Знов він

=Мінхо ти йдеш сьогодні до Хана?

=так, вже збираюсь

=підем разом?

=Хан попросив мене заскочити в магазин по пиво, тож зустрінемось там і підемо потім разом

=гараз, давай о 5

=ок

Хлопці зустрілись, купили все що треба і попрямували в місце зустрічі.

Дорогою Хьонджин був дуже мовчазний та ніби літав десь у хмарах. Це насторожувало Мінхо тому він вирішив розпитатись, що сталось. Хьонджин все таки розповів другові про дивний сон і хлопця в магазині.

-Йаа~ це змахує на сьюжет якоїсь романтичної дорами, не здивуюсь якщо цей хлопчина ще раз з’явиться найближчим часом.

Сказав Мінхо та став набирати номер Джисона щоб він зустрів їх коло під’їзду.

Хлопці зібрались старою компанією, вони закінчували школу мистецтв разом. Кожен з них митець у своїх справі. Хан і Чанбін пишуть музику, подеколи до них приєднується Чан, вони навіть створили свій невеличкий гурт із назвою «3 racha»

Хьонджин і Мінхо малюють, Синмін пише вірші а Чонін актор. Лише своєю компанією вони вже можуть поставити спектакль разом, та б’ьюсь об заклад ,він був би нереально популярним.

-У мене є пропозиція!

Викрикнув Чанбін та виставив на стіл 2 великих пляшки самогону

-Ой ніііі я знаю про що ти думаєш простогнав Чонін та закотив очі

-Час наєбенитись!

З радістью в голосі кричав Хан

-Як в старі,добрі, підліткові часи. Хтось помічав що після таких тусовок у нас найбільше натхнення приходить?

Всі зі здивуванням кивали Мінхо, бо дійсно, кожен помічав це, але ніхто ніколи про це не говорив.

Вечір проходив чудово, всі веселились,грали в ігри і п’яніли.

Та щось в кімнаті ставало все меньше і мене людей. Хьонджин помітив, що Мінхо з Джисоном щось бурно обсуждали на балконі з цигарками в руках, Чонін вже мирно спав на дивані в гостьовій кімнаті, Чан щось яро записував в телефоні, думаю йому знов спала геніальна ідея для треку. Хьонджин вирішив піти прогулятись трішки в дворі, після випитого алкоголю було занадто багато думок про Фелікса. Він витягнув з кишені пальто пачку цигарок і спустився вниз. Запаливши одну з них він глибоко вдихав свіже повітря з домішком диму. Раптом з під’їзду вийшов хлопець у домашньому одязі і сланцях.

-Та це ж він

Подумав Хьонджин і його очі округлились. Він хотів вже було підбігти, та зупинив себе.

-Як це буде виглядати? О привіт, ти снився мені і я гадаю що ти моя доля тому, що я зустрів тебе в магазині.

Це безглуздо.

Він повільно проводив очима хлопця і помітив, що той тримає напрямок у цілодобовий магазин. В голову прийшла ідея теж зайти разом з ним, наче це випадкова зустріч.

Хьонджин пройшовся по магазину, та для вигляду взяв ще декілька пляшок пива, та в пів ока спостерігав за Феліксом.

Коли той пішов до каси старший пішов за ним.

-з вас 13 тисяч вон

промовила касирка

По розгубленому погляду Фелікса, Хьонджин зрозумів,що той забув взяти гроші з собою.

-Ох Фелікс яка зустріч, у тебе я бачу сьогодні день не дуже складається. Дозволь мені тобі допомогти

Сказав Хьонджин і попросив касирку порахувати їх покупки разом

-Дякую Хьонджин, ти так вчасно з’явився. Мені дуже незручно що довелось наполягти тебе.

-Та що ти, це пусте. Давай я допоможу тобі донести покупки, пакет виглядає важким.

Фелікс зніяковіло кивнув головою і хлопці рушили з місця.

Хьонджин з здивуванням розглядав покупки Фелікса, там були яйця, какао, молоко, ванилін, шоколад. Дивний набір як для вечірнього походу в магазин

-Щось збираєшся готувати?

Спитав Хьонджин

-Так, захотілось щось смачненьке на ніч, вирішив приготувати брауні

-Справді? Це чудово, мій улюблений десерт це брауні

-я знаю

тихо промовив Фелікс, так що Хьон навіть не почув цього.

-Слухай якщо ти любиш брауні то я мушу тебе ним пригостити.

Випалив Фелікс і направив свій погляд кудись в далечінь

-Гаразд

Хлопець ніби не очікував того,що Хьонджин погодиться на таку пропозицію.

