки з обох сторін, виводячи його з спальні і провели до саду, де повинна відбуватися церемонія.
Техьон втратив дар мови, а його серце пропустило удар. Він  милувався сотнями екзотичних квітів, висаджених в траві, гірляндами, які з’єднували верхівки дерев та колони замку, освітлюючи простір навколо. Усюди були розтягнуті квітучі ліани. Техьон був заворожений картиною, яка розгорнулась перед ним.
Він не бачив оздоблення раніше, тож тепер був зачарований цією красою. Він відчув піднесення, яке чомусь зігрівало. Нехай він не знав чого слід очікувати від свого союзу з королем драконів, але намагався залишатись оптимістом.
Усі з королівства зібралися на церемонію, і кожен усвідомлював, що це означає для їхнього майбутнього. Вони дуже хотіли, щоб війна закінчилася, але між людьми виникла нервова напруга, коли вони чекали появи драконів. Принцеса Сунмі ніколи не залишала стін замку непомітно, люди добре знали її. З появою Техьона навіть якщо хтось з людей підозрював нечесну гру їх короля, то волів мовчати. Незважаючи на те, що ніхто з людей не любив короля Джихьока, вони мовчали про особу принцеси, тому що ніхто з них не хотів розлютити короля драконів. Знову.
Техьон підняв голову і глянув на небо, через вуаль було важко побачити, як сотні драконів летіли до них, але  коли кожен із них приземлився – земля здригнулася, а люди нервово загомоніли. Усі намагалися триматись гідно, але не Техьон. Йому не потрібно було старатися бути сміливим. Він і так дивився на драконів із повним благоговінням. Ерон легенько пискнув, очевидно, схвильований, побачивши драконів, і Техьон усміхнувся йому. Чімін з’явився позаду Техьона разом із Намджуном, і вони легенько кивнули йому. — Ви теж перетворитеся? – тихенько запитав наречений.
Чімін заперечно похитав головою.
— Ми обидва потрібні тут для того, щоб провести тебе через усі етапи церемонії. – м’яко пояснював він, спостерігаючи за небом, поки раптом не вигукнув з широкою посмішкою: — А ось і він!
Намджун та решта драконів негайно опустили голови з повагою, а Техьон спостерігав, як привабливий синьо-фіолетовий дракон приземлився прямо перед ним. Смертні тремтіли від страху, вони щиро боялися, що дракон уб’є їх миттєво.
Коли Чонгук і Техьон зустрілися поглядами, Техьон відчув, як завмерло його  серце, але продовжував дивитися на дракона з ніжною посмішкою, і ввічливо вклонився перед своїм нареченим-драконом. Щось несподіване зрушилося в серці дракона, коли він дивився на людину, і, незважаючи на те, що він не міг чітко розгледіти риси його обличчя, його охопив глибокий спокій, щойно їхні погляди зустрілися. Він ніколи не відчував такого спокою за весь час свого існування, і це відчуття затопило його і переповнило, він був готовий поклястися, що чує симфонію, що грає на задньому плані. За весь час свого існування він міг чути лише уривчасті мелодії, але саме тоді, коли перед цією людиною, він зміг почути щось таке приємне — людський король зіпсував цю мить.
Король Джихьок кинувся до Техьона:
— Король Чонгук! Ми з задоволенням створюємо цей союз між нашими королівствами! Нехай же продовжиться наше царювання в мирі і спокої! – виголосив він з посмішкою, проте коли Чонгук зиркнув на нього розратовано – посмішка з його лиця зникла.
Техьон витончено завершив кожну частину церемонії, особливо його промова, яка вказувала на його вірність королівству Таргони, але коли вони підійшли до фінальної частини, він не міг не нервувати. Намджун підняв кинджал із десятками дорогоцінних каменів на руків’ї, але найбільшим був синій сапфір у центрі.

— Це символізує наших предків-драконів, які сьогодні тут з нами, щоб відсвяткувати союз між двома королівствами… Він продовжив описувати, що вони збиралися зробити, поки Чімін поставив білий п’єдестал перед Техьоном, а потім пішов. Коли він повернувся, він тримав у руці прозору чашу, наповнену водою з їхнього королівства, і обережно поставив її на п’єдестал.
Техьон дивився на воду, відчуваючи як стискається серце  в грудях, хвилюючись, що всередині нічого не зміниться.
— Техьон повинен порізати долоню, щоб його кров потрапила в чашу з водою, тоді вода повинна змінити колір. Колір вкаже нам на те, як наші предки сприйняли принца Техьона. — оголосив Намджун всім присутнім, а Техьон щиро намагався втамувати тремтіння, коли кинджал передали Чіміну, який притримав його для принца.
Техьон дивився на дорогоцінні камені на руків’ї кинджалу, а серце заходилось від думок про кольори і їх значення. Чімін пояснив, що якщо його кров залишилася незмінною, це означало, що предки байдужі до союзу. Якщо колір його крові змінився на жовтий, це означало, що він принесе в королівство більше зла, ніж добра. Чорний, помаранчевий і білий також були несприятливими, але кожен з певної причини — кожен представляв недолік характеру принца. Зелений і фіолетовий означатимуть, що він вважається прихильним і він принесе багатство Тарагоні.
Чімін запевнив його, що жоден союз ніколи не розривався, коли кров виявилася несприятливою, але Техьон, який не є принцом, не міг не хвилюватися, що він буде першим з ким це станеться.
— Не нервуй. — підбадьорив його Чімін, і спробував йому посміхнутися, хоч і знав як багато зараз може відкритися драконам про характер Техьона, та він все одно почав хвилюватися з юного принца.

Техьон тихо кивнув, узяв кинджал, якусь мить ще милувався ним, притискаючи його до долоні. Він тримав руки над мискою і намагався не здригнутися, коли різав долоню; його червона кров капала, але коли вона розчинилася у воді, та несподівано змінила колір.
За якусь секунду світ Чонгука перевернувся з ніг на голову. Він дивився на кров у воді, яка стала блакитного кольору, кольору, що був дуже схожим на його полум’я, і думав, що його серце зупиниться прямо цієї миті, тому що йому вдалось… Він зміг. Справді зміг якимось чином знайти свою споріднену душу без зайвих зусиль.
Дракони ніяк не виказували своєї реакції, люди виглядали збентеженими, а Техьон очевидно нервував.
— Чімін… Ти не згадував про цей колір…— прошепотів Техьон злякано. — Це погано?
Його голос стих і він злякано глянув на Чонгука, який знаходився за декілька метрів від нього.
— Ні, насправді це добре. — намагався стримати сльози Чімін, ледве усміхаючись і поспіхом відводячи погляд. Щоб відволіктись він взявся обробляти поріз Техьона.
Намджун повернувся до людей, швидко пояснюючи щось узагальнено позитивне, не розкриваючи їм зайвих деталей.
Поки Техьон намагався переварити те що сталося перед ним вже поставили п’ять великих дерев’яних ящиків, і в кожному з них було яйце, яке представляло інший елемент. Елементами були вогонь, вода, земля, лід і полум’я.
— Якщо Техьон здатен викликати дракона то йому буде надано право на взаємне правління цією стихією. Якщо він здатний пробудити кілька, тоді наш король дозволить взаємне керування кількома стихіями. — пояснив Намджун усім, а Техьон опустився навколішки перед ящиками. Він обережно торкнувся рукою до першого яйця, другого і так, поки не відчув кожне з них. Він озирнувся на свого дракона і Чонгук випустив з пащі синє полум’я, що опалило яйця, поки Техьон спостерігав за цим всім з ніжністю. Коли синє полум’я стихло Техьон потягнувся до двох яєць, на мить затримуючи над ними руки, перш ніж рухатись до інших.

