Ніч, на яку чекали обоє.

– Не стій на порозі, Чонгукі. Заходь. – нарешті першим порушив мовчання Техьон, голосом від якого на шкірі виступали сироти. Після чого він галантно відійшов убік пропускаючи гостя всередину. – Почувайся як удома.

Чонгук повільно, ніби все ще трохи вагаючись, увійшов до квартири, де до нього одразу притиснулись з ніжними обіймами та легкими поцілунками, спочатку у щоку, потім акуратний цьом в кутик рота аж поки не дійшли до губ. Чонгук на якусь мить сильніше пригорнувся до Техьона. Це було так неймовірно добре. Він притулився носом до шиї хлопця. Аромат його шкіри чомусь нагадав нагріті на осінньому сонечку стиглі яблука, які асоціювались у Чонгука з безтурботним дитинством та улюбленим другом, від чого в голові одразу один за одним почали з’являтися приємні спогади пов’язані з Техьоном, школою та його прекрасним вільним життям до перетворення. Чонгук ненавидів бути зомбі, але було дещо, що він у цьому й справді любив: запахи, які він так чітко і яскраво відчував. Зомбі піднявся носом трохи вище до волосся Техьона, де його природній запах змішувався зі свіжим ароматом шампуню. Від цього ставало так затишно, що ще досі трохи стривожений Чонгук відчув приємне поступове відчуття легкості та спокою, яке разом із букетом ароматів наповнювало його груди.

– Від тебе так смачно пахне. – прошепотів він.

– Так смачно, що аж хочеться з’їсти? – грайливо відповів Техьон.

Він відчув як від цих слів Чонгук трішки напружився та послабив хватку й вже напевно збирався вивільнитися з обіймів, тому йому самому довелось притиснув хлопця до себе міцніше.

– Ти ж розумієш про що я? Я не мав на увазі нічого такого.  – Техьон намагався звучати спокійно та безтурботно, хоч розумів, що для Чонгука це завжди було трохи болючою темою.

– Так.

Техьон ще раз потягнувся до губ навпроти, щоб залишити легкий ніжний поцілунок і нарешті відпустив зомбі з полону своїх обіймів.

– Я спочатку хотів приготувати вечерю, але все ж вирішив, що замовити щось буде кращою ідеєю.

Чонгук знову мимоволі принюхався. Аромат, який точно не переплутаєш, окрім звичайної людської їжі з кухні долинали нотки людятинки, здається було щось з серця, легень, можливо там навіть є якийсь чудернацький соус зроблений на основі мозку.

– Я сподіваюсь ти нікого не вбив. – Чонгуку хотілось повернути ту веселу атмосферу, яку він сам нещодавно зіпсував.

– Ні, це зробили за мене. – Техьон широко посміхнувся і про всяк випадок додав. – Жартую, гадаю вони самостійно померли, якоюсь хорошою, спокійною і безболісною смертю.

– Справді? Це прекрасно, бо знаєш це… таке впливає на смак. Але краще якщо вони були не надто старими, бо це теж вже трохи не те. – Чонгук сказав це з обличчям повним поважності.

– Серйозно?

– Та ні… я жартую. Хоча можливо так і є, але я не особливий гурман, тому не хвилюйся, жорстоко вбиті похилі люди теж підійдуть. – відповів той вже з усмішкою на обличчі. – Це, до речі, було не обов’язково. Я про зомбі-страви, але дякую. Мені приємно, що ти піклуєшся про мене.

– Я до твоїх послуг. І знаєш, я думаю, їх не лише зомбі замовляють. Як-не-як це чудовий час і для канібалів. – продовжив у тому ж дусі Техьон.

– Пощастило ж їм, особливо напружуватися не треба, але де небезпека, адреналін. Хіба вся штука не у відчутті забороненого? Канібалізм уже не той.

Той вечір й справді був чудовим. Чонгук не пам’ятає, коли він взагалі так весело проводив час за останні десять років.

– Техьон. – промовив зомбі, після невеликої паузи. Весь цей час вони лежали у вітальні на підлозі після вечері й говорили, так багато говорили про все те, що з ними відбувалось за час розлуки, про їх мрії, думки, переживання, плани. І коли у кімнаті нарешті запанувала тиша, Чонгуку стало так нестерпно від думки, що Техьон, про якого він ще донедавна майже не згадував, який так раптово знову увірвався у його житті та став для нього таким дорогим та незамінним за цей короткий проміжок часу, скоро поїде. Він поїде в інше місце і… чи зможуть вони зберегти все те, що зараз відбувається між ними. – Будь обережним, добре?

