All The Colors We Didn’t See/ Кольори, яких ми не бачили

Цей фанфік є перекладом.

Авторка: justgotowisharder

Оригінал: https://archiveofourown.org/works/4305189/chapters/9757917

Пісня розділу: Uncover – Zara Larsson

 

Луї з дзеркала безмовно вдивляється його ж блакитними очима з недовірою. Луї в дзеркалі це той самий Луї, який дивиться у відповідь з реального світу, Луї з купою сумнівів і замовчаних страхів.

Так, він виглядає нормально. Він не виглядає нікчемними або геєм. Він не виглядає як нікчемний твінк*, правда? Він не – нікчемний твінк.

Безумовно, з Гаррі складніше. Гаррі не докладаючи зусиль був привабливим, завжди. Він ніколи не очікував, що буде закохувати в себе людей, але вистачало одного його слова щоб закохатись.

Луї знав це, знав краще ніж хто інший і це головна причина, чому він хоче щоб Гаррі був з ним і не хоче щоб Гаррі був поруч.

Гаррі звабник, а Луї, виявляється, легка здобич.

Він потрусив головою, викидаючи свої думки, коли вдягав стару сорочку, яка належала Гаррі, напевно. Одна з багатьох речей, які він полишив, коли їх шляхи розійшлись.

Луї, я кохаю тебе всім своїм буттям. Будь ласка, не залишай мене.

Луї тремтить, коли згадує слова, які Гаррі сказав йому два роки тому.

Нікчемний твінк.

Разом з Гаррі в його життя повернулась нелогічна потреба довести мамі те, чого ймовірно не існує. Луї зітхає, переповнений своїми думками та страхами.

Він хоче мати можливість зупинити це. Він хотів би народитись в іншому місці.

Гаррі, я не можу бути з тобою. Я натурал, я не кохаю тебе так, як ти.

Голос Луї заспокоює, його брехня така груба. Він не гей, саме тому він розбив серце Гаррі.

Будь ласка, годі говорити про нього, як про нікчемного твінка.

Луї в дзеркалі це – його відображення, справжнє я, і Луї не знає чи він хоче кричати від розпачу чи розбити дзеркало, поки не залишиться нічого окрім пилу.

– Чорт, – говорить Луї, проводячи рукою по волоссю, – ЧОРТ.

На стільниці у ванній його телефон починає дзижчати, за секунду до того як він почав би руйнувати все навколо. Це повідомлення від Гаррі, що сповіщає про його прибуття. Луї посміхається незважаючи на свою емоційну зруйнованість. Гаррі такий боязкий, йому ніколи не вистачало впевненості щоб подзвонити у дзвінок.

Він глибоко вдихає, заплющуючи очі і даючи своїм побоюванням зникнути. Рахуючи до десяти і тримаючи свій розум сконцентрованим на Гаррі і тільки на Гаррі, він виходить з ванної кімнати.

Гаррі стоїть під дверима, коли Луї відчиняє їх. Він високий, достатньо високий щоб повністю огорнути Луї своїми руками, захищаючи від світу.  Також він чудовий, але Луї не повинен помічати його краси. Обличчя Гаррі починає сяяти, як тільки Луї відчиняє двері.

– Привіт, Луї.

– Хей. Ранок, Хаз. – він вітається і впускає його в дім.

Вони не цілуються при зустрічі, але Луї знає, що хоче цього поцілунку. Він зачиняє двері усвідомлюючи незручність ситуації. Він несподівано не знає куди подіти руки, тому починає гратись з рукавами свого светра. Гаррі теж нічого не говорить.

Луї хоче щось сказати та зробити.

– Ти вищий, – коментує він, не переслідуючи конкретної цілі, простий вчинок щоб заповнити простір між ними.

– Ти гарніший.

На думку Луї, Гаррі – найгірший звабник з усіх.

– Гаррі Стайлс?

Для ще більшої розваги Луї в коридорі з’явилась Джей, почувши голос Гаррі, здивована і радісна бачити хлопця: «О Боже, подивіться хто тут!»

Гаррі зустрічає Джей міцними обіймами, такими яких Луї відчайдушно потребує, але він вважає себе занадто натуралом щоб просити цього.

– Джей, так приємно бачити тебе знову!

– Ти жартуєш? Це мені приємно! – вигукує Джей, розвертаючись до Луї, – Я не знала, що він тут, милий!

Луї вдивляється на Гаррі, спостерігаючи як його посмішка стає все більшою і більшою, поки він намагається це приховати дивлячись вниз на свої ноги. Він завжди був таким милим, як кулька цукрової вати, Луї повинен це визнати.

