Шугабейбік

Примітка: вперше пишу щось таке не в стилі «мама, я дедінсайд». Буду вдячна, якщо ви прочитаєте цю роботу й залишите відгук. 

Chase Atlantic- Church

 

Один із найелітніших нічних клубів Токіо «After Dark».  Приглушене освітлення. Пісні чейзів. Одноразки. Коктейлі неонових кольорів, випивши які, тобі гарантована подорож в інші галактики. Від цієї атмосфери кора мозку плавиться і стає резиновою, ти не сприймаєш реальність реально.

 

– Оце я навалявся,- думає Юнгі та поправляє вологою від води рукою кучері,- от би підчепити якогось деддіка… – навчання скажено виводить, усі ці дедлайни, постійна конкуренція, постійний тиск зі сторони батьків, а коли жити? Коли можна буде просто насолоджуватись цим сраним життям без постійного страху, що ти не вспієш зробити домашку? Юнгі дивиться в дзеркало і про себе розчаровано посміхається:- Та кому знадобиться такий як я? У школі ніколи ніхто не звертав на мене уваги. Динамили і дівчата, і хлопці. В універі немає часу навіть зробити зайвий ковток води, не те, що підчепити якогось хлопця…

Раптом двері туалету відчиняє мужчина років тридцяти п’яти – Юнгі відкидається  від того, як той виглядає: вам знайоме це відчуття, коли ідеал твого мужчини, який будуєш роками в голові, раптом з‘являється перед тобою?(сподіваюсь, так).  Ось приблизно так почувався Юн.

– Даруйте,- мужчина помітив, що хлопець якось зблід на обличчі,- з вами все гаразд? Вам потрібна допомога?

– Так… трахни мене, будь ласка, татку,- о, Боже, я що це сказав вголос?

 

– Цікаво,- мужчина посміхається,- Чон Хосок,- простягає руку, а Юнгі мліє від довжини цих ідеальних пальців

 

– Юнгі,- ще довго сканує поглядом прекрасну руку

 

– Юнгі,- солодко повторює ім’я,- тобі хоч 18 є? Чи ти полюєш на солодких татусів?- кривить посмішку

 

– Що? Ні, я… просто… мене так задовбало це життя,- видихає,- хочу розслабитись, допоможеш?

– Звичайно,- Хосок тягне того за руку до виходу із клубу, а Юнгі досі не розуміє: це сон чи реальність?

 

Чорний мерс із тонованими вікнами, шкіряний салон, приємний аромат парфумів. Від цього Юн муркотить наче котик і розслаблено вмощується на передньому сидінні біля Хосока.

Він вже придумав сотню версій, яким буде цей секс, як його сильно відідре цей супер татко, але коли авто повернуло в елітний житловий масив, серце завмерло на мить, тут Юнгі згадав розповіді бабусі про викрадення, вбивства і зґвалтування… ммм… вчасно, еге ж? Раптом, його зараз привезуть в якийсь особняк і вб’ють жорстоко? Або вимагатимуть викуп, стоп, він ж не важлива персона в місті, з чого б це.

– Т-ш-ш, я ж не везу тебе на тортури, котик, тихо,- Хо встиг помітити, що Юн помітно нервує.

І хвилювання зняло як рукою, бо увага перемкнулась на ці прекрасні руки: вони не худі, не перекачані, а такі, які любить Юнгі, ці веннки, білий колір шкіри… він міг роздивитись їх у всій красі, так як рукави чорної сорочки були закочені до ліктів.

– Так, розповідай про себе щось, а то я везу додому цілком незнайомого хлопця, дивно, чи не так?- Хо стежить за дорогою, і Юн розуміє, що той з бокового ракурсу просто божественно красивий

 

– Напевне тобі таке не в новинку,- язвить трішки, бо досі нервує

 

– Напевне,- підігрує,- тобі скільки років?

– А що? Боїшся порвати неповнолітнього?- Юнгі набрав сміливості, і зовсім не чекав такої реакції: Хосок робить вигляд, що не почув цього питання,- ем… а де ти живеш? В цьому районі?