Фелікс ласкаво запросив Хьонджина на кухню і приготував місце де той міг би присісти.

Розмова не змусила чекати, вони ніби старі друзі перебирали тему одна за одної. Від мистецтва і до серіалів. Вони жартували і сміялись. Було відчуття ніби знайомі вже давно, їм було так легко разом. Часом від деяких рухів Фелікса, Хьонджин відчував в грудях ніби його серце кидалось в скач. Він то червонів, то заспокоювався а згодом знов червонів. Хьонджин відкрив 2 пляшки грейфрутового пива та розлив по стаканам, а Фелікс нарізав брауні яке щойно дістав з духовки. Аромати вмить розлетілись квартирою, так солодко пахне, а на смак ще краще. Хьонджин почав відчувати що ще одна пляшка пива була лишньої, особливо після самогону, чомусь він геть забув про градуси  і потрохи вилітав з реальності. Він ставав все гірше і гірше чути Фелікса, очі злипались, в голові поморочилось і останні його слова перед тим як вирубитись прямо на стіл були «який ж ти гарний, так би і поцілував»

Фелікс в мить припинив свою розповідь і шоковано подивився на Хьонджина

-Що ти сказав? АНУ підіймайся! Ей! Ти це серйозно?!

Він трусив хлопця зі сторони в сторону намагаючись розбудити його, та це було марно.

На ранок Хьонджин відкрив очі і побачив що знаходиться десь в незнайомому місці, пригадуючи все що сталось він врешті решт сообразив чия це квартира.

Озирнувшись по сторонам він помітив склянку води на тумбочці, поруч таблетку і записку. «Випий щоб голова не боліла, я мусив піти по справам, сніданок на столі, поїж якщо зможеш і зачекай мене»

На столі його дійсно чекав брауні, мюслі, молоко і сік. Це було так мило, що Фелікс піклувався про нього, Хван не стримав посмішки.

Час наближався до обіду і Хьонджин вже почав нервуватись. Він один, в чужій квартирі, телефон вже сів після години ігор. Нудно було,що страшне, він передивився вже весь інтер’єр, здавалось ніби запам’ятав вже кожну дрібничку. Квартира була затишна, всюди фотографії з сім’єю, багато фотографій з 2 дівчинками, поглянувши на них не важко було здогадатись що це його сестри, вони були так схожі, ніби якщо Фелікс одягне перуку то їх і розрізнити буде важко

Роздався скрип двері і Хван пішов зустріти господаря

-Привіт, вибач що так довго, не міг піти раніше з роботи. Нудьгував?

-Привіт, нічого страшного. Ні я щойно прокинувся

збрехав Хьонджин

-Заздрю, теж не проти виспатись, але я вирішив працювати на канікулах, щоб було достатньо грошей на свої забаганки.

-Де ти працьюєш?

-Я… баристою в кав’ярні, вони приймають на роботу лише молодих хлопців, щоб більше дівчат заходило випити кави.Це так кумедно! Їх ідея працює! І мені зручно, на канікулах вранці ніхто не хоче йти на зміну, а мені краще відпрацювати і вечером гуляти та насолоджуватись літом.

-Ох ти дійсно гарний, думаю тому це і працює.

-Справді? Милі щічки Фелікса вкрились румянцем.

Давай я зроблю тобі кави?

Хьонджин кивнув у відповідь і пішов слідом на кухню.

Аромати наповнили квартиру і за декілька хвилин на столі стояли дві чашки кави і декілька шматків вчорашнього брауні.

-Твоя кава дійсно неперевершена.

Можу я попросити тебе дати мені пензлик?

Фелікса таке прохання здивувало але через декілька хвилин він протягнув Хвану свій набір пензликів.

Хьонджин відкрий свій скетчбук, зробив легеньку замальвку композиції, він зобразив двох хлопців які щиро сміялись і пили каву разом, а на столі стояла тарілка з брауні, потім помочивши пензлик в каві він додав кавового кольору малюнку.

-тепер цей спогад на завжи буде зі мною і надіюсь ще довго буде мати аромат кави яку ти зварив. Цей вечір був просто чудовий. Дякую тобі за компанію та я мушу йти бо сестра буде переживати чому мене так довго нема. Хлопці обмінялись номерами і Хван вирушив додому

Сонмі зустріла Хьонджина з хитрим поглядом націленим випитати все до дрібниць про те як пройшла тусовка, і вперше хлопець був не проти розказати все та спитати поради як поводитись далі.

