Зустріч після канікул

Коли вже третій рік кохаєш свою найкращу подругу і вам залишилося вчитися тільки один рік, хочеш спробувати всі можливі способи зізнатися, що Джису і збирається зробити у цьому навчальному році…

***

7 ранку

*дзвін будильнику*

С першого дзвіну будильнику Чхве підскочила з ліжка

-Нарешті цей день настав! — незважаючи на те, що Ліа вчора довго дивилася романтичний серіал і довго не могла заснути, бо мріяла про такі ж стосунки. І проспавши годин 7, що для неї дуже мало, бо Джису любить довго спати, вона прокинулася з гарним настроєм, бо саме з цього дня Ліа почне випробовувати всі можливі способи(окрім звичайного, словами на пряму звісно), щоб зізнатися своїй коханій Черьон, у неї підготовлений маленький (або не дуже) список непрямих зізнань і справ, які можна поробити разом.

-А не занадто по-дитячому? — запитала сама у себе Чхве і одразу відмахнулася. -Але це нормально для тієї, хто вперше закохався і вперше намагається щось зробити для свого нерозділеного кохання?!?, — Лія розуміла, що ніхто не дасть відповідь на її найважливіше зараз питання, як мінімум через те, що в кімнаті вона сама та і в квартирі впринципі, ось вже 3 рік…

***

-Мамо, мамо! Дивися, що я намалювала! — маленька Чхве підбігла до коханої матусі з невеличким малюнком, де були намальовані і підпісані: вона, мама, тато і молодший брат. На зворотньому боці було написано різнокольоровими олівцями: «Сім‘я»

-Дуже гарно, донечко. Ти у мене така талановита! — матуся нахилилася до Лії і ніжно поцілувала її — Але ж де твій старший брат? Хіба він теж не твоя сім‘я? — з доброю посмішкою і надією на те, що маленька Чхве просто забула про те, що в неї не так давно з‘явився старший брат, дивилася на неї її мати.

-Він не моя сім‘я!! Я хочу, щоб ви повернули його у дитячий будинок! — розлютившись, тупнула по підлозі ногою маленька Ліа.

-Чому? — Запитала мама, щиро не розуміючи, чому донька так ставиться до брата

-Він…він робить те… — Джису неочікувано замовкла, бо не знала чи варто казати мамі про це

-Те? — перепроспросила мати

-Те, що мені не подобається! — впевнено відповіла Ліа

-Доню, в цьому світі все не може бути тим, що тобі подобається, все життя тобі будуть переслідувати речі, які тобі недовподоби, це нормально, таке життя. — намагаючись заспокоїти і пояснити розповіла мати. Присівши на вшпиньки, мама потягнулася до доньки з обіймами.

-Ти не розумієш! — легенько відпіхнувши матір, маленька Чхве побігла до своєї кімнати.

-Джуліо!… — намагаючись зупинити доньку, крикнула у слід мама

***

-Я так і не змогла розповісти мамі про те, що зробив зі мною брат… — зітхнувши про несказане сказала Ліа

-Так! Не треба вішати ніс! Мене чекає неперевершений день, сьогодні, я побачу свою кохану і буду намагатися зізнатися їй! — з захопленням промовила Чхве

-А якщо вона відмовить мені?…— на хвилю засумнівавшись зупинилася

-Та і що! Зате проведу з нею час, мені не потрібна взаємність, мені потрібен час проведений разом! Так! Саме так! Так і є — намагаючись заспокоїтися промовляла раз за разом Чхве, розуміючи, що насправді не переживе відказ і що для неї це буде фатально. Але надія, як кажуть, помирає останньою, так що Джису збирає всі сили в кулак і починає збиратися у школу, де нарешті побачить кохану…

***

Підходячи до школи і оглядаючи знайомі стіни, Джису вголос почала міркувати:

-Хоча школа це труднощі, навчання, постійна зубріжка, недосипання, сльози, але все ж таки я буду сумувати, скільки спогадів зв‘язано з нею, навіть не вірю, що це вже останній рік…

-Хей! Чого ти говориш, як так сама пенсіонерка, яка все життя вже прожила?!— непомітно підбігши ззаду і різко доторкнувшись до спини, хтось дуже налякав Лію, що та аж підстрибнула, після маленького стрибку, вона обернулася подивитися, хто ж порушив її дорогоцінний спокій. Обернувшись, у Джису відвисла щелепа, перед нею стояла її ідол, її красива, її все, її життя, її, на жаль, всього лише подруга, але кохана Черьон.

-Не можна ж так думати у 18 років, коли у тебе все життя попереду, ця школа це невеличкий ступінь твого життя і… — Черьон продовжувала і продовжувала свої нотації про молодість, але Чхве вже її банально не чула, вона була у трансі, у трансі, поглядаючи на її ідола… Спочатку її зір був спрямований на волосся, волосся, яке ще до початку канікул було світло-бордовим стало чорним, як смола, Джису бачила новий колір Черьон не вперше, вперше вона побачила його в історїї в інстаграм, де вона йшла з салону щаслива, на фоні її сміху і сміху якогось невідомого чоловічого голосу, в сердці кольнуло, хоча Ліа вже встигла триста разів поридати через це у подушку, двісті разів передивитися цю історію і намагатися заспокоїти себе, що це просто друг і врешті решт сто разів змиритися з тим, що це її черговий хлопець, зараз вона не могла заспокоїтися, у горлі встав великий ком, який неможливо було проковтнути, тільки ревнощі і смуток керували нею в цей момент, на очах виступили маленькі сльози і вже хотіли перерости в великі і розпочати ридання, як лагідний голос повернув її у реальність

-Хей, ти чого? — стурбовано запитала Черьон

-Я ж просто шуткую! Вибач, якщо це тебе образило… — засмучено промовила Лі

-Та ні, все в порядку, просто в око щось потрапило чи алергія розпочалася, весна ж як ніяк прийшла, цвітіння і всяке таке, хах — нервово засміялася Чхве

-Ага, весна вже, знаєш, все ж таки в чомусь я з тобою згодна, час летить швидко, здається була недавно зима, а тепер вже весна — весело з ноткою смутку посміхнулася Черьон, тільки її усмішка могла так заспокоїти нещасну Джису і повернути остаточно до реальності.

Пофіг, що Лі йшла на нову зачіску не з Лією, а з якимось хлопцем, вона йшла всього лиш з «якимось» і це був не перший і не останній, а зараз вона стоїть перед нею і посміхається, посміхається їй, а не комусь ще, Чхве її найкраща подруга і вона майже завжди поруч, а ті хлопці будуть завжди зникати і з‘являтися просто, як спогади.

Остаточно заспокоївши себе, Джису не меньш весело посміхнулася подрузі

-Добре, пішли вже, а то запізнимося на лінійку! — схопивши за руку, Черьон потягла Лію за собою.

Випробування для Чхве Джису починаються, які саме, дізнається в наступній частині