Сніг

Чіфую відволікся від читання манги. Точніше, його відволікли. У вікно його кімнати нахабно влучили сніжкою. Знаючи, хто це може бути, блондин відклав мангу і визирнув у вікно.

Баджі стояв на вулиці й підстрибував у снігу. В чорній формі Томан він чітко виділявся серед сліпучої білизни. Волосся скуйовджене і аж мокре від сніжинок. І усмішка – широка, трохи нахабна, трохи самовпевнена, трохи грайлива, трохи… Скільки ж посмішок Баджі Чіфую навчився розрізняти за часи їхньої дружби.

Серце його пришвидшило ритм, коли він побачив Баджі. Дідько, чому він так реагує на друга? Хвилюється, ніяковіє, відводить погляд і водночас хоче нахабно витріщатися на обличчя Кейске. І так бачить його щодня. Навіть у Томані вони разом – капітан і його заступник.

Брюнет тільки здавався грізним і агресивним. Так, він міг побитися з ким попало, міг нагримати, любив нічні поїздки на байках. І разом з тим цей хуліган годував вуличних котів і піклувався про Чіфую.

– Баджі-сан, ти ж нещодавно хворів, – Чіфую вибіг на поріг і здригнувся від холоду, – не будь таким легковажним.

Кейске засміявся. Низький грудний сміх, такий теплий і рідний, викликав усмішку у відповідь. Чіфую не міг довго ображатися на Баджі.

– А ти не ховайся вдома, коли така погода на вулиці, – брюнет, струсивши сніг з одягу, підійшов до друга і скуйовдив біляве волосся, – давай пограємо у сніжки.

З виразом обличчя “я підкорю світ”, з очима, що сяяли від азарту, Баджі й подобався Чіфую. Такий нестримний, такий енергійний, такий…

– Баджі-сан, ти що робиш? – Мацуно аж підскочив, коли Кейске насипав йому на голову снігу. Шкіра покрилася мурашками від відчуття води, що танула. – Холодно.

– Та не холодно, – брюнет потягнув його на себе. Та не втримав рівноваги. Вони з Чіфую впали у сніг. Баджі сміявся, поки насуплений Мацуно намагався повалити його. Брюнет дозволив себе осідлати і дивився на друга – розпашілого, зі скуйовдженим волоссям і рум’янцем на щоках. Несхоже, щоб йому не подобалося бути знизу.

Чіфую тільки зараз зрозумів, що сидить на Баджі. Ситуація була дуже незручна. Стало соромно, хоч дивитися на Кейске під собою було хвилююче.

Чіфую одразу відігнав непрохані думки, що виникли у цю мить. Поспішив злізти з друга і впав поруч у кучугуру снігу. Холод проникав під в’язаний светр, та Мацуно не квапився кудись іти.

– Вибач, Баджі-сан, я… не хотів, – пробурмотів юнак. – Давай краще…

– Зігріємося? – закінчив Кейске. Знайшов холодну долоню Чіфую, накрив своєю рукою. І поспішив уточнити: – Вип’ємо какао.

– Так, – кивнув Мацуно, заплющивши очі й посміхнувшись, – какао.