Розділ 3.Перша прогулянка

 

 

Сьогодні Ремус проснувся о 10 ранку. А що, може собі дозволити, у нього вихідний. А ще, він йде гуляти з містером Гультяєм, що б це не означало.

Поки що, все як завжди, ранкова кава,самокритика перед дзеркалом, та ось, цього в його плани не входило. Повідомлення від Сіріуса

 

 

10:48 Доброго ранку, містере Ремус

10:49 Доброго

10:49 Виспався, га?

10:50 О, так, прекрасно

10:51 Везе ж комусь…(

10:51 Кави треба менше пити

10:51 І це каже мені бариста кав’ярні?

10:52 Ага

10:53 Каву пити не буду, але сніданок ніхто не відміняв:)

10:53 Смачного, сонце

10:54 Ой, дякую, зайчику!❤️

 

Якщо хтось запитає що за чорна сила заставила Ремуса це написати, він не зможе відповісти…

Так, а в чому піти, щоб не виглядати клоуном? Та Сіріус вже бачив його в тому гівняному светрі, гірше вже точно не буде.

*

13:38 Ремус

13:42 Так?

13:43 А як хоч його звати?

13:43 Сіріус. А його друга Джеймс

13:44 Ха, а я думала гірше за твоє ім’я вже не буде

13:45 Дякую, Алісо

13:45 Завжди будь ласка,Ремусе😚

*

О другій десять Люпин почав збиратись. Що б такого одягти, щоб не промахнутись по погоді?

Не знаю, чи це прокляття, чи ще щось гірше, але Ремус ніколи не міг вдягтись по погоді. В палюче сонце одягав чорне, а в холод забував куртку накинути.

Сьогодні світило сонце, але дивлячись на те, що вони в Лондоні, будь якої миті може піти дощ. Якщо надто легко вдягтись, знову простудиться…

Отже, його погляд зупинився на бежевій сорочці, вельветових брюках, та, Господи помилуй, кардигані. Як тільки це опинилось у його гардеробі? З Сіріусовою шкірянкою це поряд не стоїть…

Люпин подивився на себе у дзеркало, відмічаючи, що його волосся стирчить у всі боки, прям як у того хлопця Джеймса. Розчесавши волосся він виглядав більш-менш нормально. Зійде.

На годиннику вже 14:37, якраз встигне дійти до Аліси, а там до скверу. Ха, він може тільки уявляти, що вона скаже побачивши його в цьому “вишуканому” вбранні. Щось типу “Ось це красень..” чи “Для Сіріуса вирядився?”?

 

*

 

– Парубче, ви що так для бойфренда вашого одяглись?

– Тобі ж не подобається

– Зовсім. – Дівчина поправила його зачіску – А куди зараз?

– Сквер святого Джеймса…

-Джеймса? Хіба це…

– Навіть не питай, Алісо… -перебив її Ремус – Пішли, ще запізнимося…

*

Вони прийшли якраз вчасно. Біля входу стояв Сіріус, але Джеймса ще не було. Хлопець саме повернувся і помітив їх. На його обличчі розцвіла усмішка. Люпин готовий дивитись на це вічно…

– Привіт!

– Привіт. Це Аліса, моя подруга.

– Вітаю! – Дівчина простягнула руку Сіріусу

– Приємно познайомитися, Сіріус – він подав руку у відповідь.

– А де Джеймс? – запитує Ремус – Він же ж прийде, так?

– О, так, він запізнюється. Ходімо присядемо, почекаємо цього оленя

Сіріус виглядає таким щасливим… Як дитина, яку у аквапарк відвели, чесне слово! А йому личить посміхатись. Дуже.

 

– А куди ми підемо? – запитує Аліса

– Куди забажаєте – Сіріус посміхнувся

– Гультяю! – До їхньої лавочки саме підходив Джеймс. Сіріус встав з лавочки та обійняв друга.

– Це що у лісі здохло, що ти не запізнився?

– Це краще ти скажи, чому ти запізнився! Я один-однісінький стояв на цьому холоді, поки хтось змилується над бідним Сіріусом та прийде, нарешті! – гультяй постарався зробити розсердену гримасу, але посмішка все-таки зіпсувала її .

– Так ми ж прийшли вчасно… – Ремус з незрозумілим виглядом подивився на друзів – Ти скільки вже стояв до цього?

На мить здалось, що Сіріус розгубився, але просто здалось, правда ж?

– Ееее… Ну хвилин 7..? – це звучало скоріше як запитання, аніж ствердження

– Ну бачите, Сіріус просто королева драми – Джеймс закотив очі – Куди підемо? Давайте пройдемось до Темзи, на вестміністерський міст

– Так далеко?! Туди 2 милі топати, Сохатий, я надто старий для цього! – Сіріус у відчаї запротестував.

