Глава 28.1

Джил Фрост нудьгував весь вечір. Жити з татом трохи нудно, хоча він дуже поважав і любив тата, Джил все ж таки сумував за батьком, якого бачив лише кілька разів у своєму житті. Однак цього вистачило, щоб прив’язатися до нього.

Лежачи на ліжку, Джил прокручував різні події, які змінили його життя. Він завжди знав, що є сином Сніжного короля, який залишив своє королівство та чоловіка, щоб «почати життя з чистого аркушу», як йому пояснив тато. Довгий час Джил жив, звикаючи не лише до нового світу, а й до місцевої температури. Тут набагато спекотніше, ніж у Північному Королівстві. Ще з дитинства Джил був досить слабким альфою, тому дуже швидко зненавидів цей світ. Друзів не було, натомість були шкільні хулігани. Папа спеціально віддав його до школи, де навчаються звичайні люди, щоб ніхто з казкарів ніколи не здогадався про обізнаність Джила про інший світ.

Джил не сердився на тата, Доріан лише хотів захистити того, чиї батьки були колись прихильниками Короля Зла. Джил довго терпів знущання, але одного разу до Гриммвілю повернувся хранитель. І тоді Фрост уперше виявив у собі магію. Це було неперевершене почуття! Він міг розправитися з усіма своїми кривдниками! Він так майстерно наказував своїми силами, що одного разу тато насторожено сказав йому:

— Ти маєш остерігатися розкриття, Джиле. Якщо хранитель дізнається про тебе… Я не знаю, врятує нас амністія чи ні. Не хочу ризикувати.

Після цього застереження Джил і дізнався про хранителя. О, це було неважко — його знають ледве не всі казкарі. До того ж біля цього Ліндгрена так і витає магічна енергія. Джил не те щоб стежив, хоча… Так, він стежив за своїм можливим ворогом, і зрозумів, що між ним та принцом Камелота щось є.

Тоді він вигадав план, за яким змусить цих двох діяти, знайти його, зрозуміти, що вони не всемогутні… Заморожене водосховище. Дивно, що ці двоє так швидко відшукали винуватця, але так і не зрозуміли, хто головний лиходій їхньої історії.

— Джил! — тато постукав його до кімнати, відволікаючи від спогадів. — Нам потрібно поговорити.

— Заходь, — Джил підвівся, щоб виглядати пристойно, коли його побачить Доріан.

Доріан Фрост гарний омега, скільки б років не проходило. Якщо подивитися фотографії, можна помітити, що він зовсім не старіє. Джил щиро сподівався, що з ним самим буде так само, як він виросте.

— Пам’ятаєш мого колегу по роботі? — Доріан не знав, як розпочати цю тему, бо трохи забарився. — Джордан. Він не раз запрошував мене на побачення.

— Звичайно пам’ятаю.

— Так ось, — Доріан зібрався з духом. — Можливо, відповісти на його запрошення буде не такою вже й поганою ідеєю?

— Що? — Джил схопився на ноги і Доріан позадкував від сина.

— Слухай… — тато намагався говорити м’яко. — Я знаю, ти звик, що… Загалом… Ми вже дорослі люди, Джиле. Ти мусиш розуміти, що я і твій батько більше не зійдемося. Але я хочу спробувати жити у повному розумінні цього слова.

— Ви зійдетесь, — агресивно процідив Джил, стискаючи руки в кулаки, від його емоцій у кімнаті стало прохолодно, а на вікнах повільно розповзся іній. — Я поверну нас назад, чуєш? Батько кохає тебе, шалено кохає!

— Його кохання егоїстичне…

— Кохання завжди егоїстичне! — вигукнув Джил. — Не смій більше про це взагалі говорити! Ми повернемось у наш світ назад! Батько тільки цього й чекає! Він чекає, коли ми з тобою повернемось до нього, а я зроблю все заради цього!

Доріан знову відступив. Контролювати сина, який перейняв вдачу батька та снігову магію – неможливо. Одному взагалі складно виховувати альфу. Доріан знав, що йому потрібна допомога, але Джил був надто розумний: він руйнував будь-які стосунки тата з альфами.

— Гаразд, пробач, — видав Доріан. — Не варто заморожувати вікна.

— Але ти сам мене розлютив! — Джил махнув рукою, щоб привести вікна в норму.

Він заспокоїв сам себе думкою, що все буде так, як він спочатку хотів: сім’я возз’єднається.

— Будь ласка, щоб уточнити якусь деталь, — промовив Доріан, а потім поспішив вставити: — Не дивись на мене вовком, я не збираюся зраджувати твоєму батькові. Я хотів запитати тебе з приводу того омеги, з яким ти зараз так добре порозумівся. Раніше ти жодному омезі не приділяв стільки знаків уваги.

