Можливо, я перестарався…

— Ну і що це було? — Міша роздратований, сильно роздратований. А Костя мовчить та невинно кліпає очима, — Я питаю останні раз, що це було, котику.? — Міцна рука потихеньку стискається на шиї, продираючи червоні смуги, та так що під руками коханого в Кості в мить перехоплює подих.

Так що ж було?

— Слава Україні!
— Героям Слава!
— Слава Нації!
— Смерть ворогам!
— Україна?
— Понад усе!
— Слава ЗСУ, територіальній обороні, і всім, всім українцям!
— Слава, слава, слава!

Класичний стрім, класичний початок, класичний звіт про машину та напрямок на який вона попрямувала. Розмови, відповіді на питання, жарти.

Міша ще не знає, що в Кості ну дуже гарний настрій. А ось не треба було динаміти свого хлопця два тижні.

— Так, що в нас на моно? — трохи нахилившись в бік свого коханого Костя, ніби навмисно, більше навалюється, щоб подивитися суму на телефоні та кладе долоню на коліно Міші. — Так, бюджетники, вам три дні тому зарплата прийшла, давайте підіймайте приват) — актор, актор від Бога чи від диявола Міша так й не збагнув.

— Оп, мій улюблений жанр питань: “Як ви проводите час зі своїми половинками? Як змінилися ваші відносини з початком війни?”. Ну в мене якось майже не змінилися, хіба що рідкіше зустрічаємось, аніж до війни. — рука починає повільно підійматися до внутрішньої частини стегна Міші та трохи стискається. — Мало виходить приділяти уваги один одному, це засмучує. Сильно. — долоня непомітно для камери лягає на пах.

— Ну в мене взагалі нічого не змінилося, розповідати нема що,— випалює Міша, перехоплюючи руку Кості, стискаючи її до хрусту пальців. А Костя наполегливий, коли його відпускають, знову поліз, і вже з більшим ентузіазмом.

— Вітаю! Ми зібрали на машину! Ну все, думаю час закінчувати — швидко випалив крізь зуби Міша стискаючи вже коліно Кості.

— Та ми можемо ще довго, ти чого)

— Ні. Не можемо. Підписуйтесь на канал, пишіть коментарі та ставте лайки, всім гарного вечора і Слава Україні!

— Ну і що це було? — Міша роздратований, сильно роздратований. А Костя мовчить та невинно кліпає очима,— Я питаю останні раз, що це було.? — Міцна хватка опиняється на шиї, продираючи червоні смуги, та так що під руками коханого в Кості подих перехоплює в мить.

— Мм..Міш.. — Костя планував просто подражнити свого коханого, але не думав, що прям до такого доведе,

— Що? Що, сонечку? А чого ти добивався? — На тому ж дивані, на якому вівся стрім Міша розлючено “вкладав” Костю в більш зручне положення зносячи апаратуру, але зловивши вільною рукою в останню мить.

— Бачиш, який в тебе хлопець флеш? — Питає, ледве посміхнувшись.

— Ага, особливо в ліжку…) — навіть з заплющеними очима Міша відчував цю незмінну самовпевнену усмішку переслідувавша Костю не дивлячись в якій ситуації він опинявся, але в ту ж секунду її ніби й не було, коли з його шиї прибирають руку та прилітає долоня його коханого по вилиці.

— Мовчи. — прилинувши до вуха хлопця, опаляє його гарячим диханням та сиплим від збудження голосом, — А відповіді я від тебе так і не почув..Ти страх загубив?

По всьому тілу ніби пройшовся розряд току, а руки почали легко тремтіти.

Так, він програв, та зрозумів це вже давно. Костя довго звикався, що знайшлась людина з сильнішим характером ніж в нього, хоч зі сторони цього не було так помітно. Контроль над собою та ситуацією, ось що в нього забрали, і йому це сподобалось.

— Ти ж розумієш, що тепер просто так не підеш? Чи ти цього і добивався?

Розуміє він не тільки, що просто так не піде, а що йому подобається не тільки турботливий, милий Міша. Не тільки той, що будить його чашкою кави та поцілунком, не тільки той, що любить лежати під ковдрою й обійматися…Йому подобається ще й такий Міша, роздратований, збуджений..

— Мііш..Я..

— Що ти, котику? Так і скажи, що ти така повія, яка хоче, що б її трахнули прям на столі й при свідках.

Кості зносить дах від цих слів, дотиків та стану речей, а кімната вже намотувала 10 коло. Він й подумати не міг, що має такий фетиш.

А Міша що? А Міша такий самий збоченець, але от йому, на відміну від Кості, потрібна влада над коханцем. Рука піднялася до обличчя, великий палець обвів губи та не гаючи часу, прилинувши до них, Міша на поспіх почав роздягати їх двох іноді перериваючи поцілунок. Футболка, шорти, сорочка. Поки Костя перебував у фрустрації, з характерним звуком Міша витягнув свій ремінь. — «Навіщо витрачати час на це, можна ж просто розстібнути» — не встиг мозок до кінця переварити цю думку, як його руки стягнуло, а шкіру на ніжних зап’ястях боляче защемила бляшка. Біль протверезила в мить, Костя зашипів та не сильно прогнувся в спині жмурячись.

