зарплатня і співи

 

coffeeshop!ав, в якому дін займається сімейною справою, а кас просто з’являється поряд.

За прилавком, із маленькими сніжинками у волоссі, сидить ніхто інший, як Кас, з легким похилом голови розглядаючи всі рухи чоловіка. Дін червоніє, і це жахливо, бо ніхто не має права так робити з ним. Але Кас не виглядає зніяковілим аніскільки.

– Ти гарно співаєш, — тільки і каже Кастіель до того, як легко посміхнутися. Так, наче йому дійсно сподобався спів Діна.

Вінчестер ніяково кашляє.

перша глава: порятунок

третя глава: непорозуміння та допомога брата

четверта глава: переддень різдва

---

«Heartbreakers gonna break, break, break, break, break
And the fakers gonna fake, fake, fake, fake, fake
Baby, I’m just gonna shake, shake, shake, shake, shake
I shake it off, I shake it off (Whoo-hoo-hoo)»

Зараз заледве є сьома ранку, тому єдиним клієнтом був Кевін, який забігу кав’ярню перед якимись парами. Оскільки нікого немає, Дін розставляє всі тістечка та круасани на вітрини, тихо підспівуючи мелодії. Він розслаблено пританцьовує, через що сорочка в клітинку легко розвивається при кожному русі, закриває двері на кухню, трохи прокручується та відбиває ритм ногою, поки перевіряє всі додатки до кави.

На кухні Еллен продовжує випікати кексики з різними начинками, а Еш знов загряз в документах з розрахунками. Дін справді хотів розібратися з ними, але спілкуватися з клієнтами в нього виходить краще, аніж рахувати зарплатню.

Саме тому Вінчестер ліниво стрибає за прилавком і трохи ненавидить себе за те, що до третьої ранку дивився якесь шоу замість сну, адже очі трохи зліплюються.

Дата повільно наближається до Нового Року, так що сьогодні вранці Дін прокинувся, аби побачити легкий сніг за вікном. І тільки сотні погроз Боббі зупинили його від того, щоб дістати ялинку та розвісити гірлянди. Проте, може він ще поспішив відмовлятися від цієї ідеї.

Поки він спиною до входу протирає деякі тарілочки, двері відкриваються. Вінчестер не повертається на звук, а так само продовжує підтанцьовувати, адже ніхто, окрім Чарлі, прийти не міг. Дівчина завжди проходить пізніше, бо і живе далі, і «їбала приходити так рано і дивитися на твою заспану морду». Так що Дін і дозволив їй приходити ближче до восьмої, все одно клієнтів небагато в ці рані часи. Тим не менш, зараз заледве перевалило за сьому, а це занадто рано для Чарлі, тому Вінчестер голосно бере останні ноти пісні, різко повертається і ледь не падає на місці.

За прилавком, із маленькими сніжинками у волоссі, сидить ніхто інший, як Кас, з легким похилом голови розглядаючи всі рухи чоловіка. Дін червоніє, і це жахливо, бо ніхто не має права так робити з ним. Але Кас не виглядає зніяковілим аніскільки.

– Ти гарно співаєш, — тільки і каже Кастіель до того, як легко посміхнутися. Так, наче йому дійсно сподобався спів Діна.

Вінчестер ніяково кашляє.

– Ем, дякую.

– Будь ласка.

Кастіель трохи струшує сніжинки і занадто уважно дивиться в очі Вінчестеру, від чого той хоче або відвернутися, або не відвертатися все життя. Це ненормально, він думає, що його так пре через маловідомого чоловіка. Проте, коли Діна Вінчестера колись хвилювало, що нормально, а що ні?

– Так що будеш замовляти?

– А що ти б порадив?

Дін легко посміхається.

– Еллен приготувала фантастичний яблучний пиріг.

– Тоді давай його і лате.

– Буде зроблено, — чоловік трохи кланяється і повертається до роботи.

