Танцюй для мене, моя принцеса

Ритмічна музика лунає з колонок і розноситься по всьому танцювальному майданчику, де дуже затхло від активності. Чути неприємний слуху звук ковзання кросівок по паркетному покриттю. Танцюристи шумно дихають від тривалого тренування. У японській академії мистецтва незабаром кінець семестру, тому на студентів чекає звітній концерт. Ще на додачу попереду свята, а їхня академія готує концерт на Різдво.

Хореограф натискає кнопку і музика затихає. Танцюристи зупиняються: хтось одразу падає на підлогу, хтось упирається долонями в ноги і намагається перепочити. В танцювальній залі тепер чітко можна почути важке дихання кожного танцюриста.

— На сьогодні закінчили, можете відпочивати. Зустрічаємось завтра, як завжди, — вимовляє хореограф, роблячи кілька ковтків води.

Сил сказати щось у відповідь у студентів просто немає, але майже кожен то киває головою, то махає рукою на знак того, що вони всі почули і все зрозуміли.

— Звітній концерт поставили перед різдвяними. Адміністрація вирішила відпустити вас усіх раніше на канікули, – розповідає чоловік. — Тому до звітного концерту у вас залишився тиждень, а до Різдва – майже два.

— Але, містере Ча, хіба ми встигнемо підготувати одночасно і звітні номери, і різдвяні? — питає хтось із групи танцюристів.

— Соно, не хвилюйся про це. Ви всі також можете не хвилюватися. Учора на зборах я запитав про це, тому доводжу до вашого відома: професор Ян сказав, що якщо вам під силу підготувати кілька різних номерів, то ви можете продовжувати тренуватися та готуватися за тією ж програмою. Проте, якщо вам важко поєднати все разом, вам дозволили на звітному концерті представити два будь-які номери з програми на Різдво. Тож, вибір за вами, — пояснює чоловік.

— Ну, хоча б щось, — полегшено видає дівчина, яка сиділа на підлозі.

—Так що. Ви подумайте і бажано завтра скажіть, хто і з чим виступатиме, а зараз я з вами прощаюсь. До завтра, товариство, — махає рукою на прощання.

— До побачення, — долинає з різних кутів зали.

Втомлені студенти почали повільно збиратися та по черзі залишати танцювальну залу.

— За тобою сьогодні прийде твій шуга дедді? — запитує юнак.

— Боже, мовчи, — шипить Чонгук на друга. — І він не мій шуга дедді, — шепоче хлопець, щоб не почули решта, хто ще не покинув залу.

— Чому ні? — запитливо дивиться на друга Чимін, і в його голосі Чонгук уловлює якийсь знущання. — Він багатий. Дуже багатий, — тягне Пак і загинає перший палець.

— І що? Це нічого не означає, – відстоює Чон.

— Ще він старший за тебе. Він набагато старший за тебе, Чонгуку, не забувай, — загинає ще один палець.

— Чиміне, це не робить його моїм шуга дедді, — вимовляє Чон і паралельно закидає речі в сумку. У танцювальній залі вони залишилися удвох. Хлопці навіть не звернули увагу, коли пішов останній член групи.

— Саме це його ним і робить, — не вгамовується юнак.

— Ні, і припини вже його обговорювати. Я з ним навіть не зустрічаюся, щоб він хоч кимось був, тож припиняй. Чи тобі теж закортіло зі старшим? — з прищуром дивиться на друга Чонгук.

— Ви будете разом, потім згадаєш мої слова і боже борони, чоловіки настільки старші не для мене, — відмахується хлопець.

— Ну, тоді все. Краще думай про звітній концерт, — вимовляє Чон і виходить із зали, попередньо вимкнувши світло.

— Я думаю, думаю, — виходить слідом за другом.

— Не про те думаєш, друже мій. Не про те, — дивиться на Чиміна.

Хлопці залишають будівлю академії і, попрощавшись, розходяться у різні боки.

У Токіо сьогодні холодно та сніжно. Білі пухнасті сніжинки кружляють у хороводі. Їх підхоплює несильний вітер і повільно опускає на землю, застилаючи ту сніговою ковдрою. Сніг лежить поки що тонким шаром на землі, зазвичай у Японії рідко буває дуже багато опадів взимку, але сьогодні в столиці йде сніг. Кажуть, цього року прогнозують сніг і на свята. Чонгуку думає, що якщо на свята справді піде сніг, то це буде справді чарівно. Чон вважає, що сніг додає святам особливої ​​атмосфери.

Під ногами скрипить сніг, такий приємний на слух звук. Юнак іде додому, мріючи смачно поїсти та завалитися спати. Репетиція дуже виснажила хлопця. З іншого боку, як би Чонгук не втомлювався, він не припинить займатися танцями, незважаючи ні на що. Це те, чим він дихає та живе. Здається, він займається танцями все своє життя. Вперше до дитячої студії танців його записала мама. Йому тоді, здається, було шість чи сім років. Чонгук після першого тренування з танців повернувся додому і світився яскравіше за гірлянди на новорічній ялинці. У маленького хлопчика було багато вражень від першого дня. Чонгук одразу заявив, що йому сподобалося і він хоче й далі вчитися танцювати. Зараз, через стільки років, хлопець не шкодує, що колись у його житті з’явилися танці.

Танцюючи, хлопець передає через рухи все, про що мовчить. Кажуть, що очі – дзеркало душі людини, але у випадку Чонгука дзеркало душі – це його тіло. Щоразу нова музика, нова хореографія. Рухи, які ніби шепочуть, ніби намагаються щось розповісти. Кожен рух намагається донести до глядачів щось конкретне. Будь-яку проблему можна висловити через танець. Одного разу Чон справді намагався висловити свій біль через танці, здається, це було років сім тому.

Тоді Чонгуку було лише чотирнадцять і його батьки оголосили про розлучення. Юнак досі не розуміє, чому саме його батьки розійшлися. Тоді йому сказали, що просто втомилися один від одного. Чонгук був дуже засмучений, бо юнак любив і досі любить обох своїх батьків. Тоді він залишився у Кореї разом із мамою, довчився у школі. Мама після розлучення була трохи пригніченою. Складно було усвідомити і звикнути, що чоловіка, який був поряд більшу частину життя, вже немає. Однак Джієн, мама Чонгука, дуже сильна жінка. Вона з усім впоралася, зайнялася улюбленою справою та присвятила себе їй. Почала більше приділяти уваги Чонгуку і їхні стосунки матері та сина стали ще кращими і міцнішими, ніж раніше. Чонгук дуже любить та цінує свою маму.

До Японії він переїхав після закінчення старшої школи. Юнак планував після складання іспитів вступати до академії мистецтв чи на якийсь хореографічний факультет: йому хотілося й надалі продовжувати займатися танцями. Він подав кілька заявок по Кореї і ризикнув подати заяву до однієї з найвідоміших академій у Японії. Він, здається, стрибав від щастя по кімнаті, коли прийшла позитивна відповідь. Потім він одразу ж розповів про це матері, і та пораділа за сина і сказала, що той має скористатися цією нагодою. Однак через якийсь час хлопець зажурився: він не хотів залишати тут маму зовсім одну, але та наполягала і запевняла, що все буде добре. Тим більше Чонгук може приїжджати на канікулах.

У Японії на нього чекав батько. Той запропонував жити у його будинку. Юнак, приїхавши до Токіо, дізнався, що у його батька, виявляється, з’явилася нова сім’я – дружина та її дорослий син від першого шлюбу – Чихьон, якому зараз уже двадцять шість і який працює у юридичній компанії. Було трохи неприємно, що батько зміг знайти собі нову жінку і завести з нею сім’ю, а його мати досі одна.

Нова дружина батька непогана жінка і з її сином Чонгук, начебто, порозумівся, але все одно не дуже радів їх появі. Саме тому, Чон пропадає на тренуваннях в академії – його танці завжди відволікають. Через них він будь-якої миті може виплеснути всі переживання, які приховувалися в нього на душі. Особливо вилити гнів, образу чи смуток допомагає активна хореографія.

Ти ніби б’єш боксерську грушу, тільки танцюєш. Складні хореографії змушують забути про проблему, тому що доводиться зосередитись на рухах та правильному виконанні різних комбінацій.

Танці – його життя та порятунок.

Юнак заходить у будинок і одразу йде на кухню. Там він помічає Мойон, дружину батька. Вона була японкою.

— Привіт, Чонгуку. Вечерятимеш? — запитує жінка.

— Так, — коротко відповідає юнак.

Чонгук з’їдає свою порцію супу з морепродуктами і потім просить шматок пирога, щоб забрати нагору. Юнак під’їдає пирогом із чаєм, приймає душ і, забивши на якісь завдання з академії, лягає спати.

***

Час іде, тренування з танців продовжуються. Активно відбувається підготовка до звітнього концерту та різдвяного заходу. Зосталось не так багато часу, до виступу залишилося лише кілька днів. Студенти цілими днями пропадають у танцювальному залі. Чонгук та Чимін вирішили, що для звітного виступу вони підготують один індивідуальний номер, бо на звіті головним критерієм оцінювання є оригінальність хореографії. Другий номер вони вирішили взяти із програми різдвяного концерту. Отже, виходить, додатково їм залишилося вивчати лише один номер.

Хлопці спочатку хотіли взяти той номер, у якому вони вдвох беруть участь, але, на жаль, оцінюють кожного окремо, тому вони вдвох до пізнього вечора зникають у залі, затримуються там кілька годин. Через обмеження у часі у підготовці танцювальні зали переповнені-студенти ловлять кожен вільний момент, щоб відрепетирувати свої номери.

Гучна музика лунає з колонок і розноситься по всій залі. Можна почути, як музика різних стилів та жанрів перемішалася у щось одне нерозбірливе, якщо пройтися коридором академії,. Ще одне тренування у самому розпалі. Хореограф на загальних репетиціях нікого не шкодує, але продовжується вона недовго. У групи перерва завдовжки десять хвилин. Цього часу їм вистачає, щоб віддихатися і зробити кілька ковтків води. Після закінчення перерви все продовжується в тому ж темпі. Тіло кожного згинається в плавних і різких рухах, музика рухає кожним з присутніх, з музичної системи доноситься активна і ритмічна музика. Діти готують спільний номер на Різдво. Кожен із танцюристів уже втомився, але філонити ніхто не збирається. Усі хочуть показати відмінний результат, що стільки витрачених годин на тренування пройшли недаремно – на концерті кожен хоче привернути увагу глядача.

Загальна репетиція закінчується, годинник показує сім вечора, але деякі ще не скоро покинуть межі академії. Зазвичай хлопці розходяться вільними залами, деякі йдуть додому і, можливо, тренуються там. Однак у Чонгука немає такої можливості, щоб танцювати вдома: юнак не хоче турбувати нову дружину батька і не дуже хочеться привертати її увагу. Батько все одно допізна пропадає на роботі. Він працює в компанії, яка займається винаходом різних технологій та їх продажем. Чоловік дуже зайнятий, принаймні він весь час так каже.