– Ти мусів прийти сюди, як тільки приїхав, – говорить Джей. Луї погоджується, але не може знайти сили – сказати це в голос.

– Я приїхав два дні тому, – пояснює Гаррі, проводячи рукою по своєму густому та довгому волоссю, – В мене не було часу.

– Ти бачився з Луї вчора?

– Він прийшов в студію.

Джей киває, досі посміхаючись: «Ти більше ніж очікуваний гість в нашому домі, дорогий.»

– Щиро дякую, Джей, – Гаррі сором’язливо бурмоче, його щоки червоні, як вишні.

– Він бачив ту дівчину з якою ти зустрічаєшся, Луї? Даніела? – Джей ставить питання повертаючись до сина.

Дівчина з якою ти зустрічаєшся.

Луї не мав стосунків з жодною дівчиною, дуже тобі дякую. Він ненавидить це питання всім серцем. Вона його мама і він любить свою сім’ю більше всього на світі, але не може припинити запитувати себе – Чому.

Чому його слова досі роблять Луї боляче, навіть коли він знає яким лайном є Трой. Чому він все ще відчуває необхідність щось довести своїй мамі. Чому він вважає себе нікчемним твінком, як говорив Трой.

– Вона мила, – Гаррі бреше їй прямо в очі, прикриваючи Луї, хоча він навіть не бачив її.

– Ми швидко знайдем когось і для тебе, милий. – запевняє Джей, підморгуючи йому.

Луї прикро через свою неспроможність сказати хоч щось. Він не хоче щоб Гаррі знайшов собі когось іншого. Він хоче його, після всього часу, досі хоче щоб кожен дюйм Гаррі був його, незважаючи на те, що не має достатньо мужності віддати себе Гаррі.

Це егоїстично, але його егоїзм не змушував боротись.

– Добре, ходімо десь поснідаєм, – пропонує Луї, говорячи з ревнощами. (він ревнує?).

– Не йдіть! Залишайтесь, ми приготуємо сніданок. – Джей запрошує і Луї знає, що вона вже перемогла, тому що Гаррі любить все домашнє.

– З радістю! Дозвольте мені приготувати сніданок для сім’ї, Джей, – пропонує Гаррі і це нікого не дивує.

– Я не відмовлю найкращому кулінару, якого я знаю, – вона киває, погладжуючи його по спині, – Йдем на кухню.

Луї прослідував за мамою і Гаррі, дивуючись чому Гаррі настільки гармонійно виглядає в його сім’ї і так не вписується в його гетеро життя.

Звичайно, сестри Луї були в захваті побачивши Гаррі. Ніхто не може уникнути його чар, навіть найменші. Вони були щасливі побачити його і Гаррі довго захоплювався тим, як Доріс і Ернест підросли.

Згодом він взяв керування кухнею на себе, готуючи сніданок поки Фізі розповідала йому про своє життя і Луї прикидався, що займається своїми справами, коли в реальності слухав кожне слово, що вилітало з вуст Гаррі.

Як тільки всі зайняли свої місця за столом, Гаррі заповнив його смачною їжею. Для Луї Гаррі приготував яєчню і тост з беконом.

– Я пам’ятаю, що ти любив бекон на сніданок, – мимохідь сказав Гаррі і сів на своє місце.

Правильно. Серце Луї не тануло від тої милості, яку випромінював Гаррі. Він зиркнув на маму, намагаючись знайти знак, який показує наскільки він їй огидний. Джей не звернула на нього уваги, тому Луї дозволив своєму серцю вибухнути коханням до Гаррі.

– Гаррі, це так смачно. Ми нестямно скучили за тобою. – Лотті звертається до Гаррі, жуючи свій тост, – Ти готуєш краще ніж мама.

– Лотті Томлінсон! – обурено говорить Джей.

– Ох, припини, мам, – говорить її дочка, закочуючи очі, – Ти знаєш, що це правда.

– Як давно ви не бачились? Півтора року? – питає Фізі, змінюючи тему.

– Два роки і три місяці, якщо бути точним, – відповідає Луї. Не те що б він рахував дні, звісно він не рахував дні з того моменту, як розбив Гаррі серце. – Я маю на увазі… Так.

– Ти був вдома весь цей час, дорогий? – Джей спитала в Гаррі.

– Ні, – він заперечує, махаючи головою, – Я переїхав в Лондон на навчання.

– Ох, дійсно, – вона киває, нарізаючи тост Доріс на маленькі шматочки, – І чому ти тут? Відпустка?

– Так, – киває Гаррі з посмішкою, – Я на канікулах. Лондон може трохи… Перенавантажувати, деколи.

