Я досі не навиджу сніг

– Як же сильно тріщить голова. Ай я більше не буду пити з цим не общипаним Фламінго. Де я взагалі і де Коро-сан?

Стомлене тіло ,розписане чорними символами, підірвалося з ліжка різко озираючись, по доволі просторій кімнаті шукає свою катану.

– Чорт ми ж пили на кораблі чому я у палаці?

Поки усім відомий хірург смерті шукає свій меч і штани паралельно. Десь в іншому крилі замку уже давно не піднявшись з ліжка Дофламінго пробує скликати всю сім’ю  на важливі збори. За обіднім столом уже сиділи Варго, Тебол про щось жваво сперечаючись на проти них сиділи Діаманте і Пік. Кругом столу як завжди крутилася Бейбі. З чаєм та тарілками їжі. Глава сім’ї Дофламінго їв свої креветки і все дивися на два пустих крісла по обидві руки.

– Я звик що Коразон як завжди десь застрягає но де Трафальгар? Це він мені вчора сказав про якусь важливу новину, що вплине на всю сім’ю. Тому я і скликав головних офіцерів. Відволікши від відновлення робіт після нападу революційної армії. Бейба піди його розбуди і Росінанта поквап.

– Звісно пане.

Тільки дівчина розвернулася щоб виконати завдання як великі двері ро спахуються і з коридору зашпортавшись за килим у дверей ввалюється Росінант Донкіхот. За ним же з як завжди і кам’яною маскою на лиці переступаючи через свого покровителя заходить раніше згаданий Ді прямуючи до столу сідає по праву руку Шічібукая.

– Росі не затримуй людей усім цікаво почути звістку яку приніс нам Ло.

Промовив сидівши в голові столу Дофламінго. Подіявши нитками  брата садить по ліву руку від себе паралельно викидаючи сигарету із рук колишнього дозорного у вікно щоб той як завжди нічого не підпалив.

-Так Ло я сподіваюся це добра новина гидко посміхаючись глузує Тревор

Хлопець який тільки не давно мучився похміллям розуміє що не дадуть йому випити кави поки не почують те що всіх так за цікавило.

Ну звісно проте коли ви почуєте цю новину ви йо як не будете раді. Думає хірург смерті. Подивившись напроти і побачивши теплу усмішку Росинанта, що як завжди пробував так підбадьорити свого вихованця. Почав розповідати «радісну» новину.

– Я знайшов собі партнера і хотів познайомити його сьогодні з Коро-саном чому вас сюди скликав Доффі не уявляю.

Тишина в залі була така що можна було почути як на землю падають соплі Требора. Поки Коразон на радощах підскочивши не розбив чашку. Від цього дзвону отямились усі.

– Оо поповнення в сім’ї це звісно добре, проте чому ти не хотів повідомити усю родину а лише Росі?

Розслаблено питає Донкіхот старший, дивлячись за братом щоб той ще щось не розбив сервіз не жалко проте Росі міг поранитися. Проте тут здається треба переживати за Трафальгара , якого брат почав мучити питаннями. Перескочивши через стіл з грацією підбитої ворони і стягнувши за собою усю скатертину. Ось і поїли сумно думає король Дрес Рози. Ло якого трусить Коразон щоб швидше получити відповідь на свої питання. Які хірург пустив мимо вух. Усе його увага була зосереджена на вікні у яке зовсім недавно полетіла сигарета.  Цікаво чи дотягнуся я Room до неї щоб утекти. Сумно думає Трафальгар , повертаючи свою увагу до Росинанта.

– Кора-сан повторіть будь ласка питання лише повільніше

– О звісно Ло. Так як його звати? Скільки йому років? Як він виглядає? Чим займається? Як ви познайомилися? Що у вас запільного? – у супротив своіх слів знову доволі швидко промовив Коразон.

– Звати його Сабо, він молодший за мене на 4 роки, він командир штабу революційної армії, я урятував його брати ось так і познайомилися, х-м спільне певно те що любимо обоє мішати планам Доффі.

– Він той паразит ,що підірвав мій склад !? – голосно крикнув Дофломінго підірвавшись зі свого місця.

– О так йому 22, так коли я зможу з ним зустрітися?- ігноруючи брати запитав Коразон.

– Ну він казав ,що десь скоро буде на завдані тай заскочить, щоб звами познайомитися.- спокійно відповів Ло спостерігаючи за діями Донкіхота старшого ,який уже розпустив свої нитки здається по всьому замку.

– Можеш його описати детально? – запитав Варго готовий відправляти усю охорону на пошуки цього не бажаного члена сім’ї.

