Справа без родзинки

Сяяло сонце,разом з ним і лице чоловіка. То було обличчя Шерлока,він був “на сьомому небі від щастя”,як зазвичай говорять. І все це тільки із-за однієї людини,яка для нього стала для нього цілим світом. І цією людиною був Джон. Саме так,звичайний воєнний лікар для всіх, але найособливіший чоловік у світі для нього,для Голмса.

Це він вже відчуває декілька місяців,конкретніше кохання. Але боїться навіть натякнути Ватсону на це, тому що боїться,що із-за цієї спроби втратить все,що і так має. Але,саме цього дня, 31 серпня о 2:48 лежачи на своєму ліжку чоловік зрозумів,що якщо сьогодні він цього не зробить,то це не станеться ніколи. Спланувавши все швиденько детектив-консультант почав готуватись.

Підготував чолов’яга все тільки ближче до вечора. На годиннику було 16:54,в кімнату до Ватсона і Шерлока зайшов поліцейський, Лестрайд. Він знову почав говорити,що в нього нова супер цікава і заплутана справа,але Джон його не чув,так як зосередився на реакції Голмса. Вона була незвичною,занадто зацікавленою чи що,лікар не дуже розібрався в тому які емоції вона передавала,але точно знав,що вона не така яку зазвичай випромінював детектив. Ну і звісно ж справу взяли,але вона від самого початку була неправильною,чи як це назвати. Та не була схожа на ту яка б зацікавила без применшення геніального Шерлока. В ній наче не було родзинки,особливості,але ж незважаючи на це вони її взяли,тоді військовий медик засумнівався в тому,що він добре знає свого друга.

І ось розгадуючи не дуже заплутану загадку напарникам треба було йти до пустого від людей парку. Зайшовши туди вони помчали до гарного,невеличкого струмка, що тік з невеликого пагорба між деревами,бо все вказувало на те,що там буде відповідь на всі їх питання щодо цієї справи. Підбігши туди Джон почав озиратися в усі сторони,саме в цей момент поки його дії не дуже брались до уваги,Шерлок схопив поки що друга за плечі,обережно розвернув його і почав розмову.

-Джон,тут така справа,я думаю нам треба поговорити.

-Ти про що?! Ми на крок від розгадки цієї справи! Яку доречі взяв ти,але я чомусь переймаюсь за неї набагато більше,як і за все взагалі-то!

-Джон,я серйозно. Нам зараз треба поговорити.

-Добре,але в тебе хвилина,не більше.

-Що?! Чому так мало,ти знущаєшся?

– Від того,що ти говориш більше непотрібного, часу в тебе не збільшиться. Доречі в тебе залишилось п’ятдесят чотири секунди,вже менше.

-Добре,гаразд,я зможу.

Чоловік не на жарт нервував перед тим як сказати про те, що він відчуває вже не один день.

-Шерлоку,час,чи ти забув?

– Та пам’ятаю я,пам’ятаю!

-Сорок сім,сорок шість,сорок п’ять…

-Все,добре,гаразд.

І після цього він викинув наступні слова зі свого роту за лічені мілісекунди і на одному диханні.

-Я тебе кохаю,все.

-Що,вибач,я не розчув, чи не міг би ти повторити.

Вимовив Джон почувши абсолютно кожне слово. Йому здалось,що це насмішка, або це потрібно його колезі задля того,щоб розв’язати справу. Але чоловік сподівався,що те,що він почув це правда,бо сам відчував те ж саме.

– Ти знущаєшся,чи що? Я вже все сказав,ти не глухий,щоб я тобі повторював по два рази.

Ось тут лікар нарешті впізнав того в кого він був закоханий,але йому все ще не вірилось, що те що він почув це правда.

-Тобто ти хочеш сказати,що кохаєш мене? Я ж правильно все розумію?

-Джон скажи чесно,ти глухий? Я вдруге повторюсь,я але все сказав.

Насправді Шерлок вперше зізнавався в коханні,так само як і закохувався,тому не дуже розумів як себе поводити і, що говорити.

– Голмс,це не якийсь з твоїх дурних жартів чи планів?

В голові в детектива був хаос. Він не знав як довести,те що він говорить це повністю серйозно.

-Джон,ти знущаєшся,говорю ж я це правда, правда,що ще зробити щоб ти повірив?!

А ось тепер хаос вже був в голові у Ватсона. Але тепер він був впевнений,що це не жарт,його співрозмовник не жартував.

-Не знаю. Наприклад,поцілувати? Чесно,не знаю.

Детектив стояв розкривши рота, а очі в нього полізли на лоб від цих слів.

– Це означає,що..?

-Так,це взаємно.

Від цих слів в обох засльозились очі. І отямившись від цієї раптовості Шерлок взяв все в свої руки і притягнув чоловіка навпроти себе поближче і поцілував.

Цілувались вони не довго,але настільки пристрасно і ненаситно ніби це останній їх поцілунок за життя,тому чоловіки насолоджувались кожною його секундою і намагались відкласти в своїй пам’яті все. Час,місце,тривалість сплетіння їх губ в одне ціле,все, що тільки міг запам’ятати їх до жаху розслаблений мозок, від того його йому було складніше приймати рішення і двоє закоханих ледве стояли на ногах. Все ще ненасичені одне одним,але вже немаючі змоги дихати,вони відірвались одне від одного. Після цього колишні друзі підтримували декілька секунд зорового контакту і знову поцілувались, і так ставалось декілька разів,поки Джону настільки сильно не вистачало повітря,що в нього почала крутитися голова. І ось нарешті вони почали говорити.

-Так, хто ми тепер одне для одного?

Запитав невпевнено Джон.

– Я сподіваюсь,що ти не проти зустрічатись зі мною?

Відповів йому достатньо невпевнено йому Шерлок,що точно йому не характерно.

Ватсон стояв і не розумів,те що відбувається це правда чи лише його якийсь там сотий сон на цю тему? Але зібравши всі сили, що в нього лишились він відповів Голмсу.

– Я…Я не проти.

Випалив він після чого весь почервонів і відвернув голову,щоб детектив не бачив наскільки сильно це важливо для нього.

А той тільки посміхнувся,підійшов,до свого тепер вже хлопця і обійняв його,зі всіх сил,постоявши так з хвилину він почав говорити.

-Тоді тепер ми пара?

-Виходить,що так.

-І що зазвичай люди роблять в відносинах?

-Ну я не знаю…кохають? Ну а що ще?

-Хах,напевне. Ну тоді потім пошукаємо відповідь,а зараз ходи додому,ти явно витратив багато сил.

-А справа? Навіщо ми тоді майже їх розв’язали? Щоб просто піти звідси додому?

-А,точно,я ж тобі досі не сказав. Я думаю,ти з самого початку помітив,що я вів себе якось незвично,ну щодо справи. Так це із-за,того,що я її “створив”,щоб признатись тобі. Все це було сплановано.

-Ти навіть Лестрайда підмовив?

-Ну звісно,а яким думаєш він розказував саме ту історію яку я вигадав? Все із-за,того що я йому сказав її розказати за дещо.

-Ах,ти ж чорт! Ну гаразд,тоді додому?

-Додому.