На мить запала тиша, і Чімін помітно нервував, дивлячись на Намджуна.
Техьон нахилився ближче і тихо видихнув з полегшенням, коли в тиші роздався тріск шкарлупи і білий дракон вилетів з яйця, розкидаючи навколо білі уламки.
Техьон скрикнув він несподіванки і простягнув руку до нього.
— Лід… – гордо прошепотів він. Дракони, як і Чонгук виглядали вражено і схвально зашуміли , доки серед цього гомону знову не почувся тріск, а потім ще один. Всі завмерли, коли два яйця розкрились, а водяний і вогняний дракони підлетіли до Техьона. Він був повністю приголомшений, коли обережно потягнувся до своїх драконів, які влаштувалися навпроти нього, але не встиг він і глянути на них як слід, як решта яєць тріснули. Очі Техьона були широко розкриті, коли він спостерігав як дракони землі та повітря вирвались із своїх шкарлуп. Він не знав, як правильно відреагувати, тому що не очікував, що на нього відреагує бодай хтось, не кажучи вже про всіх п’ятьох. Сльози наверталися на його очі, коли він простягнув руки до своїх дракончиків і вони навперебій потяглись до його тремтячої долоні.
— Охх…Хіба ви не чарівні? Мої крихітні дітки, який же я щасливий! — він з такою легкістю і трепетом осипав їх компліментами, а його плечі самі по собі випрямлялись від гордості. Вперше в житті він відчув себе обраним.
В натовпі він знайшов погляд свого батька, і побачив наскільки той був знервований. Король швидко обірвав погляд, сподіваючись на те, що в королівстві драконів Техьон не виживе. Люди здавалися наляканими, побачивши всіх драконів, що вчепилися в Техьона, але їхні схвильовані перешіптування стерлися криком драконів.  Чімін ледь не верещав від щастя, дракони збуджено літали вгорі, але Чонгук залишався на місці; його очі виглядали серйозними, коли він дивився на свого чоловіка. Він випустив блакитне полум’я та обвів його навколо себе та Техьона, а той витріщився на нього; Техьон був повністю захоплений Чонгуком, дивлячись на його грізну постать. Він усміхався і бачив лише Чонгука, який опустив голову, показуючи йому сісти.
Техьон заворожено дивився, як дракон наближається до нього, розпрямляє крило і не міг не захоплюватись фіолетовими і синіми лусочками, якими був вкритий його король. Шість маленьких драконів вчепилися в одяг Техьона, коли той забрався на спину Чонгука, однією рукою обіймаючи його за шию, щоб якось втриматися, перш ніж Чонгук стрімко кинувся в небо.
Техьон не знав, чого очікувати, коли вони відлітали з Королівства смертних, він дивився вниз широко розплющеними очима та з яскравою посмішкою на губах. Він ніколи нікуди не подорожував, ніколи не бачив нічого, окрім своєї ферми, а тому щиро посміхався, милуючись десятками лісів, що розкинулися під ним. Були й інші колонії, вільні держави між ними, але з цього ракурсу вони виглядали такими крихітними. Його очі заблищали при вигляді великої річки, що розрізала ліс, але коли вони наблизилися до високого замку, який був у п’ять разів більший за той, у якому він тимчасово проживав, його дихання пришвидшилось. Він бачив якісь руйнування на краю королівства, але замок залишився неушкодженим.
Техьон міцніше обійняв свого дракона, і засміявся, коли дракончики, що тримались за нього, схвильовано скрикнули. Він подивився на всіх тих драконів, які літали навколо них, і несподівано Техьон відчув себе в такій безпеці — як ніколи раніше. Він зосередився, коли Чонгук різко злетів нижче та зупинився прямо перед своїм замком. Його крила змахнули, коли він обережно опустився, Техьон усміхнувся, спостерігаючи, як решта драконів перетворюються на людські форми, коли вони досягли замку. Техьон чекав, що Чонгук також перетвориться в людську форму, але від цих думок його відволік Чімін, який з’явився поряд простягаючи руку.
— Ласкаво просимо додому, ваша величність! — він засяяв посмішкою, коли Техьон вклонився, перш ніж подати йому руку і той легко допоміг йому спуститися зі свого дракона.

Серце Техьона болісно стиснулось, коли Чонгук відлетів в ту ж мить, як його ноги сягнули землі. Він стурбовано обернувся до Чіміна.
— Я зробив щось не те?
Він звучав так засмучено, що Чімін ледве зміг втриматись від того, щоб загребти його в обійми. Він похитав головою, і  м’яко повернув Техьона так, щоб той стояв спиною до решти їх великої сім’ї.
— Ні, звичайно ж ні. Ти зробив все ідеально. Чонгук пішов, щоб підготуватися до вашої першої ночі. Він замовк, коли помітив, що Техьон озирається на драконів довкола них.
— Намагайся зараз уникати всіх інших. Всі з нетерпінням чекають на знайомство з тобою, але ти не повинен нікого бачити, тільки після ночі. – пояснив Чімін і повів його до замку, тихо воркуючи до маленьких драконів, які неохоче відірвались від Техьона, щоб вмоститися в руках Чіміна.
— Чому я поки ні з ким не можу зустрітися? Сподіваюся, вони не думають, що я їх уникаю… — насупився Техьон, намагаючись не дивитися на людей, що їх оточують.  Чімін зупинив його, допоміг роззутися і віддав його взуття служниці, яка йшла повз, натомість вручив Техьону пару пухнастих червоних капців і допоміг взути їх.

— Вау… Вони такі зручні…- Техьон сподівався, що служниця зрозуміла його вдячність, але вона мовчки схилила голову і залишила їх наодинці.
—  Тобі подобається? В мене є пари трьох кольорів, подарували гноми з крижаних гір. – промовив Чімін, знизуючи плечима. —  Не обов’язково носити капці чи черевики, багато гібридів взагалі воліють бути босоніж… – озирнувся він, а Техьон мугикнув схвально.
—  Чонгук? – поцікавився Техьон.
Це запитання змусило Чіміна усміхнутися.
—  Він зазвичай носить взуття, але ти можеш робити так, як хочеться тобі.
Чімін всміхався, а Техьон подумав, що вчинить так само, як король.
Більшість слуг схилилися перед ними в знак поваги, але вони тримали опущені голови, щоб не дивитися королю в очі. Техьон знову відчув себе винним: —  Дуже дивно уникати всіх у мій перший день тут. Я дуже сподіваюся, що вони не вважатимуть мене грубим.
—   Ні, вони не стали б. Всі шанобливо ставляться до Чонгука, оскільки він король, і він повинен належним чином зустріти тебе до того, як ти предстанеш перед рештою родини. Це давня традиція, тому навіть якщо ви випадково зустрінете когось іншого, це не буде кінцем світу.  Він усміхнувся, віддаючи шістьох дракончиків іншій служниці, яка обережно взяла їх на руки.

— Погодуйте їх та розважайтесь. – сказав він передавши всіх.

Техьон відчув як його серце ниє, коли почув як його дракончики кликали його, поки їх несли геть. Чімін обережно взяв його за руку і повів коридором.
Замок дуже відрізнявся від замку в королівстві смертних. Кожна стіна була вкрита екзотичними кристалами, які сяяли і мерехтіли здавалось, незалежно він денного світла. Техьон старався роздивитись так багато, як йому дозволяє вуаль. Коли вони вийшли із замку, Техьон продовжував дозволяти Чіміну тягнути себе вперед, оглядаючи сад, що їх оточував, і не впізнав жодної з яскравих квітів, що височіли крізь живоплоти та траву. Чімін зупинився й відпустив руку Техьона, коли той уколов свій палець голкою, і дозволив крові впасти на траву перед ним.
—  Церемонія, яку ти завершив, мала на меті присягнути на вірність королівству, короні та нашому королю. А також показала, як наші предки дивляться на тебе, і результат точно перевищив всі очікування. – пояснював він завуальовано, бо точно знав, що про спорідненість душ Техьон повинен почути безпосередньо від Чонгука.