Поки кава робиться, Діну вдається дізнатися, що Кас працює у фірмі страховим агентом і знімає кімнату недалеко від кафе. Подумки Вінчестер відмічає, що було б непогано йому переселитися в квартиру якраз над кафе якраз в кімнату, в якій випадково живе сам Дін. Ну це так, в ідеалі. І тоді б він зміг би готувати це лате персонально Касу вдома. На їхній кухні.

– І ось твоє замовлення, Касе, — він широко посміхається, коли ставить шматочок пирога на прилавок.

– Кас?

І тут Вінчестер тільки розуміє, що назвав його прізвиськом, яке дав йому в голові. Вони не настільки знайомі для цього. Але замість заперечень Кастіель просто посміхається і підсуває замовлення ближче.

– Мені подобається.

І Дін не може стримати посмішки так само.

Брюнет у цей час лізе в гаманець, аби заплатити за їжу, через що власник тільки хитає головою. Він точно не дозволить Касу платити, бо він йому життя врятував і він Кас. Цього вдосталь.

– Так-так-так, я ж казав, що це за рахунок закладу. Так що прибирай гроші.

– Дін, — починає Кас і не прибирає гаманець в кишеню, — я не можу харчуватися за безкоштовно. У тебе будуть проблеми.

О так, дуже весело буде дивитися, як Дін робить догану Діну. Але і казати правду якось не хочеться, так що чоловік просто веде плечем і робить крок назад.

– Не буде ніяких проблем. Розслабся і пий свою каву.

Кілька секунд сині очі дивлять в зелені, від чого Дін відчуває, як дрижаки спиною біжать.

– Дякую, Діне.

Через хвилин п’ять, як Кас вийшов, в кав’ярню влітає Чарлі з сумкою радше на підлозі, аніж на плечі. І хоче вже щось сказати, але різко замовкає.

– Кастіель заходив, чи що?

– Що? — Вінчестер трохи морщиться.

– Точно, — усмішка розквітає на її обличчі, — заходив. Ну що, ви йдете на побачення?

– Побачення? Ні, він лате замовив.

– За рахунок закладу?

– За рахунок закладу.

– От що з людьми кохання робить.

Дін ображено відвертається до вітрини і розставляє всі тістечка в правильному порядку. Дівчина йде перевдягатися і повертається розповісти про побачення з прекрасною дівчиною на ім’я Стіві.

 

В цілому день проходить нормально, потік клієнтів не давав можливості просто посидіти і побалакати. Сніг починає намітати все більше і більше, а сірі хмари закривають огляд на небо. Чарлі цілий день не припиняла розмовляти про свою нову дівчину Стіві, про її прекрасне темне волосся і тонкі пальці. Дін чесно намагався слухати, але на третьому колі його можливості розрізняти слова почали пропадати з дивовижною швидкістю.

Як і зазвичай, всі тістечка Еллен розходяться серед покупців, і він думає, що з таким напливом можна буде трохи підрихтувати Імпалу. Може, взяти кілька днів відпустки і заритися з головою в гаражі. Власне, хто йому може відмовити не прийти на роботу?

Поки Дін обслуговує постійну клієнтку, Чарлі продовжує під руку розповідати про майбутні плани на Стіві і про те, яке миле повідомлення вона скинула. І тільки те, що він гарний друг, зупиняє від того, щоб просто послати дівчину до Еллен на кухню.

– Чого такий щасливий? — Амара трохи прижмурює очі і нахиляє голову, поки Вінчестер відраховує їй решту.

– День гарний.

– Зустрів кого?

На хвильку відволікаючись від закінчення замовлення, хлопець із награним здивуванням дивиться на жінку, бо навіть якщо і так, то не так це і помітно.

– Діне, ти зустрів когось, — трохи посміхається Амара і поправляє костюм.

– Так, ось твоє замовлення, наступний! — кричить Дін і бачить обурення в обличчі жінки, яке зникає тієї ж миті.

– Грубіян ти, Дін Вінчестер.

З усмішкою вона виходить з кав’ярні, і коли хлопець піднімає погляд, то посмішка так і прилипає до його вуст. У світлому пальті, Кас стоїть перед ним і трохи нахиляє голову перед тим, як сказати хоч слово.