Трафальгар перевів на нього свій байдужий погляд, почав описувати свого партнера – хвилясте, золотисте волосся, яке прикриває трохи  шрам біля ока високий, вічно у своєму синьому циліндрі як у аристократів, та й зовнішність обличчя у ного аристократична, темно синє пальто і біла сорочка під низом. Ходить із обрізком труби.

– Х-мм чимось схожий на Росі – мовив роздратований Дофламінго

– Так думаю вони схожі, особливо своїм умінням підпалювати себе і когось- згадуючи ситуації коли приходилося тушити вогонь Сабо.- Про те можете не сподіватися його упіймати, ви як мінімум три рази не помітили його у себе під носом – усмішка появилася на обличчі Ло коли він згадав четвертий раз проникнення у його спальню. Про цей набіг їм знати не варто.

– Байдуже головне одіти наручники з марського каменю дальше візьмемо числом – гаркнув Варго – Мій король усі офіцери сім’ї відправляються на його пошуки, для захоплення і допиту.

– Ти ,як завжди наче читаєш мої думки. Як спіймаєте приведи до мене спершу, хочу подивитися хто зміг утримати інтерес самого хірурга смерті- сарказм був прикрасо чути в голосі короля Дрес рози. – Росинаннт повернися за стіл ми не поснідали нормально. Старші офіцери ступайте у вас є завдання.

Коразон по привичці потріпав Ло по голові, після цього направився до свого місця. Трафальгару нарешті подали його каву. Тільки но за старшими офіцерами закрились двері як зі сторони вікна про лунав жвавий голос.

– Чи можу я приєднатися до вашого сніданку заодно і офіційно приставитись?

Це був Сабо власною персоною який переступивши через підвіконник, знявши капелюха, граційно поклонився.

– Я так зрозумів я сьогодні не вип’ю кави – мовив стомлений Ло зазиваючи рукою Революціонера сісти білля себе.

– Бейбі іди скажи офіцерам нехай зупиняють пошуки і повертаються до роботи. Також подай гостеві напій і можеш бути вільна. Сідай до столу раз уже завітав. Саабоо – розтягуючи голосні з наглою усмішкою тягне Дофламінго.

– Мені таку ж каву як у Ло. З радістю прийму ваше запрошення Донкіхот Дофламінго. Звати мене Сабо я скромний голова штабу у революційній армії.

Старший брат Луффі сідає біля свого партнера не помітно проводячи по його руці та підбадьорюючи усміхається. Ніби то кажучи усе гаразд у мене є план. Пірату серця ніколи не подобалася ця усмішка. Так звісно у Сабо чудові продумані плани, проте він їх виконує лише на половину, далі іде чиста імпровізація.

– Дофі перестань скрипіти своїми нитками мені після вчорашнього досі болить голова – приказав братові Коразон – а ти хлопче розкажи чим тобі подобається мій підопічний? Які плати на цей рік? – хоча усмішка колишнього дозорного була сонячна і тепла, но в очах блистіла сталь його патронів, якби кажучи що одна не вірна відповідь і Драгону треба буде шукати нового помічника. Да і брата цей погляд остудив.

– Ло це лікар мого серця, мені подобаються його божевільні експерименти з фруктом. Його рідкий сміх. Навіть його бажання розібрати мене на частини і який кусочок забрати собі це теж є дуже милим. Його просто золоті руки. Щодо планів на цей рік то у нас із Трафі хм тобто із Трафальгаром спів пали. Зіпсувати плани небесному демонові потім вирушити до Кайдо там теж є достатньо роботи.

На останнім пункті. Донкіхот старший хотів бо уже зв’язати цих двох планувальників і руйнівників його ідеальної імперії і так уже в угоду братові було винесено достатньо змін. Так цьому завадив Росі який здається повністю задоволений такою відповіддю і байдуже йому на брата, кинувся обнімати Ло і уже нового члена сім’ї Сабо.

– О це чудово. Ло чуму ти зразу не розповів? Доффі зоспокойся ти і так під наглядом Дяді Сенгоку, а так ще побудиш і під пильним оком Драгона. О точно ти ж певно не знаєш він син Дяді Гарпа, ну того що хотів тебе на тренування Дозорних заманити. – уже тріпаючи Ло та Сабо по голові мовив Коразон і усміхався згадуючи як величний і жахливий король Дрес Рози тікав по всьому штабі дозорних від героя дозору, який прямо таки захопився ідеєю провисати тренування як і колись для Росинанта важаючи, що раз вони брати то він має на це повне право. Його тоді ніби спинила тітка Цюру. Доффі їй досі вдячний і чисто при зустрічі щось да і вручає як подарунок. Він казав що вона просто сама рівноцінна серед усього дозору.

– Я просто не бачив у цьому потреби. Да у Сабо не було0 вільного часу завітати.