У залі залишилися лише Чонгук із Чиміном, які репетирували свій спільний номер. Музика ллється з колонок і ніби проникає у кожного з хлопців, дозволяючи їм відчувати, що танцюють. Їхній номер не такий активний, як, наприклад, той, що вони готують усім колективом. Чонгук підхоплює Чиміна і плавно піднімає вгору, перехід, і танець продовжується у повільному темпі. Вони намагаються контактувати, бо через танець їм треба передати багато.

Ці двоє немов відчувають один одного під час танцю, знають від а до я, як треба діяти далі. Хлопці й справді добре знають один одного. Вони познайомилися тут, у Токіо: обидва хлопці приїхали вступати до однієї з найвідоміших академій мистецтв. Як зустрілися на зборах першого дня, так і почали спілкуватися – ось уже третій курс академії та третій рік їхньої дружби. У них виявилося дуже багато спільного, через що хлопці стали нерозлучними, і вони завжди можуть поговорити про що завгодно, підтримати один одного, коли це комусь із них потрібне.

Через сорок хвилин їхнього тренування, Чимін натискає кнопку на стереосистемі і музика затихає, хлопці вирішили зробити перерву. Чонгук сидить на підлозі і жадібно ковтає воду, але несподівано двері до танцювального залу відчиняються, і заходить чоловік у костюмі.

— Містер Чон, — шепоче Чимін, а потім трохи голосніше продовжує: — Що тут робить твій батько?

— Батько? — юнак повертає голову назад, бо сидить спиною до дверей. — Не знаю, — Чонгук піднімається з підлоги і підходить до чоловіка. — Що ти тут робиш? — звертається вже до того, хто прийшов.

— Так, у справах тут, — відмахується чоловік.

— А в залі як з’явився? — запитує хлопець.

— Шукав одного з ваших хореографів. Однак коли його й тут немає, я піду, — відповідає чоловік.

— Стій, батьку, — хлопець хапає чоловіка за рукав піджака. — може, подивишся, що я підготував для концерту, якщо ти тут, ти прийдеш на виступ? — відпускає рукав і запитливо дивиться з надією.

— Мені ніколи, Чонгуку, не до твоїх дурниць зараз, — вимовляє чоловік і перед тим, як покинути зал, додає: — зустрінемось удома.

Чонгук підтискає губи. Прикро і неприємно. Він же нічого надприродного не попросив, просто приділити йому кілька хвилин і подивитися, що він вивчив. Невже так складно виділити йому час? Чонгук не розуміє, коли його батько стало так байдуже ставиться до багатьох речей.

— Танцюй для мене, моя принцеса, — по залі лунає глибокий оксамитовий голос. Чон сіпається від несподіванки.

Юнак обертається в той бік, звідки долинає чужий голос, і зауважує, що біля входу весь цей час, виявляється, стоїть Кім Техьон, друг і партнер його батька.

— Містер Кім, — ледве чутно шепоче юнак, але чоловік все одно його почув.

— Ми ж домовлялися, коли ми самі, називай мене просто хьоном, — каже містер Кім.

— Звідки ти тут, хьон? — питає юнак, озираючись на всі боки, і зауважує, що Чиміна в залі немає. «От засранець, залишив мене», — проноситься в думках Чона.

— Зайшов майже одразу за твоїм батьком, але ви цього навіть не помітили, — спокійно розповідає чоловік і оглядає хлопця перед собою: у того пом’ятий вигляд від тренувань, вологе від поту волосся, але він все одно прекрасний в очах Техьона.

— Але чому ж ти залишився? — кусає губи, хлопцеві стає ніяково від того, що друг батька спостерігав за їхньою розмовою.

— Навіть якщо твоєму батькові все одно на тебе, то мені — ні, принцеса, — низький голос ллється, мов музика, і пробирається всередину, аж до мурашок. У Чонгука, здається, щоки почервоніли. Чути це звернення від чоловіка завжди ніяково.

— Але чому, хьон? — шепоче юнак від незручності і ніякого збентеження, немов зникли сили говорити голосніше.

— Ти знаєш, Чонгуку. Ти подобаєшся мені і вже давно, — підходить ближче і акуратно прибирає пасмо волосся, що випало, заправляючи ту за вухо.

— Але ж так не можна. Ти старший за мене, на багато років, — шепоче Чон і піднімає погляд на чоловіка, адже той був на голову вищим. — Ти вже давно повнолітній, тому я не вважаю це за щось неправильне, — пояснює Кім.

— Але ж ти друг мого батька. Що, як він дізнається? — ставить питання, що терзають його.

— Ми йому нічого не скажемо і він не дізнається, — відповідає Техьон і додає: — Досі не дізнався, що його друг має романтичні почуття до його сина.

— Що? — зовсім не чути, лише губами ворушить.

— Що? — чоловік робить вигляд, наче нічого й не сказав. — То що ти там хотів показати своєму батькові? — змінює тему.

— Танець, який вивчив для різдвяного концерту в академії. Там нічого такого, – відмахується.

— Показуй, ​​— чоловік відходить від хлопця і прямує до крісла, що стояло біля столу з музичною системою. На ньому зазвичай тренер залишає свої речі. — Який трек?

— П’ятий. Але, хьон, не варто, — тупцює на місці юнак, не знаючи, що краще зробити.

— Танцюй для мене, моя принцеса, — вимовляє чоловік, присівши в крісло, широко розставляючи ноги, приймаючи зручну для нього позу. Одна рука зігнута в лікті, пальці знаходять над кнопкою Плей на стереосистемі. — Давай, Чонгукі, — вимовляє Кім і натискає кнопку, запускаючи потрібний трек.

Залою розноситься мелодія тієї пісні, під яку Чонгук виступатиме сольно на Різдво. Тільки от Чон не може зрушити з місця. Йому раптом так незручно стало: усередині все стиснулося від погляду, яким дивиться на нього Техьон. Очікувально, ніжно, але водночас владно і ця його поза, чорт забирай. У Чонгука на одну мить з’являється думка, що він хотів би сісти на ці коліна. Аура цього чоловіка така пригнічуюча, від Техьона віє впевненістю.

Чоловікові тридцять вісім років, а він виглядає гарячішим за будь-якого молодшого хлопця. Здається, Чон зовсім поринув у свої думки, що зовсім не помітив, як закінчився трек. Техьон йому про це нічого не сказав.

Трек починається по другому колу, Техьон все ще сидить перед ним у кріслі. Юнак глибоко вдихає, прикриває очі і, пропустивши пару перших рядків, починає танцювати — плавні рухи, заплющені очі та обличчя, через яке хлопець також намагається передати емоції танцю. Долоня ковзає по грудях знизу вгору, тому футболка трохи задирається. Хлопець намагається зосередитись на танці і не думати про Кіма, який дивиться на те, як він танцює зараз. На жаль, як би Чонгук не намагався, його думки все одно повертаються до Техьона.

Вперше Чонгук побачив його ранньою весною цього року: тоді батько привів його додому і сказав не турбувати їх. Вони тоді зачинилися в кабінеті батька та вирішували якісь справи. Чонгук у справи батька особливо не вникає. Другий раз був, коли Техьон прийшов разом з батьком, але того разу Мойон вмовила чоловіка затриматися і скласти компанію за вечерею. Тоді їх і подали один одному. Юнак іноді помічав, що чоловік не зводив з нього погляду майже весь вечір.

Наступного разу вони зустрілися зовсім випадково. Чонгук того дня гуляв у парку і спостерігав за цвітінням сакури, у Японії був тиждень свят на честь цього, але Чонгуку було це не дуже цікаво, тому він просто гуляв парком, насолоджуючись спокоєм і красою рожевих цвітінь. Раптом він випадково зіткнувся з Техьоном, який, виявляється, теж там гуляв. Чоловік запросив його на філіжанку кави.

Тоді вони просиділи в кафе, мабуть, близько години. Чоловік чогось попросив у Чона номер телефону, і хлопець не відмовив, але думав, що чоловікові він не знадобиться. Той зайнятий, як і його батько, часу спілкування немає, але як же Чонгук тоді помилявся. Після цього чоловік писав йому майже щодня, цікавився, як минає день і що цікавого сталося. Спочатку, було надто незручно, але Чонгук звик і продовжив спокійно спілкуватися з другом батька, періодично погоджуючись на зустрічі. Техьон здавався — і досі здається — йому дуже цікавою та різнобічною людиною. Ще Чонгук помічав неприхований інтерес до себе і відверті знаки уваги. Було якось незвично. Йому й досі здається, що це неправильно. Йому страшно зізнатися собі, що Техьон йому теж подобається. Він тікає сам від себе вже півроку.

Йому страшно. Його лякає їхня різниця у віці — це, наче, щось неправильне та заборонене. Можливо, він боїться осуду, але почуття, які він відчуває, коли Кім поряд, бувають надто різними. Йому стає ніяково від того, як Техьон називає його принцесою — дуже бентежить. Він також плавиться щоразу, коли чоловік на нього дивиться, наприклад, як зараз: владно, зухвало та власно, наче Чонгук уже давно його. Запаморочливо. Від цього погляду, здається, коліна тремтять. Хлопець зупиняється, коли музика закінчується. Падає навколішки — фінальний рух. Голову опущено, хлопець важко дихає після танцю.

— Це було чудово, Чонгукі, — вимовляє Техьон, його голос пробирає до мурашок. Чон збожеволіє.

— Правда? — питає юнак і нарешті піднімає погляд на чоловіка. В нього ніби виривається нечутний подих: Техьон перед ним зараз просто нереальний. Той зняв піджак, бо у танцювальній залі було доволі тепло. Рукави білої сорочки були закатані по лікоть. Ще й укладання, через яке у чоловіка відкритий лоб. Гаряче. Техьон зараз виглядає дуже палко.

— Правда, принцеса, — відповідає Техьон.

— Боже, не називай мене так, — просить Чон.

— Чому? Тобі не подобається?

— Ну, не те щоб… — невпевнено починає юнак.

— Тоді, принцеса, ти чудово станцював, — вимовляє Кім і підходить до хлопця, сідаючи навпочіпки. Він акуратно пальцями чіпляє підборіддя хлопця та піднімає, змушуючи дивитися на себе. — Ти найкращий, Чонгуку, пам’ятай про це.

— Добре, я пам’ятатиму, — шепоче Чонгук і думає, добре, що він зараз сидить на підлозі, інакше б він упав від такого Техьона.

— Коли буде виступ?

— Наступної п’ятниці, — відповідає Чон.

— Добре. Я обов’язково прийду, — піднімається на ноги чоловік і дивиться на хлопця згори донизу. — І наступної нашої зустрічі я хочу побачити особливий танець. Ти знову станцюєш для мене, принцеса.