– Я думала ти сказав, що вчишся там, – дивується Фізі. Луї подумав те саме, певно він ще багато чого не знає про Гаррі.

– Я вчився, але…

Луї вдавився яєчнею, намагаючись ковтнути, Ден швидко допоміг йому і постукав по спині. Луї навіть не подякував.

– Я кинув коледж, – Гаррі знизує плечима, його голос ледь чути, – Я не найкраще проводив там час.

На думку Луї це звучить переконливо, проте його цікавість росте.

– Гаразд, якщо Анн підтримує твій вибір, то я теж, – говорить Джей. Луї знає наскільки його мама любить Гаррі, нібито була можливість цього не робити. – Ми хочем найкращого для тебе, Гаррі.

– Так, – Лотті повторює її.

Луї цікавило чому Гаррі повернувся. Чому він дивився на нього без сумнівів після всього лайна, що Луї змусив його пройти. Він повинен ненавидіти його кожною клітиною свого серця, не сидіти тут на кухні, готуючи сніданок для його сім’ї розмовляючи про свою кар’єру так, ніби Луї не знав наскільки Гаррі кохає його і наскільки Луї не може відповісти взаємністю, тому що він чортовий боягузливий дурень.

– І що ти все-таки вивчав? – питається Ден, потягуючи каву.

– Бізнес, але я хотів бути художником. Я вступив в коледж з своїм найкращим другом Ніком. Ти пам’ятаєш його, Лу?

– Пам’ятаю, – бурмоче він, вдивляючись на Гаррі. Його очі зеленіші за траву, прозоріші за джерельну воду. Глибокі як небо, безкраї як космос. Луї може складати поеми про ці очі до кінця своїх днів, але це не дуже гетеросексуально з його боку.

– Гаразд, мені час до школи, – оголошує Фізі, встаючи з-за столу, – Хтось в цій сім’ї повинен бути розумним.

– Тому що роль успішного вже зайнята, – викрикує Луї, піднімаючи голову,- Мною.

Фізі кидає шматочком тосту в брата, отримуючи докірливий погляд від мами. Лотті заходиться сміхом, що змушує Джей підвестись щоб поставити крапку в цій суперечці.

– Ні, Гаррі, точно ні! – говорить вона, як тільки Гаррі спробував прибрати зі столу, – В тебе є право на відпочинок. Луї, помий посуд.

– Мама!

– Я допоможу, – вперто пропонує Гаррі, – мені все одно немає чим зайнятись.

Луї починає прибирати брудні тарілки зі столу, поки сестри зникають збирати шкільні речі. Трохи пізніше дім погруз в незвичній тиші, вся сім’я пішла.

Гаррі мовчав миючи посуд, а Луї не міг не витріщатись. Не так давно він може дивитись на Гаррі без неминучої вини, відтоді як був його найкращим другом; а найкращі друзі завжди вихваляють одне одного.

Після декількох хвилин, Луї розуміє, що Гаррі не скоро порушить тишу. Він навіть не дивився на нього, сконцентрований на своєму занятті. Тому Луї сів за кухонним острівцем, взявши пачку чіпсів і вирішив поставити питання, яке нависало над ним весь день.

– Чому ти повернувся, кошеня? – випалив він з фальшивим невимушеним ставленням, Гаррі повернувся до нього, – Будь чесним зі мною, будь ласка.

– Я тільки і робив, що був чесним з тобою. Завжди, Лу. – підкреслює Гаррі. Це не повинно так зачіпати, але так і є, Луї знав наскільки Гаррі був чесним з ним. Він зняв рукавиці і закривши кран, сперся на кухонну стійку, – Тобі не потрібно працювати?

– Ні, – Луї чесно заперечує, – В мене щось на кшталт… творчої кризи, тому… Я весь твій.

– Ох, гаразд. – він замовкає, дивлячись собі під ноги. Луї хоче обійняти його, шепотіти милі дурниці йому на вухо і обіцяти що все встане на свої місця. Він не думав. – Я не знаю, Я просто… Я просто хочу щоб мій розлад був гарним.

– Що? – здивовано питає Луї. Чесно кажучи він ніколи не сприймав синестезію Гаррі, як розлад. Щось таке прекрасне, як чути в кольорах не може розглядатись як простий блядський розлад. – Це ти мав на увазі, коли говорив мені вчора, що не був щасливий з своєю синестезією?

Гаррі киває: «Ти пам’ятаєш, що сталось коли…? Коли я чув забагато кольорів?»

