Глава 31

Наступного дня довелося розгрібати наслідки. Спочатку я обдзвонював деяких казкарів, щоб вони дізналися про Хеля і дали йому шанс. Не всі відповіли позитивно, але я хотів, щоб вони просто знали, що Лялька змінюється. Коли я повідомив про це Ноелю, то чекав обурення, але він тільки посміхнувся і сказав, що я дивовижна людина, тому погодився вибачити Хеля, якщо він вибачиться особисто. Сказано — зроблено.

Я витяг Хеля із дому і повів до Ноеля. Той був здивований таким візитом, але двері не зачинив. Хель було складно, але він таки вибачився:

— Я винен у тому, що ти мало не перетворився на чудовиська. Я зробив це тому, що ти захистив Ейдена від мене, і я винен. Вибач мені, якщо зможеш, я… мені справді шкода… — очі знову намокли, Ноель навіть занепокоївся:

— Я зовсім не… Не варто плакати… — йому й так складно дається спілкування з омегами, а тут тобі ще й сльози. — Я вибачаю тобі. Зрештою, я ж так і не перетворився, правда? — Ноель безпорадно глянув на мене: — Може, зайдете на чай?

Я посміхнувся:

— Все гаразд. Він завжди плаче через дрібниці.

— Я вдячний тобі за прощення, — сказав Хель, стискаючи руки в кулаки. — Але в мене ще багато людей, перед якими хочу вибачитися.

Ноель усміхнувся:

— Тоді удачі.

І ми з Хель пішли далі тротуаром. Він витер сльози, а потім чомусь усміхнувся. Його дуже красить така посмішка – Нєжна та щира. Частіше б бачити його таким.

Сьогодні була субота, а отже, треба обійти багато будинків.

— Це… Це було приємно, — тихо сказав Хель. — Ну… прощення…

— Не всі пробачать тебе, — з лагідною посмішкою відповів я. — І якщо таке станеться, то не переймайся, гаразд?

Він кивнув головою. Напевно, і сам розумів, що не всі люди добрі. Ми пройшли ще кілька будинків. Ейден спочатку дуже перелякався, але вислухав вибачення, ховаючись за дверима. Мабуть, він не закрив її тільки тому, що поряд був я.

— …Мені дуже шкода, що я так позаздрив тому, скільки ти мав друзів, і вирішив помститися, — сказав Хель, сором’язливо відводячи погляд. — Але це не змінить того, що я спеціально впустив твій годинник у раковину. Тому можеш зіпсувати щось із моїх речей.

Ейден добре так здивувався, а потім відчинив двері. Ел сам собою романтик, він звик бачити в людях щось хороше, тому я навіть не сумнівався в ньому.

— Я не хочу тобі нічого псувати, — сказав Ел. — Хіба що ти скажеш, де купуєш такий шикарний одяг і я остаточно тебе пробачу.

Хель здивувався, але кивнув.

Він стійко справлявся із завданням вибачитися перед всіма, хто тут жив. Боявся, переступав через себе, але все-таки вибачався.

Як безглуздо вийшло. Я ненавидів його всією душею через ревнощі до Брендана, але виявилося, що даремно, адже Хель не дивиться на альф.

Ми проходили повз будинок Б’ю. Перед ними Хель уже вибачився, тому ми вирішили не турбувати братів зайвий раз. До того ж, Хель знову зам’явся перед їхнім будинком, мабуть, згадав про те, у кого так сильно закоханий. Його можна зрозуміти.

— Гей! — до нас вискочив Блейз, він на ходу накинув спортивну курточку. — Блейн сказав, ви обходьте вдома, щоб перепросити всіх.

— Так, — сказав я, бо Хель збентежився і почав нервувати. — Але перед вами він уже вибачився. Навіщо ти…

— Я піду з вами, — вперто сказав Блейз. — Послухай, скоро ви звернете до альф, правда? Не тільки омеги на нього ображені. Деякі альфи не дружать із головою, а я, якщо що, зможу вас захистити.