– Ні,- посміхається,- не в цьому. Насправді, це машина боса, просто його сьогодні немає, тому я подумав, що непогано було б відірватись на повну, а що? Розчарований? – Юнгі злиться, але з іншого боку: байдуже, він афігенний, і хочеться просто потрахушок, так навіть краще: поштрикались і забули.

 

– Пфф… Ні на крапельку, я не шукаю багатих татусів, просто хотів релакснути, вези вже мене до себе, а то я не зможу дотерпіти,- на що Хосок про себе посміхається.- А хто сказав, що в нас буде секс?- думає він

 

Автомобіль зупиняється біля багатоповерхівки і Юнгі зітхає з полегшенням, він очікував побачити щось гірше.

– Непогано, я думав, це буде якась халабуда,- заходить у під’їзд і тепер стає трішки лячно, бо як-не-як незнайомий мужчина

 

– Дев‘ятий поверх, 999 квартира праворуч, ліфт не працює,- говорить за спиною Чон  й ледь помітно посміхається

 

– Чорт, ти знущаєшся чи шо?- завертає очі той,- я поки дійду до квартири, то перехочу трахатись

 

– Ну тоді двері відчинені,- показує рукою на вхідні двері

 

– Йди в сраку, я сюди перся не для цього,- бурчить й підіймається сходами вверх,- на нижчому поверсі не знайшлось квартири?

– Не знайшлось,- спокійно відповідає

 

– Я не можу більше,- захекано говорить Юнгі та сідає на сходи

 

– Це тільки 4 поверх, кицю,- сміється Хосок,- ну, якщо ти такий здохляк, то, гадаю, не витримаєш і одного раунду зі мною,- розчаровано махає руками

 

– Тут справді не працює ліфт?- підіймає брову

 

– Працює, просто хотів прогулятись,- посміхається

 

– Та щоб тебе!!! – шипить той й натискає кнопку ліфту

 

– Куди ти спішиш,- Чон досі не може опанувати себе й голосно сміється,- я живу взагалі не тут

 

– ЩО?- вже буквально ричить Юнгі

 

– Тшш,- Хосок притуляє його до себе та шепоче,- зізнаюсь, ще ніхто ніколи не бажав так сильно штрикатись зі мною, знаючи, що я простий водій

 

– Так ти… хто ти такий? Відпусти мене,- намагається вирватись, але алко бере своє, тому Мін просто засинає в обіймах Чона

 

Юнгі прокидається в темній кімнаті та відчуває тепле дихання у спину. Що за чортівня?- думає він

 

– Ну що, Спляча красуне, готова до нереальної ночі?- Хосок вмить змінює позу та вже нависає над хлопцем

 

– Е-е, ви хто? Чому…- вмить згадує події ночі і тяжко видихає,- ти мене обманув, злізь з мене

 

– О, і не думаю,- сміється той,- я просто не люблю хлопчиків, які шукають солодких татусів на одну ніч, тому вирішив трішки познущатись

 

– Трішки? Та мені було цілком байдуже, хто ти такий, просто хотів поштрикатись, а ти мене обломав, холера!- нервово шипить й кусає за лікоть хлопця

 

– Гаразд, я ідіот, визнаю,- на що Юнгі думає про себе: Ого, а так можна було?

 

– Ще й який ідіот! А тепер ти зобов’язаний мені розповісти все про себе і взагалі…- оглядає розкішну кімнату з панорамними вікнами,- де ми?

– О, ну я навіть не знаю з чого розпочати,- падає на ліжко та дивиться на своє відображення в дзеркальній стелі,- ти ж хотів штрикатись… перехотів?- Юнгі буквально скреготить зубами від злості

 

– А ти хотів би трахатись з незнайомим тобі…- згадує, що Чон також без поняття, хто такий Юнгі,- А-ай,- підіймається з ліжка,- вези мене додому, я передумав

 

– Нічого собі заяви,- сміється Хосок і навіть не думає підійматись,- я вперше за три роки пішов в клуб, щоб розважитись, знайшов супер симпатичного,- ммм, приємно, приємно,- хлопчика, хотів розважитись, а тут…

 

– Вези. Мене. Додому,- шипить від гніву Юнгі та одягається

 

– Навіть. Не. Думаю,- повторює такою ж інтонацією

 

– Знущаєшся?

