1.

Дазай Осаму був народжений після лихих 90-х а саме в 1999 році. Багато в ті роки в країнах пост радянського союзу страждали. Наркотики, розруха,безгрошів’я, рекіт. Але всі ці лиха не торкнулися його сім’ї. Дазай ходив у випрасуваному костюмі без єдиної плямочки або вм’ятини, навчався на п’ятірки в чому йому допомагали репетитори і велика кількість приватних вчителів.

Гра на скрипці, Писання картин з мамою яка обожнювала мистецтво , карате по бажанню батька, зустрічі з важливими гостями. Від того наскільки вони часто приходили вже щелепа боліла посміхатися, а батьків хвалили адже дитина просто золото,розумничка,янголятко. Ну зовнішність у нього вже точно була як в янгола. Хвилясте волосся яке мати весь час намагалася пригладити ,милі й акуратні риси обличчя. А ще очі… Глибокі, темні ніби чорні діри.

Чому ж його життя почалося саме так?

У той час так жив тільки криміналітет. І на диво його батько не був одним з цих людей. Справа їх сім’ї почалася в 40-х повоєнних роках і передавалося від прадіда. Це були фабрики і заводи які пізніше в руках його діда і батька перетворилися на цілу корпорацію.

Хлопчику про це говорили з народження, і про те, що він буде зобов’язаний перейняти все а інших варіантів ніколи не чув. Приймав як належне.

І його грузило це життя.

Очікування всіх валилися купою каміння кожен божий день.

У підлітковому віці контролю не поменшало а тільки збільшилося. Довелося вигадувати схеми щоб звільнити хоч трішки часу для себе. Багато вільного часу у нього все одно не було, як і друзів .Люди його не розуміли, він не розумів їх. І так було все життя. Доводилося грати,вигадувати, посміхатися поки всередині валилося все. Всі його інтереси швидко прикривалися батьками. Будь то читання літератури по його смаку або ж вирощування кактусів, баскетбол на який він таємно записався в старшій школі , і ще безліч хобі які не влаштували його батьків.

Після довгих, невтішних, пошуків себе які не закінчилися успіхом він змирився з становищем одинака. Але ж нудно все одно було…

Зв’язавшись не з тими людьми зі свого коледжу він підсів на заборонені речовини. По початку світ почав набувати яскраві фарби, химерні але такі дивовижні постаті під час цього життя замінювала гострі кути перетворюючи все в тягучий, плавний але такий прекрасний світ.

Осаму спробував все в асортименті знайомих йому бариг.

Коли звичайні дози перестали діяти на зміну кайфу прийшло жахливе відчуття”нічого”.

Тепер під впливом наркотиків не було яскравого,красивого. Через всі кути на нього нападали тіні, жахливі обличчя. Вони весь час кричали ,стогнали ,просили допомоги або говорили , що заберуть його з собою,тягнули в темні кути.Чому батьки нічого не зробили ? Помітили вони зміни тільки коли у нього була повна залежність і це сильно відбилося на зовнішності і деякій поведінці. Він вже не міг триматися “важливо” як раніше. Він весь час втрачав свою рівну спину,спокійне обличчя, і дуже шарахався звуків,несподіваних появ,тіней. Зовнішність змінилася не в гарну сторону . Обличчя стало…неначе більш гостре і не мало нічого спільного з колишнім. З’явилися мішки і почервонілі очі. Мати і батько люди зайняті. Їх було видно вдома тільки на вечірках які вони влаштовували останнім часом раз не частіше раза в місяць.

тоді дадзай приводив себе в максимально презентабельний вигляд і батьки не помічали. але помітила прислуга. вона ж і знайшла його в один з вечорів всього порізаного у ванній. у цей день тіні все ж його затягнули в темну ванну змусивши піти за ним.

швидка успішно його відкачала. а після аналізів батьки жахнулися . їх син наркоман. причому не травичкою балувався як деякі підлітки а справжнісінький, завзятий, підсів вже давно (на той момент 5 місяців )

його відразу відправили до лікарні. доктора відмінно впоралися з тим щоб витягнути його з залежності. але його і так слабка психіка не витримала. з’явився психоз і біполярний розлад (у серйозній формі) , легка форма шизофренії.

після піврічного лікування нашому герою стало легше але траплялися часті зриви. він міг місяць вести себе як звичайна людина а потім в один день його знаходять в петлі,був і передоз таблетками. він навіть колись об стіну бився через ,що пару раз садили в м’які стіни. але потім нормалізувалося і він знову опинявся в нормальній палаті. звичайно одиночній. все ж татко забезпечував і там його найкращим.

Улюбленою розвагою для хлопця в цих стінах було доебування до санітарів. Він жартував над ними,висміював якісь особисті якості і зовнішність, ставив дурні, некоректні і вульгарні питання. Особливо він любив рудоволосого хлопчину. Дазай обожнював висміювати його низький зріст, жартував про колір волосся і чокер який той постійно носив, а ще колись він побачив , що санітар ще не переодягнувся в халат і ходив в тому, в чому прийшов. Тому, додалися жарти про капелюхи. Які на думку Дадзаю медпрацівник обожнював и жити без них не міг, “вони б приросли до нього якби він іх на роботі не знімав” говорив хворий.

Осаму подобалося як той червонів та злився і стискав кулаки наскільки , що кісточки біліли.

Але при цьому ніколи не кричав,не відповідав тими ж жартами. Адже він хвора людина, що на нього злитися або ображатися?