Боже, у голову Чонгука лізуть зараз не найкращі думки. Він навколішки перед Техьоном. Перед чоловіком, старшим на сімнадцять років; він перед чоловіком, який зводить його з розуму. Боже, треба скоріше додому.

— Тебе проводити додому? — питає Техьон і простягає руку, щоб хлопець піднявся на ноги.

— Краще не треба. Нічим добрим це не закінчиться, якщо батько побачить, піднімається на ноги і підходить до своєї сумки, скинувши туди все.

— Так, напевно, ти маєш рацію, — вимовляє чоловік, спостерігаючи за зборами своєї принцеси.

Хлопець зібрався і, накинувши куртку, подався до виходу.

— Ходімо.

Будівлю академії вони покинули, коли на вулиці стало темно і вже горіли ліхтарі. Розійшлися в різні боки, попрощавшись. Техьон залишив короткий поцілунок на щоці хлопця, через що Чонгук йшов додому і всю дорогу тримав руку на палкій жаркій щоці.

Здається, він піддається чарам Техьона. Чоловік повільно, але вірно пробирається до його серця.

***

Дні, що залишилися до різдвяного концерту, проходили в дуже активному темпі, тривали ретельні тренування. У вівторок відбувся звітній концерт, перед яким Чонгук і Чимін дуже переживали, у результаті обидва отримали залік: комісія оцінила кожного з них і навіть сказала, що номери були досить оригінальними. Після звітнього концерту танцюристи видихнули з полегшенням вперше. Один із важких та важливих днів уже позаду.

Танцюристи і багато інших студентів продовжували готуватися до різдвяного концерту. У програмі братимуть участь: вокалісти, танцюристи, актори, також окрема зала буде виділена для художників. Його можна буде відвідати будь-якої миті протягом усього святкового дня. Також за цей час Чонгук дізнався, що ж його батько робив того вечора в академії — чоловік є спонсором різдвяного концерту. Містер Чон допоміг фінансово і надав кілька подарунків для учасників концерту.

У сам день концерту в академії було дуже галасливо та метушливо. Усі бігали туди-сюди, переодягалися, наносили макіяж і проганяли номери перед виходом. Чонгук дуже хвилювався, всі його думки були зайняті тим, що він не впорається чи помилиться. Страх та адреналін перемішалися в ядерну суміш. Чимін намагався заспокоїти друга, але це виходило не дуже. До виходу Чонгука залишалося кілька інших номерів, і чомусь саме зараз він згадав: ніхто так і не прийшов на виступ, аби хоч трохи підтримати його. Батько й забув вже, мабуть, про цей концерт і сидить десь там у офісі. Чекати на Моєн та її сина не було сенсу: він їм навіть не сказав. Останній, про кого згадує Чон, — Техьон. Хлопець думає, що він теж не прийшов, що той теж зайнятий, як батько. Хлопець подумки хмикає, і в його голові пролунають слова Техьона: «Я обов’язково прийду». Навіщо взагалі щось обіцяти, якщо потім все одно ніхто не може виконати?

До виходу Чонгука залишилося два номери. Нині на сцені виступає хтось із групи першокурсників. Згодом, здається, будуть вокалісти. Перший номер Чонгука – його сольний танець. Той самий, що він того вечора показував у залі Техьону. Щоки мимоволі починають горіти від спогадів. Юнак здригається, коли його телефон, який він тримав у руках, вібрує. Прийшло повідомлення.

Хьон

Чекаю саме на тебе, щоб милуватися, принцеса.

Юнак витріщається на повідомлення кілька хвилин. Невже, Техьон, і справді, прийшов?

Принцеса

Ти прийшов?

Хьон

Звісно. Я ж обіцяв, принцеса.

Чонгуку знову стає ніяково, хлопець навіть через повідомлення відчуває божевільну ауру, яка зазвичай походить від Техьона і це його “принцеса”. Навіть через простий текст повідомлень йому вдається зачепити Чонгука. Чомусь так приємно і тепло стало на душі від того, що Кім таки прийшов, дотримав слова. Однак Чон тепер боїться вийти на сцену та зганьбитися. Боїться ще більше, бо тепер там сидить Техьон, і він точно дивитиметься на нього. Чонгук знає про це і не вагається. Так страшно зганьбитись перед людьми, але ще страшніше перед людиною, яка тобі симпатична.

Хлопець кусає губи від хвилювання, йому на сцену виходити за кілька хвилин. Він і раніше брав участь у подібних концертах і навіть більш масштабного рівня, але зараз він переживає найбільше. Чимін сказав, що якщо вони проваляться, то зроблять це разом. Слова друга викликали у Чонгука посмішку: Пак завжди міг його підтримати. Майже перед виходом на сцену юнак помітив повідомлення, що надійшло нове повідомлення. Відправником знову був Техьон. Зміст повідомлення був коротким: «Я вірю в тебе. У тебе все вийде, принцеса.

Хлопець чує, як ведучий повідомляє його номер. Глибоко вдихнувши, Чонгук виходить на сцену. Вмикається музика, і Чон, заплющивши очі, пропускає мелодію через себе. Всі ті почуття та емоції, що він відчуває та намагається передати мовою тіла. Танець — це окрема язик, яку здатна зрозуміти небагато людей. Коли Чонгук танцює, його очі палають. По ньому видно, що йому подобається те, чим займається. Танці це те, чим він живе. Юнак планує далі стати хореографом і теж навчати когось усьому, що вміє сам. Спочатку він думав над тим, щоб стати айдолом, але згодом зрозумів — уся та індустрія зірок не для нього. Він хоче влаштуватися до якоїсь школи танців і викладати. Хочеться бачити такий самий вогонь в очах інших.

Хлопець проводить рукою по грудях нагору і плавно рукою спрямовує своє обличчя убік. Дивиться прямо в зал, де знаходить невідомо скільки людей, але видно, що глядачів дуже багато. Його погляд випадково чіпляється за Техьона, який сидить у третьому ряду. І як тільки дістав місце так близько до сцени? Зазвичай перші рядів п’ять займають викладачі, адміністрація та спеціально запрошені гості. Кім навряд чи хтось із них. Чоловік дивиться прямо на нього. Навіть через відстань у кілька метрів Чонгук відчуває цей погляд кожною клітиною свого тіла. Той пожирає його поглядом. Зараз Чонгук боїться помилитися через Техьона та його запаморочливого погляду.

За кілька хвилин музика стихає, юнак падає навколішки, проїжджаючи підлогою вперед. Голову опущено вниз — цим рухом хочеться сказати, що це не просто фінальний штрих, а й показати всю гаму емоцій, яку намагався виразити через танець Чонгук. До його слуху долинають оплески, хтось явно зі студентів примудряється навіть свистіти на знак підтримки. Чонгук упорався, він молодець. Хлопець піднімається з колін, кланяється і йде за лаштунки. Там на нього чекає Чимін і відразу ж укладає у міцні обійми, кажучи, що він молодець.

Далі концерт проходить спокійніше. Виступи продовжуються, і на сцену один за одним виходять студенти, репрезентуючи глядачам номери, які вони так старанно готували весь цей час. Для цього концерту було докладено чимало зусиль і не менше витрачено сил на щоденні тренування. Кожен, хто сьогодні виступав на цій сцені, показав найкращий результат. Чимін з Чонгуком чудово упорались зі своїм спільним номером у відповідь отримуючи бурхливу реакцію глядачів. Група танцюристів показує свій виступ, коли концерт вже добігає кінця,. Завершують концерт вокалісти і на останньому приспіві на сцену запрошують усіх, хто брав участь.

Після завершення концерту було запропоновано охочим піти до кафе, але Чонгук не хотів, тому хлопець пішов переодягатися та збиратися додому. Коли хлопець уже вийшов із кабінету, який виділили їм для перевдягання, телефон у руці знову завібрував. Надійшло повідомлення від Техьона.

Хьон

Ти був чудовий, Чонгукі.

Молодець.

Однак принцеса, ти пам’ятаєш, що винен мені особливий танець?

Ти вже звільнився, тебе забрати? Я ще біля твоєї академії.

Боже, цей чоловік надто активний. Повідомлення надходили одне за одним. Чонгук лише встигав читати.

Принцеса

Дякую, хьон. Я пам’ятаю.

Юнак знову бентежиться від нагадування, про що попросив його тоді Техьон. Чон не безглуздий і розуміє, що саме хоче побачити чоловік. Боже, як би не бентежився Чонгук, десь глибоко всередині він і не проти зовсім.

Принцеса

Забирати не треба, хьон.

Я хотів піти додому, а там тебе можуть побачити.

Тому скинь мені свою адресу.

Я сам до тебе приїду.

Хьон

Добре.

*адреса*

Тоді я чекатиму тебе до шостої вечора.

Нормально буде?

Якщо ні, то можеш прийти в будь—який зручний для тебе час

Я після вашого концерту більше нікуди не піду.

Принцеса

Нормально.

Я можу прийти до шести.

Якщо удома не затримають.

Хьон

Добре.

Я чекатиму, принцеса.

Прочитавши останнє повідомлення від Техьона, Чон намагався вгамувати серце, що раптом розбушувалося. На нього чекатимуть і неважливо навіщо він туди йде. По-перше, Чонгук вирішив, що він піде до чоловіка, щоб спробувати подолати свій невеликий страх. Позбутися сумнівів і не найкращих думок, бо Кім йому і справді подобається. Такий чоловік, як Кім Техьон, не може не подобатися. Тільки дурний і сліпий не помітить, який чоловік прекрасний та гарний. Чонгук божеволіє від нього та його харизми; вольовий та владний характер. Погляд, яким Техьон дивиться на Чонгука, завжди просякнутий не тільки ніжністю, а й владою, що відразу хочеться підкоритися. Здається, хлопець уже тільки від самих думок про чоловіка дуріє.

Чонгук поправляє сумку на своєму плечі та прямує на вихід з академії. Він хоче заскочити додому та прийняти душ. Можливо навіть щось перекусити, якщо встигне. На вулиці знову йде сніг, здається прогноз погоди збувається: говорили, що на свята в Токіо буде сніг. Різдво зовсім скоро, вже цієї неділі. Його юнак швидше за все буде відзначати, як завжди вдома у родинному колі, але на новий рік він хоче поїхати до Кореї. Чонгук дуже вже скучив за мамою. Не хочеться залишати її одну на свято.

Додому хлопець доходить за півгодини, якщо не менше. Відразу піднімається нагору до своєї кімнати. Залишає рюкзак біля столу, потім розбере. Чон іде у ванну, яка була поєднана з його кімнатою. Хлопець скидає з себе весь одяг, кидаючи його в кошик із брудною білизною. Заходить у душову кабінку і включає гарячу воду — стояти під струменями води так добре, вона ніби змиває весь вантаж сьогодення. Стає набагато легше. Чонгук проводить у душі досить багато часу і виходить, звідти майже за годину.