— Ого, — я посміхнувся. — Дякую за занепокоєння, але це треба питати у Хеля. Чи не посоромиться він тебе.

— А… не подумав… — Блейз знизав плечима. — Однак, Хеле, ти повинен розуміти, що з твоєю зовнішністю деякі альфи обов’язково намагатимуться затягти тебе в ліжко, мовляв, так вибачишся.

Я зітхнув:

— Це було дуже прямолінійно.

— Все гаразд, — сказав Хель, мабуть, сам зрозумів, що Блейз правий.

— До речі, я теж маю вибачитись перед тобою, — Блейз і Хель пішли попереду мене, а я спеціально сповільнив крок. — Можна сказати, я теж пригрозив тебе побити.

— Ти не винен, — лаконічно відповів Хель. — Я ж сам так поводився, що… До того ж, я не знав, що ти теж у туалеті.

— Отже забули, — полегшено посміхнувся Блейз. — Визнаю, іноді мене заносить. Але я зовсім не злопам’ятний. Інакше задушив би брата ще за чергу в душ. Ми останнім часом так потоваришували, що навіть не віриться. Хоча я досі вважаю його ідіотом. Він мене теж, швидше за все.

Нарешті я почув сміх Хеля. Тихий, але все ж таки сміх.

Будинок Сноу, як завжди, був ідеальніше нікуди. Я постукав у двері. Відкрив Остін, який мало не задушив мене в обіймах, викликавши тихий сміх у моїх супутників. Остін намагався затягнути нас у дім, але я героїчно відбивався, і в результаті йому довелося просто покликати синів.

Суміре і Нєж здивовано спустилися з другого поверху.

— Почекай тут, — попросив я Хеля, а потім пірнув у перехожу до друзів. — Суміре, Нєже, пам’ятаєте, як ви ставилися до Хеля?

— Так, — похмуро повідомили вони.

— Забудьте.

Як виявилося, Вергелан намагався посварити їх тому, що позаздрив згуртованості таких несхожих один на одного людей. Суміре та Нєж вислухали його, стоячи на ганку. Якщо Нєж пом’якшав (через свій характер), то Сумире все ще хмурився.

— Вибачити? — видав він. — Ти знаєш, що від мене всі здригаються?

— Так, — кивнув Хель.

— І знаєш, що це твоя провина?

— Так.

— І тобі реально мене шкода?

— Ну… — Хель зам’явся, але потім набрався сміливості й почав говорити прямо: — Чесно кажучи, ти не викликаєш почуття жалості, а лише повагу. Це не спроба подільститися. Ти витримав абсолютно всі плітки і залишився вірним собі. І ще… — тут він трохи зніяковів. — Ти дуже гарний.

Ну, ось, знову забув, що Хель все ж таки по омегам, тому міг звернути увагу на Суміре. Не думаю, що це закоханість, скоріше, зацікавленість. Треба ж, яким добрим знавцем у стосунках я став!

— До речі, — сказав Нєж з посмішкою, а потім глянув на зведеного брата: — Суміре, ти справді дуже гарний.

— Ой, заціпся, — збентежили Суміре, хоч на камеру знімай!

— Це правда.

— Агов, Шерифе, — звернувся Суміре до мене. — Ти довіряєш цій Ляльці?

— Так, — негайно кивнув я. — Якщо ти боїшся, бо став таким консервативним та занудним…

— Ото давай без цього! — зашипів одразу ж він. — Я дам йому шанс, але тільки тому, що довіряю тобі, а не йому.

Нєж посміхнувся:

— Отже, я теж займу таку саму позицію.

— До речі, — Суміре подивився на Блейза, — а ти чого вдома не сидиш?

— Мало які ображені трапляться на шляху, — сказав він. — Хтось же мусить їх захистити.

— Логічно. Ми з вами.

Хель дуже здивувався, та й я теж. Суміре крикнув татові, що вони пішли «гуляти з друзями», а потім зачинив двері. Нєж з обожненням подивився на нього, але це не дивно, він би на нього так цілодобово витріщався.

