Блаженство

Частота серцевих скорочень Джона у спокої відповідна для чоловіка його віку та стану здоров’я. Шерлок міг би врахувати точне число ударів в хвилину, але він занадто зморений, щоб дбати про точність.

Він може почути, як серцеві клапани лікаря відкриваються та закриваються, відчуває пронизливий удар, що резонує по всьому тілу чоловіка. Притискаючи вухо до грудей Джона важко сказати де закінчується одне відчуття та починається інше. Вперше Шерлок розуміє, що йому не потрібно бути точним. Не в цьому сенс, а в тому, що інший чоловік тут, живий і в безпеці, та разом з ним. Те, як груди Джона повторно підіймаються та опускаються слугує заспокійливим доказом того, що Ватсон живий і тут

Детектив відчуває себе абсолютно задоволеним. Він окутаний обіймами свого сусіда по квартирі на дивані, і здається, в світі немає місця, справи, чи експерименту, які були б більш спокусливі, ніж теплі обійми його лікаря.

“Хто знав, що ти можеш бути таким спокійним та нерухомим?”-Джон посміхається. Шерлок відчуває, як голос чоловіка гуде в його грудях, і це чудово

“Я часто нерухомий”-детектив заперечує, здивований тим, наскільки змореним звучить його голос. “Лише вчора ти скаржився, що я не рухався весь день.

“Так, але твій мозок не є спокійним, коли ти думаєш чи вередуєш…

“Я не веред..”-Голмс перебив

“…але він безтурботний зараз, хіба ні?”-Джон м’яко ствердив, не запитуючи насправді

“Так.”-Детектив видихає на груди Ватсона і неочікувано бажає, щоб лікар зараз не мав на собі свого джемпера, щоб він міг відчути тепле дихання на своїй шкірі. Що за нелогічна річ, щоб бажати.

Джон змінює положення своєї руки, що лежала на плечі Шерлока, та до того, як він зможе поскаржитись, чоловік “закопує” свою руку в волосся вищого, через що той ледве стримує мурашки від задоволення, що пробігають по спині. Це його маленька слабість: руки Ватсона в його волоссі. Власні руки, чи руки перукаря не доставляють жодних емоцій, але руки Джона це блаженство.

“Ти насправді кіт, хіба ні? Я лише чекаю, коли ти почнеш муркотіти”

Лице Шерлока ледь червоніє, він відчуває як воно нагрілось  від слів лікаря. Детектив видає звук, котрий мав бути зневажливим, але вийшло низьке бурмотіння, яке дійсно можна сплутати з тим приємним звуком, який часто видають коти, коли задоволені та радісні. Через це нижчий з них засміявся. Але це не сміх з насмішкою, він не насміхається з Шерлока, за його нехарактерну насолоду фізичною близькістю, він сміється бо щасливий. Щасливий, бо детектив приголублений на його грудях й чоловіку це подобається настільки, наскільки й тому хто лежить на ньому. Цей факт приносить Голмсу море насолоди, і він піддається до дотику Джона інтенсивніше, та йому стає байдуже на всі потенційні асоціації його з котом.

Руки детектива злегка стискаються навколо лікаря, і той злегка рухається, щоб поцілувати маківку голови Шерлока.

Цього разу детектив не може стримати тремтіння. Він обіймає Джон ще міцніше, вражений раптовою хвилею емоцій. Це вперше, він ще ніколи не цілував його до цього. Це безумовно має щось означати. Поцілунок-неамбіційний знак романтичної тяги. Обійми на дивані можна сприйняти за щось інше, але поцілунок-він стирає межу між допустимим та навіть далі.

Це завжди Джон, той, хто ініціює ці маленькі зміни, Шерлок не посміє, він хоче, дуже сильно хоче. Звичайно, чоловік звик досягати того, чого бажає, але ця справа дуже делікатна. Як показує його дослідження, їхні стосунки з Ватсоном є, справедливо судячи, нетиповими, і це ускладнює оцінювання того, де знаходиться фінальна лінія, і Шерлок не може собі дозволити її переступити. Він насолоджується фізичним контактом з Джоном занадто сильно, щоб ризикувати втратити його назавжди через власну нетерплячість.Він хоче розтопитись в ньому . Одяг здається зайвим прямо зараз, було б значно краще, якби Голмс міг обіймати його тілом до тіла. Якщо вони не можуть поєднатись в одне ціле, то, як мінімум, повинні бути настільки близько, наскільки це можливо. Але це точно було б пересіканням межі та дало б Іванчику хибну думку. Не те, що детектив зовсім не хотів близькості, але якби лікар цього бажав(Думка про секс менш огидна, якщо це має бути з  Ватсоном, і це була б хороша можливість отримати дані про нього, до яких детектив-консультант досі не мав доступу. Це здається абсолютно несправедливим, що існує незліченна кількість неважливих жінок, які знають речі про нього, яких не знає Голмс).