– Так. Сенсорне перенавантаження, я досі пам’ятаю. – шепоче Луї, нахилившись вперед щоб взяти руку Гаррі в свою. Єдина річ, яка штовхає його зруйнувати свій власний бар’єр, зупинити страх бути фізично з Гаррі, це – дивитись, як йому боляче.

– Люди ненавидять мене через це.

Якщо і є те, що Луї ненавидить то це – бачити прекрасного янгола якому боляче. Він був настільки наляканий і занурений у свій відчай, не маючи часу зрозуміти, що у Гаррі були свої власні страхи теж.

– Не говори такого. Як хтось взагалі може тебе ненавидіти?

– Це правда, Луї, – говорить Гаррі і його голос прозоро передає всю розбитість почуттів, вивільняючи його страхи. Луї розуміє наскільки йому важко. – Вони думають, що я фрік. Я не вписуюсь в цьому світі і я знаю, що це моя провина. Все, що я чую – чорне. Ти…Ти, – він заїкається, певно намагаючись стримати сльози, – Ти робиш все краще.

– Ти маєш на увазі червоніше, – Луї дражниться. Гаррі розпливається в справжній посмішці, хихикаючи, як маленьке цуценя. Луї почуває себе задоволеним, коли змушує Гаррі сміятись. Світ стає кращим, якщо Гаррі посміхається.

– Так, також червонішим.

– То, вся твоя подорож велика брехня? – Луї намагається поставити запитання.

– Ні, це не так, – він швидко заперечує, хитаючи своєю кучерявою головою, – Це правда. Мені потрібен час очистити свій розум. Але… Я обрав Ліверпуль тому… Гаразд, не без причини. Вона…

– Я.

Гаррі не заперечує і не підтверджує цей факт. Він мовчазно стоїть, ніжно виводячи малюнки великим пальцем на шкірі Луї, стараючись бути легким і делікатним в своїх рухах. Луї не дуже любить фізичний контакт з хлопцями, Гаррі знає, тому цінує ці маленькі моменти.

– Я… Я просто, – бурмоче він, руйнуючи тишу, – Я не знаю. Всі відтінки твоєї сім’ї – пастельних тонів. Твій ранковий голос – цинобровий. Це дає мені відчуття… Безпеки. Мої чуття працюють правильно, – він хитає головою, насупившись як цуценя і дивлячись на свої ноги, – Будь ласка, Я не хочу про це розмовляти, не зараз.

Їх пальці знайшли одне одного, посилаючи електричний імпульс по тілу Луї. Відчуття, яке він отримує, коли Гаррі торкається його – хвилююче.

– Ми не повинні говорити зараз про це, але ти мусиш дещо знати, Хаз, – він прочищає горло перед тим, як продовжити, – Ніхто не винен, тим паче ти. Твоя синестезія завжди була прекрасною. Ти знаєш, коли я брешу. Ти чуєш мою правду ще до того, як я сам можу її усвідомити. Це, дорогий Гаррі, називається – краса.

– Дякую. Хоча, я досі не впевнений. – говорить Гаррі, сором’язливо посміхаючись, – Ти такий добрий до мене, завжди.

– Це моя робота, – Луї дражниться, йому до болі подобається цей хлопець, – Ми знайдем як показати світу наскільки гарною є твоя синестезія, кошенятко. Довіряй мені.

Гаррі не відповів відразу, загубившись в своїх думках.

– Мені жаль, що я повернуся, – Гаррі збентежено вибачається. На думку Луї він не має так себе почувати, бо він не зробив нічого поганого, тільки слідував за найважливішим для нього – коханням. – Я знаю, я не повинен був. Але…

– Не потрібно, немає за що вибачатись, – Луї дає зрозуміти, – Я твій друг. Ти відправив мені те повідомлення і зрештою я знав, що ти приїдеш. Я пам’ятаю, я завжди буду пам’ятати твою вразливість, Хаз. Я завжди знав, коли тобі потрібно зупинити свою надчутливість.

Гаррі киває з серйозністю: «Я знаю. Але все одно, ми посварились останнього разу, як я тебе бачив.»

– Кошеня, – це звернення злітає з вуст без його бажання, голос стає ніжнішим. Пестливе ім’я Гаррі, те, що Луї зберіг виключно для Гаррі. – Так, я знаю. Вибач мені. Я не повинен був бути таким… драматичним.

Гаррі посміхається тією його гарною усмішкою, сяючи як сонце і дивлячись на Луї  з відданістю, коханням і обожнюванням, всім, чого на думку Луї, він не заслуговує.

– Все гаразд, Лу.

– Не гаразд, – говорить він, хитаючи головою, – Ми були друзями, Гаррі, я повинен був тебе поважати. Ти завжди був чутливим і я знав це, я помилився і тому хочу вибачитись.