– Ти це сам собі кажеш?- Юнгі розлючено хапає сумочку та відчиняє двері і завмирає… Цей вид із панорамного вікна вітальні неможливо не впізнати… Він зараз знаходиться в елітному пентхаусі, нещодавно збудованого Торч Тауер, ціни в якому просто захмарні. Ким працює цей клятий Чон Хосок? Юнгі намагається знайти вихід із цієї квартири, але розуміє, що це просто нереально: три поверхи, розкішні скляні сходи із блискітками, картини всесвітньовідомих художників, десяток коридорів, багато кімнат, дві бібліотеки, мистецтва студія із мольбертами та фарбами, музична студія звукозапису, танцювальний зал, сходи наверх, які ведуть до басейну на самому даху хмарочоса… Від такої екскурсії Юнгі добряче втомився і знесилено впав на диван

 

– Ну що оглянув тут все?- в кімнаті з’являється Чон Хосок. На його ідеальному тілі лише чорний атласний халат

 

– Ти що мафіозі? Звідки гроші на таку хату?- зморено шепоче Юн

 

– Ні, я законопослушний громадянин Японії,- серйозно говорить той,- настільки, що прийняв душ і йду одягатись, щоб відвезти тебе додому,- на що Юнгі якось незадоволено супить брови

 

Через пів години він вже сидів в салоні того самого мерса, а за кермом сидів той самий сексі Чон. Машина зупиняється біля студентського гуртожитку. Всю дорогу вони їхали мовчки. Юнгі не хотів нічого розпитувати, а Чон, напевне, не хотів нічого розповідати.

– Дякую,- холодно шепоче Мін та гримає дверками авто й топає до свого гуртожитку. Чудова ніч, що тут скажеш!

 

🐱🐱🐱

 

 

 

– Що серйозно він тебе отак продинамив? Точніше… ти його,- кричить на всю аудиторію Пак Чімін, якому б краще пасувало прізвисько Апокаліпсис, бо через нього в приміщенні всі повернули голови в сторону заднього ряду, на якому якраз і сиділи Юн і Чім

 

– Забий,- бурчить Мін і намагається зосередитись над матеріалом лекції

 

– Слухай, а як його там звали? Чон Хо…- але Юнгі вбиває поглядом Чіму і продовжує зосереджено слухати лекцію, поки Чімін вбиває в пошук ім’я Чон Хосок,- ніх…ооон… та це… та це ж….- шепоче в шоці від побаченого «Чон Хосок. 37 років, головний архітектор міста Токіо, власник 3 корпорацій, 6 компаній, 10 нічних клубів та 30 готелів. Сімейний стан: неодружений. Діти: Чон Техьон. – Стоп, шо? Це як так… неодружений, але є син,- думає Чімін та вбиває в пошук цього сина,- Чорт, тіки не це…- заплющує очі та тяжко зітхає,- Чон Техьон, 16 років, позашлюбний син Чон Хосока,- пам’ятаєш, якось я розповідав про афігенного хлопця, який зв’язав мене й підвішав до стелі й трахав в такій позі, а потім мучив пів ночі вібрат…- Юнгі затуляє рот Чіміна, бо соромно таке слухати

 

– І?- вигинає брову

 

– Це його син… йому 16… я думав, йому 20 хоча б є,- чухає потилицю Пак

 

– Що? Чий син?- Юнгі зовсім заплутався вже

 

– Ось,- показує статтю з Вікіпедії

 

– В нього є син… ого,- оце мене пронесло, добре, що ми не трахались

 

– І цей син… він… а-а… – б‘є себе долонею в чоло,- чому ми такі невдахи?

 

– І так… так як ви студенти 3 курсу, цього місяця у вас розпочинається практика, тому підходьте до столу та по черзі виймайте листочок, де буде вказана назва компанії, в якій ви проходитимете практику перекладача,- каже юна викладачка

 

– «DAICON»,- не вірить своїм очам Мін,- це ж найпрестижніша компанія… це… ж… айдоли… найпопулярніші айдоли Японії…- трясеться від щастя й не може повірити власним очам

 

– Ти найстаранніший учень групи, це не дивно,- мило посміхається хлопцеві та

 

– Це що за фігня,- нервово кричить Пак,- чому мені випала якась «Sweet&tears», це взагалі що таке?