— Залишився останній крок, я думаю ти здогадуєшся що на тебе чекає.
Техьон почервонів, але уважно спостерігав за ним, перш ніж тихо зойкнути, коли земля перед ними розкололася на кілька футів і розсунулася, відкривши отвір.
— Дивися під ноги. — закликав Чімін, тримаючи Техьона за руку, і потягнув його вниз по сходах, які вели глибоко під землю, Техьон був повністю зачарований пелюстками квітів, які були розсипані по сходах, але потім його увага переключилася, коли його зустріли яскраві вогні. Він оглянув печеру, і його серце защеміло, коли він дивився на чарівні кристали, які так чудово прикрашали стіни печери. Їх кольори нагадували луску короля, і Техьон вважав їх прекрасними.
— Окрім наших драконів, це наше найдорожче надбання, тому що сапфіри й аметисти зберігають Тарагон живим. Невдовзі ви помітите, що наші дракони нещадно використовують свої стихійні здібності по всьому королівству, але наш дім досить швидко ремонтується. – пояснив Чімін, коли вони нарешті спустилися.

—  Коли на нас нападають, кристали — це те, що ремонтує наш дім, тоді як наші дракони зберігають споруди та гібридів в безпеці.

—  Це нереально… —  Техьон обережно похитав головою, він намагався зрозуміти пояснення Чіміна. Він міг відчути силу, яка його оточувала і підійшов до стіни з повним благоговінням, дивлячись на кристали.

—   Це здається нереальним…—  зізнався м’яким голосом, а коли повернувся до Чіміна, то посміхнувся, коли дракон, здавалося, був так само вражений.
—   Це так красиво, я не думаю, що я заслуговую тут бути.
Атмосфера в печері була спокійною і набагато романтичнішою, ніж він міг очікувати. Юний король відчайдушно намагався не червоніти розглядаючи ковдри і подушки розстелені в центрі печери. Варто було лише подумати, що це його шлюбна ніч і серце намагалось вирватись з грудної клітки.
—   Не кажи так. Звичайно, ти повинен бути тут, ця печера для нас священна. Як я вже пояснював, саме тут ми зберігаємо наші найцінніші речі — більшість скарбів заховано тут, оскільки ніхто не може потрапити сюди без краплі крові дракона.
Він зупинився, спостерігаючи, як Техьон помітив яйця, які були викладені по всій печері, але були приховані між квітами, пелюстками та травою. Їх мало бути щонайменше тисяча, і Техьон трохи розширив очі, дивлячись на яйця дракона. Він обережно трохи підняв свою вуаль, щоб краще побачити їх.
—  Я повинен знову закликати драконів? —    перепитав Техьон пошепки, він помітно рознервувався. Йому пощастило з його шістьма дракончиками, але думка про необхідність повторити цей процес змусила його хвилюватися.
—  Це і буде твій останній крок до завершення вашого союзу з королем. Якщо ви з королем підходите один одному, то до ранку яйця вилупляться…
Техьон нервово подивився на нього: —   А якщо яйця не вилупляться?- він так нервував, що ледь не тремтів, але Чімін похитав головою, ледь помітно посміхнувшись.
—  Це стара традиція, Техьон. Незалежно від того, вилупляться яйця чи ні, це не змінить твій статус короля, але… — його голос замовк, коли він подумав про те, що для Техьона вилупилися всі п’ять яєць, — я б не дуже хвилювався. Тепер розслабся, влаштовуйся зручніше. Наш король скоро буде з тобою.
Він зробив кілька кроків назад, а коли відвернувся й дійшов до сходів, то почув крик короля.
—  Дякую тобі за все, Чімін. Я дуже ціную твою допомогу!
Техьон ввічливо посміхнувся, але посмішка стала ще ширшою, коли Чімін, здалося, розчулився від його слів. Він чемно вклонився, перш ніж піднятися сходами й зник із печери.
Техьон скинув капці, дивлячись на подушки, і нервово покусав губу, міркуючи, як може виглядати його король, але для себе він із самого початку вирішив, що докладе всіх зусиль, щоб стати королем, якого потребує Тарагон. Так, це рішення лягало непідйомним тягарем на його плечі, але в той момент коли він вперше зустрівся поглядом з Чонгуком він зрозумів, що все вдасться. Він зовсім не відчував страху перед Чонгуком, але коли почув кроки на сходах, його серце мало не зупинилося. Він відвернувся від сходів і змусив себе розглядати стіну з кристалами, поки його серцебиття ставало дедалі швидшим. Раптом в його голові пронеслась думка, що він напевно зовсім не такий, як король уявляв. Він дуже не хотів розчаровувати свого короля. Техьон перевів подих і повільно обернувся обличчям до Чонгука, який стояв у кінці сходів . Його карі очі уважно роздивлялись чоловіка з усіх боків, але вираз обличчя неможливо було розтлумачити. Техьон уклонився в знак поваги та ніжно посміхнувся, мовчки захоплюючись красою короля-дракона. Чонгук був у темно-синій туніці, яка нагадувала його луску в образі дракона, але більш за все Техьон був зачарований блакитним пасмом на його чорному як смола волоссі. На його одязі були пришпилені сотні кристалів, схожих на ті, що були на туніці Техьона, який в себе в голові зазначив, що його чоловік виглядає куди привабливіше ніж він сам.

