Шкільне ау

Вересневий ранок. Неквапливо Чуя збирає до свого портфелю книжки та зошити , які охайно лежали на його столі. Захопивши обід та свій капелюх він поквапився до школи.
***
Дазай залітає в шумний клас після того як дзвоник пролунав п’ять хвилин тому та одразу ж помічає на собі осуджуючий погляд рудоволосого хлопця.
– Ти знов палив перед уроками ? – , пролунало з вуст Чуї , щойно Дазай підійшов до парти.
– Аж ніяк ні.- , відповів він жуючи жуйку таку ж ментолову , як дві прекрасні цигарки , які були в нього в руках п’ятнадцять хвилин тому.
– Я чую цей нестерпний запах , довбню.-, різко відповів він з дратівливим виразом обличчя.
– Не переймайся так Чу , так тому і бути я дозволю тобі їх забрати при одній умові. -, з посмішкою запропонував він.
– Скубріє, писок простішим зроби ,бо зараз трісне , що ще за дурна умова?
– Пропоную зустрітись за пляшкою твого улюбленого вина. -, неквапливо проговорив Осаму
– Йди до біса , ти знаєш як до цього ставляться мої батьки.
– Так само як й до мене , але це ж не заважає нам с тобой зустрічатись. -, з деяким сумом він поглянув на Чую.
***
– Муміє тримай свій обід .-, промовив Чуя.
Він завжди носив два бенто , оскільки він постійно бачив Дазая який обідав свої куривом , що так бісило Накахару.
Він різко розтискає пачку в кишені. Прямуючи до Накахари.
– Більше за тебе мені подобаються обіди зготовані твоїми руками, Чу. -, обіймаючи своє руде сонечко промовив він.