 

– Я б на твоєму місці раділа, що ти взагалі провчився до 3 курсу,- кривить посмішку викладачка,- з твоїми результатами тобі нічого не світить

 

– Ага, побачимо ще,- підморгує їй Чімін та бере друга за руку й веде в коридор,- сподіваюсь, я підчеплю там якогось татка

 

– Ага… вже один підчепив,- прикриває очі Юн та нервово зітхає

 

– Ооо,- раптом на екрані телефону Чіміна з’являється сповіщення «користувач Thv вподобав ваше фото», «користувач Thv надіслав вам приватне повідомлення: твою апетитну дупцю я впізнаю з мільйона інших, зустрінемось?»- Диви, хто написав мені

 

– Шли його куди далі,- вириває телефон з рук хлопця,- він пограється з тобою і забуде, а ти… я ж знаю тебе… зараз закохаєшся в нього і страдатимеш весь вік.

– Ти маєш рацію. Буду його ігнорити,- Чімін згадує весь досвід невдалих стосунків та вимикає телефон

 

🐱🐱🐱

 

Юнгі з самого ранку вже на ногах, зробив ідеальну укладку темного волосся, легкий макіяж, одягнув чорні класичні прямі штани, білу  атласну блузку, та чорні джордани. Він дуже нервує, адже сьогодні йому прийдеться пройти міні співбесіду та познайомитись з трейні. Головний офіс дайкону знаходиться в центрі міста, тому хлопець виходить на другій зупинці метро та молиться усім богам, аби все було гаразд.

– Мене звати Чон Чонгук, я буду твоїм наставником на цей місяць,- його зустрічає високий брюнет в діловому чорному костюмі,- ти ж Мін Юнгі?

– Ага,- киває той

 

– Отож, наші трейні повинні записати інтерв’ю американському фан-клубові, тому ти будеш перекладати їх,- говорить Чон, коли вони заходять у ліфт,- президент компанії хотів провести з тобою співбесіду, але це буде після запису інтерв’ю, у нього зараз справи

 

– Гаразд,- Юнгі нервово піджимає плечі

 

Трейні виявляються дуже милими, найстаршому лише 17, наймолодшому 13. Юнгі обговорює з ними текст інтерв’ю й приблизні відповіді, сідає біля них, але так, щоб не опинитись в об’єктиві. Все проходить дуже легко та ненапряжно, Чонгук хвалить роботу перекладача та веде в кабінет президента.

– Можеш заходити, він прибуде з хвилини на хвилину,- відчиняє двері розкішного кабінету із панорамними вікнами, білими меблями та фото альбомів груп, які найуспішніше дебютували.

– Перепрошую за запізнення,- Юнгі чує голос за спиною,- дякую, що провів нашого практиканта. Я дуже радий буду з Вами познайомитись, мене звати Чон Хосок,- і хлопець завмирає на місці, так і не обернувшись обличчям до нього,- все гаразд?- цікавиться той

 

– Мене звати Мін Юнгі,- протягує руку мужчині, який справді радий такому жартові долі

 

– Яка несподівана зустріч,- кривить посмішку Чон,- ну що ж, тепер ти знаєш, хто я такий

 

– Мені байдуже, хто ти такий,- холодно відповідає й сідає на м’який диван,- ця ніч була помилкою, добре, що нічого не трапилось

 

– Так, це була помилка,- добиває хлопця своїм холодним тоном,- пройди цей тест на знання мови… і можеш бути вільним на сьогодні,- ставить перед ним планшет,- ми не будемо пересікатись, тому можеш не хвилюватись

 

– Ну й чудово,- вичавлює з себе посмішку

 

– Ого, 100/100,- здивовано розглядає результат,- а ти нічогенький,- Хо навмисне міряє хлопця поглядом з голови до ніг і облизує губи

 

– Я майже одноліток твого сина,- не стримує думок в голові

 

– Радий, що ти знаєш Техьона… він в мене золотий хлопчик,- лукаво посміхається й наголошує слово «золотий»

 

– Звичайно, весь в батька,- шипить Мін,- гадаю, ти можеш пишатись власною копією!- встає з місця та прямує до дверей

 