— Не зрозумійте мене неправильно, — сказав, а точніше, пробурчав Суміре. — Я, якщо що, маю могутню магію, тому знадоблюся. А ще ми з Нєжем зможемо переконатися, що Хель справді ходить і зізнається у своїх гріхах перед усіма.

Хель тільки розгублено кивнув.

***

Закінчили ми тільки коли небо затягнуло багряними хмарами. Чесно кажучи, ми дуже втомилися, але до останнього не покидали Хель з його місією.

Як виявилося, нам справді знадобився захист. Один альфа просто криво посміхався, пропонуючи «омегам пройти всередину і продемонструвати каяття», за що отримав від Блейза (якого прийняв за альфу). Інший альфа, напевно, був злий на Хель не через його пакості, а через те, що Хель йому давно відмовив у почуттях, тому довелося підключатися і мені, пояснюючи, що Хель нібито зайнятий. А був такий дім, де альфа з футбольної команди причепився до Суміре, але отримав від Нєжа. Загалом, веселий був день.

Ми сиділи на дитячому майданчику, коли сонце сідало за горизонт, але дітей тут вже не було. Ноги хворіли в мене і Хеля, решта виявилася набагато міцнішою.

— Я схожу, візьму нам випити, — сказав Суміре, побачивши, що кіоск поблизу ще працює.

— Я допоможу донести, — Нєж пішов з ним.

Хель ще не звик перебувати в натовпі, де є омеги, але поступово вникав у те, як треба поводитися. Думаю, йому вдасться виправитися. Хель сидів на гойдалці, я зайняв сусідню, даючи ногам перепочити.

Блейз сперся плечем на стовп, що стоїть зовсім поруч.

— Все пройшло не так вже й погано, — сказав він, тому що вибачення прийняли далеко не всі, але й добрі новини теж були. — Залишилося тільки перепросити Мандрівників. Я взагалі не в курсі, де мешкають гості з Країни Чудес.

— Вони пробачать, — сказав я, знаючи цих трьох. — Правда… Хель, не лякайся, коли Харт скаже «голову з плечей», він часто це говорить і часто загрожує. Я сам спочатку лякався.

— А як мені Бастіан вибачив? — не зрозумів Хель. — Від нього я не чекав.

Блейз хмикнув:

— Вплив мого брата. Блейн, напевно, його вже дістав, ось він і здався. До речі, Абель зовсім не страшний, головне приготуйся, що він помститься тобі. Він дуже злопам’ятний. Але його помста обмежиться розіграшом або дурним жартом, тож не ображайся на нього.

Хель тільки кивнув. Він не боявся розіграшів, він боявся ополчення омег, як у старі добрі часи. І не треба це приховувати!

— Ти так і не розповів ні йому, ні Блейну? — спитав я. — Як омеги знущалися з тебе в школі, що ти був змушений оточити себе альфами? Не приховуй цього, зрештою, це єдине твоє виправдання.

— Знущалися? — здивувався Блейз. — Чому я не…

— Тому що ти спілкувався з альфами, — відповів Хель. — А омеги з нашого класу не поспішали розповідати про таке, як ти можеш зрозуміти.

— Так ось чому ти був злий, — це повернувся Суміре, в руках він тримав колу в баночках, Нєж ніс інші. — Врізати кривдникам по пиці не пробував?

— Я? — здивувався Хель. — Та я руку об їхню щелепу зламаю.

Ми посміялися. Суміре віддав мені банку коли, а другу простягнув здивованому Хелю.

— Так і бути, — сказав тоді Суміре, — я пробачу тебе. Але ти на випробувальному терміні, зрозуміло? Тільки не називай мене Принцем Зла і не порівняй з біологічним татом, це мене дуже напружує.

Хель прийняв частування, кивнувши.

— Отже, — я вирішив підбити підсумок, — Хель, тепер це — твої друзі.