—   Я так і знав, що у людській формі ти будеш такий же чарівний, як і в формі дракона … —   випалив комплімент Техьон, навіть не задумуючись.
Його голос звучав так щиро і невинно, що Чонгук не зміг втриматись і добродушно засміявся.
—  Я вважаю, що це ти чарівний, ти ніби сяєш і це видно навіть крізь вуаль.- мяко промовив Чонгук  і Техьон відчув як його коліна ослабли, а в голові ніяк не вкладалась думка: який же красивий його чоловік. Чонгук же дивлячись на нього не міг повірити, що досі відчуває цей всеохоплюючий спокій , він не міг викинути з голови ритуал з церемонії в момент, коли кров Техьона стала синьою. Він ніяк не міг повірити, що це все відбувається в реальності.
—  Ти зовсім не схожий на свого батька, – почав Чонгук. —   Я був впевнений, що не зустріну нічого, окрім жорстокості, а ти … Дуже несподіваний поворот подій.
Голос короля-дракона був ніжним, але в ньому була якась нотка, яка чітко показала Техьону, наскільки він може бути небезпечним, якщо знадобиться.
—  Тільки уяви моє здивування, коли різні члени моєї родини залишилися вражені принцом королівства смертних! Навіть більше, ті, хто працював ближче до тебе вже обожнюють тебе. – розповідав Чонгук, а сам стискав долоні в кулаки від нетерпіння, йому дуже кортіло обійняти Техьона ще відтоді, відколи вони вперше зустрілись поглядами. Але він не міг дозволити собі налякати чоловіка, йому було необхідно, щоб той почувався з ним комфортно, тож лише повільно зробив крок вперед.
Техьон тихо посміхнувся, похитавши головою, але на мить сором’язливо відвів погляд від Чонгука, пояснюючи: —  Я сам їх обожнюю, я дуже вдячний за їхню допомогу — усього три дні на підготовку до церемонії, без них ми всі мали б набагато більше стресу.
Весь минулий рік був для Чонгука справжнісіньким пеклом, він був цілком і повністю зосереджений лише на помсті, ненависті та своєму зраненому серці, яке боліло від втрат все сильніше.  Аж раптом серед всього цього безумства він відчув спокій. Це було як грім серед ясного неба, але він так відчайдушно прагнув цього, що всі стіни, які він вибудовував довкола свого серця поступово почали руйнуватися.
Вперше за дуже довгий час він відчув щось іще, забажав чогось, крім помсти. Його погляд пом’якшився, коли він розглядав Техьона крізь вуаль, яка досі приховувала його обличчя.
—  Моя кров під час церемонії стала синьою, але я не розумію що це означає.
Техьон не міг це проігнорувати, адже це його дуже збентежило, а ще він хотів зрозуміти причину заплаканих Чімінових очей. —  Чімін розповів мені про інші кольори, їх значення, але він не розповідав, навіть не згадував про синій.
Він зробив паузу, а потім додав пошепки: —   Він сказав, що це рідкість.
Чонгук тихо посміхнувся, обмірковуючи свою відповідь на мить: —  Твоя кров набула кольору мого полум’я… – він завагався, і Техьон відчув, як його душа покидає його тіло, коли він продовжив: – …це означає, що ти мій соулмейт.
Весь вигляд Чонгука говорив про ніжність, а Техьон не міг навіть вдихнути, не те що осмислити те, що почув. Він не уявляв як відреагувати на цю новину. Хіба це можливо? Він навіть не принц! Він королівський байстрюк, фермер, який ніколи в житті не повинен був навіть зустрітись з королем-драконом, та якимось чином це сталося.
—  Соулмейт? – зумів прошепотіти Техьон прикладаючи руку до серця. —  Як це можливо? Я ніколи не міг уявити, що таке взагалі може статися.
Він ледь помітно похитав головою, його серцебиття прискорювалося, а на вустах з’явилась  боязка усмішка коли він підняв погляд на свого короля. —  Шанси, на те, щоб знайти одне одного такі…
—  Мізерні, якщо взагалі існують. Єдиний, кому досі щастило знайти свого соулмейта в моєму родоводі, це перший гібрид дракона, тому я теж ніколи не вірив, що це може статися зі мною.
Чонгук відкривав душу, дивуючись, наскільки легко і невимушено це виходить і наскільки комфортно йому було говорити з Техьоном.
Він лагідно посміхнувся, дивлячись в очі Техьона крізь вуаль: —   Іди сюди. Дозволь мені поглянути на тебе. Його голос був м’яким, але в ньому чулась легка хрипота, яка виказувала, як сильно він хотів цього.
Техьон відчув, як його серце зробило кульбіт, коли Чонгук простягнув йому руку, і брюнет не гаючи часу повільно наблизився до нього. Якимось дивом йому вдалося не звертати уваги на нерви, які змушували його ноги тремтіти. Чонгук зупинився перед ним, Техьон повільно потягнувся до його руки, відчуваючи як шумить у вухах. Їхні погляди зустрілися, між ними виникло тяжіння, якому вони були не в силах опиратися, вони інстинктивно скоротили відстань між собою, підійшовши один до одного впритул. Король драконів носив три каблучки на правій руці, і десь на краю Техьонової свідомості мелькнуло захоплення їх красою. Чонгук посміхнувся, знявши одну зі своїх каблучок: —    В нас не прийнято носити каблучки, щоб показувати, що ти пов’язаний з іншим, але я знаю, що для людей це багато означає, тож… – він обережно одягнув перстень на безіменний палець Техьона  і вони посміхнулися одне одному. —    Це на перший час, згодом я викую її спеціально для тебе, разом з твоєю короною.
Техьон подивився на каблучку на своєму пальці, його серце забилося швидше, тому що цей жест багато важив для нього, але він відчув би те саме, незалежно від того, як виглядала каблучка. Він ніжно посміхнувся, дивлячись на свого соулмейта: -Дякую, Чонгук, це дуже ввічливо з вашого боку. Вона дуже красива.
Король-дракон не міг більше стримуватися і прагнув відчути його.
– Ти дозволиш мені? — ввічливо запитав Чонгук, дотягнувшись до кінців червоної вуалі, і посміхнувся, коли Техен кивнув у очікуванні. Їхні очі залишалися заплющеними, коли Чонгук повільно потягнув вуаль вгору, але коли вона відкрила губи Техьона, він більше не зміг стриматися. Чонгук подався вперед і обережно захопив його губи своїми. Їх серця забилися швидше, між ними ніби вибухнуло найчистіше задоволення, це почуття накрило ударною хвилею,від чого вони обоє тихенько застогнали. Чонгук ніжно цілував його, червона вуаль трималася на місці, залишаючись десь на їхніх носах, а король-дракон міцно тримав свою пару. Техьон тихо пискнув, притискаючи пальці до грудей Чонгука, і його серце забилося від збудження, коли він відчув, наскільки той сильний. Нарешті відірвавшись від губ Техьона Чонгук повністю зняв вуаль, дозволивши тканині впасти на підлогу, коли вони неохоче відійшли один від одного. Вираз його обличчя одразу пом’якшився, його одразу ж захопила краса Техьона.
Техьон злегка почервонів, він не міг повірити, що Чонгук дивиться на нього так, ніби він щойно зійшов із самих небес. Його погляд  був таким м’яким, таким ніжним, що Техьон відчув слабкість, тож він поклав руки на плечі свого чоловіка для того щоб якось втриматись на ногах. Несподівано для себе самого, від цього простого дотику він відчув прилив збудження.
—    Ти виглядаєш як справжній ангел, Техьон.
Голос Чонгука був переповнений обожнюванням.
—    Ти надто велика коштовність для цього зіпсованого світу. Як тільки тобі вдалося так довго ховатися від мене?
Кінчики пальців Чонгука торкнулися лінії щелепи Техьона, перш ніж повільно ковзнути погладжуваннями його по шиї, змушуючи його злегка тремтіти. Чонгук солодко поцілував його в лоб, і брюнет намагався не розтанути від цієї ніжності, але він усміхнувся, коли Чонгук подивився на його губи.
Перш ніж заговорити, Чонгук делікатно поцілував його в кінчики пальців.
– Я знаю, що так заведено і існують певні традиції, але я не хочу змушувати робити тебе щось, чого б ти не хотів. Як би я не хотів цілувати тебе скрізь, — він усміхнувся, коли Техен злегка затремтів від цієї думки, — я можу зачекати, поки ти будеш готовий.
Ці слова дуже зворушили Техьона, він відчував безмежну вдячність , адже це важило багато. Він відчував наскільки добрим і щирим був Чонгук у своїх намірах , але зараз його розум був затьмарений тим, як відчайдушно він хотів відчути його.
Ніколи раніше він не прагнув, щоб до нього хтось торкався, але зараз це зовсім інакше, надто привабливо, щоб відмовитися від такого.
Кристали вздовж стін печери замерехтіли, і подружжя відчуло як в їх особливій атмосфері потягнуло відчаєм.
Техен злегка насупився: – Що це?
Чонгук вагався, взявши долоні свого короля у свої. Він усміхнувся, коли Техьон нетерпеливо на нього подивився. – Це все сила нашого зв’язку, вона викликає реакцію. Наш дім відчайдушно хоче, щоб ми завершили ритуал, щоб стали офіційною парою у всіх аспектах.
Пояснив Чонгук легко переплітаючи їх пальці і посміхнувся, продовжуючи: – Ти відчуваєш тепло між нами?
Техен насилу міг сформувати зв’язну думку, оскільки жар колов його руки. Це відчуття пестило його шкіру, а сам він дивився в очі Чонгука, і ледь не загубився в них.  –  Я все відчуваю — я навіть відчуваю, як вони благають нас продовжувати.

