Глава 28.2

Знайшов, куди запрошувати мене на побачення! На вечірку, де буде половина школи, якщо не більше! Цей Крист’ян… Ну чому саме туди? Ми могли б обійтися простими посиденьками у кафе, хіба ні? Про це я міркував, боягузливо ховаючись на ганку будинку від тата, який не одразу повірив, що я їду на вечірку. Справа в тому, що я боюсь. Так! Боюся йти на вечірку.

По-перше, там, напевно, буде Хель та Брендан, куди вже без них? По-друге, я не певен, що такі місця для мене. Але й відмовлятися від цього не бажаю — скільки можна тікати від усього, чого я боюся? Не хочу бути пай-хлопчиком бодай один раз у своєму житті. Я бета, іншого шансу може не бути!

— Ти тремтиш, як осінній лист, — поряд завалився Джил Фрост, я аж підстрибнув від раптовості. В

ід нього, як завжди, відчувалася прохолода. Хороша здатність у сонячну погоду. Але що він тут робить? О ні! Вирішив атакувати мене?

— Розслабся, — махнув він рукою, наче зрозумів мої думки. — Моя кар’єра лиходія зараз пізнала кризу через Блейза. Якщо я почну морочити тобі голову, мій омега мене так пришибе, що магія не допоможе. Повір, я бачив, як він розкидав хуліганів…

— Тоді… що тобі треба?..

— Блейз сказав, що в тебе та Гамела побачення, ви йдете на вечірку разом.

— А Блейзу розповів Блейн, — зрозумів я, схиливши очі. — Ці двоє раніше не були настільки дружні. Мабуть, про моє побачення знають уже всі.

— І не кажи, — він понишпорив у кишені. — Я маю те, що тобі допоможе.

— Гей, а чому я маю тобі довіряти?

— Блейз, — коротко нагадав він. — Він хвилювався за тебе. Послухай-но, так, я люблю змушувати оточуючих божеволіти, але тільки не його. Тож вирішив виправити ситуацію. І взагалі, мене розчарувало те, що ви з Бренданом розійшлися, — ай, ножем до серця, — я сподівався, що мої фанфіки за вашою участю себе виправдають. У мене є одна штука, яка робить людей сміливішими…

— Я хочу її! — вирвалося в мене лише при згадці про Брендана.

— Ага, вже довіряєш? — мило посміхнувся Джил, щоб подразнити мене.

— Якщо ти мене отруїш чи щось таке, то безкарним не залишитесь ні ти, ні твій тато, — сказав я так твердо, що він щиро здивувався. — Орден досить натерпівся витівок Щурячого короля, але він куди старший і спритніший за тебе. Управу на тебе знайдуть, не бійся. А ще маю Крист’яна. Він зовсім не милий, якщо його роздраконити!

Джил здивовано посміхнувся:

— Та я ж прийшов з миром… Меле, ти якийсь злий останнім часом. «Нічка» скоро, чи що?

Я хотів би йому пирхнути, що це не тактовно, говорити таке бета, але згадав, що Джил не знає про мене. Ну і добре. Думаю, йому байдуже.

— Не звертай уваги, — я потер перенісся, збираючись із думками. — Останнім часом я хочу комусь врізати, от і шукаю жертву в кожному зустрічному.

— Тоді це тобі допоможе, — він показав мені блискучий пилок на своїй долоні. Виглядає нешкідливо, навіть гарно. — Що правда, жертву не знайде, але ти відчуєш себе зовсім іншою людиною, — і акуратно повіяв чарівні блискітки на мене.

Я вдихнув пил випадково, від несподіванки, і закашлявся. Немов морозну свіжість відчув: кристально-чисте повітря потрапило в легені, змусивши мене прокашлятися знову.

— Я не почуваюся інакше, — сказав я.

— Впевнений?.. — здивувався Фрост, ніби так не повинно бути.

Я підвівся з місця з піднятим настроєм:

— Знаєш що, незабаром вечірка! Я хочу вбратися і стати карколомним хоча б цього вечора! Як гадаєш, я і Крист’ян гарна пара? Втім, мені начхати, що ти думаєш!