Він здригнувся з круглими очима дивлячись на мене: — У сенсі? Справді? Як у фільмах? Тобто можна з ними навіть говорити? Нєж хмикнув: — Зараз ти нагадуєш Суміре, коли він тільки потоваришував із Блейном. Суміре знизав плечима: — Що вдієш, я теж страждав від бажання завести друзів. І я не проти завести багато друзів, навіть якщо вони теж любитимуть яблука. Правда ділитися яблучним пирогом чи пиріжками я не стану, тож ти не надійся особливо, Хель.

— Дякую, — сказав Хель і знову розплакався, як маленька дитина.

Блейз, Суміре і Нєж злякалися його реакції, вставши на дибки, наче всі відразу відчули себе винуватцями його сліз. Але я їм тільки посміхнувся, а Блейз згадав:

— Точно… плакса…

***

Розібравшись із однією справою, я був вимучений під кінець дня, коли повернувся додому. Тато збирався до ресторану з Реджинальдом, тож залишив мене одного вдома, а сам поїхав із альфою. Але так краще!

Телек на всю гучність, серіал на екрані, Фаїн гавкає під ногами, а я насипаю пластівці на кухні. Ідеально! Думаю, цей вечір я проведу марно дивлячись у телевізор, ні про що не розмірковуючи. Все зачекає.

Мій ідеальний вечір порушили дзвінком у двері. Це виявився Крист’ян, а я зніяковів, адже при останній нашій зустрічі я поводився… ем… дуже вже відверто.

Щоправда, не можу сказати, що мені це зовсім не сподобалося, бо це не так. Завжди хотів побути таким собі крутим поганцем.

— Мій батько з твоїм татом на побаченні, — сказав мені Крист’ян, пояснюючи, скоріше, звідки він знає, що треба приходити саме сьогодні. — Я не екстрасенс, але вони повернуться лише під ранок.

— Ти натякаєш, що вони збираються…

— Перепхнутись, — дуже люблю його тактовність, просто обожнюю. — Та годі тобі, не кривись. Вони дорослі люди.

Я впустив Крист’яна в будинок, Фаїн моментально побіг обнюхувати гостя. Як виявилося, він чудово ладнає з тваринами, якщо Фаїн так швидко дав погладити собі живіт. Ах так, у Крист’яна ж є щур на прізвисько Саймон. До речі, якщо він тут, можна запропонувати йому подивитися якийсь фільм разом. Як би там не було, мені подобається зухвалий Крист’ян, було б нечесно, якби я себе обманював. Оскільки у нас із Бренданом зараз все складно, а якщо точніше, він навіть не подзвонив мені, то я не хочу марнувати час.

Пендрагону потрібен добрий омега, який у результаті народить йому спадкоємця. А не я. Я навіть не знаю, хто мій батько, який передав мені темну магію. Загалом багато чого не знаю.

— Тобі сподобалося? — спитав Крист’ян, мило посміхнувшись, а це означає, що мені час червоніти. — Ну, бути таким ар-р.

— Я був не в собі, — пробурчав я.

— Ні, якраз у собі, просто звільнив те, що накопилося, — той обійшов стіл, наближаючись до мене. — Як ти загнав у куток Хеля! Прямо таки палав вогнем. Буквально.

До речі, варто згадати, що він єдиний, кого влаштовує в мені абсолютно все. Будь то мої психи, чари чи педантичність. Та що там! Йому взагалі немає справи, що я бета? Крист’ян навіть не здивувався, коли я йому розповів про свою стать, а тільки розвів руками, мовляв, і що з того?

— Тобі було начхати, що я поводився так нестримно? — спитав я, діставши молоко з холодильника.

— Так.

— І тобі начхати, що я бета?

— Так.

— Ось останнього взагалі не наздоганяю. Хіба вся моя «особливість» не походила від факту, що я був омегою?

— Ні, — він знизав плечима. — Та будь хоч альфою, яка різниця? Особливість не зміниться. І взагалі, ти знаєш, чому бути бетою круто? Стій, не кажи! Звісно ж, не знаєш! Можна не використовувати ні презервативи, ні таблетки контрацепції, можна трахатись скільки завгодно, не боячись залетіти. І робити це з усіма, незважаючи на стать!