– Я не дозволяв тобі нікуди йти,- інтонація вмить стає різкою та холодною, від чого Юнгі завмирає на місці,- дозволь тобі дещо прояснити,- встає з місця та повільно крокує до схожого на статую Юна,- я не твій друг чи якась тряпка, тому спустись на землю. Я президент цієї компанії, тут всі роблять кожен крок з мого лише дозволу, ясно тобі?- Мін лякається вперше в житті. Вперше до нього хтось звертається в такій манері, і, бля, як же це заводить.- Твій блядський характер мені дуже імпонує… лише в ліжку, але, якщо справа стосується роботи, будь ласкавий, прикуси свого язичка та прибережи його для дечого іншого,- встає впритик і дихає Мінові в потилицю,- ти все зрозумів,- опускає руку на пах малого

 

– Так,- з писком вимовляє той

 

– Не почув… що ти сказав?- навмисне перепитує та стискає помітне збудження в штанах Юна

 

– Так… т-татку,- шепоче Мін і не може стримати себе, щоб не обкінчатись від одного дотику Чона

 

– От і чудово,- відходить від хлопця на пару кроків назад та міряє поглядом апетитну дупку,- гадаю, що твій ідеальний початок практики можна відсвяткувати однією помилкою,- прикусує нижню губу,- чекатиму тебе о восьмій вечора біля твого гуртожитку. Відмовлятись не рекомендую,- хто б там відмовився, думає Юнгі

 

– Я все зрозумів,- повертається до Чона обличчям,- татку,- посміхається та відчиняє двері й виходить із кабінету. В коридорі він зіштовхується із нереально красивим кучерявим шатеном, який злісно міряє хлопця поглядом та хмикає й прямує в кабінет президента. Хлопець одягнений у чорні джинси, чорну атласну блузку із золотистими розводами, типу принта, яка розстібнена вверху та відкриває прекрасний вид на гострі ключиці, а чорні шкіряні туфлі у нього точно коштують більше ніж весь гардероб Юнгі.

– Це Чон Техьон, син президента,- каже Чонгук, який дивом з’являється за спиною Міна,- він позашлюбний син, мати відмовилась від нього, бо завагітніла випадково. А Хосок… в нього добре серце, тому він постійно намагався виховати сина в цілковитій любові та підтримці. Техьон золотий хлопчик, розумний, старанний, а основне: в нього дуже велике серце,- як і член в штанах, подумки додає Юнгі

 

– Виглядає холоднокровним егоїстом,- промовляє вже в голос думки

 

– Що ти… це просто перше враження, зовсім скоро ти переконаєшся, що все не так,- підбадьорює хлопця

 

– Вони точно трахаються,- думає Мін, коли заходить у ліфт,- тому й співає мені тут про велике серце,- озвучує наступне вголос,- але він виглядає на двадцятку, скільки ж йому?

– Техьончик завжди хоче виглядати старшим, це нормально в його віці. Йому шістнадцять,- Юнгі знав, але просто вирішив поцікавитись ще раз

 

– А… він часом не хоче бути айдолом… з його можливостями можна легко пробитись,- намагається підтримати діалог

 

– Це довга історія,- посмішка раптово зникає з обличчя Чонгука,- але Техьон чудово малює, ти би бачив його картини,- уявляєш, бачив, подумки посміхається Мін

 

Ліфт зупиняється, і вони виходять. Юнгі прямує до виходу і дістає з кишені телефон аби подзвонити Чімінові. Стільки всього трапилось…

 

– Що серйозно таким тоном це сказав?- Чімін грається трубочкою від лате в стаканчику,- не задумуйся навіть… погоджуйся!

– Мені страшно, цей Техьон… він виглядає поганою людиною, хоча всі кричать в один голос «золотий хлопчик», «у нього велике серце»

 

– І хуй,- додає Чімін,- в нього величезний член, серйозно, для його віку це піздець…- відпиває трішки напою

 

– Гадаю, якщо він дізнається про мої стосунки з його батьком, мені триндець,- нервово хмуриться,- а як там в тебе справи?