– Ясно, ясно. Знаєте я таке згадав як Доффі знайомився із моїми близькими із дозору. Він тепер боїться Гарпа. І знайшов спільну мову із Цюрі.

– Росинант Донкіхот законися негайно їм цю ВЕЛЬМИ цікаву історіє знати не варта – уже розгніваний Дофламінго, піспішив до брата та упіймати його не вдалося. Коразон коли спробував розвернутися до брата та як завжди запнувся за повітря і покотився на брата ледве не збиваючи його.

Єдиний Ді у кімнаті вирішив скористатись заминкою братів. І зловивши  революціонера за руку перемістив їх у подвір’я. – Сабоя не стій тікаємо.

– Звісно мій капітан – захоплений азартом мовив блондин – проте хіба ми розібралися із реакцією Дофламінго?

– Ні з цим фламінго ми не розібралися проте він уже один раз спробував забрати у мене Кора сана повторення історії лише з твоєю участю я не бажаю, а я впевнена сцена буде схожа.

– О Ло не переживай мій фрукт не дозволить ниткам або навіть пулям Дофламінго мене торкнутися – у підтвердження його слів вогонь на плечах спалахнув наче підтверджуючи слова носія.

– Від пуль із морського каменю ти теж застрахований? – хмуро запитав хірург, сильніше при цьому стискаючи руку хлопця.

– Ну для цього у мене є воля доволі не слабка пару пуль точно спине. – припинивши їх біг і ніжно погладив великим пальцем руку уже накрутившого себе пірата – да і ти я впевнений витягнеш мене із того світу лише для того щоб персонально убити.

– Ні я би поступив гірше, я привів би на місце вашої битви Мугіваю-я заодно із твоїм порятунком скинув би Доффі, хоча регент із нього здібний, да і народ начебто звик, а зв чорним ринком дивиться Кора сан.

– Ось бачиш у тебе є уже план. Та мені здається, що не усе на стільки критично. Мг а ось Луффі сюди будь ласка не приплітай, ще раз його заспокоїти я навряд чи зможу і же тобі прийдеться його від мене віддирати. Я ж його останній лишившись в живих брат. – за спиною Сабо запало хтів вогонь начебто мовляв я тут із тобою не переживай.

– Сабо-я пам’ятаєш я казав про прекрасний вид, з даху на море ходімо туди заодно і перечекаємо розборки двох Донкіхотів. Якщо звісно у тебе немає ніяких планів щодо твоєї роботи? – запитав пірат уже відновлюючи шах та відпускаючи руку революціонера.

– О Траффі не переживай свою роботу я виконав усі не задоволені владою звільнені, склади зі зброєю зірвані моя команда відпочиває у барі. О згадав здається Коалі приглянулася принцеса проте це не точно. Єдине що залишилося це доповісти Драгону но це не горить. Так що я вільний і лише під твоїм наглядом.

– Навіть і не знаю наглядати за тобою а бо особливо за твоїм братом ще та морока і у мене завжди болить голова, а коли ви разом то здається що поплавати це прекрасна ідея.

– Хм я запам’ятаю і постараюся більше не допускати ситуації де ти, я і Луффі будемо в одному приміщені, а щодо головної болі так ти кажи мене Коала колись навчи прекрасному масажеві. – мовив блондин він каплі не ображається на слова про брата або нього ну що поробиш коли вони зустрічаюся то у них просинається дитинство в дупі і вони доводять най блищу жертву і часто так стається, що на роль жертви потрапляє Ло. А ось лишній раз помацати Трафальгара він зовсім не проти, за одно і приємно зробить.

– Цю пропозицію я запам’ятаю – сказав лікар – зупиняючись біля вежі – нам на цей дах да руку – для перенесення завдяки фрукту їм зовсім не потрібно контактувати просто Ло подобається брати Сабо за руку, а тут так зручна причина. Революціонер теж про це знає проте зовсім не проти.