Він ковзнув поглядом уздовж стіни, щоб видивитися кілька яєць дракона.
Чонгук усміхнувся, клюнувши легким поцілунком каблучку на пальці Техьона.
– Якби сильно мені не хотілось подарувати тобі задоволення сьогодні, я справді не заперечую щодо того, щоб трохи зачекати з цим. Це лише твій вибір Техьон, я приймаю і поважаю його. І тобі не варто хвилюватися, через яйця, вони також можуть почекати…

Він говорив тихо, але посміхнувся, коли Техьон негайно втрутився.
– Я не хочу чекати, Чонгук. Я хочу, щоб ми завершили ритуал, і не лише тому що так краще для нашого дому , а тому, що я дійсно хочу тебе.
Так, це було дуже швидко, але кожна частинка його тіла  прагнула відчути Чонгука ближче, він справді не хотів більше чекати. Він почувався з ним в цілковитій безпеці, і не виникало жодних сумнівів, що їх шлюб буде здоровим.
– Я теж дуже хочу тебе, ангеле, але якщо в якийсь момент, байдуже в який, ти передумаєш, будь ласка, скажи мені.
Техьон легко кивнув  довірливо прикриваючи очі, а Чонгук всміхаючись прийнявся роздягати брюнета, першим ділом позбавившись від накидки, а слідом за нею стягнув червону туніку. Оголене тіло в ту ж мить обдало жаром.
Чонгук відступив на крок, щоб вдосталь намилуватись картиною, що йому відкрилася. Техьон тим часом розглядав обличчя чоловіка і не міг повірити, що на нього можуть дивитися з таким неприкритим бажанням.
– Чонгук! – зірвалося стогоном з вуст Техьнона, коли Чонгук обхопив його за талію перш ніж підтягнути його ближче. Він схилився до його шиї, жадібно притискаючись губами, провів язиком по адамовому яблуку, легко втягнувши шкіру і продовжив захоплено осипати ніжну шию поцілунками і покусуваннями.
Пальці Техьона вхопилися за спину чоловіка, його нігті впивалися, вимальовуючи полоси по тканині його туніки, коли він обережно відхилив голову назад, щоб дати Чонгуку ще більше простору. Техьон вже злегка тремтів, відчуваючи гарячі долоні, які погладжували його спину, але він відчув цілий табун мурашкок, коли Чонгук між поцілунками, тихо зашепотів йому кудись в шию: – Чи тебе колись торкалися так, ангеле?

Все на що спромігся в цю мить Техьон – заперечно похитати головою. Він відчув як впевнено Чонгук опустився з поцілунками на його ключиці, а потім раптово відчув гарячий язик, який вилизував його сосок і гострі зуби, які прикусили вже збуджену горошинку. Коли ж Чонгук прийнявся його посмоктувати Техьон відчув, як його голова іде обертом.

-Чонгук, ох …- Техьон тихо заскиглив, коли міцні руки Чонгука стиснули його сідниці і притягли його за стегна ближче, так що він відчув, як навколо стає гаряче, коли торкнувся відчутної ерекції свого чоловіка. Його лице заливалось рум’янцем а, серце защеміло, коли Чонгук проклав доріжку поцілунків вгору по його шиї до щелепи, врешті решт цілуючи в губи і поглиблюючи поцілунок, вибиваючи цим протяжний стогін своєї пари.
Поступово бажання захоплювало їх обох, ставало дедалі важче тримати стримувати свої бажання, раз за разом зустрічаючись у все пристрашніших поцілунках, сплітаючись язиками, навперебій посмоктуючи губи одне одного.
Очі Техьона закотилися від задоволення від тертя їхніх ерекцій, і він не міг чекати довше і взявся гарячково розстібати ґудзики на туніці Чонгука. Він нетерпляче роздягав свого чоловіка і відсахнувся, щоб на мить помилуватися ним, але Чонгук притягнув його назад, обхопивши рукою його потилицю; Техьон ніжно захихікав, коли вони відчайдушно поцілувалися. Їх поцілунок був солодким, чуттєвим, від чого Техьон задоволено муркнув.
Повітря навколо них ставало дедалі гарячішим, Техьон затремтів, коли відчув як король-дракон гарячково розщібає його штани, а коли вони, разом з білизною впали додолу він хотів відштовхнути їх ногою, але завмер, коли Чонгук облизав свої губи , а його рука охопила ерекцію чоловіка. Задоволення настигло його раптово, це відчуття змушувало його втрачати голову, він схопився за біцепс Чонгука, ніжно вигукнувши його ім’я.
-Будь ласка…
Він благав; він відчайдушно хотів, щоб рука його чоловіка рухалась по його члену. Він застогнав, коли Чонгук великим пальцем розмазував крапельку передеякуляту по голівці, перш ніж провести рукою вниз.
– Не хвилюйся, ангеле, я подарую тобі задоволення, яке ти не скоро забудеш.
Він був такий впевнений, а Техьон марив від потреби відчути більше.
– Лягай, крихітко. На спину. – Чонгук узяв його за руку й повів до ковдр і подушок. Техьон дивився на нього нетерплячими очима, коли повільно опустився й ліг на спину, спершись на подушки. Його очі залишалися прикутими до Чонгука, коли його чоловік стояв перед ним, повільно розправляючись з своїми штанами, очевидно дражнячи його, і в нього виходило.
Техьон намагався вгамувати своє дихання, розглядаючи тіло свого чоловіка, поки той відкинув білизну, оголяючи свій довгий та товстий член. Від очікування серце Техьона пришвидшилося, він не зміг втриматся, щоб не облизати губи, на що Чонгук м’яко усміхнувся, облизавши кінчики пальців на правій руці, перш ніж схопити власний член і повільно провести по ньому, дивлячись Техьону у вічі.
– Подобається те, що ти бачиш? — запитав він низьким, злегка охриплим голосом, і Техен одразу кивнув. Він хотів, щоб Чонгук взяв його, прагнув відчути його так, як ніколи раніше не відчував нікого.
Чонгук опустився перед їх ложем навколішки, охопиши долонями щиколотки  Техьона, поцілував його в коліно, і прокладаючи доріжку з мокрих поцілунків почав рухатись вгору. Його губи охопили лівий сосок, пальці граючись дражнили правий, і вже дуже скоро його дії стали губшими, викликаючи в Техьона легкі зітхання. Чонгук був цілком і повністю зосередженим на тому, щоб подарувати чоловіку максимум насолоди, він усміхнувся, спускаючись поцілунками нижче.
– Чонгукіі… – Техьон вигнув спину, коли король-дракон вхопив його за стегна, а язик лизнув прямо під пупком.
Кожен стогін, нявкання та скигління, що виривалися з вуст його чоловіка, лише надихали його на активніші дії.
Він хотів, щоб Техен стогнав його ім’я до кінця свого життя, Чонгук посміхнувся, покусуючи Техьона за стегна: – Така прекрасна крихітка… – легко нахвалював Чонгук. Техьон зашарівся, ці слова були такими солодкими, але він не зміг втримати стогін, коли Чонгук сильніше втягнув ніжну шкіру, залишаючи після себе багрові сліди. Така власницька поведінка була чимось новим для Техьона, його член тільки сильніше пульсував у відповідь, але коли він спробував натиснути руку й торкнутися себе, Чонгук обережно схопив його руку й утримував, цілуючи внутрішню частину стегна.
Тіло ніби вдарило струмом, а в голові не лишилось жодної думки, коли Техьон відчув рот Чонгука на голівці свого члена, він скрикнув, коли Чонгук опустився нижче, вбираючи все більше, а потім так само повільно піднявся вгору, притримуючи член біля основи.
Задоволення було настільки приголомшливим, що очі Техьона закотилися, він шепотів ім’я Чонгука, як молитву, і королю це дуже і дуже сподобалося, тож він випустив член з рота, провів язиком по всій довжині, спустився до мошонки і втягнув яєчко до свого гарячого рота, одночасно твердо надрочуючи. Чонгук мляво смоктав один, тягнучи задоволення, коли його кулак швидше рухався вздовж члена чоловіка. Чонгук ліниво пестив яйця,  одне за одним , розтягуючи задоволення, натомість його кулак швидше рухався вздовж члена чоловіка.
Стегна Техьона затремтіли, він поривчасто вдихнув, коли відчув, як язик Чонгука рухається ще нижче, до його сідниць, як він жадібно присмоктується до краю його анусу. Задоволення було новим, Техьон заворушився, вмощуючись так, що тепер Чонгук опинився затиснутим між його ніг, це тільки ще більше збудило Чонгука.
Він взявся активніше вилизувати Техьона, то проходився кінчиком язика, то занурюючись всередину, розтягував і готував прохід, щоб потім повільно вставити в нього палець.
-Охх… Це так… добре… — заскиглив Техьон, коли відчув, як його розтягують уже два пальці. Він повільно повів стегнами у відповідь, прислухаючись до своїх відчуттів, Чонгук у відповідь на його нетерплячість прикусив його сідницю, залишаючи на ній чіткий слід від зубів. Виглядав він при цьому дуже задоволеним.
– Отак? – Затамовано спитав Чонгук, підводячись на ліктях, щоб помилуватися обличчям Техьона, яке не виражало нічого, крім насолоди. Його рот був розкритий, груди здіймалися, щоки розчервонілися, він весь виглядав так, ніби він повністю віддався задоволенню.
– Дочекайся мого члена, ангеле… – прошепотів Чонгук, перш ніж проштовхнути в прохід третій палець, змушуючи свого чоловіка звиватись під ним. Він поволі огладжував м’які стіночки, то занурюючи складені пальці глибше, то виходив, залишаючи лише одну фалангу. Він впевнено штовхався пальцями, сильніше розкриваючи прохід, Техьон тихо скрикнув. Чонгук намагався бути терплячим, розтягуючи свого чоловіка.
– Ти хочеш мене, ангеле мій?
– Т-так! – закричав Техьон, впиваючись пальцями в подушки, від відчуттів, що охопили його, коли він відчув, як пальці Чонгука торкаються його простати.