Хлопець стояв кілька хвилин перед шафою з речами і не знав, що йому вдягнути. Таке відчуття, що він на побачення збирається. Хоча почасти так воно і є. Юнак відкриває висувний ящик і вирячився на його вміст на кілька хвилин. Подумавши, він таки надягає дещо — величезний светр кремового кольору — і знаходить світлі джинси вільного крою, проте його стегна і дупа все одно обтягнуті джинсовою тканиною — хлопець має через танці в міру велику статуру. Думає, чи треба йому щось взяти, але вирішує, що візьме все, як завжди. Хлопець спускається на перший поверх, де з кухні долинає голос Моен. Чонгук вирішує попередити, що його не буде вдома. Хлопець заходить на кухню та помічає жінку, яка розмовляє телефоном. Та піднімає на нього погляд і ніби ставить німе запитання.

— Я піду до Чиміна з ночівлею, — вимовляє Чонгук, голос навіть не здригнувся від брехні. Жінка на це лише киває, даючи знак, що все гаразд і Чон може спокійно йти.

Чонгук швидко покидає межі будинку. Викликає таксі, і те приїжджає протягом десяти хвилин. Хлопець диктує водієві адресу і потім всю дорогу дивиться у вікно. Думає про те, що буде, коли він прийде і перетне поріг квартири Техьона. Сівши у таксі хлопець написав старшому, що вже їде.

За півгодини таксі заїжджає до приватного житлового комплексу. Мабуть, тут живуть подібні до Техьона люди. Сім’я Чонгука живе у приватному будинку, а ось Техьон, виявляється, у квартирі. Хлопець заходить у під’їзд та натискає кнопку виклику ліфта – йому потрібно на п’ятнадцятий поверх. Хлопець спостерігає, як на табло змінюються цифри, і мучить свої і так покусані губи. Хвилювання накотило на нього тільки зараз, коли він уже піднімається у ліфті. Йому раптом стало страшно, не по собі від тієї невідомості, що чекає на нього там. Чонгук раніше був у стосунках і з дівчиною, і з хлопцем, після яких зрозумів, що хлопці його приваблюють більше. Та варто зауважити,що він ніколи не був у відносинах з дорослим та заможним чоловіком, який ще й є другом його батька. Навіть незважаючи на те, що Техьон молодший за його батька на чотири роки, Чонгуку все одно якось незвично. Хвилююче, бентежно.

Двері ліфта відчиняються на потрібному поверсі. За своїми думками Чонгук не помітив, що ліфт уже приїхав. Чон підходить до потрібної квартири та натискає на кнопку дверного дзвінка. До його слуху долинає, як стандартна мелодія розноситься всередині квартири. Проходить, здається, лише кілька секунд, як перед хлопцем відчиняються двері. Чонгук так і застигає на місці. Хлопець шокований. Зовнішній вигляд чоловіка вибив його з колії: Техьон перед ним зараз стоїть в одному халаті. Рукави халата вкорочені, через що погляду хлопця представлено все, що нижче ліктя. Хлопець навіть помічає кілька татуювань на правій руці чоловіка. Чонгук не знав, що той має татуювання. І як він тільки їх не помітив раніше, адже чоловік часто ходить із закоченими по лікоть рукавами сорочок? Боже, з глузду з’їхати можна. Чонгук, прийди до тями, чорт забирай. З думок його вириває басистий голос Техьона. Голос, який завжди пробирає до мурашок. Боже, Чонгук, здається, зараз на порозі потече. Подумати тільки — декілька хвилин назад у ліфті йому було страшно, а тут він уже потекти готовий лише від одного голосу.

— Чонгук, — гукає чоловік, але той не реагує. — Хей, принцеса, — і цього разу спроба виявилася вдалою. Таке вже звичне звернення Чона вириває з трансу.

— Що? — каже якось загальмовано.

— Ти чого застиг? Заходити збираєшся? — запитує чоловік, дивлячись на хлопця перед собою. І, о Боже, здається, Техьон зараз теж збожеволіє. Тому що Чонгук перед ним виглядає, як справжня принцеса: ці світлі штани, брами кремового светра, що видніється з-під пальта. Такий ніжний та м’який на вигляд. Такий Чонгук – маленька слабкість Кім Техьона.

— А, так, — юнак таки відмирає і проходить усередину. Чоловік зачиняє за ним двері, і на хлопця знову обрушується хвилювання та напруження. Шляху назад немає. Вже не втекти. Хлопець стоїть посеред передпокою і якось незручно тупцює на місці, не знаючи, що робити і куди себе подіти.

— Роздягайся, — до слуху молодшого знову чутиме оксамитовий голос чоловіка.

— Що? — трохи здивовано запитує Чон.

— Знімай пальто, говорю, — чоловік киває на верхній одяг хлопця.

— Так, звичайно, — Чонгук знімає з себе зимове пальто і передає його в чужі руки.

— Розслабся, принцеса, — вимовляє Техьон і вішає пальто в шафу.

Боже, Чонгуку знову не по собі. Чому в його голові все, що вимовляє Техьон, зараз звучить так двозначно?

— Ходімо, — просить іти за ним Кім.

Чонгук, натягнувши рукави светра на пальці, слідує за чоловіком. Вони заходять на кухню, де накритий стіл на дві персони: стоїть пляшка вина та якісь страви до нього.

— Давай повечеряємо спочатку? — пропонує чоловік.

Чонгук не встиг перекусити вдома і після виступу нічого не їв, тож хлопець не відмовляється від спільної вечері.

— Давай.

Чон сідає на стілець, що його відсуває Техьон. Для хлопця щось таке трохи незвичне, але цей жест викликає якесь тепле почуття у грудях. Приємно. Техьон ніби доглядає.

— Дозволь сьогодні доглядати за тобою, принцесо, — вимовляє Кім і розливає вино по келихах.

Чонгук вважає, що чоловік вміє читати думки. Від цього стає ніяково, здається, навіть легкий рум’янець з’являється на щоках хлопця.

Чоловік сідає навпроти хлопця і не вимовляє жодного слова. Просто мовчки спостерігає за своєю принцесою. Чонгук стискується під таким пильним поглядом. Перебувати в компанії чоловіка одночасно і незручно, і комфортно. Чон сам ще не розуміє, що саме відчуває. Зазвичай, коли вони перетиналися в них удома, юнак почував себе спокійно та комфортно. Техьон не викликав жодних тривожних почуттів, дискомфорту чи ворожості. Кім досить спокійна та цікава людина, але зараз, коли він перебуває у чоловіка вдома, Чонгуку це нагадує попадання на територію хижака. Також хлопець відчуває незручність і збентеження через усвідомлення, що людина навпроти йому симпатична. Чоловік справді йому подобається.

Вечеря відбувається відносно спокійно. Чонгук з голоду дуже швидко з’їдає свій салат, чим трохи смішить Техьона. Така реакція бентежить Чона, через що він відсуває від себе тарілку з їжею та п’є вино. Це вже другий його келих, тоді як Кім п’є ще перший. Чонгуку байдуже: хлопець вирішив, що алкоголь зможе йому допомогти трохи розслабитися — він ще має танцювати перед Техьоном. Хлопець не збирається напиватися до втрати свідомості — ці пару келихів навіть не роблять його п’яним. Вино просто допомагає розслабитися та відчути себе впевненіше. Хоч Чонгук і перебував раніше кілька разів у стосунках, танцювати перед партнером йому ще не доводилося. Того вечора, після тренування, Техьон сказав, що хоче побачити, як Чон станцює особисто для нього, хлопець хотів навідріз відмовитися. Однак передумав — Кім викликає в ньому бажання виконувати всі прохання. З тих пір минуло достатньо часу: він цілком міг передумати і все-таки відмовитися; він знає, що Техьон би не наполягав. Проте Чонгук зрозумів, що хочеться.

Хочеться танцювати перед Техьоном.

Хлопець не помічає, як минає час за короткими розмовами на кухні та як вони перебираються до спальні чоловіка. Та в нього надто велика. Чонгук би, мабуть, сказав, що вона величезна. Навпроти входу в кімнату велике панорамне вікно, звідки відкривається чудовий краєвид на частину міста, а не на подвір’я житлового комплексу. Велике двоспальне ліжко, навпроти якого дзеркальна шафа купе. Однак як з’ясувалося пізніше, це вбиральня, вхід до якої нагадує шафа-купе. Більше в спальні нічого немає, через що вона здається порожньою та дуже просторою.

Чоловік сідає на ліжко, відхилившись трохи назад, упирається в матрац однією рукою і дивиться на юнака. Той мнеться на одному місці, не знаючи, що йому робити і як взагалі почати. Чоловік його не квапить, спокійно чекає, дає час зібратися.

— Якщо ти не хочеш, то можеш цього не робити, — басистий голос вириває юнака з думок.

— Але … — Починає невпевнено, кусає губи і дивиться куди завгодно тільки не на чоловіка. Той зараз виглядає страшенно палко. Халат, що був на чоловікові, був слабо зав’язаний поясом, тому біля краю халата роз’їхалися трохи. Від чого відкривався вид на оголені груди чоловіка. Міцну та підкачену. У цей момент Чонгуку дико захотілося доторкнутися до неї. Проте відкинувши на якийсь час свої думки, юнак продовжує говорити: — Але, я хочу, хьон.

Боже, здається Техьон божеволіє, коли чує, як Чон називає його хьоном. Те, як він це вимовляє. У голосі хлопця змішалися невпевненість, збентеження, ніжність та бажання. Техьон дуріє не інакше.

— Тоді, — тягне чоловік і продовжує: — Може тобі щось потрібне? Чи ти готовий розпочати? — Запитує Техьон.

— Ну, можеш знайти і включити пісню «I put a spell on you», — каже юнак.

— Яка обробка? — уточнює Кім, бо знає, що зараз майже всі пісні піддаються різним обробкам. Оригінальні пісні стають реміксами, а саундтреки до фільмів також звучать інакше.

— Та, що з фільму “П’ятдесят відтінків сірого”, вмикай зараз і тримай її на повторі, — просить хлопець. — А я скоро повернуся, — юнак розвертається і ховається у великій вбиральні.

Юнак заходить у вбиральню, і його очі збільшуються від подиву. Вбиральня дуже велика і в ній дуже багато речей. “Навіщо йому стільки?” — думає Чонгук. Хлопець підходить до відділу вбиральні, де висять різні сорочки. Перебирає кожну та знаходить найбільшу за розміром. Найзвичайніша біла сорочка, але здається, ніби вона і Техьону велика буде. Поки Чонгук перевдягається, то до його слуху долинає мелодія тієї самої пісні, яку він попросив увімкнути. Включити пісню наперед, здається Чону найуспішнішою ідеєю. Це допомагає йому налаштуватися на потрібний лад, упіймати ритм і придумати в голові ,що і як він танцюватиме. Хлопець залишає свої речі на комоді і підходить до розсувних дверей та прислухається до мелодії.