Ага, Сохатий, це кличка Джеймса. Цікаво, навіщо їм клички? Це щось типу банди?

– Сіріус, ти на 4 місяці старший, це не прокатить, старий – засміявся Джеймс – Ви як? Не проти? – Джеймс звернувся до Ремуса і Аліси

– Зовсім, правда, Ремусе? – Аліса подивилась на нього своїм фірменим поглядом, що означає, у нього немає вибору.

*

– Джеймс, я тебе приб’ю, якщо ще хоч раз заставиш мене перти 30 хвилин для цього! – Сіріус активно жестикулював у сторону вікна.

Ну і як завжди, почав падати дощ. Друзі забігли у найближче кафе, ховаючись від прохолодної весняної зливи.

Доречі, від вологи волосся Сіріуса почало закручуватись, це так мило виглядає…

– Ну і звідки я міг знати, що піде дощ? Подякуй, що я хоч парасолю взяв!

– Дякую, олень! – Сіріус ображено відвернувся від сохатого та подивився прямо на Ремуса

– Давно хотів запитати, звідки у тебе ці шрами? – гультяй показав на його лице

Ну, колись він повинен був це запитати. Особливо зі своєю дитячою допитливістю.

– Ну… Коли мені було майже п’ять, мене вкусив вовкулака, а шрами я собі наніс у результаті травмуючої трансформації – швидко випалив Ремус.

Він казав це усім, хто питав про його шрами. Сіріус завис з тупим виглядом обличчя. Нарешті, він посміхнувся.

– А якщо серйозно?

– Аварія.

Все коротко і ясно, нічого лишнього. В цій аварії померла його мати, Муні ніколи про це не говорив.

Він фізично відчував на собі погляд Аліси, та намагався ігнорувати це.

– Вибач. Мені не слід було питати…

– Нічого страшного, все нормально – Люпин спробував посміхнутись Гультяю, але не впевнений, чи у нього це вийшло.

– Еее… Отже, що будете замовляти? – Аліса перевела погляд на меню, як залишалось на краю столу.

*

 

20:34 Ти як? У мене ноги відвалюються😭

20:37 Нормально. Аліса мене і не на такі прогулянки водила

20:39 Мені щиро шкода тебе, я б здохся

20:40 Ніженка

20:40 Хамло!

20:41 Таким народився

20:41 Я бачу

***

20:27 А він красень, ти мені не брехав

20:30 Ага

20:30 Ага – він красень, чи ага – не брехав?

20:31 Хочеш з’ясувати чи він мені подобається?

20:32 Прийнаймні він в тобі зацікавлений, це вже добре

20:33 Добре для чого?

20:34 Буду вас зводити

20:34 О, ні, Алісо, прошу, тільки не це…

20:34 Заткнись, я ж як краще хочу

20:35 І це завжди закінчується жахливо..

***

 

Ремус по звичці відкрив вікно, ноутбук та свою сторінку з поезією. Дідько, якого чорта?!

Зіронька✨ : БОЖЕ, ЦЕ НЕЙМОВІРНО

Зіронька ✨: АВТОР БОГ

Зіронька ✨: ХА, А ТУТ Є Я, ЗАЗДРІТЬ

Зіронька ✨: НІ ФІНТА

Зіронька✨: 10/10 Я ПЛАЧУ

Зіронька✨: НІФІГА СОБІ

Ремус завмер. Та ну не може бути, чого б це він знайшов його сторінку так ще й під таким ніком… Жодного натяку… ЛАЙНО, АЛІСА, ВІН ЇЙ ГОРЛО ПЕРЕРІЖЕ!!!

22:03 АЛІСА БЛЯХА

22:04 Ей, ти чого на мене букви підвищуєш?!

22:04 НЕ ВДАВАЙ СЕБЕ ТУПОЮ, ЦЕ ТИ ЙОМУ СКАЗАЛА

22:05 Не маю найменшого поняття про що ти кажеш

22:05 ВІЗЬМИ ТРУБКУ

 

Альо, шо?

ТИ СЕРЙОЗНО БЛЯХА?!

Ну Ремус, не кричи на мене! Так це я йому сказала..

Я просив питати дозволу, Аліса! І звідки у тебе взагалі його номер?!

Ну от, зараз і питаю

Пізно! Я не дозволив!

Ой, ну не треба мені тут… Твої вірші дуже гарні, йому ж сподобалось…

Звідки у тебе його номер?

…

АЛІСА, ЗВІДКИ У ТЕБЕ ЙОГО НОМЕР?!

Ну, я трошки порилась у твоєму телефоні..

*

Колись він вб’є Алісу. Це його найбільша мрія.

---

Вибачайте, намагалась зробити розділ довшим і затримала. Дуже затримала