– Ти хвилюєшся через нові випадки зараження? Все буде добре, нас постійно лякають новими спалахами вірусу всі ці роки. Це все пусті балачки. І зрештою що поганого в тому щоб стати зомбі?

– Не верзи дурниць, Техьон. Ти не розумієш про що говориш.

– Вибач… я не хотів.

Чонгук напружено дивився на нього своїми світлими прозорими очима. Але звісно він не ображався на хлопця. Просто не міг. Та й вся справа була лише у ньому. Він бачив себе у чорних очах навпроти. Від тоді як Чонгук заразився, він не любив дивитися на себе в дзеркало. Свій власний погляд завжди лякав його, нагадував, ким він є насправді, він – монстр. Ці очі нагадували, що він скоїв і що ще може скоїти, на які жахи здатен. І він ніяк не міг зрозуміти, як може ловити на собі ці ласкаві погляди Техьона, чому той дивиться на нього так закохано, з таким обожнюванням в очах.

– Їдь зі мною. – Техьон раптово витягнув Чонгука з роздумів.

– Це не так просто.

– Чому?

– Я… це справді не так просто для мене, Техьон. Це важко морально, я не звик до того життя, яким живеш ти. А те, що я ще й зомбі робить цей процес складнішим технічно. Мені потрібно трохи часу і я зрозумію, якщо ти не зможеш дати його мені… не зможеш чекати..

Чонгук відвернувся від Техьона й витріщився на стелю, але той притулився до нього збоку обіймаючи. Зомбі були доволі холоднокровними істотами. Буквально. Тож він ніколи особливо не потребував фізичного тепла, але це виявилось так приємно. Чонгук відчував гаряче дихання поруч, важка рука невинно кружляла по його животу і грудях. Тяжко уявити як він зможе обійтися без цього, коли Техьон поїде.

– Тобі не обов’язково переїжджати, якщо не хочеш. Ми будемо спілкуватися по відео зв’язку, я буду частіше приїжджати додому, а ти теж можеш приїжджати до мене в гості якщо захочеш звісно. – голос Техьона блукав десь біля вуха, після чого його губи притиснулись до вилиць, лагідно торкаючись шкіри, а потім по щоці й до носа, залишаючи там ніжний цьомчик. Холодна шкіра Чонгука палала від цих доторків. В місцях, яких торкалися м’які губи розгоралось справжнє вогнище. Але слід зазначити це було неймовірно приємно. – Ми ж залишимось разом? Подолаємо це? Ти все ще захочеш бути моїм хлопцем, коли я поїду?

Чонгук сильно стиснув повіки та мовчки закивав у відповідь. Техьон припіднявся, нависаючи над хлопцем. Він акуратно провів долонею по його обличчі, зачіпаючи великим пальцем губи. В якийсь момент не втримавшись Техьон нахилився, лише на мить, щоб залишити легкий дотик до губ коханого своїми. Здавалось Чонгук навіть не дихав. Шкіра була майже прозора, тому коли він підняв голову, даючи Техьону можливість вести рукою далі вниз від підборіддя до шиї, той міг провести вказівним пальцем просто по венах, що так чітко виднілись. Вони були не по-людськи темними й так прекрасно виділялись на фоні білої, трохи зеленкуватої шкіри. Хлопець уже хотів потягнутися до низу Чонгукової футболки, коли зупинився, він завагався на кілька секунд, що не змогло втекти від уваги зомбі й вирішив повернутися до губ, але його перебили.

– Не зупиняйся. Роби, що хотів.

– Дозволиш мені помилуватися тобою, Чонгукі? – лагідно прошепотів Техьон.

– Так. – відповів хлопець, кутики його рота поповзи вгору і він трохи незграбно підвівся й сам рішуче стягнув з себе футболку й по-бунтарськи кинув її геть, після чого опустився назад на килим.