Одне слово Room і вони уже на даху, а дві черепиці у низу якраз там де вони секунду тому стояли. Озернися вид тут неймовірний. Відблискуючи від різнокольорових дахів форми цукерків, високо у зеніті світило прекрасне золотисте сонце, оточене хмарами наче обрамлене ними. Величезне поле соняшників підняли свої голови і усміхаються сонцю як і люди дресс рози. Усі вулиці поблискують, то там то тут ходять маленькі цятки це гноми, які і тримають вулиці в ідеальній чистоті. Із під землі не чути криків невинних людей, там тепер перетворені в ляльки лише порушники закону і пірати які не захотіли грати по правилам Донкіхота Дофламінго. Чорний ринок досі є там можна купити штучні фрукти, зброю і деяку інформацію. Да і Рев армія іноді зброєю там закупляється. Це королівство змінилося і Ло сам ці зміни бачив. Росинант і не рас казав що його брат теж змінився, трохи але ж все ж. Тільки Трафальгар не вирить він досі пам’ятає як тут було. Він пам’ятає кров на снігу, себе слабкого, безпомічного, убиває мого хворобою, себе який не міг нічого зробити. І вистріли три голосних вистріли після розмови під час якої голос Коро – сана ставав усе тихіше і тихіші. Потім як його висмикують із того нещасної скрині за шкірку. Дофламінго кричить йому на вухо що він урядував його брата в якого він і сам вистрілив. Ло бачив, що тих три постріли не смертельні. Один у ліве плече, друга у праве а третя куля у нозі наче Фламінго боявся що брат все ж утече. Ло правда далі погано пам’ятає, якщо закрити очі на його руках кров такої важливої людини над вухом крики того кого він бажає убити. Потім він у лазареті на кораблі піратів Дофламінго на кушетці Коразон перев’язний бинтами здається усіма що були на кораблі бинтував його брат, під сухі команди Ді. Сам ще молодий лікар пробував вивести із себе отруту. При цьому не зводячи погляду з Дофламінго, який не зводив свій погляд з Росинанта. У каюті гробова тишина лише чути як важко дихає поранений. Якщо запитати когось із цьої кімнати скільки часу пройшло ніхто не скаже час зупинився. Він відновив свій хід лише після того як крізь сон дозорний прошепотів – Доффі пробач я не буду заважати пробач за брехню молю лише не покидай мене мені страшно, Доффі тут холодно, брат допоможи – одинока сльоза покотилася по його щоці.

Безсердечний пірат риско скинув з себе свою шубу накинув на брата, зняв свої окуляри зараз вони не потрібні. Він схопив перебинтовану кість. І майже кричав лиж би брат його почув – Росі ти не замерзнеш ти не підеш як мама я тут. Тут ти будеш під наглядом більше не полишу, поясню усе, ми поговоримо, знесемо корективи у мій план лиж бо ти моє серце залишалося зі мною. Я знаю що тебе підібрали у дозор я це знав. Я лише чикав коли ти розкажеш. Своєму старшому братові, я знаю  то не ти приймав рішення ти сам не умієш, ніколи не вмів. То все Сенгоку так? Я просто злякався коли ти зловив в хапку малого і рвонув від мене. Здалося, що ти не повернешся. Ти не хочеш щоб я став безсмертним то я й не буду. Тебе ж не буде біля мене моє серце. Хочеш сам виховати мілкого виховуй. Лише поговори скажи знаєш як давно я не чув твого голосу ні не помираючого а живого. Росі тут я тут лише прокинься. Давай ти  зможеш я бачив твої шрами і розумію що ситуацію у тебе бували і по гірше. Лиш відкрий очі пороси сигарети. Накричи на мене я знаю ти хочеш. Росі лиш прокинься.

Якщо на моменті коли Дофламінго підірвався Ло хотів йому завадити то тепер він сидів і мовчки спостерігав. Як це звір виє за можливою втратою, якщо Кора-сан не прокинеться він його уб’є і байдуже чи вибереться живим.

Та усі їх страхи не стали явлю Росинант розплющив очі і з розмаху заїхав братові капельницею по лиці. Підірвався з ліжка зловив Ло прижимаючи його до себе забився в вуглі вовком дивлячись на пірата. Уся ця риска зміна положення закінчилося знову відк-ритими  ранами і втратою свідомості. На друге пробудження Коразона, Трафальгара вигнали із каюти. Щоб не мішав братерським розборкам.

І уже такий великий Трафальгар Ді Ло пам’ятає цей кошмар який змінив його життя і подарував сім’ю цього разу справжню.

– Усе гаразд? Уже сонце сідає а ти усе дивишся у далечій ніби не тут і мовчиш. – запитав схвильовано блондин переживаючи за хірурга.

– Все гаразд просто згадував минуле, ти і сам знаєш як це буває – встаючи на ного про баритонив Ло сівшем голосом після довгого мовчання.- ти ні які крики або звуки схожі на вбивство не чув із замку?

– Наче ні я б сказав там останню годину дуже тихо.

– Ясно Коро-сан знову переміг. Як би я не долюблював Доффі але з нього регент все ж кращий так що пішли рятувати його. За одно і поладнаєте поки будете відбиватися від. Розгніваного колишнього дозорного.

– А я чому?

– Ну я хочу йому розказати про той твій вечірній набіг до мене- дуже паскудно усміхаючись сказав Ло знаючи що це вечір буде при веселим.