– Чонгук, будь ласка… – Техьон благав, його затуманеним погляд зустрівся з чорними очима, в яких палало полум’я. Чонгук відчував глибоке задоволення від вигляду благаючого Техьона.
– Ні, ще ні, милий. Спочатку ти сядеш мені на обличчя, а потім я хочу щоб ти трахнув мене в рот. – сказав Чонгук, і різко перевернув Техьона, мічно вхопивши його за стегна так. Техьон сидів  над Чонгуком, опираючись на свої коліна. Чонгук лежав під ним, розкриваючи руками його сідниці, щоб провести широким мазком по розчервонілому анусу. Він посмоктує шкіру довкола, занурює язик глибше, відчуваючи, як подаються стіночки, під його наполегливою ласкою. Задоволення було неперевершеним, Техьон легко повів стегнами, відкинув голову назад і розбито застогнав. Він був дуже вдячний, що сильні руки Чонгука тримали його на місці, обіймаючи стегна, якби не це, він би точно впав.
Чонгук підняв його стегна трохи вгору: – Нахились вперед, ангеле.
Техьон нахилився вперед, витягнувши руки, спершись на подушки, і затремтів, коли зрозумів, чого хоче Чонгук. Його серце прискорювалося, коли Чонгук обережно підняв стегна: -А тепер трахни мене в рот. — сказав він тоном, сповненим хтивості, і Техьон заскиглив, коли Чонгук підтягнув його ближче, взявши член до рота.
– О Боже! – вигукнув Техьон, коли подався стегнами вперед, цим самим змушуючи Чонгука застогнати. Цей звук викликав мурашки, і Техьон почав рухатись впевненіше, набираючи темп, в той час як Чонгук легко приймав член, пропускаючи його по піднебінню, дозволяв впиратися в горло. Руки Чонгука вчепилися в його стегна, і він допоміг йому рухатися ще швидше, змушуючи його вибиватись з темпу і штовхатися сильніше і глибше. Це все було занадто, забагато, зовсім скоро Техьон відчува, що дуже близький до оргазму, але рот Чонгука так добре приймав його, що він не зміг змусити себе зупинитися. Чонгук відчуваючи стан свого соулмейта лише підганяв його, поки той зовсім не вибився з темпу. Техьон закричав, коли його тіло пронизала гостра хвиля задоволення, він безконтрольно тремтів, важко дихав, прикриваючи від задоволення очі і ще кілька разів штовхнувся , щоб витиснути з себе все до останньої краплі.
Він прийшов до тями, коли почув як з задоволеним риком Чонгук ковтнув його сперму. Техьон озирнувся на свого чоловіка і те, що він побачив змусило відчути, як  його накриває новою хвилею збудження. Чонгук, здавалося був задоволений виразом обличчя Техьона, коли той перекинув ногу, і всівся на коліна біля чоловіка.
– Чонгук, я ніколи раніше не відчував такого… – тихо зізнався Техьон, його очі сяяли, коли Чонгук протягнув руку і ніжно провів по його щоці. Чонгук був у повному захваті, милуючись красою Техьона, і ніжно посміхнувся, підвівся і ніжно поцілував його.
– Візьми мене…- попросив Техьон. Він хотів цього, йому потрібно було відчути фізичний зв’язок з чоловіком.  – Я хочу відчути тебе всередині себе, Чонгукі…
Ці слова змусили Чонгука відчути себе слабким хлопчиськом. Ну як можна відмовити, коли чуєш таке.
– Я б зробив для тебе все що завгодно, ангеле…
Вони дивились один одному в очі, стоячи на колінах. Техьон, не розриваючи погляду повільно спустився нижче, охопивши долонею член Чонгука, він провів кулаком по всій довжині кілка разів, щоб за мить торкнутись його ротом. Спочатку легко, ніби цілуючи самими губами, потім сміливіше, лизнув голівку, зануривши її в рот, посмоктав на пробу і випустив, щоб провести язиком по стовбуру, залишаючи вологі доріжки. Техьон відчував, що його член знову твердіє від звуку надривних, глибоких стогонів Чонгука, він знову взяв в рот голівку, і спробував взяти глибше, невпевнено хитаючи головою вперед-назад. Техьон зловив себе на думці, що смак Чонгука може викликати залежність. Чонгук застогнав і легко відсторонив Техьона, піднімаючи його на ноги.
– Дай мені секунду. – Чонгук поцілував його в лоб, перш ніж потягнутися до штанів на землі, і витягнути з лівої кишені пляшку мастила.
Техьон здивувався, що не помітив її раніше, але його розум відключився, коли він побачив, як Чонгук виливає щедру кількість рідини на свою ерекцію.
– Я просто хочу переконатися, що тобі буде комфортно.
Техьон намагався не дивитися на член Чонгука, але йому було важко зосередитися на чомусь іншому.
– Тримай міцно. – Чонгук усміхнувся, взявши руки Техьона й обвівши ними свою потилицю. Він підхопив Техьона під колінами, опускаючись з ним на подушки так, щоб він осідлав його стегна. Чонгук вклав руки на талію Техьона, і наблизившись до його вуха зашепотів:
– Допоможеш мені?
Одна рука Техьона залишилася стиснутою на потилиці Чонгука, а іншою він взявся  за член Чонгука, щоб направити його до входу. Вони обоє тремтіли, Техьон відчував, як в нього проникає голівка, відчуття не були неприємними, але це було дуже незвично. Він відчував, як поволі під натиском розходилися стінки, як сантиметр за сантиметром занурюється в нього Чонгук, аж поки не відчув себе наповненим настільки ідеально, що не міг собі і уявити, що це все реально. Губи Чонгука дарували йому ніжні поцілунки по лінії щелепи, коли він повільно штовхнувся глибше і завмер, дозволяючи йому звикнути до нових відчуттів.
-Тримайся міцніше. -нагадав він, і Техьон обхопив його руками за потилицю, а ногами стис його за талію. Він не був здивований, що Чонгук виявився достатньо сильним, щоб підтримувати його, але те, як акуратно і повільно Чонгук виходив з нього, перш ніж знову штовхнутись, змусило його серце защеміти від ніжності.Техьон був надзвичайно збуджений, але Чонгук міцно тримав його на місці, не перестаючи при цьому рухатись всередині, ці відчуття контролю і сили змушувати Техьона марити і лише більше розпалюватися.

Чонгук рухався поволі, дозволяючи Техьону підлаштуватися і звикнути до відчуттів. Техьон рухався разом з ним приймаючи неспішний ритм, але він жадав більшого. Він опустився різкіше, подався на зустріч Чонгуку і це стало доволі прозорим натяком для короля.  Чонгук втратив будь-яку стриманість, коли люто штовхнувся своїм членом в гаряче нутро свого чоловіка; вони скімлили, віддаючись задоволенню, коли поштовхи стали сильнішими, Чонгук допомагав Техьону рухати стегнами швидше, щоб той міг зустрітися з ним на півдорозі при кожному поштовху. Він був настільки глибоко в ньому, що Техьон зміг лише вистогнувати ім’я свого чоловіка, сподіваючись, що той розуміє наскільки приємно почуває себе Техьон. Його очі закотилися , стогони виривалися безконтрольно, коли Чонгук трохи змінив кут проникнення і його новий поштовх прийшовся прямо по простаті.