— Тихо, тихо, чого ти? Не роби вигляду, наче не цього хотів — занадто лагідно промуркотів Міша.

— Що, вирішив поекспериментувати? Дивись, щоб твій ремінь з ZARА не репнув) — ну не може він без цього, не може він вчасно закрити рота.

— Ще раз щось таке буркнеш, за себе не відповідаю, Трембовецький.

— А чому ж не Рудь? — Ну така в Кості натура, спочатку робить потім отримує пизди. От і отримав ще одного ляпаса.

— Догрався.

Однією рукою сильніше взявши за ремінь, відтягнувши його до верху, за яким по інерції піднявся й Костя, що дало змогу Міші зручно всістися між тонких ніг коханого злегка закидаючи їх на себе та притискаючи всім тілом. Перший поцілунок припав на багряні сліди від рук, що можливо переростуть в синці. Потім другий, третій, четвертий, він насолоджувався солодким смаком свого коханого й стримував себе, щоб не прогризти лагідну шкіру до червоних відбитків. На найвидніших місцях, з всіх сторін, щоб кожен хто бачив Трембовецького наступні п’ять днів як мінімум чітко знав, що він зайнятий, а від фіолетових слідів він точно не позбудеться. Хай знає.

Стогони заполонили кімнату, голова вже боліла від напруження, а дихання збивалося все більше з кожним дотиком. Костя, мимоволі, відкинув голову назад відкриваючи більше простору для творчості. Мокрий, червоний, збуджений. А Міша не рипається, сволота.

В боксерах вже давно тісно, а коли вільна рука Міші лягла на грудну клітку перебираючи, відтягуючи та стискаючи соски, стало зовсім нестерпно. Машинально стискаючись Костя намагався притягнути лікті до себе, але ремінь не дав цього зробити.

— Та ми можемо ще довго, ти чого)

— Ні..не можемо.. — жалібно прохникав Костя вигинаючись вже сильніше коли гострий, звичайно не такий як в нього, язик почав окреслювати лінії навколо одно з сосків не відпускаючи інший.
— Ну, ну… — заспокоював коханого Міша — ще трохи, потерпи. — він не на довго припиняється, щоб зняти останні елементи одягу, даючи Кості змогу відпочити

Повернувшись у своє положення, підтягуючи Костині стегно, Міша ставив цим його в ще більш безпомічне становище, видавивши смазку, що приніс разом з презервативами одразу на два пальці він грубо увійшов. Вскрик відбився від стін та пролунав ніби по всій кімнаті змусивши Мішу зупинитися — «Перестарався..? Так туго, він був занадто напружений, Боже, потрібно було попере.»

— Ах..Міш.а, будь ласка.. — ««А, не, все ок.. Боже який же ти в мене гарний..» з більшою впевненістю Міша почав масувати стінки Кості з середини нарощуючи темп з кожною хвилиною. Рване дихання повністю зірвалося на стогони, що все дужче виривались з горла. Коли Костя почав вже підвилювати стегнами в такт рухам пальців здавалося, що ось він буде обговорювати політику з Грушевським, але Міша зупинився знову.

— Проси.

— Щ-що..? — Костя розліплю вологі очі та, не розуміючи, дивиться на коханця.

— Проси те, чого зараз бажаєш найбільше всього.

— Будь ласка…

— Конкретніше. — Підшумок відкриваючи презерватив проричав він над самісіньким вухом Кості

— Що ж ти робиш зі мною… Благаю тебе, відкрий вже той йобаний презерватив й увійди в мене!

— Який грубий, тобі не личить — з напускним розчаруванням говорить Міша та входить відразу на половину, та так що Кості здається що його ребра об шкіру ламалися від того як він прогнувся — Ого, береш все вищі й вищі висоти)

— Від-дстань — скрізь стогін випалив Костя

Міша нарощує темп та по вухах починає бити неприємний скрип дивану. Рука повзе до шиї та стискує пальці знову.

— Ну що? Таке хотів, коли дратував? Яка ж ти шлюха, Костя..

— Взага-пліток повія.. — «Чортеня.» — Міша увійшов повність стискаючи стегно Трембовецького та почав рухатися під різними кутами.

— Ах..Мм..Міша..Б-будь ласка А-ААА!

— Знайшов) — Міша продовжує вбиватись в піддатливе тіло, але вже під правильним кутом.

Костя не знав, що може настільки голосно кричати, коли доходить до фіналу. А Міша не знав, що Костя може так сильно вигинатись.

— Ох ти ж бляха..Може мені частіше тебе дратувати, щоб ти нарешті звертав на мене увагу?) — тільки дихання почало приходити в норму, а Костя вже “показує зубки”

— Ну можеш, але це ще не весь мій потенціал використано, отже можеш отримати сильніше) — відповідає Міша, розв’язуючи Костю

— Вже страшно — Розминаючи зап’ястя, сміється — Слухай, а я і не знав, що ти такий збоченець. Що, подобається владу мати?

— Ти нестерпний… Ще не набридло лежати, чи мені тебе на руках в душ тягнути?

— Можна й на руках)