Я поспішно відвернувся до тарілок з пластівцями, щоб він не побачив, як почервонили мої щоки. Я ніколи не думав про себе у ​​цьому ключі. Ось правда, у мене на думці немає суцільного сексу.

— А ще ти цілувався з Блейзом.

О ні! Я повернувся на альфу, але той самовдоволено посміхнувся, помітивши мою реакцію. Сам винен — нема чого реагувати на його слова так помітно, він же тільки цього й чекає!

— Бети можуть бути з омегами або альфами, — продовжував гнути Крист’ян. — Хіба це не джек-пот? Уяви, які можливості тобі відкриті! Може, доростеш до сексу втрьох, я не проти тобі допомогти!

Я вже починав злитися:

— А мискою в обличчя не хочеш? Бо в мене під рукою є аж дві штуки.

— Ну, ось бачиш, у цьому й проявляється твій вогонь, — він засміявся. — Дивно те, що ти врізав Брендану. І зробив це тільки, коли звільнився від чар. Чи не думав над цим?

— Ні… — зізнався я. — Не будемо про Брендана, гаразд?

— Не можеш його забути?

— Не можу.

— Дарма, бо я не збираюся від тебе відчеплятися, — здається, він хотів підійти й обійняти мене, але я всунув йому тарілку зі словами:

— От і добре, побачимо якийсь фільм разом!

Він очевидно не на це сподівався, коли я впустив його в дім. Але був змушений сидіти поруч на дивані і дивитися фільм жахів, поки Фаїн заглядав у вічі, випрошуючи частування.

Ми дивилися «Будинок тисячі трупів», я обожнюю цей фільм. Спочатку ми дивилися мовчки, а потім скінчилися пластівці, а значить, рота Крист’яна вже нічим не заткнеш.

— Ти посміхаєшся, коли бачиш, що хтось помирає, — сказав Крист’ян. — Садист.

— Але ж це тільки на екрані, — відповів я.

— Погодься, що ти садист у ліжку і я відстану… хвилин на п’ять.

— У всіх альф одне на думці, — вирішив я і закотив очі. — Знайди собі омегу. З ними простіше.

— Не люблю «простіше», — він закинув мені руку за плече, тим самим давши мені можливість притулитися до себе. — Я можу розповісти тобі один маленький секрет. Але не просто так.

З ним завжди все «не просто так», але це почало мене навіть притягувати. Дивно так казати, розумію. Але останніми днями все на світі дивне, тому я просто забив. Дістало докоряти і мучити себе.

— Що ти хочеш?

— Пообіцяй, що підеш зі мною в кафе. Наш гурт там грає, а я хочу привести тебе, а потім похвалитися перед усіма, що в мене такий милий коханий.

— Я тобі не коханий.

— Це питання часу. І взагалі, тобі важко мені підіграти?

— Ні, не важко, — я зітхнув, розуміючи, що все одно погодився б послухати, як грають хлопці. — У тебе начебто повно шанувальників, а ти витрачаєш час на бету в окулярах.

— У тебе дуже багато комплексів, вони забили всю твою голову, — сказав мені Крист’ян, а потім спитав: — А брекети не заважають цілуватися?

— Начебто ні… — відповів я, теж зацікавившись. — Я цілувався без язика, тож ще ніхто не встиг перевірити.

Крист’ян обернувся до мене, мені здалося, що в нього навіть очі посміхнулися:

— Звучить як запрошення! Йди сюди!

— Агов!..

Сам же розумію, що моє «агов» — це найнеефективніша відсіч у світі.

Крист’ян узяв мене за щоки, наблизившись так тісно, що запах мускату залоскотав ніс. Брендан цілувався з Хелем, а мені не можна бодай один раз поцілуватися з Крист’яном? Взагалі, це нахабне виправдання, тому що я насправді хочу цього.

Крист’ян підняв мою голову за підборіддя однією рукою і поцілував. Спочатку я відчув лише хвилю сором’язливості. Ось вже не думав, що від поцілунку можуть бути такі бентежні звуки, а потім він подався вперед, наполегливо проникаючи глибше, а я гадки не мав, що треба робити. В принципі, у той момент я про це і не думав, я просто насолоджувався тим, що мене притискають до себе так, наче нізащо не відпустять, доки не завершать поцілунок. А він поступово набирав пристрасть, мені стало жарко, внизу живота приємно лоскотало.