Джил задоволено посміхнувся:

— Оце правильний підхід!

***

Я побачив мотоцикл Крист’яна через вікно. Він зняв шолом, а я поспішив спуститися, перш ніж він подзвонить у двері. Міріам побажав мені гарного вечора, сидячи на дивані за переглядом мелодрами, і потім я вийшов надвір.

Крист’ян на мить завмер, побачивши мене в іншому світлі. Я зняв окуляри, право, навіщо я їх ношу, якщо у мене є лінзи? Одягнув чорну майку, що облягає, і вузькі джинси з ланцюжком, які «несподівано» опинилися у тата. Ну, до того ж, добре зачухав волосся.

— Ти знущаєшся? — здивовано спитав Крист’ян. — Якби я знав, що ти вирішиш бути сексуальним, я б не погодився на вечірку!

Я підійшов до нього, грайливо прошепотівши на вухо, і провів рукою по сильному плечу:

— Але сьогодні я весь твій.

Від нього пахне мускатом, але раніше цього ніколи не помічав. Сівши на заднє сидіння, я перейняв шолом, а Крист’ян посміхнувся:

— Сам Мелорі Ліндгрен зі мною фліртує!

— А тобі не подобається? — поцікавився я, одягнувши шолом. — Бо мене все влаштовує. Роби, що кажу.

— Я від тебе шаленію, — лише сказав Крист’ян, а потім сам одягнув шолом.

Ми поїхали через весь Гріммвіль. Як виявилося, вечірка проходить у приватному будинку, що знаходився біля лісу. Я побачив вивіску з адресою, коли ми зупинилися, і, судячи з неї, цю вечірку закотив Донован Вольф, найкращий друг Нєжа.

Нічого цікавого на вечірці не відбувалося. Грала гучна клубна музика, а підлітки божеволіли кожен на свій лад в різних кутках: хтось цілувався, хтось танцював, хтось сидів на диванчиках і просто балакав з пивом у руках. Я вперше на таких заходах, тож не одразу зрозумів, що тут треба робити.

Крист’ян потягнув мене за руку через натовп, усміхнено примовляючи:

— Я хочу, щоб всі побачили нас разом.

— І тому тягаєш мене за ручку? — я зупинився і потягнув його на себе, поки ми в самому центрі натовпу, що танцює під клубняк. — Може, придумаєш щось краще, ніж дитячий садок?

— Та ти сьогодні не приховуєш свого вогню, правда? — Крист’янові моя пропозиція припала до душі, якщо він схопив мене за талію, притиснувши до себе.

Ми дивилися один одному в очі, ніби очікуємо, хто здасться першим.

— Якщо так поводитимешся, то я не зможу стримати себе в руках.

Я відчув, як залоскотало внизу живота від думки, що він має на увазі. Я солодко посміхнувся. Як же приємно дражнити Крист’яна! Бачити його непокірну сутність! Він такий привабливий!

— Хіба я прошу тебе тримати себе в руках?

— Не заводь мене.

— Чому?

Він багатообіцяюче хмикнув, а потім потягнувся до мене, але я був не проти. За все своє життя я цілувався тільки…

— Якого біса? — Брендан з’явився перед нами, навмисне відштовхнувши Крист’яна від мене.

Чорт, і чому ти тут намалювався? Я не хочу бути ченцем до кінця своїх днів, я хочу відчути себе омегою, бажаним омегою! З ким, як не з Крист’яном? Він мене бажає, а я можу дати йому те, що він хоче!

— Мелорі, ти… — Брендан, мабуть, хотів мене лаяти, але дивився, ніби тільки помітив. — Чому ти так розкішно виглядаєш?

— А раніше я виглядав виродком, так? — криво посміхнувшись, я дозволив собі видати смішок.

— Я цього не казав!

— Але натякнув, — підбив Крист’ян, а я знову розвеселився. — А чому ти перервав нас?