Чонгук широко розкинув руки та з викликом подивився на Техьона, поки той зачаровано спостерігав за ним зверху. На тілі Чонгука де-не-де виднілися старі шрами. Одні були глибокими й великими, а інші ледь помітними. Техьон обережно й повільно нахилився під пронизливим поглядом чужих очей магнітів. Спочатку він на пробу погладив один з них кінчиками пальців, майже невагомо, не розриваючи зоровий контакт, щоб прослідкувати за реакцією Чонгука. Кадик хлопця трохи нервово смикнувся, але не помітивши жодного спротиву Техьон потягнувся до рубця під ребрами, він був найбільшим й трохи жахав. Техьону навіть не хотілось уявляти, що за рана колись була на тому місці. Перед очима одразу виник маленький поранений хлопчик, який через вірус міг відчувати лише біль, страх, голод і лють. Техьон так само як до того лагідно погладив шкіру й опустив свою голову, щоб торкнутися до цього місця губами. Він відчув як Чонгук затамував подих, й трішки напружився, а коли підняв погляд знову, побачив що очі його зомбі-хлопчика були прикриті. Якщо придивитися можна було помітити як тріпотять його густі чорні вії відкидаючи легку тінь на щоки. Техьон повторив ті самі маніпуляції з кожним шрамом на руках, плечах, грудях і животі хлопця. Він хотів, щоб Чонгук знав, що він приймає і любить його таким яким він є. Любить повністю, до найменших деталей.

– Ти такий красивий. – промовив Техьон, коли їх погляди знову зустрілись.

І Чонгук йому вірив.

– Поцілуй мене. – благав той.

Техьон востаннє торкнувся губами шкіри трохи нижче пупка, через що почув угорі рваний видих і піднявся до губ. Вони цілувались  жадібно та пристрасно й перервали поцілунок на мить лише коли Чонгук почав знімати з хлопця светр, щоб теж помилуватися тілом партнера, після чого продовжили далі. В якийсь момент Техьон нарешті відірвався від нього й зробив кілька глибоких вдихів, щоб прийти в себе. Він обхопив обличчя Чонгука долонями, пестливо погладжуючи вилиці. Їх носи торкалися один одного й Техьон користуючись моментом грайливо потерся об крижаний ніс хлопця й обпалив гарячим диханням холодні губи навпроти, що насправді вже трохи потепліли від довгих поцілунків. Техьон важко видихнув та притулився своїм лобом до Чонгукового, так щільно, що між ними не залишилось жодного простору.

– Глянемо фільм? – нарешті запитав Техьон.

– Ні.

– Ні? – він трохи здивувався й напружився від чого між бровами з’явилась невеличка зморшка.

– У нас ще буде час на фільм. Будь ласка, Техьон, продовжуй.

Хлопець розплющив свої темні очі й трохи віддалився, щоб подивитися у ніжно-блакитні навпроти.

– Ти? Ми ж говоримо про поцілунки?

– І про них також, зрештою. Але я хочу тебе, Техьон. Хочу, щоб ти… мене… трахнув. – останні слова давались не легко, але він все ж заставив себе сказати це.

– О боже, Чонгук. Ти ж знаєш, я теж… теж хочу тебе, але ти… впевнений? Ти ж розумієш, що нам не обов’язково поспішати?

Чонгук лиш ледь помітно кивнув головою в знак згоди й потягнувся за черговим поцілунком. Техьон  не розриваючи його піднявся, м’яко взяв хлопця за руку, потягнув за собою та задкуючи повів у спальню. Лише в кімнаті вони нарешті змогли роз’єднати губи. Чонгук сів на ліжко, поступово посуваючись до узголів’я, поки Техьон повільно підсувався до нього. Коли зомбі ліг на спину, хлопець  вмостився просто над ним, спираючись на лікті. Він залишив на губах Чонгука ще один легкий цілунок, наостанок грайливо лизнувши. Вони ще якийсь час дивились один одному у вічі. Можливо, Техьон шукав там нотки вагань чи відчаю, але зміг побачити лише бажання й цілковиту довіру, від чого на обличчі розквітла ледь помітна усмішка, а очі щасливо засяяли. Після чого хлопець почав знову спускатися донизу по шиї, грудях і животу мокрими чуттєвими цілунками.

– Піднімеш дупцю? – запитав Техьон низьким трохи прихриплим голосом.

Коли Чонгук виконав прохання, він акуратно потягнув шорти разом з трусами униз. А тоді піднявся й зробив те саме із залишками свого одягу. Чонгук заворожено спостерігав за діями Техьона, його красивим, засмаглим, підтягнутим тілом, на якому здається не було жодного недоліку. Отямився лише коли Техьон уже стояв на колінах між його розведеними в сторони ногами. Він трохи підвівся на ліктях, щоб мати кращий огляд на те, що відбувається й однією рукою потягнувся до Техьона випрошуючи таким чином ще один поцілунок. Техьон лагідно усміхнувся й схилився до хлопця у відповідь. Його руки ніжно пестили коліна Чонгука й продовжували повільно підійматися вверх по стегнах розсуваючи їх ще трохи ширше, а кінчики пальці наблизились ближче до проходу, він намацав щось дивне й тверде. Очі Техьона широко розплющились від здивування. Він відірвався від Чонгука й заглянув тому просто у вічі, від чого хлопець під ним зніяковів та примружився.