Бути другом Гаррі звучить не дуже. Але принаймні це щось.

– Добре. Дякую. Правда, – він щиро вдячний і це покращує самопочуття Луї, – Можливо, я трохи тебе ненавидів, перший час, – жартує він, в кутиках його очей видніються зморшки, – Та я досі…

Він не продовжує, але йому не потрібно, Луї знає продовження. Я досі кохаю тебе – от що Гаррі хотів сказати і він знав це.

Тремтячи, Гаррі проковтнув клубок, що підступив до горла.

– Вибач, – шепоче сором’язливо Гаррі, – Я знаю, для тебе це важко.

Луї хоче вдарити себе по обличчю. Він не хоче труднощів для Гаррі, заради бога, хлопець вже має достатньо проблем з своїм бездушним батьком і фактом того, що люди завжди називають розладом те, чого не розуміють.

– Я… Можливо.

Гаррі уважно вдивляється на нього, що змушує Луї хотіти сховатись в своєму ліжку і ніколи не виходити.

Він в небезпеці, коли Гаррі поруч, тому що не здатен контролювати почуття до нього. Він не може просто збрехати.

– Я не буду питати про твою орієнтацію, Лу. Я знаю, це все ще складно для тебе.

Луї здригається чуючи слова Гаррі. Він намагається сприймати коментарі, як щось несуттєве, проте це життєво важливо для них. Визнання факту, що Гаррі все ще кохає його і Луї не спроможний прийняти себе.

Якщо крики Троя всередині його голови постійно загрожували самооцінці Луї, то Гаррі завжди знав це. Якщо слова людини, яка пішла недарма, назавжди залишили слід на Луї, то Гаррі знає.

– Дякую, кошенятко. Правда, дякую.

– Але, якщо хочеш знати, – говорить він, нахилившись вперед щоб провести великим пальцем по вилицях Луї. Від дотику Гаррі, Луї тремтить але спроба ухилитись провалилась, коли він відчув які теплі кінчики пальців Гаррі на його шкірі. – Я не думаю, що ти нікчемний.

Луї здригається від почутого. На його думку батьки можуть так сильно зруйнувати життя дітей.

– Хаз, на скільки ти тут?

– Хм, на тиждень, я думаю.

Луї хоче щоб він залишився назавжди, але йому варто знайти кращу причину ніж потреба в його компанії. Потребувати когось так як він Гаррі, гаразд, це не те, що він повинен робити. Це не те, що ідеальний-натуральний-Луї-Томлінсон зробив би.

– Добре, хотів би ти залишитись тут на тиждень? Я маю на увазі. В мене вдома? У нас є вільна кімната, тому…

Гаррі навіть не розплющує очей ширше, він просто застиг там немов статуя. Він сприймає прохання Луї з спокоєм недільного ранку без жодної емоції на обличчі.

– Хаз, зроби хоча б вигляд, що ти зацікавлений в цьому!

– Я схвильований, Лу, чесно, – він відразу коментує, але не відповідає своїм словам і це засмучує Луї більше ніж повинно, – Я просто… Я… Ти застав мене зненацька.

Луї прикидається ніби він не наближається до Гаррі, потребуючи близькості.

– Хаз, будь ласка. Залишся зі мною.

Він звучить нужденно. Луї Томлінсон ніколи не звучить нужденно, але знов, Гаррі перевертає його світ з ніг на голову. Він благає, ніби у Гаррі є якась сила допомогти прийняти себе. Що він і робить, його чудова сила чути брехню Луї в кольорі.

Луї вагається: «Я маю на увазі… Ти хочеш?» – Луї відчайдушно потрібно про щось говорити, щоб заповнити тишу між ними.

– Це непогано. Так, я б хотів, – Гаррі киває і йому не вдається приховати радість, яку викликає пропозиція Луї, – Якщо ти не проти.

– Не будь дурнем, Гаррі, я ж пропоную. Звичайно, я не проти.

– Впевнений?

– Впевнений, – Луї киває, – Гаррі, поки ти будеш тут, пастельні відтінки єдине, що ти будеш чути. Обіцяю.

– В усякому разі, твого червоного достатньо для мене.

Луї не знає, що такого зробив в житті, щоб заслуговувати на таку чудову людину, як Гаррі.

 

*Твінк- це гей-сленг для чоловіків, чиї риси можуть включати худорляву або середню статуру, молодий зовнішній вигляд, який може суперечити старшому віку, мало волосся або зовсім його відсутність, пишність і загальну фізичну привабливість.