Коли музика починає грати знову з самого початку, то глибоко вдихнувши і видихнувши, юнак різко відчиняє двері вбиральні і виходить до спальні. Чоловік весь цей час здається навіть не зрушив з місця, сидить у такому ж положенні. Все, що змінилося, так це те, що халат відчинять тепер повністю. Гаряче, навіть занадто, але Чонгук не піддається. Хлопець крокує вперед, у такт мелодії. Повільно і плавно, наче ширяє над землею. Дивиться на Техьона таким диким і палаючим поглядом. Техьон назвав би його диявольським. Чоловік думає лише про те, чи це точно той самий Чонгук, що ще кілька хвилин тому бентежився. Кім помічає на хлопці одну із своїх сорочок, ту, яку він уже давно не носить, але Чонгуку вона підійшла. Сорочка доходить до середини стегна. Чоловік ковзає поглядом униз і проводить язиком між губами, сам того не помічаючи. О боже, ці ноги. Занадто шикарно, занадто запаморочливо. Біла сорочка надає образу Чонгука невинності. Він наче ангел. Однак чоловік думає, що ангел він тільки зовні, тому що те, як хлопець дивиться на нього, змушує відчути, як по тілу проходить перша хвиля збудження.

Танцює для нього так відверто.

Хлопець рухається плавно, ніжно, пластично. Вигинається в спині, повільно ковзає долонею по грудях і не зводить погляд із чоловіка. Зауважує, що той уже збуджений, бо звичні карі очі стали чорними. Хлопець падає навколішки і плавно проводить долонею по стегні, намагаючись сильно не задирати поділ сорочки. Техьон дивиться на нього так жадібно. Хлопець піднімається і підходить до Кіма, похитуючи стегнами. Чон сам не очікує від себе таких дій, раніше поставлена ​​установка на рухи та танець попрощалася з ним, давши волю імпровізації, бажанню та почуттям. Мелодія на фоні починається наново по третьому колу. Чон ставить ногу на ліжко біля стегна чоловіка. У Кіма, який теж не очікував такого, подих спирає.

— Куди поділася принцеса, що бентежиться? — голос хрипить від збудження. Чоловік охоплює пальцями кісточку і ковзає вгору.

— Намагаюся цього не показувати, щоб не зіпсувати все, хьон, — шепоче Чонгук.

— Ну, у тебе добре виходить, принцеса, — глибокий голос знову пестить слух. — Мені подобається.

У Чонгука від цих слів з’являється ледь помітний рум’янець на щоках і збентежена посмішка. Хлопець після похвали трохи наважується і сідає на стегна чоловікові. Здається, Чонгук готовий просидіти на них вічність. Хлопець продовжує рухати стегнами, чим збуджує чоловіка ще більше. Акуратно відтягує халат убік і проводить носом по ключиці, вище шиї, вдихаючи чоловічий аромат. Техьон до божевілля смачно пахне. Цитрусовий гель для душу, змішаний із природним ароматом.

— Поцілунок, — шепоче кудись у шию і потім піднімає свій погляд на чоловіка. Дивиться на того благаюче. Чонгуку дуже потрібний поцілунок. Хочеться заспокоїтися і спробувати на смак бажані губи. — Будь ласка, — звучить так жалісно, ​​так благаюче. Техьон не може відмовити цим очам, погляд яких змінився з диявольськи збуджуючого на ніжний і прохаючий. І чоловікові це подобається не менше. Сьогодні перед ним Чонгук змінюється зі швидкістю світла, але кожна нова риса характеру та поведінки навіть дуже подобається чоловікові.

— Чонгукі хоче поцілунок? — голос водночас ніжний і грайливий.

— Так, будь ласка, — дивиться надломивши брови. Юнак збирається знову просити, але відчуває, як чужі губи накривають його. Начебто сам просив і хотів, але це було несподівано. Легкий і ніжний дотик вибиває з рівноваги, десь там у грудях, здається, зупиняється серце. Хлопець завмирає у руках чоловіка. Здається, й не дихає зовсім.

Чоловік усувається і дивиться на хлопця, що сидить на колінах. Той справді завмер. Дивиться вперед, немов крізь Техьона; губи лише злегка прочинені; не рухається та не дихає.

— Дихай, принцеса, — оксамитовий голос долинає до слуху Чонгука не одразу, і він відмирає. Глибоко вдихнувши. І справді не дихав. Чон сам цього не помітив. Проходить язиком між губ і трохи розгублено дивиться на чоловіка. — Порядок? — питає Кім і м’яко проводить кісточками по м’якій з неяскраво вираженими вилицями щоці.

Кім, отримавши на своє запитання позитивний кивок, знову тягнеться до губ, що ваблять, навпроти. Втягує хлопця у ніжний та чуттєвий поцілунок. М’яко зминає то нижню, то верхню губу. Чонгук прикриває очі й повільно, спершу невпевнено починає відповідати на поцілунок. Господи, які ж вони м’які та смачні. Техьон не напирає, не квапить. Пестить язиком нижню губу і відчуває легку шорсткість. У Чонгука дуже часто сохнуть губи, від чого хлопець має погану звичку їх обдирати весь час. Через це у хлопця майже в кожній сумці валяється гігієнічна помада, якою він все одно часто забуває користуватися.

Чонгуку здається у нього серце зараз зупиниться. Хлопець відчуває, як то б’ється об грудну клітку, маючи намір вирватися. Голова паморочиться, і розум починає пливти. Юнакові здається, що ніхто ще раніше не цілував його так ніжно, як це робить зараз Техьон. Від цього чомусь так страшенно приємно. Так добре. Чонова долоня ковзає з плеча вниз по гарячих грудях. Хлопець відчуває, як б’ється чуже серце. Так само швидко, як і його.

У кожного з них свій господар, своє тіло та розум. Однак ті починають битися в унісон. Об’єднують двох людей, їхні душу і тіло ще раніше, ніж самі зрозуміють про це. Їхнє серце вирішує все за них. Однак ніхто чинити опір навіть не збирається.

Першим неохоче усувається Кім, м’яко водить долонями по тілу, що приховано зараз лише тканиною сорочки. Його сорочки. Від цієї думки погано стає. Страшенно приємно, страшенно подобається. Йому весь цей хлопець подобається, і не важливо в його одягу чи ні, або зовсім без нього.

— Принцеса, скажи мені, ти був раніше у стосунках? — запитує чоловік. Хоче знати, щоб знати, до чого бути готовим і як поводитися з цим неймовірним створенням у його руках.

— Був, — коротко відповів юнак.

— А з хлопцями? — не відводить погляд від обличчя, навпаки. Хлопець нереально красивий, що Техьон божеволіє.

— Якось, — шепоче Чон. Стискається весь від збентеження. Здається, незабаром він згорить від такого погляду.

— Спав із ним? — знову ставить питання Техьон.

— Хьон, — збентежено тягне юнак. Від таких питань стало страшно ніяково. Чон не думав, що Кім його про це все запитуватиме. Хлопець уткнувся чолом у чуже плече, сподіваючись сховати рум’яні щоки і збентежений погляд. Аби на червоні вуха ніхто не звернув увагу.

— Принцеса, я питаю це не для того, щоб збентежити тебе чи грішною справою познущатися, — чоловік м’яко перебирає світле волосся на маківці. — Я роблю це лише для твоєї ж безпеки та комфорту. Щоб, якби це був твій перший раз, не завдати тобі морального та фізичного болю. Завдавати біль тобі це найстрашніше, бо ти її не заслуговуєш, — ніжно шепоче і так само тихо ставить останнє запитання: — Ти був знизу чи згори?

О, боги, це питання вганяє в фарбу Чонгука ще дужче. Однак юнак все одно відповідає, тихо шепоче кудись у шию чоловікові. — Знизу.

Юнак взагалі не очікував, що чоловік буде настільки до нього уважним. Енсо, колишній хлопець Чонгука, так не поводився з ним. Він не цікавився, чи був раніше у Чона досвід із хлопцями і чи був він взагалі. До Техьона, Енсо був першим і єдиним хлопцем, з яким зустрічався і спав Чонгук. Здається, у ті кілька місяців, що вони зустрічалися, Чон не почував себе так легко та комфортно, як зараз, у руках чоловіка. У руках дорослого та досвідченого чоловіка. Схоже, у голову Чона починають лізти не ті думки. Однак юнак не встигає загострити на них увагу, як відчуває великі долоні на своїх стегнах. Боже, долоні Кіма справді великі, здається, мабуть, навіть більше, ніж Чонгука.

Міцні чоловічі долоні стискають чужі міцні, але водночас такі м’які стегна. Техьон дуріє від того, як усе в собі поєднує Чонгук. Міцне та відносно накачене тіло, стільки років займається танцями, дало свої плоди. Але в той же час Чон такий м’який та ніжний. Хочеться лише обіймати та цілувати. Кім підхоплює хлопця та перевертає їх. Акуратно кладе хлопця на ліжко та сам нависає над ним. У цей момент чоловік готовий душу дияволу віддати за те, що він бачить, чи комусь ще. Тому що зараз перед ним справжнісінький ангел. Світлі пасма розсипалися в повному безладді темними простирадлами. Тканина сорочки сповзла з одного плеча, оголюючи його і відкриваючи погляд на виражені ключиці та на засмаглу шкіру, що посипана родимками. Тих не дуже багато, але чоловік зміг побачити кілька з них. Хочеться поцілувати кожну родимку на цьому тілі. Не тільки родимку хочеться цілувати, всього Чонгука. Цілком і повністю.

Техьон схиляється над хлопцем і ще цілує. М’яко, ніжно. Чонгука по-іншому цілувати не можна. Можливо, можна. Однак ж хочеться саме так. Хлопець подається вперед, тиснеться ближче. Відповідає вже впевненіше, здається сміливіше. Тому що Кім відчуває, як кусають його губу, від чого немов зсередини виривається щось схоже на рик. Чона це жодного разу не лякає, лише навпаки заводить і виникає бажання почути цей грудний звук знову. Юнак заривається однією рукою у темне волосся на потилиці. Не сильно стискає їх. Легкі садне від нестачі повітря, але здається ніхто не хоче переривати цей поцілунок.

Через деякий час, коли повітря стало зовсім не вистачати, першим усувається Чонгук. Проводить язиком між губ, немов злизує післясмак солодкого поцілунку. Цілуватися з Техьоном так солодко, так смачно. Юнак дивиться на чоловіка над собою і бігає очима по чоловічому тілу. Пояс з халата давно спав і валяється десь біля підніжжя ліжка. Халат повністю відкритий і відкриває вид на в міру накачені, міцні груди. Чон повільно, наче боязко тягне руку до чужих грудей. Кидає погляди на чоловіка, то на груди. Чекає, чи щось скаже Техьон. Кім помічає всі дії хлопця.

— Хочеш помацати? — хрипить і так низький голос. На своє запитання чоловік отримує кілька кивків голови. Юнак дивиться на нього, і в його погляді бачить прохання, очікування дозволу та бажання.