Джон продовжує погладжувати волосся чоловіка котрий лежить на ньому. Нічого не займає мозок Шерлока, тим не менше, йому не нудно, тому що все, що існує для нього в даний момент-це Ватсон . Враження, наче все навколо окрім ударів серця колишнього воєнного та його рівномірних рухів руками потьмяніло, та Голмс, розморений комфортом, дозволяє собі повністю розслабитись

“Шерлоку”-Джон різко шепоче, і попередній  розуміє, що дрімав. “Ми не можемо так спати”.

“Чому ні?”-детектив сонно запитує, бо для нього це здається найкращим способом для сну. Це, фактично, єдиний спосіб, який не є абсолютним марнуванням часу.

“Не на дивані”-Ватсон обережно каже, і це змушує Голмса підняти свою голову з грудей лікаря вперше за весь час, і враження, неначе пройшли години. Це майже звучить, наче Джон пропонує… Але однозначно ні. Вони ділили ліжко і до цього, але це було лише під час справи чи коли Шерлок був поранений, лише через потребу.

Ватсон підіймає свою брову, та вираз його обличчя сигналізує, що він трохи переживає, що робить значення його слів зрозумілими

“Ти ж не робив нічого кримінального зі своїм ліжком останнім часом, так?”

“Я тримаю свою кімнату в порядку”-глузує Шерлок.

“Так, ти залишаєш безлад в звичних місцях, і, зрештою, я єдиний, кому доходять руки його прибрати.”-Джон каже, відштовхуючи Голмса.-“Буду через хвилинку”

Він споглядає, як лікар йде на верх до своєї кімнати, ймовірно, щоб вдягнути свій нічний одяг. Його голова трохи крутиться після такої тривалої непорушності. Він встає та робить вмивально-нічну рутину за рекордно швидкий час, і після цього сідає на край свого ліжка, будучи трохи збитий з пантелику.

Це важливо. Шерлок точно знає, що Джон не ділив ліжко з жодною з жінок, з якими він спілкувався під час своїх коротких, половинчастих і давно залишених спроб побачень, а це означає, що він не робив цього після смерті Мері. А тепер він захотів поділити ліжко з ним.

Коли Ватсон заходить до спальні Голмса він вдягнутий в свою кумедну піжаму, що Гарі подарував йому минулого Різдва

“Вимкни світло, щоб я не мав дивитись на це потворство”–Говорить йому Шерлок і лягає в центрі ліжка. Він не йде далі, ніж це

“Чарівно, як завжди”-бурмоче Джон, але слухняно вимикає світло. Він трохи вагається, перед тим, як лягти на ліжко, і як тільки він лягає, детектив миттєво рухається, щоб зайняти свою попередню позицію на грудях в його лікаря

“Гадаю, мені не потрібно запитувати, чи ти впевнений, що все це правильно.”-колишній військовий легко запитує, починаючи знову гладити волосся детектива.

“Ти ідіот”-Каже йому Шерлок. Джон має бути вдячним, що за всі ці роки він розвинув імунітет до його особливої дурості.

“Ти видра”-каже Ватсон, але зразу обіймає Голмса, щоб той не скаржився.

“Твої порівняння з тваринами жахливо нелогічні”

“Заткнись і йди спати.”

Шерлок злегка пересувається, намагаючись знайти позицію, яка б менше заважала Джону дихати. Лікар знову цілує його в скроню, і Голмс відчуває задоволення. Він засинає під вже звичний ритм пальців Ватсона в його волоссі.

—————————-

ми не вшарили де писати опис, тому оригінал фанфіку тут: https://archiveofourown.org/works/976716