— Ти взагалі заціпся, — процідив Брендан, а потім знову глянув на мене: — Як ти можеш бути з ним?

— А що не так? — ядуче спитав я. — Тобто коли ти пускаєш слини на Хеля, це нормально, а якщо я зацікавлюся більш сексуальним альфою — ні?

— Більш сексуальним? — Крист’ян розтяг губи в здивованій усмішці, а потім поклав одну руку мені на плече, обіймаючи. — А ти ж знаєш, про що говориш!

Мені подобалося спостерігати, як змінюється обличчя Брендана. Спочатку він явно не знав, як йому реагувати, та й що робити теж, але потім, коли, мабуть, дійшов смисл сказаних мною слів, почав злитися.

— Ти вирішив помститися мені? — прошипів Брендан, швидко здогадався.

— Ні, — збрехав я, щоб виконати свій план ідеально. — Я просто на побаченні. Не знав, що ти будеш тут.

Навколо Брендана виникла напружена атмосфера, і якби не музика, що гуде, я б почув розряди. Якщо йому так не подобається, що я з іншим альфою, то чому ж мене покинув? Чому поводиться так неоднозначно? Якщо не любиш мене, то не заважай кохати мені.

— Ось ти де, — Брендана взяла за лікоть мініатюрна долонька Хель.

Цей омега примудрявся створювати враження тендітного ангела навіть на вечірці. Він слабо заколов волосся шпилькою на пухнастій маківці, що навіть мило. Помітивши мене, його личко на мить зобразило переляк, наче я привид минулого, але Хель майстерно взяв себе в руки, фальшиво посміхнувшись:

— І ти тут?

— І я, — я не зміг стримати смішок. — Ну і вигляд у тебе! Невже я так схожий на привида?

— Ну що ти. Ти чудово виглядаєш, — ось маленька тварюка, вдає з себе милого омегу перед Бренданом. — Я ж радив тобі зняти окуляри, чому ти не послухав мене раніше?

— А хіба не очевидно? Тому що це сказав саме ти. Але в тебе напевно зараз амнезія, викликана наявністю Брендана, тому я тільки нагадаю тобі: я не стану лакеєм, як би ти не намагався.

Брендан на мить подивився на Хеля, але в нього занадто лялькова міміка, тому зрозуміти, чи я зачепив його чи ні, неможливо. Але я впевнений, що він стурбований моєю присутністю, тому я радий.

— До речі, — підключився Крист’ян, а він майстер виводити людей з себе, — Хель, ти в курсі, що тут буде Блейз зі своїм альфою?

Хель здригнувся, це було важко не помітити.

— А що не так?.. — запитав Брендан, але Хель не відповів, він глянув на Крист’яна:

— Що ти знаєш? — практично прошепотів він так, що через музику ледве чути.

— Я знаю багато чого, — завзято відповів Гамел, тільки сильніше розсердивши Хель невизначеною відповіддю. — До речі, ти погано сховав один скелетик у шафі. Будь-який щур проникнути зможе.

А це вже цікаво. Зважаючи на те, як злякався Хель, Крист’ян вкотре знає щось цікаве, але не поспішає ділитися зі мною!

Хель не витримав і запропонував Брендану відійти, наче його всі ображають. Пендрагон спочатку не зрозумів, чому його тягнуть, напевно, ще не все мені висловив, але все ж таки підкорився та пішов. Шкода, адже мені сподобалося виводити Хеля, який не може погрожувати розправою через Брендана під боком.

Рука Крист’яна ковзнула на моїй спині, я ясно відчув наполегливий дотик, завдяки якому я виявився притиснутим.

— На чому ми зупинилися?.. — з усмішкою спитав він.

— Що ти дізнався про Хеля? — наполегливо спитав я.

— Не все відразу, — зрозуміло, він збирається мені розповісти в будь-якому разі. — Що ти можеш запропонувати за гарячу інформацію?

Він наблизився до мене так близько, що я знову відчув спокусливий мускатний запах, який цілком пасував йому. О, жаль, що я не омега, і не зможу насолодитися запахом повною мірою! Але я щиро цього хочу!

