Повернення блудного сина

27 травня 1981 рік

Це була чергова зустріч ордену. Сіріус сидів надзвичайно знервований, обмірковуючи хто є зрадником. Ці думки не покидали його вже дуже довгий час. Кожен раз все сильніше непокоячи його.

Раптово Ремус поклав свою руку йому на коліно. Сіріус навіть не помітив, як почав трясти ногою.

Вверх вниз. Вверх вниз.

Вони зустрілись поглядами. Очі Ремуса були такими добрими та ніжними, водночас занепокоєними. Сіріус змусив себе зосередитись на тому, що говорив Муді.

Після того, як Аластор роздав завдання деяким членам ордену, він повернувся до Джеймса з Сіріусом.

— Пройдіть зі мною.

Вони пройшли з ним в дальню кімнату.

— Маю для вас деяку роботу, небезпечну і конфіденційну. — Муді наголосив на останніх словах. — В нас є інформація, що Рабастан Лестранж разом з іншими смертежерами готують теракт у Сассексі. Мені потрібно, щоб ви відправились на Алею Ноктерн і дізнались подробиці. У них там, щось на кшталт клубу. Понаглядайте за цим місцем, тільки непомітно. — промовив він, та витягнув аркуш пергаменту. — Тут вся необхідна інформація. Як тільки прочитаєте, одразу ж спаліть. Відправляєтесь туди завтра. На цьому все.

Муді махнув рукою в дивному жесті.

Сіріус уже давно вивчив, що він означає —  забирайтеся звідси негайно та не дратуйте мене.

Незабаром зустріч закінчилася. Джеймс на прощання хлопнув Сіріуса по плечі, сказавши «до завтра».

— Побачимось. — усміхнувся Сіріус.

Телепортувавшись на квартиру, Сіріус одразу побачив біля себе Ремуса.

— Що від тебе з Джеймсом хотів Муді? — спитав Ремус притягуючи Сіріуса до себе.

Сіріус розповів йому про своє завдання. Це була їхня давня угода — розказувати куди кожен з них іде. Звісно, Муді багато разів наголошував  зберігати все в цілковитій таємниці, але Сіріус з Ремусом почувалися набагато спокійніше, знаючи, де в разі чого шукати один одного.

— Що ж, у нас ще є час до завтра насолодитися один одним. Що хочеш робити? — спитав Ремус.

Сіріус зухвало посміхнувся.

— Спочатку поїсти чогось смачненького, а потім поласувати тобою.

— Як чудово те, що наші думки сходяться.

***

Наступного ранку Сіріус з Джеймсом відправилися до зазначеного місця.

Алея зустріла їх безліччю темних і похмурих будинків. Коли вони дійшли до потрібного, одразу ж зрозуміли, що це місце смертежерів. Це була велика та вишукана будівля на Алеї, де, очевидно, збиралась еліта.

Джеймс з Сіріусом під плащем – невидимкою притулилися до стіни та стали чекати якоїсь діяльності.

Перед тим вони обговорювали способи потрапити в середину. Зійшлись на тому, що коли хтось зайде в середину, то вони зайдуть слідом.

Через деякий час їм вдалося пройти всередину й вони, присівши в кутку, почали слухати.

Спочатку, нічого цікавого не відбувалося. Однак, усе змінилося, коли до клубу зайшов Лестранж поруч з іншими смертежерами. З усіх інших Сіріус знав тільки Евана Розье.

Вони підійшли до крайнього столика, де вже сиділи інші смертежери.

Джеймс із Сіріусом почали акуратно підходити до них, намагаючись не привертати уваги.

— Завтра в Сассексі буде шоу. — сказав один смертежер.

— Давненько такого не було, це буде справді чудова подія. — додав інший.

— Стільки бруднокровок в одному місці, ще й зовсім беззахисних. Темний лорд буде задоволеним.

Вони все продовжували говорити й говорити про те, наскільки захопливим буде вбивство невинних людей, що в Сіріусі почала закипати лють, але він зумів з нею впоратись. Він взяв Джеймса за руку, побачивши, що друг не в кращому стані.

Порозмовлявши ще трохи, смертежери почали пити вогневіскі. Сіріус надіявся, що на п’яну голову вони стануть більш відверті, але сподівання не виправдались.

Пройшла не одна година, аж тут раптово хтось промовив:

— Ви впевнені, що в маєтку будуть тільки бруднокровки та напівкровки? А то б не хотілося, щоб як минулого разу виявилося, що там аврори зробили засідку.

— Не переживай, вони нічого не знають, все сплановано надзвичайно добре. Крім цього, навіть якби знали, наші соратники їх б і близько не впустили до того лісу. — посміхнувся Рабастан лихою посмішкою.

Маєток в Сассексі. Ліс з соратниками. Очевидно перевертні. Місце з тільки маґлонародженими та напівкровками.

Сіріус здогадався, про що вони.

Поглянув на Джеймса. Він кивнув.

Вони просиділи в цьому місці аж до його закриття. Вже на виході з Алеї, знявши плащ, вони побачили, що до них іде група смертежерів. Але було пізно одягати плащ назад.

Розпочалася дуель. Їхні опоненти явно мали намір вбити їх, смертельні закляття так і літали в просторі. Сіріус розумів, що краще тікати, але для цього потрібно, щоб на тебе бодай декілька секунд не летіли закляття. Ні він, ні Джеймс їх не мали.

Аж раптом, декілька смертежерів попадали на бруківку. Їхні товариші відволіклися на мить. Та цього моменту було достатньо. І вже через хвилину всі вони лежали горілиць.

Сіріус підняв очі подивитися, що або точніше хто допоміг їм.

В наступну секунду він закляк на місці.

Там стояв Регулус.