— Це не швидкоплинне захоплення, ось чому я хочу зачарувати його, — сказав він. — Блейз Б’ю, мабуть, моє справжнє кохання. Можливо, навіть той самий Істинний, якщо вони взагалі існують.

— Ось як… — здивувався Доріан. — Не думав, що в тебе все таке серйозно з ним. Якщо ми покинемо це місце, то тобі доведеться розлучитися з ним, ти про це подумав?

Доріан сподівався, що цей факт заспокоє сина, хоча виду не подавав. Але Джил тільки посміхнувся, так мило і непорочно, як уміє тільки він, коли хоче здаватися невинним:

— Я заберу його з собою.

— Що?.. — здивувався той. — Невже син Б’ю погодився?

— Ні. Я й не спитаю його. Який сенс? Він не захоче залишати рідних, він же герой, правда? — Джил сів на ліжко. — Але я не витримаю розлуки з ним. Спочатку він позлиться, він такий. Але потім Блейз звикне. Ми зіграємо весілля, народимо купу спадкоємців… Загалом усе буде добре.

Доріан хотів заперечити: силою щастя не побудуєш… Але швидко передумав. Джил не відступить, а лише розсердиться, можливо, знову задіяє магію.

— Я радий за вас, — лише сказав він.

***

Портал відкриється, якщо зібрати усі реліквії. Джил сидів у кімнаті, яка була захована під виглядом винного льоху, але насправді тут зберігалося все, що залишилося від минулого світу: магічні штуки, різні артефакти, шати… І дві реліквії, які Джил так вдало дістав, доки за ними не став полювати хранитель. Третій артефакт вирвали з рук, бо він несподівано знадобився Щурячому королю. Але він напортачив із планом, підіславши підручних, аби не видавати свою особистість. З того часу все пішло не по плану.

Джил відкинувся в кріслі, заглядаючи в стелю. Він хотів додому, у рідні засніжені долини, у рідний замок із чарівної криги, у високі гори… Він, можна сказати, мріяв про момент повернення навіть зараз. Нехай Блейз буде злитися, може, навіть стукне пару разів, він може, але ж кохання вирішує все!

Тільки щоб все це справді сталося потрібно вирішити одну дрібницю із сьомою реліквією. Джил не знав, де її знайти, але, можливо, дізнається, якщо знову схитрує. Він глянув на стіл, де лежав маленький уламок дзеркала.

Король Зла відібрав одне дуже могутнє дзеркало у тата, але його уламки все ж таки залишилися збереженими завдяки Доріану. Не сказати, що від них є якась користь, все ж таки від такої мізерної кількості і магії немає. Але Джил був і до цього готовий, він просто провів рукою над крихітними уламками, змушуючи їх подрібнитися до розміру порошин. Ось тепер цей пил матиме цікавий ефект.

***

Блейз, судячи з телефонного голосу, займався вдома з батьком фехтуванням, тому дихав так важко:

— Вечірка? Туди, куди Крист’ян запросив Мелорі?

— Так, — Джил розвеселився від його голосу. — Ти не хочеш йти зі мною? Соромишся свого хлопця?

— Не кажи нісенітницю, — відрізав Блейз. — Мені начхати, що вони про тебе думають. Тільки я можу ображати тебе в обличчя.

— Вельми дякую…

— Коли починається вечірка?

Джил Фрост задоволено усміхнувся:

— О восьмій. Підемо разом?

— Звісно! Блейн теж іде, а я не впевнений, чи варто йому це робити…

Джил закотив очі: як завжди, його омега дбає про старшого брата.

— Хель обіцяв нашкодити йому, я маю захистити Блейна.

— Так, мій прекрасний принце, ми захистимо всіх, кого ти захочеш врятувати, — хмикнув Джил. — Тоді збирайся. Не бійся, я не попадуся твоїм батькам, а телепортуюсь одразу в кімнату, гаразд?

Блейз погодився. Вони не приховували своїх стосунків, просто не привертали непотрібної уваги — про їхні стосунки знали рівно стільки, скільки треба. Джил вдавав, що все нормально, але іноді так хотілося заявити свої права на коханого.

— Тоді я переодягнуся і чекатиму на тебе, — після цих слів Блейз відключився.

Джил Фрост усміхнувся: все як треба!

Він акуратно перемістив чарівний пил із дзеркала собі на долоню, міцно стиснувши його, намагаючись не розсипати, і піднявся з місця, щоб привести свій план у виконання.