– Чонгукі, це що… пробка?

Хлопець сховавши очі збентежено кивнув. Техьон перевів свій погляд униз, зупиняючи у Чонгука між ногами й знову розсунув коліна, які той несвідомо намагався звести докупи. Він оглянув пробку, яку Чонгук лише сильніше стиснув всередині й опустився нижче усім тілом так, що той міг відчувати його дихання десь в районі живота. Техьон поглянув в блискучі збуджені очі зверху й промовив:

– Це була неочікувано, Чонгукі. Ти просто чудовий.

Після чого він схопив пробку своїми довгими красивими пальцями й ніжно та акуратно спочатку натиснув трохи сильніше проштовхуючи її всередину ще більше, через що Чонгук щільно заплющив очі й голосно ковтнувши слину важко видихнув. Техьон на мить перевів свій збуджений погляд на прекрасне бліде обличчя вгорі, на темне розкидане по подушці волосся й повільно потягнув пробку до себе, та вискочила з дірочки з ледь чутним звуком після чого вхід знову стиснувся. Техьону раптом захотілось поцілувати Чонгука там, він опустився ще нижче, від чого його гагарячий подих обпалював пах Чонгука. Зомбі ковтнув в’язку слину та відхилив голову назад, не маючи сили більше спостерігати за діями Техьона. Тим часом той для зручності закинув коліна Чонгука собі на плечі й на пробу провів язиком по краях ануса.

– Техьон. – ледь зміг вимовити Чонгук. Це було неочікувано й дуже приємно, він стиснув простирадло блідими холодними руками й вже хотів трохи відсунутись, коли помітив як Техьон блимнув на нього своїми темними очима, що здавалось й справді палали й стиснув стегна трохи сильніше фіксуючи у зручному положенні.

Хлопець знову нахилився до дірочки й цього разу лизнув її сміливіше, а потім повторив це знову й знову, зверху до нього долинало важке дихання Чонгука, яке спонукало його до впевненіших дій й показувало, що він рухається у потрібному напрямку, тому Те набрався сміливості й проник язиком трохи далі всередину. Чонгук зверху сильно охнув й трішки підійнявся. Коли Техьон награвся він провів язиком від ануса до яєчок, трохи відтягнувши губами мошонку і набравши трохи більше слини почав рухатися далі по стволу, аж до головки члена, який вже встав.

– Глянь на мене.  Хочу, щоб ти дивився на мене. – попросив Техьон трохи вимогливим, але м’яким голосом.

І коли зоровий контакт було відновлено він увібрав головку в рот, лизнув і майже одразу витягнув, дражнячись. В його очах ніби засяяли маленькі чортенятка, він кілька секунд просто дивився з насолодою на Чонгука, а тоді знову опустився. Член Чонгука як і все його тіло було дещо холодним і приємно охолоджувало рот. Наче лід на паличці. Техьон посміхнувся кутиком губ, коли в його голові промайнуло порівняння з морозивом. Він з кожним разом опускав голову все нижче не випускаючи очі Чонгука зі свого полону. Від чого з губ зомбі виривались тихі ритмічні стогони. Іноді йому хотілось закинути голову назад і заплющити очі, так добре йому було, але чорний полум’яний погляд все не давав йому зробити цього.

Коли Техьон помітив, що Чонгук от-от кінчить то зупинився, від чого з припухлих губ вирвався високий звук невдоволення. Хлопець одразу піднявся вверх для квапливого голодного поцілунку, після чого йому довелося на хвилинку відірватися. Перш ніж встати він пустотливо торкнувся губами Чонгукового коліна, а потім присів біля ліжка й витягнув з-під нього змазку та пачку презервативів. Чонгук весь цей час залишався лежати на спині, він вдивлявся в стелю розфокусованим блискучим поглядом, який не можливо було прочитати, груди розмірено опускались і підійматися, такий прекрасний, його трохи бузкові губи були обкусаними й вологими від слини, а член все ще залишався припіднятий та благав уваги до себе. Техьон приліг біля нього підігнувши одне коліно так, щоб Чонгук міг зігнути свої ноги та сперти стопи на його стегно. Тоді він вичавив трохи змазки на пальці й почав акуратно проникати в Чонгука перше одним пальцем, який після пробки з легкістю прослизав углиб, тим часом цілуючи хлопця то в губи то опускався мокрими губами до вушка чи до шиї, вилизуючи їх. Цей зомбі-хлопець зводив його з розуму. Такий чуттєвий, такий красивий. Його милий Чонгук. Він ніжно простогнав, коли Техьон додав ще один палець, а потім ще один.