– Фігово… ну я трішки завалив цей тест, але мене прийняли… це кафе знайомств з іноземцями, де я працюю перекладачем. Особливо напрягатись не потрібно,- махає рукою та відкидається на спинку стільця в кафе,- а ти цей, одягнись там красиво, щоб Чонові не спадав від тебе,- підморгує другові

 

🐱🐱🐱

 

Юнгі нервово поправляє укладку, розглядає себе в дзеркалі та намагається заспокоїти внутрішнє хвилювання. Він одягнув чорні приталені джинси, що підкреслюють худенькі ніжки, фіолетову атласну сорочку, чорну портупею, що підкреслює тоненьку талію, та взув чорні кросівки. Мерс вже чекав на хлопця біля будинку. Юнгі повільно крокував, боровся сам із собою, але коли дверки відчинились та з авто вийшов Хосок й ласкаво посміхнувся хлопцеві – усі переживання зняло рукою.

 

– Яка кухня тобі найбільше до душі?- запитує вже в машині Чон. Сьогодні він ще красивіший, аніж тієї ночі: біла розхристана сорочка, чорні шкіряні прямі штани та чорні розкішні туфлі. Нічне міське освітлення підкреслює всі витончені риси обличчя Хоупа: ідеальний профіль збоку, гострі вилиці, сяйво очей. Такого мужчину хочеться хотіти. Хочеться кохати.

 

– Без різниці,- відповідає Юнгі, не відводячи очей від Хосока,- яка тобі довподоби?

 

– Люблю італійську кухню,- зосереджено кермує,- а ще люблю солодощі… особливо солодких хлопчиків,- від останнього Юнгі завертає очі

 

– У тебе є дружина?- цікавиться Мін

 

– Не було ніколи,- повертає в елітний район,- Техьон… це… довга історія, забудь.

 

– Прости, якщо зачепив таку болючу тему,- кладе долоню на бедро Хосока й заспокоює його

 

-Болючу? Все гаразд,- посміхається та накриває своєю долонею маленьку долоню Юна

 

Авто зупиняється біля того самого Торч Тауер, Хо відчиняє дверки та подає руку Юнгі, який від таких манер аж трясе колінками. Вони заходять у хол із величезною діамантовою люстрою та позолоченими меблями, Хосок натискає кнопку ліфта та впускає першого Юна. 145 поверх, та це ж на самих небесах! Коли двері зачиняються, Хо стає впритик до хлопця та заціловує його шию, кусає, залишає добряче помітний засос та насилу відпускає такого бажаного хлопчика, бо у ліфт заходить парочка. Вони виходять, і Юнгі бачить шикарний ресторан із панорамними вікнами та видом на нічне Токіо. Офіціант проводить їх до заброньованого столика біля вікна та очікує на їхнє замовлення. Юнгі ще довго мовчки дивиться у вікно та не знає, як підібрати потрібні слова, щоб подякувати за такий вечір. І взагалі, чи варто дякувати? Вечір тільки починається. Коли Юн повертає голову в сторону Хо, який сидить навпроти, то шкодує, що весь цей час споглядав за якимось містом, а не цим прекрасним краєвидом на найсексуальнішого мужчину світу. Хосок розслаблено відкинувся на спинку стільця та зосереджено дивився на екран телефону.

– Як тобі це місце?- помічає, що малий вже дві хвилини пиляє його поглядом

 

– Нереально красиве, я не можу дібрати правильних слів, щоб описати… наскільки тут чудово,- у захваті говорить той

 

– Тоді я безмежно щасливий, що тобі тут подобається,- посміхається та знову повертається до екрану телефону

 

– Тобі тут не подобається? Чи…- Юнгі помічає, що старший нервує

 

– Котик, я тут буквально живу, це місце для мене не більше, аніж кухня,- хапає його холодну руку та ніжно цілує,- мені подобається усюди, де є ти

 

– Можна дещо запитати?- не вириває руку від ніжного поцілунку. Хосок лише схвально мичить в новий цьом,- ти часто сюди привозиш своїх коханців?

 

– Що?- не стримує сміху,- Юнгі… я не…- заходиться голосним сміхом, чим ставить молодшого в незручне становище,- прости. Юнгі, я не приводжу сюди коханців, бо в мене їх нема.

 

Тут офіціант приносить їм замовлення: Тальятеллі з грибами та сиром камамбер та Карбонару. Інший наповнює келихи білим  молодим італійським вином. Юнгі не любить вживати алкоголь, тому одразу нервово сіпає плечем, що впадає в око старшому.