Чоловік охоплює чуже зап’ястя пальцями та тягне чужу руку на себе. Прикладає ту до своїх грудей. Бачить, як ковтає хлопець під ним, знову змочує губи слиною. Кім помічає, як починають горіти чужі медові очі. Техьону на радість цей вогник, він хоче, щоб Чонгук поряд з ним відчував себе максимально комфортно і не боявся робити того, чого йому хочеться. Хлопець плавно ковзає кінчиками пальців гарячою шкірою. Від дотику до чужого тіла Чон відчуває, як приємно поколюють кінчики пальців. Кім же відчуває, що місця, якими проводить хлопець, починають горіти вогнем.

Техьон трохи усувається, скидає з себе давно заважаючий халат. Кидає річ кудись на підлогу. Знову нависає над хлопцем. Ніжно торкається його ноги. Та така ніжна і гладка на дотик. Плавно ковзає долонею вгору, проникаючи під поділ сорочки, що все ще на хлопці. Кінчиками пальців малює непомітні та нікому незрозумілі візерунки. У Чонгука від таких дотиків мурашки тілом тікають. Так ніжно і трохи лоскітно. Долоня чоловіка ковзає все вище і натикається на тканину. Та на дотик ніжна, м’яка та легка. Прямо як Чонгук. Техьон на мить завмирає, пальцями знову проводить по ніжній тканині. Схоже на мереживо. Кім різко задирає поділ сорочки вгору і відкриває погляд на білизну, що зараз на хлопці. Мереживо, на Чонгуку чортове мереживо.

— Блядство, — вириває басисте з вуст чоловіка. Той як завмер декількома секундами раніше, так і продовжує не рухатися і мовчки дивитися на картину, що відкрилася перед ним. Чорт забирай, Чонгук суцільна ніжність, суцільна невинність. Суцільне мистецтво, яким хочеться насолоджуватись довго і не перестаючи.

— Тобі не подобається? — боязко шепоче і дивиться так, наче готовий зараз заплакати. Чонгуку певною мірою страшно, що чоловікові не сподобалося і він почне сваритися. Якщо це так, то хлопцеві соромно за те, що подумав і захотів надіти цю білизну. Він раніше його ніколи для когось не одягав, тільки для себе і то тільки тоді, коли він вдома, а тут ось захотілося надіти те, що подобається для Техьона. Нині ще й зганьбитися не вистачало. Зрозуміти реакцію чоловіка не виходить, адже той дивиться на нього і не зводить погляду. — Хьон, — виривається з вуст хлопця надламане і ледве чутне. Однак Техьон, здається, почув.

Чоловік, почувши голос хлопця, піднімає погляд. І перше, що він помічає це очі, які майже на мокрому місці. Дивляться часткою провини, страху, наче юнак зробив щось не так. Однак це зовсім не так.

— Хей, принцеса, ти чого? — тихо шепоче і лагідно торкається долонею чужої щоки. Юнак треться щокою об долоню, отримуючи в цей момент таку необхідну і бажану ласку. Це допомагає йому заспокоїтись і на якийсь час забути, про що він думав кілька секунд тому.

— Тобі не сподобалося? — повторює своє запитання і дивиться на чоловіка.

— Боже, крихітко, як ти про таке взагалі міг подумати? — вимовляє запитально і водночас засуджувально. Однак осуд це не серйозне, а лише за те, що у хлопця в голові з’явилися такі думки. — Ти прекрасний. У цій білизні ти схожий на ангела ще більше. Ти чудовий, малюку, — вимовляє і залишає кілька коротких поцілунків на чужих солодких, як мед губах.

— Правда? — Уточнює.

—Правда, — киває головою чоловік.

Кім розстібає ґудзики на сорочці один за одним. Знімає її з хлопця і так само, як і халат, відкидає кудись убік. Чоловік дивиться на хлопця під собою. Ніжність, незручність — це те, що випромінює Чон. Але при цьому він виглядає не менш сексуальним. Техьон схиляється і знову цілує бажані губи. Чонгука постійно хочеться цілувати. Мало поцілунків та мало його всього. Чоловік відсторонюється від губ, що закохалися, заглядає в медові очі і тоне в них без можливості вибратися. Спускається легкими поцілунками вниз по шиї, залишає на засмаглій шкірі кілька засосів. Складно чинити опір бажанню помітити хлопця.

У Чонгука від усіх цих легких і ніжних дотиків все стискається всередині. Від кожного дотику мурашки тілом тікають. Місця, яких торкається Техьон, горять вогнем. Він ніби своїми дотиками та поглядом випалює на ньому невідомі речі і залишає опіки. Приємні, але такі гарячі. Чоловік веде вниз мокру доріжку, кінчиком язика малює на грудях хлопця невидимі малюнки. Кінчиками пальців проводить по міцних грудях, зачіпаючи соски. Зверху чуються гучні зітхання. Хлопець під ним крутиться по ліжку. Чонгуку дуже добре тільки від цих дотиків, страшно уявити, що буде далі.

У Чонгука все зводить, усередині все горить. Юнак щурить очі, від чого бачить білі літаючі точки. Терзає губи, намагається стримувати стогін, але це виходить не дуже. З вуст хлопця виривається стогін. Соски завжди були найчутливішою зоною хлопця. Будь-який дотик і ласка завжди викликає нову хвилю мурашок. Кім не поспішаючи обводить ареоли сосків кінчиком язика. Губи старшого стуляються навколо соска, пестить його язиком, посмоктує, і іноді акуратно кусає. Варто Техьону повністю втягнути сосок і затиснути його між губами, як у Чонгука все повітря разом з легень відразу зникає.

— Хьон, — стогне надламано. Голос починає тремтіти від задоволення, яке він отримує.

Слухати, як Чонгук стогне насолода для вух Кіма. І те, як він вимовляє це хьон. У Техьона здається від цього мурашки по спині біжать, а внизу все вузол скручується. Хочеться чути їх часто; хочеться бути причиною цих стогонів. Кожен стогін, що виривається з вуст молодшого, це знак, що тому добре, що він дійсно отримує задоволення, а не навпаки.

Чоловік залишає соски хлопця у спокої та спускається далі. Пестить бронзову шкіру поцілунками та легкими мазками вологого язика. Техьон спускається нижче, обводить язиком пупок і залишає короткий поцілунок під ним.

Опускається ще нижче і впирається носом у білу, м’яку мереживну тканину. Боже, він від усвідомлення, що вони на Чонгуку та від одного виду, дуріє. Кім розсовує ноги молодшого в сторони і повільно, майже невагомо веде кінчиками пальців гладкою шкірою хлопця. У Чона подих спирає, шкіра вкривається мурашками. Чоловік схиляється нижче та веде носом по внутрішній стороні стегна. Зітхає природний аромат, від якого криє не по-дитячому. Залишає легкі поцілунки, швидкоплинний дотик губ до ніжної шкіри. Його криє. Божеволіє. Мало. Йому зараз так мало Чонгука.

Техьон помічає, як чужий член твердне, а тканина білизни почала обтягувати його ще більше. У нього самого теж збудження та бажання тисне. Голова починає крутитись від того, що так довго стримує себе. Але з Чонгуком хочеться повільно та чуттєво. Іноді можна забути про себе. Для Техьона у пріоритеті, щоб Чонгуку було добре. Якщо Кім бачить, що хлопцеві добре, то йому теж добре. Чоловік веде долоню по стегну, зачіпає тканину білизни, яка випадково стосується збудженої плоті молодшого. Від цього дотику Чон відчуває, як по тілу пробіг струм. Мимоволі смикає стегнами, хоче отримати увагу та ласку. Техьон схиляється над хлопцем і шепоче на вухо.

— Принцеса хоче уваги? Хочеш, щоб до тебе торкнулися? — питає Техьон, а у Чонгука від цього шепоту знову тікають мурашки. Басистий голос усе нутро пробирає.

— Так, будь ласка, прошу, — юнак знову рухає стегнами, тим самим просячи уваги. Чон відчуває, як сильно він збуджений.

Чоловік лише легко, немов дражнить, проводить пальцями по напруженому члену хлопця, що прихований під мереживною білизною. Від таких приємних і начебто нехитрих ласок Чонгук починає текти. На світлому мереживному білизні з’являється невелика пляма від природного мастила.

— Це, звичайно, дуже красиво виглядає на тобі, крихітко, але ми їх поки що знімемо, — басить чоловік і акуратно чіпляє ніжну тканину, і стягує її з хлопця. Відкривається такий чудовий вигляд. Чонгук перед ним зараз повністю відкритий, зніяковілий, з рум’янцем на щоках. — От біса, ти такий гарний, крихітко.

Техьон проводить долонями по вигинах чужого тіла, починаючи від грудей ,спускаючись нижче. Знову торкається стегон і стискає в руках пружні сідниці молодшого.

— Хочеться тебе вилизати, — озвучує своє бажання і додає низько шепочучи: — Всього.

— Що? — надломлено шепоче. Хлопець здивований і збентежений. Хто ж так відкрито про це говорить. Він взагалі не очікував, що чоловік захоче чогось такого. — Може не треба?

— Ти не хочеш? — запитує чоловік. Емоції на його обличчі відразу змінюються на трохи пониклі і стурбовані. Може хлопця і хочеться дико вилизати, але Техьон навіть таку ласку не буде насильно робити, якщо Чонгук не хоче.

— Хочу, — ледве чутно шепоче і кусає губи. — Але це так ніяково.

— Не хвилюйся, все буде добре, — вимовляє Кім. Схиляється над хлопцем і лишає на його губах короткий поцілунок. Після чого усувається і лягає поряд. — Давай, сядь мені на обличчя, — звучить дуже палко.

— Що? — Чонгук трохи здивований проханням, і тому не поспішає його виконувати.

— Ну, крихітко, — Чон збожеволіє від кожної нової прізвиська. І те, як ласкаво Техьон весь час до нього звертається, змушує тепло розтікатися по всьому тілу.

Чонгук мучить нижню губу і трохи невпевнено перекидає через чоловіка ногу. Той дивиться на нього очікувано, ніжно та збудливо. Як все це чоловік може поєднувати у собі та своєму погляді? Хлопець не розуміє. Техьон кладе широкі долоні на стегна хлопця і притягує його ближче, сам сповзає трохи нижче, зручно розташувавшись на ліжку. Чон не встигає нічого зробити, як відчуває чужий вологий язик між сідницями, від чого виривається хрипке зітхання. Чоловік сильніше розводить руками половинки сідниць, повільно проводить язиком вгору-вниз, лоскочучи ніжну та чутливу шкіру. Притягує хлопця за стегна ближче, щоб той сів на його обличчя. У Чонгука від цього ноги трохи роз’їжджаються убік, ковзаючи по простирадлі. Він тримається руками за узголів’я ліжка, щоб якось тримати рівновагу і не впасти зовсім, адже чужий спритний язик змушує її тремтіти. Усередині все скручується в тугий вузол, відчувається приємний трепет у грудях, який з’являється, коли збудження накриває хвилею, тягнучи за собою на дно.