– Мені так добре, Техьон.

– Мені теж, Чонгукі. Який же ти прекрасний.

Техьон не міг відвести від нього очей. Той був такий чарівний, ці сяйливі, майже прозорі очі, які не зводили з нього погляду, що поглинав, маленький шрамик на щоці, родимка на носі, ідеальні чуттєві уста, на які у моменти найбільшої насолоди неможливо було не дивитися, так красиво  він їх розтуляв та прикушував.

– Досить вже, я… потурбувався… я… розтягнув себе сьогодні. Можеш заходити. Хочу відчути тебе всередині.

– Не можу повірити… ти просто… надзвичайний.

– Давай, будь ласка. Не заставляй мене благати.

– Чонгукі… – Техьон глянув на нього поглядом, про який Чонгук навіть ніколи й не мріяв. Не вірив, що хтось колись зможе дивитися на нього з таким шаленством, обожнюванням, любов’ю без причин.

Техьон входив у нього повільно весь час цілуючи. На мить він зупинився, щоб глянути чи все гаразд. Чонгук сильно стискав його, але вираз обличчя жодним чином не натякав на біль.

– Чонгукі, все добре?

– Так, так… продовжуй, не зупиняйся.

– Розслабся трішки, добре?

Він гладив стегна Чонгука, пронизуючи його тим самим палким поглядом, залишав хаотичні поцілунки на шиї, щоках та губах, облизував холодні соски, у Чонгука вони такі чутливі. А потім коли той нарешті трохи розслабився він почав рухатися. Перше повільно, ловлячи усі рвані видихи й стогони Чонгука своїм ротом. Той за звичкою, знайшов руку Техьона й переплів їх пальці. А коли Чонгук трохи освоївся, то почав й сам рухатися. Техьон із задоволенням дозволив йому перейняти ініціативу, щоб він зміг підібрати зручний  для себе темп.

– Мені так добре з тобою, Чонгукі.

Коли вони трохи змінили позу Чонгук відчув, як член Техьона знову й знову приходить по простаті. Так приємно. Від цього у нього закрутилось в голові й стало до неможливості добре. Техьон взяв в руку член хлопця й почав вводити по нього в такт рухам від чого Чонгуку здавалось, що він от-от кінчить.

– Техьон… боже… здається я…

– Все добре давай, давай Чонгукі, зроби це.

І Чонгук не міг більше триматися. До того він торкався себе лише сам і в нього ще ніколи не було таких неймовірних яскравих оргазмів як цей. Техьон зробив ще кілька рухів і теж кінчив в презерватив й впав на Чонгука. Вони ще якийсь час пролежали так. Чонгук ніжно пальцями розчісував волосся Техьона забираючи його з лиця й цілував маківку, поки той не піднявся. Він приніс рушник та лагідно протер живіт Чонгука від сперми, накрив їх обох ковдрою, а потім сперся щокою на плече хлопця, яке так приємно холодило гарячу, рум’яну шкіру, після того, як залишив на ньому теплий лагідний поцілунок.

– Техьон. Я… я тебе кохаю. – випалив Чонгук після кількох хвилин вагань. Він навіть подумав в якийсь момент, що Техьон вже заснув і слова залишаться непочутими.

Але голова хлопця одразу піднялась, перш ніж відповісти той поглянув Чонгуку в очі. На мить між ними запала тиша. Погляд Чонгука з трохи втомленого й мрійливого перетворився на переляканий, а тіло напружилось ніби він от-от був готовий вистрибнути з ліжка й втекти. В голові за цю секунду промайнуло тисячі думок і сказане вже не здавалось такою хорошою ідеєю.

– Чонгукі. – ніжно промовив Техьон, заспокійливо погладжуючи щоку переляканого хлопця. – Я теж тебе кохаю. Чуєш? Я кохаю тебе.

Техьон потягнувся  за довгим ніжним поцілунок між яким він все повторював: «Я кохаю тебе».