— А ти не любиш ділитися інформацією, — я закинув йому руки за шию, щоб щільніше притиснутися.

— Я ж маю справу з пацюками, пам’ятаєш?

Його руки повільно просунулися нижче.

Невже я справді цікавлю Крист’яна? Здається, це єдиний альфа у всьому всесвіті, якому я небайдужий. Але й у мене він викликає не просто інтерес, а справжнє бажання, тож не бачу перешкод.

— Хель має секрет, який може здатися тобі дуже пікантним, — прошепотів він мені в губи, викликаючи приємне тремтіння. — Таким ніхто не розкидатиметься.

Тільки-но він подався до мене, як нас перервали. Знову.

— Тільки спробуйте цілуватися тут, — почувши Блейна, я поспішив переконатись у своїх здогадах.

Блейн, Блейз і Джил стояли біля нас із Крист’яном, явно не даючи Гамелу залучити мене до поцілунку. Та що це таке! Я справді хочу поцілуватися з ним! Я не хочу залишатися самотнім! А Крист’ян здатний викликати в мені такі сильні почуття!

— Чому тільки мій альфа мене продинамив? — обурився Блейн. — Навіть Мелорі дозволив Крист’яну приставати до себе, а Абель мені відмовив.

Я трохи відсунувся від Крист’яна, бо правильно розцінив погляд Блейза. Складно з цими принцами: вони намагаються захистити всіх і вся, але не питають, чи потрібно це комусь взагалі.

— Гей, — я й помітив, коли підійшов до Блейза. — А ти став вищим. Коли ми вперше зустрілися ти був таким низьким…

— Він уже одного зросту зі мною, — надувся Блейн. — Ще трохи й переросте Джила, а потім? Теж мені, омега!

Джил, мабуть, тільки зараз порівняв їхній рост та вирішив, що поки що рано паритися з цього приводу. Блейз обдарував Блейна промовистим поглядом:

— Яка різниця, омега я чи альфа? Ми всі абсолютно рівні, жодна стать не краща за іншу!

— Ой, так-так, звичайно, — покірно кивнув той, аби не слухати нотації на вечірці. — Джил, обійми його, будь люб’язним.

Фрост не зрозумів, що це за прохання таке, але все ж таки обійняв Блейза зі спини. Виглядало навіть смішно, якщо забути, що Блейз омега. А таке зробити просто. Напевно, цього ефекту Блейн і хотів:

— Цікаво, скільки людей на вечірці подумає, що два альфи зараз обіймаються?

— Вау, ти вирішив позадиратися до мене? — Блейз посміхнувся. — Твій альфа взагалі не прийшов. Так що радуйся, що в тебе в компанії, як ти говориш, аж два альфи.

Крист’ян вирішив запитати:

— Ви, звичайно, молодці і все в цьому роді, але навіщо було нас переривати?

— Хіба незрозуміло?.. — незрозуміло запитав Блейн, а потім подивився на мене: — Що з тобою?

Дивне питання. Не розумію, що не подобається Блейну. Може, що я маю шанс гарно провести цей вечір, а може навіть й ніч, у компанії альфи, а в нього немає?

— В сенсі? — перепитав я.

— Ти не просто… — він обвів мене поглядом, підбираючи слова: — Добре виглядаєш, ти ще й дозволяєш Крист’янові себе лапати. Це не у твоєму стилі.

— Звідки тобі знати? — парирував я. — Сам хочеш провести «ніч» з Абелем, хоча на вигляд такий культурний.

— Що?! — Блейз глянув на брата. — Це правда?

— Так, ми вже не маленькі! Я принаймні, мені сімнадцять! — знайшов виправдання той, а потім повернувся до мене: — Мелорі, ти сьогодні дуже сміливий, я подивлюся. Гаразд, поки ти знову не видав щось про мене, я даю вам із Крист’яном своє благословення! — і поспішив додати: — Тільки якщо шкодуватимеш, не виставляй мене винуватим, я попереджав! Ці музиканти ненадійні!