– Привіт, Діне.

Його голос низький і трохи хрипкий, але хлопець з болем розуміє, якби хотів чути саме його вранці замість будильника. Може, записати його на диктофон і слухати кожну секунду?

– Привіт, Касе, — трохи поправляє фартух на талії, — що будеш замовляти?

– А є вранішній пиріг? — Дін киває, — тоді давай його.

– Підтримую таке бажання.

Поки за Касом клієнтів немає, він спокійно сідає за прилавок і підпирає голову руками, спостерігаючи за рухами бариста. Дін відрізає шматочок, обережно кладе його на тарілку, чомусь впевнений, що його будуть їсти саме в кав’ярні. На повторі знов грають пісні Taylor Swift, і Дін навчився уникати косі погляди Чарлі, працюючи з нею за одною касою. Поки Кас повільно розповідає про дурні випадки на роботі, Вінчестер м’яко сміється і відчуває ірраціональну приязнь до людини навпроти. Це неправильно, він не має закохуватися в людину так швидко, але ось він стоїть перед ним, і ледь сердечка з очей не сипляться. Треба щось змінювати. Абсолютно точно.

Проте сам Кас із якимсь зачаруванням споглядає кожний рух Вінчестера, і він відкладає плани повністю втопати на трохи пізніше. Зовсім трошки, коли Кастіель відвернеться на секунду, і він одразу ж перестає так закохано дивитися в сині-сині очі.

І поки Вінчестер сам відвертається за чашечкою, поряд пробігає Чарлі, і хлопцю залишається лише застогнати. Зовсім тихо, але щоб дівчина точно почула.

– Ти Кастіель? — одразу питає Бредбері, від чого брюнет трохи здивовано дивиться на неї.

– Так?

– Прекрасно, — вона посміхається, широко і яскраво, і протягує руку для стискання, — все хотіла подякувати тобі за порятунок цієї гарної дупці.

Дін різко повертається і підходить до пари.

– Що-що? Ти визнала мою дупцю гарною?

– Ой не починай, — вона штовхає хлопця назад до кави, — ми тут з Кастіелем розбираємося.

Вінчестеру доводиться відійти, поки закінчує готувати каву і малювати жахливе серце на ній (і своє в пакуночок завертати Касу, але про це ні слова). Коли він повертається назад, дівчина закінчує розповідати про те, як вона вдячна за порятунок і як вона не змогла б жити, якби не Кас, і Дін розуміє, як він вчасно ставить каву на прилавок і відволікає Чарлі від розмов.

Новак (як вдалося пізніше дізнатися прізвище) ледь помітно посміхається, робить ковток кави і не відходить сісти за окремий столик, від чого щось тепле закручується в грудях. Можливо, процес незупинного закохування можна не зупиняти на даному етапі. Насправді, вже трохи пізно щось робити. Як каже мудра людина Боббі, пізно пити Боржомі, коли нирки відмовили.

– Сьогодні все ще за рахунок закладу?

– Для тебе, сонце, завжди за рахунок закладу.

Краєм ока Дін помічає, як легкий рум’янець заливає щоки хлопця, через що він хоче або вдарити себе, або притиснути Каса до себе і ніколи не відпускати.

Десь поряд давиться водою Чарлі.

Наступні півгодини в перервах між обслуговуванням покупців Вінчестер встигає розповісти половину власного життя і життя такої прекрасно жахливої людини, як Семмі. В цей час Кас так зачаровано слухає, немов він щось підсипав в каву, аби сповільнити реакції в організмі. Але ж ні, він навіть відповідає, реагує і дає власні коментарі, від чого Вінчестер відчуває, як висока стіна навколо власного серця починає стрімко падає в ноги Кастіелю.

Різко двері з кабінету Еша відкриваються, і низенький хлопець впевнено виходить до Діна, який шостим відчуттям і третім оком розуміє, що зараз будуть знов бубніти про його марнотратство там, де можна зекономити.