– Ти не вживаєш алкоголь?- киває,- Чудово, тоді я теж не питиму,- відсуває в строну келих,- ти хотів дізнатись про мене більше, тому я готовий відповідати на твої запитання

 

– Ти мафіозі?- Юнгі одразу починає з тих запитань, які його найбільше хвилюють

 

– Ні. Я просто успішний бізнесмен,- чесно відповідає той та починає трапезу

 

– Скільки у тебе було коханців до мене?- Хо посміхається від почутого

 

– Немало,- пережовує спагеті та додає:- більше десяти точно

 

– Через скільки часу ти мене кинеш?- знову посміхається

 

– Це залежить від тебе,- витирає край вуст серветкою,- я ненавиджу ревнивих, надоїдливих, приставучих партнерів. Не терплю тих, які крутять шури-мури в мене за спиною, а в ліжку кричать про любов до мене. Не ціную тупих, тих, які витрачають мої гроші на вітер. Я даю людям шанс, про який інші й не мріють, тому будь розумним хлопчиком, вкладай їх у свій розвиток,- продовжує їсти

 

– Ти спав з Техьоном?- Юнгі на мить прикриває рот від того, що сказав, й не вірить у те, що ці слова вирвались з його вуст

 

– Інцест не в моїх сферах інтресів,- спокійно відповідає,- чому ти не їсиш? Не любиш італійську кухню?

– В мене алергія на гриби,- знизує плечима

 

– Тоді чому ти змовчав? Я замовлю щось інше

 

– Ні… не потрібно, я не голодний,- відсахується

 

– А як щодо десерту?- Юнгі киває

 

– Полуничне тірамісу,- каже він офіціантові, який весь цей час стояв біля їхнього столика

 

– Тепер час для моїх запитань,- Хосок відставляє столові прибори та зручно вмощується у кріслі,- в тебе є досвід сексу з чоловіками?

– Ем…- Юнгі згадує, що окрім резинового члена й пальців, в його задниці не було нічого,- тільки дилдо

 

– Супер…- єхидно посміхається,- як ти ставишся до грубого сексу?

 

– Ем… ну я люблю….- затинається

 

– Що ти любиш?- кладе лікті на стіл й заводить руки в замок

 

– БДСМ… мені подобається бдсм…- спочатку викрикує, а потім сором’язливо повторює вже тихішим тоном

 

– Цікаво, але я не майстер в цій сфері, я…- затуляє обличчя рукою,- якщо хочеш, можемо спробувати. Я швидко вчусь

-Оу,- цокає язиком,- тоді розпочнемо із банальних рольових ігор, типу я називатиму тебе татком, ти мене своїм шуга-бейбіком, можеш карати мене шльопками по дупці, трішки придушувати, щось таке,- Хосок уважно слухає й не розуміє, як такий тихий, на перший погляд, хлопчик, насправді, має цікаві фетиші,- може, розпочнемо саме зараз?

-Як скажеш,- Хо платить за вечерю та елегантно обіймає Юна за талію й веде до знайомого ліфта. 150 поверх,- боїшся висоти?- шепоче хлопцеві на вушко й легенько пестить його член через тканину штанів

-Ні… просто… а-а-ах,- прикусує губу й відкидається на мужні плечі Чона,- ще, прошу… а-а,- коли Хосок з усієї сили стискає збудження, що вже випирало із штанів, Юнгі починає скиглити й пручатись в міцних обіймах старшого, але двері відчиняються, й вони опиняються у тій самій квартирі. 