Подібна ласка для Чонгука завжди була інтимнішою, адже в такі моменти стаєш максимально відкритим перед партнером. До того ж ніхто раніше жодного разу не робив йому риммінг. Цей чоловік став першим, тому всі відчуття та почуття загострилися.

Техьон проводить язиком по червоній шкірі навколо кільця м’язів, що стислося, штовхається язиком, намагаючись проникнути якомога глибше, обводить мовою стінки сфінктера. У Чоні так гаряче та мокро. Чоловік починає активно і часто проникати язиком у хлопця, трахаючи його язиком. По підборіддю брюнета стікає слина, але він не звертає на це уваги. Він ще ближче притягує хлопця, змушуючи повністю сісти на його обличчя. Кім всмоктує почервонілий сфінктер, кусає ніжну шкіру. Чонгук кусає ребро долоні, щоб стримати стогін, що так зрадливо виривався назовні. Хлопець намагається піднятися і уникнути спритного, гарячого та мокрого язика, але йому не вдається, Кім притягує його назад. Чонгук тремтить, його страшно трясе, лише від однієї думки про чужий язик в його дупі збудження наростає з неймовірною швидкістю. Чон ледь не скуголить від задоволення. Йому дуже добре. Він тремтить не тільки всередині, але здається юнак тремтить усім тілом. Голова йде кругом від надлишку почуттів. Хлопець відчуває, як сильно напружений його член від бажання кінчити, адже він давно вже збуджений. Юнак однією рукою все так само тримається за ліжко, а другою накриває член, що стоїть, щоб довести себе до розрядки. Однак отримує легкий ляпанець по сідницях.

Чоловік усувається від захоплюючого заняття та дивиться на хлопця над ним.

— Чонгукі хоче кінчити? — бахає Кім, і юнак відчуває, як усередині все тремтить.

— Так, будь ласка, — мало не скиглив юнак.

Техьон акуратно відсуває хлопця від свого обличчя і знову кладе на ліжко. Хлопець крутиться по ліжку від бажання доторкнутися і до себе хочеться закінчити і отримати розрядку. Чон відчуває те, як чоловік своєю гарячою долонею накриває його член. Чорт забирай, здається Чонгук згорить сьогодні від незручності. Це все так незвично для нього. Колишній хлопець йому не приділяв у ліжку стільки уваги. Декілька ритмічних рухів по члену і хлопець не витримує, виливається в чужу руку.

— Ти такий чутливий, принцеса, — звичне звернення пестить слух. — Може, вистачить відчутів на сьогодні? — дивиться на хлопця і тягнеться до тумби, де лежала пачка вологих серветок і витирає руку від чужої сперми.

— Чому? — розгублено дивиться на чоловіка і продовжує: — Хьон, а як же ти? Ти ж теж збуджений, – озвучує очевидне, бо давно помітив чуже збудження.

— Нічого страшного, якщо що я й сам розберуся. Мені важливо, щоб тобі було добре, — вимовляє Кім, схиляється над хлопцем і проводить кісточками пальців рум’яною щокою. Акуратно прибирає з обличчя змокли волосся.

— Мені добре, хьон. Дуже добре, — шепоче Чон. — Але хочу, щоб і тобі було добре. Ти дозволиш? — питає чоловік.

— Роби що хочеш, принцеса, — вимовляє чоловік, лягає на ліжко і дає повну свободу дії хлопцю, якщо той хоче, Техьон не має права йому відмовити.

Чонгук перекидає свою ногу через чоловіка, сидячи на його стегнах. Легкими дотиками водить по чужих міцних грудях. Хлопець раптом відчуває приплив сміливості. Йому безперечно досі незручно, але несподівано бажання зробити чоловікові задоволення накрило його з головою. Зараз, коли хлопець сидить на міцних чоловічих стегнах, він почувається трохи впевненіше. Схиляється та цілує чоловіка. Кім відповідає одразу ж, цілує ніжно, мучить манливі і завжди бажані губи. Через деякий час юнак усувається і дивиться зверху донизу. Так грайливо. В очах навпроти Техьон бачить вогник, що так полонить і манить. Варто зазирнути в ці очі хоч раз, одразу тонеш. Чесно зізнатися, Техьон готовий щоразу тонути в цих очах. Хоче завжди бачити, як горять ці очі; як вони світяться від щастя.

Чонгук спускається поцілунками вниз. Залишає на пісочній шкірі свої сліди. Повільно спускається, проходить кінчиком язика татуювання на чоловічому тілі. Виявляється, на грудях у чоловіка також є кілька невеликих татуювань, Чон потім обов’язково дізнається, що вони означають. Легко торкається живота і бачить, як напружуються м’язи. Спускається нижче і стягує з чоловіка білизну, звільняючи член, що давно встав і напружений. Зверху чується подих полегшення.

Легко стосується міцних чоловічих стегон, від чого тіло Техьона покривається мурашками. Кінчиками пальців проходить по члену від основи до голівки.

Дражнить. Кім вважає, що його юнак диявол спокусник. Мучить і дражнить. Хлопець трохи невпевнено бере і стискає у руці чужий жилистий член. Той так незвично відчувається у руці. Сказати, що Чонгук не бачив членів і тримав їх у руках, не можна. Бачив та тримав. Просто все, що відбувається сьогодні, відбувається з людиною, яка хлопцеві подобається. Уся ця невпевненість ще з’являється від того, що Чонгуку здається, що він може здатися безглуздим і недосвідченим в очах чоловіка. На пробу проводить кінчиком язика по голівці. До слуху хлопця долинає перше галасливе зітхання.

— Сміливіше, крихітко, — вимовляє чоловік і ласкаво проводить долонею по світлій маківці.

Чонгук вирішує послухатися чоловіка і діяти трохи сміливіше. Хлопець охоплює член долонею і кілька разів проводить по ньому рукою. Грає з голівкою, злизує мастило, що виділяється. Кожен новий дотик до члена викликає у Кіма гучні зітхання. Дихання збивається, унизу живота все скручується і стискається від збудження. Чонгук схиляється і бере одразу на половину. У роті хлопця гаряче та волого. Чоловік заплющує очі до чорних мошок перед ними. Відчуває, як жар проходить по всьому тілу. Чонгуку знадобилося лише кілька хвилин, щоб відчути себе ще сміливіше. Чон кінчиком язика проходить по кожній вінці, що випирає, і грається з головкою, лоскочучи вуздечку.

Хлопець думає про дещо. Хоче зробити те, чого раніше не робив. Чон усувається на якийсь час робить новий ковток повітря, розслаблює горло та язик, опускається і повільно бере в рот чужий член повністю. Носом упирається в лобок чоловіка і відчуває, як головка упирається у стінки горла. Хлопець починає рухати головою, продовжуючи пестити статевий орган язиком. До слуху Чонгука долинають шумні зітхання. Чон відчуває, як долоня чоловіка несильно стискає його волосся. Хлопець усувається на мить вдихаючи повітря і знову бере член до рота. Повільно опускається нижче, втягує щоки, утворюючи ефект вакууму. Зверху долинає приглушене і хрипке «блядство».

Чоловік відчуває як сильно напружений його член і вимагає швидкої розрядки. Однак Чонгук наче продовжує знущатися з нього. Чон випускає із рота чужий член і охоплює той своєю долонею. Юнак продовжує рухати рукою в інтенсивному темпі, а у чоловіка вириваються галасливі зітхання. Його тіло немов палає полум’ям усередині та зовні. Він увесь горить. Чоловік страшенно збуджений. Вистачає ще кілька інтенсивних рухів, і Кім також виливається хлопцеві в руку. Чон повторює дії Техьона і теж витирає руку серветкою.

Техьон кличе хлопця до себе і накриває чужі губи своїми. Вони знову сплітаються у поцілунку, поєднуючи свої душі. У цей момент вони забувають про все. Чонгук не думає, що його дуже хвилював вік чоловіка. Він відпускає свої переживання і віддає себе повністю цьому чоловікові. Чонгук вважає, що Техьон неймовірний. Він раніше таких не зустрічав. Кім одночасно серйозний і статний, має вольовий характер. Харизма додає йому особливого шарму. Ще він дуже гарячий навіть у звичайному повсякденному житті. Це через харизму та манери поведінки. Хлопець не думав, що ще чоловік виявиться таким уважним до нього в ліжку. Техьон з ним сьогодні дуже ніжний і лагідний. І навіть, якщо десь проскакувала якась грубість, якої як такої і не було, то Чонгуку все одно все подобається. Так, незручно, але йому страшно добре зараз поряд із чоловіком.

Кім неохоче відсторонюється від принадних і солодких губ. Плавно їх перевертає на ліжку, знову нависаючи над Чоном. Тягнеться до тумби, дістає звідти мастило і презерватив, кладе поки що поруч на ліжку.

— Чонгукі, ти готовий зайти далі? — питає Техьон і готовий будь-якої миті все припинити.

Чонгук на запитання, задане чоловіком, лише киває кілька разів, супроводжуючи свою відповідь ледве чутним «Готовий».

Кім бере в руки невеликий тюбик із мастилом, видавлює на пальці трохи, гріє її. Бере одну ногу хлопця і закидає собі на плече поки що. Повільно проникає спочатку одним пальцем, той заходить спокійно, і чоловік додає другий. Робить на пробу кілька рухів, пальці рухаються без проблем, що трохи дивно.

— Принцеса, ти що ,готувався? — Запитує Кім. — Ти був певен, що перш за все дійде?

— Не був певен, але хотів перестрахуватися, — вимовляє хлопець, схиливши голову до плеча.

— Який гарний хлопчик, — гуркоче Кім. — Готувався спеціально для мене. Чонгукі молодець.

Чоловік спостерігає, як щоки хлопця знову стають червоними. Чонгук, крім збентеження від похвали, відчуває щось приємне. Йому що подобається похвала? Чон, здається, цього не знав.

Хлопець відчуває кожен рух Кіма. Техьон повільно, але до упору штовхається пальцями, розводячи на зразок ножиць. Коли Техьон зауважує, що хлопець починає ялозити і насаджується на пальці самостійно, просячи про більше, то додає третій, продовжуючи розтягувати хлопця. У Чонгука виривається стогін, коли зачіпають простату. Тоді, коли пальці вільно рухаються в хлопці, чоловік міняє їх на член. Кім приставляє головку до червоної дірочки і проникає повільно, входить до упору. Зупиняється і пропонує звикнути.