– Господи, Техьон!- видихнув Чонгук, милуючись красивими рисами обличчя свого чоловіка: – Ти такий прекрасний, ангеле.
Він важко дихав, спостерігаючи, як його слова, здавалося, подіяли на Техьона ще сильніше, коли він почав рухатися ще швидше від його поштовхів. Чонгук сильніше врізався в нього, змушував шкіру на стегнах горіти від ударів і був готовий кінчити від звуків, які заповнили простір навколо, коли вони гналися за оргазмом.

– Будь ласка, будь ласка, будь ласкааа… –  почав благати Техьон, тіло затремтіло, коли його охопив оргазм, і він закричав, виплескуючись між їх животами, а Чонгук негайно вийшов з нього, перш ніж він досяг власного оргазму. Чонгук застогнав, дивлячись, як Техьон тоне у своєму задоволення. Король-дракон подався вперед, ніжно поцілувавши Техьона, незважаючи на те, наскільки він розкайфований — він навіть не міг ворухнути губами, важко дихаючи, приходячи до тями.

Чонгук вклав Техьона на подушки, а сам взяв кінчик ковдри й обтер їх обох. Техьон подивився на нього, захоплюючись тим, який він гарний, блакитна пасма в його волоссі вибилася, зависла над бровами, коли вони посміхнулися одне одному: – Чонгук, мені подобається відчувати тебе всередині…

Чонгук посміхнувся, розсуваючи ноги Техьона вкладаючись між ними, а потім нахилився й цьомнув його в живіт:- Добре, тому що я маю намір бути в тобі всю ніч… – пообіцяв він тихим голосом, окинувши Техьона поглядом з під опущених вій.
– Ставай на коліна.- тихо наказав Чонгук, він перехопив руку Техьона і м’яко поцілував його кінчики пальців, перш ніж допоміг йому підвестися.

Техьон кивнув і, відпустивши руку, повернувся, щоб лягти на живіт, він підняв стегна, притиснувшись колінами до подушок, а Чонгук облизнув губи, милуючись пишними сідницями свого чоловіка. Потім його очі зупинилися на його дірочці, а рука сама потягнулась до члена. Чонгук схопив пляшку мастила, яку забули на землі, і вилив ще трохи на свою ерекцію, щоб не зашкодити Техьону.

Техьон намагався не тремтіти в очікуванні, терпляче чекаючи, поки Чонгук поворухнеться, але скрикнув від несподіванки, коли той увійшов в нього одним швидким поштовхом:- О, тааак.
Техьон тихо заскиглив, тіло знову ожило, руки схопилися за подушки, почувши тихе ричання Чонгука. Король-дракон схопив його за стегна, змушуючи їхні тіла  рухатися разом, щоб поглибити кожен поштовх.

Те, як він рухався – було несамовитим, його стегна врізалися в Техьона, він відчайдушно штовхав свій член і виводив його з нього. Техьон скиглив, очі закочувалися назад, а його тіло рухалося разом із Чонгуком, щоб зустріти кожен його поштовх. Жар лише посилювався, коли вони грубо віддавалися один одному, але Техьон протестуче заскиглив, коли його чоловік вирвався з нього, і повернув його, щоб вкласти його на спину. Чонгук навис над ним, Техьон подивився на нього крізь прикриті повіки — він помітив темно-синій блиск в очах свого чоловіка, перш ніж усвідомив, що блакитне полум’я ледь помітно танцює навколо їх тіл, пестить його та змушує відчувати ще більше задоволення. Він широко розкрив очі, щоб наступної миті загубитися в його сяючих блакитних очах: – Чонгук! – знову скрикнув Техьнон, коли в його анус проник член. Вони обоє надривно стогнали, Техьон відхилив голову назад, стогнучи. Його очі м’яко розширилися, коли він усвідомив, що блакитне полум’я охопило стіни, розкинулося по всій печері, вкриваючи драконячі яйця, обіймаючи і заповнюючи все навколо них. Серце Техьона прискорювалося, його стегна затремтіли, коли Чонгук почав вбиватися в нього ще сильніше,змушуючи Техьона задихатися. Від сили оргазму його прошило струмом задоволення, і Чонгук більше не зміг стримуватися.
– Аа-ах, до біса, Техьон!- розривно стогнав Чонгук, коли його задоволення зростало та вибухало в ньому; він кінчив глибоко в середину свого чоловіка, але продовжував повільно штовхатися продовжуючи оргазм і віддаючи все, до останньої краплі.

Техьон корчився від задоволення, його тіло було натягнуто, як струна, він слабко заскиглив, коли Чонгук акуратно вийшов з нього. Полум’я повільно стихло, очі Чонгука повернулися до свого нормального відтінку, а Техьон захихотів, коли його чоловік повернувся до нього, щоб ніжно поцілувати його обличчя. Він обняв його руками й задоволено муркав, а Чонгук ніжно цілував його в шию.

Він міг заснути прямо так  — насичений задоволенням і любов’ю, яких він ніколи не очікував для себе, він розморено посміхнувся, коли Чонгук ніжно поцілував його в щоку.
– Я даю тобі годину відпочити…- він не стримав посмішки, коли Техьон розсміявся і грайливо штовхнув його в груди. -Що? Я сказав тобі, що буду догоджати тобі всю ніч, і маю намір виконати цю обіцянку.
Його посмішка була такою щирою, що Техьон відчув, як в грудях розквітають квіти, лише від вигляду такого Чонгука.

– Мені здається, що ти задовольнив мене на цілий тиждень вперед, але… — він мав би бути сором’язливим, але не міг не поцілувати губи Чонгука, прошепотівши: – Дай мені тридцять хвилин, а поки обіймай мене!
Він засміявся, коли Чонгук миттєво ліг на бік і стягнув Техьона в свої обійми. Техьон задоволено мурликав, коли пальці Чонгука торкнулися його спини і провели вздовж, залишаючи легкі сліди від нігтів, поки Техьон уткнувся обличчям у його шию.

Це був момент ніжності, Техьон відчував, що хмеліє від  чоловічого запаху свого соулмейта і його ніжних дотиків. Він тихо муркнув і потягнувся,  щоб  залишити поцілунок на шиї Чонгука.
– Як давно ти став королем? — запитав він, надто зацікавлений, щоб стримати запитання, він хвилювався, що йому слід було знати такі подробиці.

–  Лише десять років — мені було майже сімнадцять, коли я був змушений взяти на себе цю роль, але, на щастя, я мав багато порадників і помічників. Ти дуже скоро дізнаєшся, що Королівство смертних не єдине, хто шукає наші скарби.
Він озирнувся на кристали, вмуровані в стіни.  – Але вони виявилися для нас найбільшою загрозою, оскільки їм майже вдалося забрати кількох моїх дракончиків…

Техьон негайно нахмурився: – Вони не знали б, як їх виховувати. Вони ледве можуть вберегти нашу худобу, не кажучи вже про дракона.

Він відчував огиду, уявляючи жадібність свого батька, коли той намагався би приборкати дракона, щоб той виконував його брудні накази.

– Мої набагато старші дракони вбили його людей, перш ніж вони змогли забрати яйця, але, як ти знаєш…- його голос звучав засмучено, коли він продовжив:- Війна  між нашими королівствами почалася, тому що він не лише намагався забрати їх у мене… він знищив дуже багато яєць у процесі.

Очі Техьона розширилися,  серце заболіло від  цих думок.

— Незважаючи на це, у мене не було бажання знищити все Королівство смертних , я очікував, що він признає свою провину і капітулює набагато швидше, ніж це сталося.