-Хм ситуація дійсно дивовижна

На мою думку тобі потрібно зробити так щоб ви проводили як умога більше часу разом, можливо ти зможеш щось дізнатись. В тебе є ідеї як це зробити?

-гадаю є одна та тоді я не зможу проводити багато часу з тобою тому вона відпадає

-За мене не переживай, достатньо буде випити винцю зі мною вечером за фільмом. Такі справи як кохання не люблять довго чекати.

Решта вечора вечора вони провели в теплій компанії один одного розповідаючи про всі цікаві історії за час який вони провели не разом. Хьонджин розповідав про університет та злих викладачів, а Сонмі про колег та різноманітні проекти якими їх закидувало керівництво.

На годиннику 6:30 ранку, Хван ліниво сповзає з ліжка, не розплющуючи очі чистить зуби та збирається. Ранковій вітерець змушує його прокинутись та оглянути оточення. Людей на вулицях зовсім мало, переважно всі ще насолоджуються сном. Він відкриває двері атмосферної кав’ярні та розтягує посмішку до вух

-Не очікував мене тут побачити?

Фелікс шоковано дивився на Хвана та на його обличчі застигло питання

-Я теж влаштувався працювати сюди, потрібно заробити трішки грошей та оновити матеріал для наступного навчального року. Подумав що працювати в знайомій компанії буде веселіше.

Фелікс радісно посміхнувся та взявся все пояснювати напарнику. Хван був десь на своїй орбіті, єдине що його хвилювало зараз це був хлопчина навпроти. Поки Лі розповідав що і де треба робити, увага Хьонджина була прикута до його веснянок. Так вже йому просто хотілось підійти і обережненько порахувати кожну крапочку. Здається він зовсім вже сходить з розуму, наче хтось підсипав йому зілля кохання і він взагалі не тямить нічого.

-Ось глянь тут треба фіксувати сильніше, тому що коли піде пар ти можеш обпекти собі руку. Зрозумів?

Хван винирнув зі світу в якому існує тільки Лі і кивнув замість відповіді.

Роботи було не багато і після обіду хлопців відпустили по домах.

День був просто чудовий, сонечко світило і піддував легенький вітерець, який робив відчуття прохолоди.

-Фелікс ти не хочеш прогулятись десь? В мене зовсім немає бажання йти додому, на дворі так круто сьогодні.

Це була можливість побути ще хоч трохи поряд з ним і Хван дуже не хотів втрачати її, хоча знав що вечором його чекав Чан у свому магазинчику.

-Було б непогано пройтись, куди підем? О, я знаю я давно не був на морі! Ти не проти?

Для Хвана було хоч куди лиш би з ним.

Море…так заспокоює шум води. Лі зняв з себе кросівки та ступив ногами на теплий пісочок.

-Як чудово, мої ноги відчувають полегшення від важкого тижня

Очі Фелікса горіли як дві зірочки.

Хьонджин вирішив повторити і теж позбувся взуття і підбіг до Лі. Сунув руку в кишеню він витягнув білу коробочку з аірподсами і обережно всунув один навушник в вухо Фелікса. Хьонджин зберігав найцінніші митті життя дававши кожному свою пісню. Цій прогулці з Лі він віддав одну з любимих «Eric Nam – float»

Лі був здивований такому жесту та побачивши на обличчі Хвана повну впевненість він подумав «так потрібно».

І не помилився, ця пісня ідеально співпала з його настроєм та він не задумуючись схватив Хвана за руку і потягнув в море. Вони друкували і плескались як малі діти. Це справді робило їх обох надзвичайно щасливими.

Мокрі з ніг до голови вони сиділи на пірсі і чекали на захід сонця.

-Я відійду на хвильку

Сказав Хван і пішов в напрямку крамниці. Повернувся він з двома пляшками пива. Атмосфера була така романтична що Хьонджин ледь стримува себе щоб не випалити все про свої почуття. «Ще зарано» «я його злякаю» ці думки зупиняли його.

На якийсь час вони затихли, кожному потрібен був час щоб просто відчути вайб і подумати про щось своє.

-Давай зробимо фотографію

Запропонував Лі. Всім друзям Хьонджина  було відома його ненавість до фотографії, його телефон був майже пустим, а в інстаграмі були лише декілька його малюнків і парочку смішних фото Ккамі. Та зараз він готовий на все, лиш би залишити як можно більше спогадів. Та Фелікс був трохи інакшим, в його інстаграмі було багато естетики, він ніби ділився зі всіма радістю яку переживав у цю мить. Здавалось ніби в нього й дня не проходило без посту. Тому зробивши круту фотографію він поділився нею з друзями