Блейн пішов до компанії своїх однокласників, де його зустріли із теплими посмішками. Джил і Блейз чомусь засміялися, а потім легко поцілувалися, ніби цей поцілунок був підкріпленням тієї теми, що промайнула в їхніх головах. Вони що, знають, про що думає їхня половинка?

— Подивись на них! — Крист’ян усміхнувся так, що я зрозумів — зараз він скаже щось цікаве. — Вони вже провели «ніч» разом!

— Що? — я здивувався.

— Гей, не так голосно! — обірвав його Блейз, тримаючись за руки з Джилом. — Блейн ще не знає, що я його випередив у цьому питанні. І взагалі, ти не міг би вимкнути свою проникливість хоча б на один вечір?

— Ні, — відповів Крист’ян, але Блейз анітрохи не образився, вони обидва лише засміялися. Тоді я зрозумів, що вони добрі друзі. — То була не течка? А то лишилася б мітка.

— Ні, не течка, — незворушно відповів Б’ю, а ось його супутник помітно збентежився таких одкровень. — Все ж таки, вміння телепортуватися до спальні пішло Джилу на користь.

— І ти так просто дав?

— Так просто? — обурився Джил. — Ти ж про Блейза кажеш, який там просто!

— Він просто сором’язливий, — сказав тоді він. — Тому що ініціатором був я.

Я навіть жартома обурився:

— Та як ти міг!

— Ну, в наступну свою тічку я точно заслуговуватиму на ці слова, — Блейз посміхнувся мені, а потім підморгнув своєму Джилу, який, швидше за все, не знав, що його допустять до себе під час «ночі».

Але він точно не проти. Ця парочка пішла за руку, шокуючи оточуючих — Блейн мав рацію, не всі визнають у Блейзі омегу, але ці двоє бачили тільки один одного, і нікого більше.

— Блейз не все сказав, — Крист’ян обійняв мене за плечі. — Вони Істині.

— Ой, та казки все це.

— У цьому світі — можливо, — сказав тоді Крист’ян. — Але ж у нас, іноземців, зв’язок Істинних — на межі благословення богів. Більшість казкарів живуть зі своєю Істиною парою, якщо ти не знав. Уяви, як тільки ці двоє, — він кивнув туди, де зникли Фрост і Бью, — пересплять під час тічки, то вже ніколи не зможуть розлучитися. У цьому вся краса Істинних.

— В сенсі? — не зрозумів я. — Хочеш сказати, що це не казки?

— Я син омеги, який за допомогою музичного інструменту повів не лише щурів, а й дітей із міста, — скептично озвався Крист’ян. — І я такий же реальний, як і наявність Істинних.

Агов, але якщо Блейз не зможе розлучитися з Джилом, то що тоді вийде? Джил Фрост нехай і лапочка перед ним, але насправді переслідує свої цілі. Чи такий цей зв’язок хороший, як про нього всі говорять? Пам’ятається, Брендан одного разу хотів поговорити зі мною на цю тему… Напевно, коли вважав мене за омегою, він повірив словам Джила, що ми Істинні. Але я бета, а це означає, що Джил збрехав у нашу першу зустріч, щоб… Щоб ми зблизилися. Чи можна подякувати йому?.. Чи він діяв у особистих інтересах?

— Все, дурна тема для розмови, — вирішив Крист’ян, він узяв мене за руку і глянув у бік своєрідного бару, яким виступала кухня. — Пропоную випити.

— Хороша ідея.

Ми повернулися, але Крист’ян випадково зіткнувся з Хель. Вперше бачив його таким розгубленим, начебто дитина в супермаркеті не може знайти тата. Секунду він так і стояв, незрозуміло чому, але швидко втік углиб натовпу. Не розумію, що це на нього найшло?

— Не звертай уваги, це може бути його хитрощі, — сказав мені Крист’ян і повів за руку далі. — Він гарний маніпулятор. Можливо, хотів твого співчуття.

Чого б мені йому співчувати? Він мене бісить.