– Він може бути дуже наполегливим, — пробурмотів Техьон, але він не хотів псувати їх романтичну атмосферу сумними спогадами, тож продовжував покусувати і цілувати Чонгука в шию, що змусило вороноволосого короля драконів мило посміхатися.

– Є ще дещо, що ти повинен знати, ангеле,- тихо прошепотів Чонгук , але усміхнувся ширше, коли Техьон лише сильніше присмоктався до його шиї. Техьон лише пробурчав щось незрозуміле у відповідь, не відриваючись від виціловування, а коли він дістався поцілунками до вуха,він жадібно прикусив його і прошепотів: – Боже, ти мене збуджуєш.
Чонгук міцно вхопив Техьона і перевернувся, змушуючи Техьона осідлати його.  Техьон тихо застогнав, коли опинився зверху  і продовжив пестити вухо, ніжно обіймаючи обличчя Чонгука руками.

Руки Чонгука інстинктивно схопили його за стегна, коли той опинився вгорі. Техьон тихо застогнав, прошепотів: – Я сказав тридцять хвилин?
Він відсторонився й кокетливо посміхнувся своєму чоловікові: – Я мав на увазі дві хвилини. Він сяяв — його усмішка була настільки щирою, що серце Чонгука миттєво спалахнуло; він відчував, як закохувався в свого чоловіка ще сильніше, і зовсім нічого не міг з цим вдіяти, він був настільки привабливим і щирим, що викликав саме лиш захоплення.

– Є дещо, що ти повинен знати, Техьон. — прошепотів Чонгук, злегка гладячи пальцями його стегна , на що Техьон трохи нахмурився, кивнувши.

– Гаразд, що саме?

Чонгук на секунду завагався, але виглядав урочисто, пояснюючи: – Ти мій чоловік, мій партнер аж до того дня, коли я помру, але дракони можуть жити надзвичайно довго. Не вічно, звичайно, але тривалість нашого життя може розтягнутися на цілі століття… – це змусило серце Техьона завмерти, тому що це означало, що він не зможе бути з Чонгуком довше, ніж відведено йому, ці думки змусили Техьона панікувати, але Чонгук заспокоїв його, стиснувши його стегна: – Послухай, дитинко. Як мій чоловік, ти будеш старіти набагато повільніше — ти житимеш стільки ж, скільки живу я, і навпаки.

Техьон замер не кліпаючи, намагаючись усвідомити те, що почув: – Тобто, якщо я помру завтра, ти теж помреш?- його очі розширилися від болю, коли Чонгук повільно кивнув. – Але я лише людина…

– Не зовсім. Більше ні. Можеш вважати, що ти наполовину дракон, але без можливості перетворитися на нього. Наша кров пов’язана з часів церемонії в Королівстві смертних, а наші серця з’єдналися тут.
Він ніжно посміхнувся, а Техен був дуже зворушений цим, бо відчував, як його серце реагувало на Чонгука. Він жадав його — не лише фізично.

– Не всі союзи однакові, Техьон. Були королі та королеви, які змушені були знайти пару примусово,  їхній союз був приречений. Їхня неприязнь один до одного може легко стати причиною занепаду, це неминуче. Не кожен союз ідеальний, — пояснив Чонгук.

– А що, якби ти одружився з людиною, яка хоче заподіяти вам шкоди?

– Ця інформація не розголошується, якщо ти не довіряєш своєму партнеру, тому ми і перевіряли твою кров на церемонії. Якщо пара була несумісна, попередні королі або королеви просто замикали свого партнера, щоб той не зміг завдати шкоди Тарагоні. Це депресивний, безрадісний і обтяжливий спосіб життя, тому вони зазвичай жили недовго.
Він урочисто посміхнувся, а Техен здавався трохи засмученим, роздумуючи про невдалі союзи. Все це змусило його почуватися ще більшим щасливцем, ніж раніше, він зумів віддзеркалити посмішку Чонгука: – Як мені так пощастило?

– Мені пощастило.

Техьон почервонів, його серце прискорювалося, коли він нахилився і поцілував Чонгука, але дуже швидко їхні поцілунки ставали все більш відчайдушними, такими, що вибивали з них стогони. Їхні руки перепліталися, а жар знову посилювався. Техьон глибоко стогнав, його тіло слабшало, коли він рухав стегнами, щоб відчути тертя їхніх ерекцій. – Чонгук… — застогнав він, затамувавши подих, коли відчув, як його сильні руки стискають його сідниці, щоб притягнути Техьона ще ближче і рухатись потираючись разом.

– Мені необхідно побачити, як ти стрибаєш на моєму члені — хочу, щоб цей образ закарбувався в мені.
Чонгук облизнув губи Техьона, перш ніж присмоктатися до нижньої. Його слова змусили Техьона заскиглити, він повернувся, щоб взяти в рот член свого чоловіка, змочити його достатньою кількістю слини. Рука Чонгука схопила Техьона за волосся,  він подався вперед стегнами, щоб обережно трахнути його в рот, і протяжно застогнав його ім’я: – Чорт, Техьон, швидше…
Він задоволено облизнув губи, коли Техьон переліз через нього, осідлавши його, скеровуючи його член між своїх сідниць.

Руки Чонгука лежали на стегнах чоловіка, твердо скеровували його,  він не міг відрвати погляду від того, як Техьон поступово опускається на його член. Вони відчули себе одним цілим, коли Техьон опустився до кінця, це змусило їх обох скрикнути від задоволення. Вони дивилися один на одного,не відриваючи погляду, коли Техьон почав поволі розгойдуватись, вимальовуючи тазом дивні фігури. Трохи звикнувши до відчуттів він почав рухатись сміливіше, при піднімаючись і різко опускаючись на член, а  переривчасте, збите дихання Чонгука лише спонукало його рухатися швидше.

– Чорт, Техьон! – Техьон встиг помітити полум’я в чорних очах свого чоловіка, коли той втратив рештки терпіння і здорового глузду від задоволення. Чонгук, вперся п’ятками в подушки, для більшої опори і обхопивши Техьона за стегна зручніше почав рухатись назустріч йому, так, щоб зустрічати кожен поштовх максимально притискаючись стегнами один до одного. Він був зачарований кожним стогоном, який видавав його чоловік.

– Охх, Чонгук! Там, ось там, прямо там !
Очі Техьона закотилися назад, він закричав від задоволення, коли його чоловік продовжував вбиватися в його простату.
Його тіло тремтіло від чутливості. Він облизнув губи, відкривши очі і знову побачив блакитне полум’я, яке їх оточувало, а потім його очі зустрілися з очима чоловіка; вони світилися глибоким синім кольором, виглядало так,ніби вогонь палає всередині Чонгука.

-Ти так неймовірно виглядаєш, коханий. Чорт забирай, я обожнюю те, яким розбитим ти виглядаєш через мій член… — легко похвалив Чонгук, його слова відразу вплинули на Техьона, він поклав руки на груди Чонгука, щоб пришвидшити рух стегнами; він розривно стогнав кожного разу, коли відчував, як член чоловіка проникає глибоко в нього.

Піт блищав на їхніх тілах, коли вони відчайдушно гналися за своїм оргазмом і звабливими звуками, які виривалися з їх вуст. Техьон заскиглив, коли Чонгук потягнувся до його члена, і почав надрочувати в такт своїм поштовхам.
-Б… а-ах!Чонгук!
Він ледь не зірвав голос, задоволення вдарило струмом і розлилося по тілу, коли він кінчив в гарячу руку чоловіка.

Кінчаючи Техьон сильніше стиснув член Чонгука в собі, чим лише підштовхнув Чонгука ближче до його власного краю, і він захрипів, кінчаючи в  Техьона. Вони обоє важко дихали, їх збудження поступово спадало. Техьон лише слабко посміхнувся Чонгуку, коли той потягнувся до нього: – Іди сюди, красунчик.
Він похвалив його, притягуючи Техьона ближче до себе і ніжно поцілував його, коли вони міцно обійняли одне одного.