1

– Слухай, а може вже досить?

– Ммм?

– Точно досить.

Забравши цигарку з рук Максима, Вадим сам почав затягуватися нею. Густий дим наповнював його легені, віддаючи гірким присмаком на язиці.

– Скільки ти за них платиш? – струснувши залишки попелу, Вадим відчужено споглядав як попіл швидко впав з даху багатопорхівки, долаючи лічені метри за секунди.

– 70 гривень…а що?

– Скільки?! – ледь не поперхнувся Вадим. Його блакитні очі оцінюючи пройшлися по фігурі друга.

– А що, власне тебе не влаштовує? – підвівшись на лікті промовив Максим, все так само дивлячись на зоряне небо.

– Що мене не влаштовує? Та подивися на себе, Максе! Ти весь час ходиш задрипаний, – підійшовши до юнака, Вадим почав енергійно тикати на його одяг. – Ти подивися! Штані…в дірку! Футболка…в дірку! Кофта…в дірку! Як купити собі новий одяг, то ні, а як цигарки – так перший! – вислухавши все, що від нього ходів блакитноокий, Макс непомітно закотив очі та продовжив вдивлятися у зоряне небо, але тепер лежачи у повний зріст. «Якщо довго дивитися у небо, небо почне дивитися у тебе» – з такою думкою Макс погодився одразу, бо він це помітив ще давно, коли вперше отримав свій перший телескоп в якому роздивлявся планети та сузір’я.

– Не подобаються цигарки, не пали, – грубо промовив Макс. – Все одно, я їх купую.

– За такі гроші, ці цигарки повне лайно, – стиха промовив Вадим, погладжувати своє попелясте волосся. Дивлячись на нього, можна подумати, що він так напружено рахує скільки грошей в місяць йде на купівлю цигарок та насправді, хлопець думає, як йому хочеться поцілувати людину поруч. – Написано було, що вони з евкаліптом, але фактично це найдешевший табак з ароматом хуя, який клали на цей евкаліпт! – різко заткнувшись та підвівшись на ноги, Вадим почав повільно йти до місця, де він раніше сидів, але міцна рука на його зап’ясті вирішила по-іншому.

– Скільки разів я тебе просив не матюкатися? – спокійно промовив Максим, мостячи біля себе тушу друга. – Невже це так складно?

Чухаючи потилицю та обережно дивлячись на друга, Вадим шукав слова виправдання, але думки роїлися так швидко, що за конкретну думку, вхопитися було досить важко.

– Та я не спеціально…воно само якось…

– Як-то кажуть, я не я, і хата не моя? Це ти так бачиш?

Сором’язливо відвівши блакитні очі, Вадим абстрагувався та вже не слухав, що йому говорять, а думав як змусити хлопця замовкнути на деякий час, і йому прийшла імпульсивна ідея, над якою, йому варто було б задуматися.

– Чи може, моя хата скраю – нічого не зна… – не давши змоги договорити Максиму, Вадим несподівано поцілував хлопця. Осторопівшому Максу, ледь вистачило сил аби відштовхнути юнака.

– Це шо було? – промямлив Макс, поправляючи своє каштанове волосся. Вадим давно помітив, що коли його друг хвилюється, він взаємодіє з волоссям.

Ледь розібравши слова шатена, полилися слова виправдовування:
– Я, бля буду, не спеціально… – шукаючи поглядом, за що зачепитись, Вадим все одно, дививися на такі бажані губи Макса. – Воно якось так найшло, що я сука… – тараторивши так швидко, блакитноокий і не помітив, як хтось повторив його дію, змусивши мовчати довгим солодким поцілуєм.

– Я ж просив тебе, не матюкатися. – впевнено сказав Максим, хоча секунду тому, Вадим чітко відчував його збите дихання та прискорене серцебиття.
Куточки губ Вадима поповзли вверх, роблячи його усмішку досить помітною для чужого ока, тому не мучавши себе очікуваннями, шатен промовив:

– Кажи вже, що ти хочеш. – нічого не кажучи, Вадим ковзнув поглядом по пухких губах від поцілунків, і блакитноокий знов поцілував. Але цього разу це вийшло ніжно та пристрасно, що Макс неочікуючи від самого себе притягнув до себе блище друга, та зарився довгими пальцями у попелясте волосся. Поцілунок, на щастя, чи, на жаль, не може тривати вічність, тому хлопцям прийшовся відірватися один від одного, аби просто вдихнути свіжого повітря, у сп’янівшу від любові голову.

– Який же, ти все таки ідіот. – пошепки промовив Макс, куйовдячи волосся Вадимові.

– Це я ідіот? – не порушуючи тиші, Вадим ледь чутно промовив, здивовано дивлячись на юнака. – Не я ж купую такі гидотні цигарки, за таку ціну.

– Але ти їх також куриш.

– Помовч, добре? – швидко зоставивши солодкий поцілунок на шиї Макса, блакитноокий вдивлявся в зоряне небо.