Я обійняв Крист’яна за шию, не в змозі витримувати такого запаморочливого почуття. Зрештою він завалив мене та повис зверху, не розриваючи поцілунок. Спочатку я злякався, що він захоче зайти далі дозволеного, але він цього не зробив, а лише продовжував грати з моїм язиком, як у якомусь романі, який я прочитав колись там…

Чому його дотики здаються мені такими гарячими? Він відсторонився від мене, задоволено усміхаючись:

— Якщо я продовжу, то точно втрачу контроль.

Треба ж, то він спеціально себе стримував. Все-таки, він думає про мене і про мою згоду, хоча вдає такого собі бунтаря, якому начхати на заборони. Він підвівся, а я за ним. Частина фільму благополучно втрачена, але я не шкодую. Мені справді сподобалося…

— Я практично не відчув брекети, — підсумував експеримент він. — Наступного разу намагатимуся відчути.

— Ти так і не сказав те, що хотів, — нагадав я, повернувшись до нього в обійми.

Коли поруч Крист’ян, я почуваюся захищеним, як ніколи раніше. Це безглуздо, але правдиво.

— Ах так, я взяв навіть подвійну плату, — Крист’ян усміхнувся: — Ти станеш моїм братиком.

Я округлив очі:

— Стривай…що?

— Ага, — він кивнув. — Батько зробить сьогодні пропозицію твоєму татові.

Я був приголомшений. Навіть не знав, що й думати.

Якщо Крист’ян стане мені братом, то доля знову відрізала мій шанс завести стосунки, цього разу з Крист’яном. Цього ще не вистачало!

— Це надто раптово! — сказав я. — Ти мав мене підготувати!

— А що не так? Тебе не збуджує інцест?

— Ти завжди так пофігістично налаштований?

— Так. Послухай, — він повернувся до мене, навіть посерйознішав, — мій тато покинув нас із батьком уже давно. Він надсилав мені листи, де писав, що любить мене, але бачити не хоче. Знаєш, це прикро. Я звинувачував у цьому батька. Ти не повіриш, який він невдаха в житті… — він зітхнув, помітивши моє обурення на обличчі: — Не відчитуй мене, поки я не закінчив.

— Гаразд.

— Так, він невдаха, йому багато що довелося пережити і… Знаєш, я думаю, що я все-таки люблю його. Мені хочеться побачити його з тією людиною, яка дійсно подарує йому кохання, а не втече, залишивши дитину. Ти бачив, якими щасливими були наші батьки разом?

Довелося погодитись. Я теж бажав Міріамові тієї людини, яка змогла б зробити його щасливим. І тоді я зрозумів, куди хилить Крист’ян — змиритися з їхнім шлюбом. І він має рацію. Я не дорікатиму, ніколи в житті.

— Правильно, — сказав я. — Просто ти мене приголомшив такою різкістю. От і все.

— Ти ж знаєш, що між Суміре та Нєжем відбувається хімія? — сказав Крист’ян, чим викликав у мене подив, що так його повеселіло: — Та ну тебе! Це очевидно! Якщо всі дізнаються, що вони не рідні, одразу здогадаються про їхні почуття! Суміре боїться своїм визнанням злякати Нєжа, а Нєж боїться злякати Суміре. Та тільки сліпий не зрозуміє, побачивши, як вони сюсюкаються.

— Привіт, я сліпий… — видав я на свій сором.

Крист’ян розсміявся:

— Я не здивований, правда.

— Хочеш сказати, у них взаємне кохання?

— Так.

— Треба буде втрутитись.

— За це я тебе й обожнюю, — сказав він і повернувся до теми: — Отож, ці двоє теж зведені брати, правда? Так що не бійся, мені ніщо не завадить чіплятися до тебе.

А чи правильно я роблю?..