Техьон бере ноги хлопця і заводить собі за спину, роблячи перший поштовх, і відразу потрапляє у простату, про що говорить черговий стогін. Йому так подобається, коли Чонгук стогне, від цих звуків насолода розтікається по тілу теплою і тягучою патокою. Від кожного стогону мурашки бігають. Чоловік зауважує, що Чон намагається рухати стегнами назустріч поштовхам, сідаючи самостійно. Кім починає активно рухатися, викликаючи кожним новим поштовхом протяжний і лагідний слуху стогін. Техьон відчуває, як стінки ануса стискаються навколо його члена, що викликає нову хвилю мурашок і внутрішнє тремтіння. Чоловік робить швидкі та різкі поштовхи. Чонгук вигинається у спині, стискає в руках простирадла. Відкидає голову назад і низько стогне. Просить про більше. Кім стискає стегно хлопця мало не до посиніння. Обох б’є струмом від кожного зіткнення тіл. Фізичне сполучення тіл і нікому не видиме злиття душ.

Чонгук плавиться у руках старшого. Хлопця трясе від кожного нового влучення по простаті. Внизу живота все скручується в тугий вузол від дикого збудження, напруги та бажання кінчити. Техьон сильніше стискає в руках чужі стегна. Хлопець насаджується на член, намагаючись підлаштуватися під темп. Однак Кім лише плескає його по сідницях, залишаючи яскраво-червоні відбитки долонь. Чонгук, знову відкинувши голову назад, стогне і кінчає, не торкнувшись себе. Тіло хлопця ослабло і наче оніміло, стало ватним. Все ще міцно тримає хлопця, робить останні рухи та кінчає у презерватив. Тіло Чонгука розслаблено і нерухомо лежить на ліжку, Кім лягає поруч із хлопцем і обіймає його так, що голова хлопця тепер лежить на його грудях. Обидва важко дихають, намагаючись привести подих у норму.

Так минає деякий час. Техьон ніжно перебирає світлі пасма волосся на маківці хлопця. Чонгук розмірено сопить, від чого Техьону здається, що юнак заснув. Вони обидва ослаблі та виснажені після сексу так і засинають в обійми.

***

З тих пір минув якийсь час. Чонгук вирішив поїхати після Різдва до Кореї, до матері, щоб відзначити разом решту свят. Юнак провів Різдво в Токіо з батьком та іншими членами сім’ї, а Новий рік хлопець захотів провести з мамою, яка й так тривалий час була одна. Юнак допомагав матері готуватися до свята, іноді листуючись з Техьоном.

На ранок після того вечора юнак почував себе максимально зніяковіло. Особливо після того, як чоловік запропонував йому зустрічатись. Попросив дати їм шанс і сказав, що якщо Чонгук відчує себе некомфортно в цих відносинах, вони спокійно розійдуться. Кім не хоче змушувати Чонгука робити щось проти своєї волі та бажань. Чон хоч і був збентежений, але погодився. Своєю відповіддю він дав шанс їм усім. Собі, Техьону та їхнім стосункам. Було трохи незвично усвідомлювати все це, але вони обидва звикають до цього. Кім став трохи частіше писати та дзвонити. Наприклад, вчора він сказав, що дуже засмучений, що їхній перший новий рік у статусі пари вони зустрінуть порізно. Чонгук теж був трохи засмучений, але не хотів залишати маму одну. Юнак тоді сказав, що вони відзначать усі свята, коли він повернеться до Японії. Чоловік не заперечував, але додав, що Чон отримає якийсь подарунок.

Новий рік уже за кілька годин. Джієн на кухні готує останні страви. Коли юнак зайшов і побачив скільки його мама наготувала, спитав навіщо так багато, їх лише двоє. Жінка лише відмахнулася і сказала, що вона впевнена у тому, що Чонгук обов’язково все з’їсть. Хлопець вирішив допомогти, адже так вони впораються швидше. Через якийсь час лунає дверний дзвінок. Джієн і Чонгук переглядаються, адже вони нікого не чекали. Хлопець обтирає руки про рушник і йде відкривати таємничому гостеві.

Чонгук відчиняє двері і завмирає на місці. Не вірить у те, що бачить. Кім Техьон стоїть зараз на порозі його будинку. Чон зараз дуже здивований. Чоловік перед ним зі звичним укладанням, яке відкриває широкий лоб, чорне кашемірове пальто і шарф, у руці у нього не дуже велика дорожня сумка. Стоїть і дивиться на хлопця, як ні в чому не бувало.

— Так і триматимеш мене на порозі, принцеса? — запитує чоловік. Басистий голос не одразу доходить до слуху хлопця.

— Ти звідки тут, хьон? Як взагалі? — юнак все ж таки відмирає і відходить убік, пропускаючи Техьона в будинок.

— Я ж казав, що ти отримаєш подарунок. Так ось твій подарунок це я, – вимовляє чоловік і віддає хлопцеві своє пальто. І боже, Чон здивований, що чоловік не в костюмі. На Кімі звичайні темні штани та теплий светр з невеликим вирізом, рукави якого Техьон одразу закочує по лікоть. Чоловік притягує хлопця ближче, обіймаючи того. — Чи ти мені не радий?

— Радий, але це дуже несподівано, — відповідає юнак і повертається від поцілунку, отримуючи лише короткий чмок у щоку. Боїться, що мати увійде будь-якої миті. Жінка наче відчула, що про неї думають.

— Гукі, хто там прийшов? — долинає питання з кухні і слідом одразу ж виходить жінка, витираючи руки о рушник.

Чонгук зараз готовий крізь землю провалитися. Він досі стоїть в обіймах чоловіка, той не схотів його відпускати, хоч Чон і намагався. Не так він думав знайомити маму та Техьона. Хлопець взагалі не думав їх знайомити так рано. Однак все пішло не так, як хотілося. Жінка трохи здивована від побаченого, але це ніяк не коментує.

— Проходьте на кухню, знайомитимемося, — вимовляє жінка, коротко посміхнувшись, і йде назад на кухню.

— Боже, — тягне юнак і втикається у міцні груди чоловіка.

— Крихітко, все буде нормально, не переймайся, — вимовляє ласкаво, перебираючи світлі пасма волосся. Це трохи заспокоює хлопця.

Постоявши ще кілька хвилин, пара все—таки пішла на кухню, де їх вже зачекалася жінка. На столі стояло три чашки чаю та частування. Кухня була не дуже великою, на ній спокійно містився весь кухонний гарнітур і квадратний за формою обідній стіл. Жінка вже сиділа за столом, юнак присів збоку праворуч від жінки. Техьон сів навпроти мами Чонгука. Хлопець трохи здивований тим, що чоловік такий спокійний та їхнє знайомство хвилює лише його.

— Що ж, розказуйте. Я вас уважно слухаю, — вимовляє Джієн, і дивиться то на сина, то на чоловіка, навпроти.

Повисає тиша, ніхто не знає, з чого краще почати і що сказати. Чесно кажучи й Техьон починає почуватися трохи хвилююче, але не подає виду. Якоїсь миті він і забув, що Чонгук живе з мамою і знайомства не уникнути. Вони переглядаються з Чонгуком і Кім помічає, як той хвилюється.

— Це Техьон-хьон і він приїхав із Японії, — здалеку починає юнак.

— Значить, це твій знайомий із Токіо? — уточнює мати.

— Не зовсім знайомий, — ледь чутно бубонить собі під ніс Чонгук. Однак жінка не скаржиться на проблеми зі слухом і бубніж сина чує чітко.

— А хто ж тоді? — уточнює і з цікавістю оглядає Техьона.

— З недавніх пір хлопець, — каже Кім.

— Швидше чоловік, — жінка помітила, як доросло виглядає людина, що сидить, навпроти. — Я ж маю рацію? Скільки вам років Техьон?

— Тридцять вісім, — відповів чоловік.

— Ну хоч не старше за мене, — виривається смішок. Трохи кумедно, що її син знайшов такого дорослого чоловіка.

Відповідь жінки дивує Чонгука. Вона так легко задає Техьону питання і так спокійно реагує на відповіді. Здається, навіть посміялася з віку, адже Техьон виявляється лише на чотири роки молодший за його матір.

— Мамо, — подає голос Чон. — Ти так спокійно реагуєш. Ти навіть не лаятимешся чи ще щось, через те, що я почав зустрічатися з чоловіком майже вдвічі старшим за мене? — питає, що хвилює.

— Ти думав, що я лаятимусь на тебе? Чому я взагалі винна, дорогий? — жінка бере долоню сина в свою і міцно стискає ту. Спокійно і ласкаво дивиться на хлопця і продовжує: — Те, що ти зустрічаєшся з хлопцями, я вже знаю і проти нічого не маю, а те, що цей чоловік виявився молодшим за мене на чотири роки, не робить його поганою людиною; жахливим у моїх очах і головне у твоїх. Так буває. Хочеш, розповім, чого ти раніше не знав?

— Хочу, — голос трохи тремтить від емоцій. Хлопець дуже любить свою матір і ще більше її обожнює за те, що вона в нього така розуміюча.

— Перед тим, як почати зустрічатися з твоїм батьком, коли мені було двадцять, до мене намагався залицятися один чоловік, який був старший за мене на десять років. Але потім з’явився твій батько і того чоловіка, як вітром, здуло. Твій батько на той момент був сильним конкурентом того чоловіка, — розповідає жінка. Ласкаво проводить долонею по щоці сина. — Тому це схоже у нас сімейне, привертати увагу старших чоловіків.

Чонгук на останню репліку матері посміхається. У нього напевно найкраща мати.

— Так що ласкаво просимо, Техьон, — м’яко вимовляє Джієн. — Але образиш Чонгука, я не подивлюся на те, що ти дорослий чоловік, отримаєш по заслугах. Зрозумів?

— Так, — коротко відповідає Техьон.

Знайомство пройшло максимально спокійно та гладко. Вони ще недовго посиділи та поговорили. Мама Чонгука сказала, що тепер є кому з’їсти все те, що вони наготували.

За кілька годин вони разом зустріли Новий рік.

У новий рік Техьон та Чонгук увійшли разом та щасливо, адже їм вдалося цей Новий рік зустріти разом.

***

У Токіо почався період цвітіння сакури, через що парки знову переповнені людьми: багато хто хоче насолодитися цим прекрасним явищем природи. Сьогодні Кім запросив Чонгука на прогулянку, щоби теж подивитися на цвітіння, бо це явище триває не дуже довго і потрібно ловити момент.

Пара крокувала парком і перемовлялася про своє. За кілька метрів вони зупинилися біля фонтану, і чоловік поклав долоню на спину хлопця, притягуючи його ближче. Техьон дивиться в очі навпроти і бачить у них щасливий блиск. Несподівано повіяв легкий вітер, через що квіти сакури гарно розлетілися в повітрі. Заворожує.

— Я люблю тебе, принцеса, — звучить чистою японською.

— І я тебе, хьон, — вимовляє у відповідь і цілує. Все одно на людей навколо і те, що скажуть інші.

Невідомо, як так сталося, що вони знайшли один одного і зійшлися. Однак розлучатися вони не збираються.

————
Сподіваюсь вам сподобалося. Пишіть у коментарях ваш відгук.
Якщо побачите помилку також пишіть.

Дякую що читаєте🥺💞

Багато цікавого у тг кагалі https://t.me/vinxtae