– Шлях до кімнати ти, здається, вже знаєш,- ледь помітно посміхається Хосок й бере хлопця на руки,- але так буде швидше й приємніше,- він відчиняє з ноги двері спальні на другому поверсі й акуратно кладе Міна на ліжко. Той стягає із себе ці кляті штани й муркає від задоволення, коли член нарешті звільнився від їх полону. Чон допомагає розстібнути блузку й дарує поцілунки-метелики на грудях та шиї. Юнгі встиг помітити, що попри свою строгість на роботі, Хо дуже ніжний поруч із ним. Він цілує обережно, із найніжнішими почуттями, пестить язиком його соски, залишає ледь помітні мітки на тілі. Коли від таких прелюдій обоє відчувають, що у них пік, Хосок акуратно розводить худенькі ніжки хлопця в сторони, цілує внутрішню частину бедра та на якусь мить віддаляється, щоб взяти змазку, але Юн хапає його за руку й заспокоює, що вже підготував себе добряче, на що Чон лише хмурить брови, бо хотів це зробити самостійно. Хо входить повільно й безмежно обережно, щоб не зробити боляче своєму хлопчикові. Юнгі ж просить його не тягнути кота за хвіст й пришвидшитись. Коли рухи Хосока стають рваними та більш напористими, Мін стогне від задоволення, бо той попадає точнісінько по простаті. Рай, це ж він? Чонові ж зриває дах від вузькості та теплоти всередині хлопчика, так добре давно не було. Ще декілька рухів і вони одночасно кінчають з найбільш вульгарними стогонами. Хо падає на ліжко, щоб трішки віддихатись, але це зробити не дає Юн, який вже осідлав свого татка й насадився на його член й почав з шаленим темпом штрикати самого себе

– Господи, як же добре,- протяжно стогне й завертає очі від такої насолоди, а Хосок притримує його за сідниці та зминає їх до посиніння,- т-татку, мені мало тебе, зроби щось… хочу… а-а-х,- замовкає, коли старший починає вилизувати його соски та надрочувати своєму хлопчикові. Це однозначно найкраща ніч в їхньому житті. 

Писк будильника змушує Юнгі незадоволено мукати й морщити лоба від сонячних променів. Дідько, яка це година? Він насилу прокидається й починає пригадувати події вчорашньої ночі. Від Хо ні сліду. Юн накидає на себе одіялко та прямує у ванну кімнату. Якось та й приводить себе в порядок та хоче зникнути непомітно, але зустрічається на кухні із Чонгуком та Техьоном. Вони сидять за столом та жваво щось обговорюють. На диво, Те лише раз просканував поглядом хлопця й якось байдуже хмикнув.

-О, Юнгі,- Чонгук ласкаво посміхнувся, коли побачив Міна,- Хосок просив тобі передати, що в тебе сьогодні вихідний

-Чудово,- киває й хоче чимшвидше позбутись компанії цих двох, але бархатний голос змушує його застигнути на місці

-Не хочеш познайомитись?- ем… ну, типу, я тебе боюсь, може не треба? Не хочу, щоб наше знайомство завершилось, як в Чіміна,- Я Чон Техьон,- встає з місця та протягує руку вперед

-Юнгі,- неохоче простягає свою у відповідь

-В мого батька гарний смак,- цокає язиком,- шкода, що він тебе зустрів першим, бо я б непроти,- зупиняє погляд на худеньких ніжках,- якщо ти йому набриднеш, дай знати,- підморгує,- зі мною сумно не буде,- ага, так, знаю вже

-Мені вже час,- знизує плечима той, але Те хапає його за руку й веде до столу

-Спочатку поснідай із нами, батько просив, щоб я про тебе подбав,- лукаво посміхається, але Чонгук голосно кашляє, чим змушує хлопця зупинити цей цирк

-Юнгі, Хосок не встиг тобі це сказати, але,- чухає брову,- тепер ти житимеш тут,- і Техьон знову єхидно будує в голові плани, як він в період відсутності батька зв’язуватиме цього хлопчика й катуватиме всякими іграшками

-Техьон, ау,- цокає пальцем у нього перед очима,- ти чуєш, що я говорю?

-Прости, щось задумався,- приводить себе до тями,- так, знаю, вже час у школу,- повертає голову в сторону Юнгі,- то тепер тебе називати татком теж?- шепоче йому на вухо,- я непроти,- але Чонгук голосно ляснув того по сідницях, так, що в Те аж сльози на очах з‘явились

-Швидко у школу,- хапає за руку хлопця й веде до дверей ліфту,- я буду тут через пів години, не сумуй,- говорить він Юнгі, який так і залишається ще деякий час незворушно сидіти за столом

 

P. S. Я майстер завершувати розділ на найцікавішому;) Скоро нашкрябкаю продовження, яке буде фінальним розділом. Обіймаю усіх🫂