– Сьогодні зарплатня? — дівчина робить очі, як в щеня, — скажи, що сьогодні зарплатня: мені треба фігурка Джинні, будь ласка!

Еш лиш підкочує очі та робить ковток води із склянки Діна, на що той з огидою видихає.

– Та, сьогодні бабосікі прийдуть.

Він оцінює всіх відвідувачів, особливо Каса, бо він сидить поряд і має такий вигляд, немов Вінчестер знов обслуговує за рахунок закладу.

Повертається до Діна і трохи тикає того в груди:

– Ти зарплатню не отримуєш, — хлопець здивовано припіднімає брови, — щоб більше не обслуговував всіх за рахунок закладу. В тебе там борги ще є, до речі.

Дін засмучено видихає, бо, якщо Еш каже, що є борги, отже прибуток падає. Плакали нові шини Імпали і Вінчестер разом з ними. Хоча і можливо, що Еш просто занадто сильно реагує, і все в нормальному темпі. Та в них за останній місяць відвідувачів стало більше за попередні три! Цей гівнюк просто поприкалуватися хоче, закисає хлопець в будці своїй просто.

– І багато винен? — з усмішкою питає.

– Ну, за чашки минулого тижня.

Хлопець пригадує ту аварію. Після занадто сильної п’янки з Семом він вирішив прийти на роботу, але одразу ж зачепив цілу тацю порожніх чашок, і всі вони розбилися ще до першого клієнта. Власне, тоді працювати довелося одній Чарлі, бо Дін заснув в кабінеті Еша.

Але не встигає він і слова сказати, що це не багато виходить, як голос подає Кас, який до цього лише мовчки спостерігав за картиною.

– Дін, я ж казав, що мені краще заплатити, — дістає гаманець, — ось в тебе проблеми з начальством.

Вінчестер хитає головою.

– Кас, прибери гроші. Все під контролем.

– О так, ти ж домовишся із власником, — Чарлі з погано прихованим сарказмом відповідає і штрикає ліктем в ребра.

Дін занадто сильно підкочує очі і бачить, що Новак так і не прибрав гаманець, а просто чекає моменту віддати їх.

– Пам’ятай, що він в нас гівнюк повний, — між ділом каже Еш, і Дін невиразним обличчям дивиться на нього, — що? Всі позаочі поливають брудом власників.

– От звільнить він тебе до бісової матері.

Обоє Еш і Чарлі починають сміятися, і Дін просто махає на них рукою. Ну дебільні, що з ним візьмеш?

– Дін, — в останнє починає Кас, але зараз звучить більше серйозно і впевнено, — давай я заплачу. Нащо ж через один порятунок роботу втрачати.

– Так ти, пий свою йобану каву і не сперечайся, — жартома каже Вінчестер і бачить посмішку на обличчя навпроти.

– От будуть в тебе проблеми з власником, — немов самому собі повторює Кас і робить ковток холодного напою.

Бредбері відходить обслугувати нового клієнта і починає активно щось рекомендувати.

– В нього вже давно проблеми з власником, — перед тим, як піти, каже Еш, — ще приблизно з самого народження.

– З народження? — трохи не розуміє Кас, вираз обличчя котрого забавно витягується в питанні.

І Дін вже майже збирається сказати правду, як знову ж з’являється Чарлі.

– Ну ця бубочка – власник цього прекрасного закладу, тож самого себе він не звільнить, — і дівчина миттю летить на кухню замовити більше тістечок.

Нотки розуміння з’являються в синіх очах Каса, і він трохи нахиляє голову вбік з м’якою посмішкою на губах. Вінчестер чесно робить все можливе, щоб відговорити себе цілувати це неземне обличчі прямо посеред власної кав’ярні. Виходить погано, але він впорається.

– То у мене, виходить, тут абонемент?

Серце збирається вирватися з грудей.

– В тебе тут пожиттєвий абонемент, — і така сама легко усмішка лягає на вуста обох.

Ще через півгодини безглуздих розмов Кас виходить з кав’ярні, залишаючи по собі легкий запах меду та надії на щасливий кінець.

---

далі буде…