1 Глава.

— Мені не подобається ідея, дивитися як б’ються чоловіки, це ж жахливо! Та й зрозумій мене, Сенку, у мене давно не було вихідних.

— І ти мене зрозумій, я не зможу там бути один. — заговорив Сенку і ходить з одного куточка в інший. — Ґен мені відмовив через роботу, а нашого спільного друга треба підтримати у важливий час, а в мене дуже дорогі квитки на двох.

Рюсуй закотив очі, але признає, що час поєдинку  для нього зручний, не зважаючи на постійну зайнятість у роботі. Можливо замість того, щоб розважатись вдома на самоті, буде корисно спробувати зацікавитись чимось не звичним. Тим паче Рюсуй досі пам’ятає як Сенку допомагав вирішувати особисті проблеми, тому час повертати борги.

Поки Рюсуй бурмоче вирішуючи свої думки, Сенку дістає цигарки та палить по всій лабораторії. Через запах неможливо дихати не зважаючи на те, що Сенку стоїть біля вікна. Мабуть цей друг з ММА справді важливий для вченого, якщо він шукає партнера, аби не йти одному. Подібні дружелюбні ситуації палають у серці молодого магната, особливо зараз.

— Годі тобі нервувати, я згоден подивитись на цього чудо-бійця-шаленого-друга ММА.

— Ти в цьому впевнений? В тебе ж “так давно не було вихідних”, а тут я тебе змушую. — перекривлює його слова Сенку, та видихає дим по вулиці через вікно.

— Звісно впевнений, чого так нервувати? Мабуть він для тебе дуже важливий, якщо викурюєш на емоціях вже третю цигарку за день.

— Можна і так сказати, зараз йому необхідна будь-яка підтримка і я не можу його підвести.

— Ладно, мені це не цікаво, я просто хочу отримати задоволення від перегляду, а якщо моя присутність на нього впливе у позитивну сторону, тоді я тільки в плюсі.

Сенку гасить цигарку на попільничку, а потім витягує квиток з своєї кишені, та згадує у котрій годині потрібно бути на арені. Поєдинок буде ввечері, тому у Рюсуя буде достатньо часу, щоб обрати новий образ. Поки Сенку думає про завтрашній день, його друг дивиться на скляні клітки з крисами. Всякий раз, коли Рюсуй завітає до свого друга, він часто задивляється на клітки з новими тваринками для експериментів. Їх жалюгідний вид не залишає осторонь тих, хто рідше буває у лабораторії.

В цьому немає  нічого дивного,  навіть Ґен мріє викрасти декілька тварин щоб відпустити бідолах на волю. Сам Сенку ніяк не відноситься до своїх піддослідних, оскільки всі вони для нього однакові. Поки їх життя допомагає науці розвиватись, вченим достатньо турбот щоб не думати про їх життя.

— Все ті ж самі, що й минулого разу? — питає Рюсуй, та близько наближається до клітки.

— Так, а ну прибери своє обличчя, — наставляє вчений, та тягне друга за плече — мені потрібно, щоб ці криси відчували набагато менше стресу.

— Твої знущання над ними, це вже великий стрес…

— Слухай, я знаю що роблю, — дістав квиток, та віддав Рюсую. — твій квиток на поєдинок, не втрачай і будь ласка не запізнюйся.

Рюсуй прийняв свій квиток та подивився на своє місце під номером 110. Значення свого місця він не знав, але Рюсуй сподівається, що вони будуть сидіти на задніх рядах бо бачити кров та шрами, не входять у мрії “ідеального вихідного”.

З невеличким натхненням на завтрашній день, друзі попрощалися. Тільки на виході Рюсуй згадав, що забув запитати, хто з цих бійців взагалі спільний друг Сенку, та його хлопця Ґена. Потім він зробив висновок, що взагалі мало приділяє увагу своїм друзям через роботу і обіцяв собі виправитися.

Повз Рюсуй проходить дуже симпатична блондинка з таким собі робочим дрес-кодом із білої сорочці та чорної спідниці. На лікті правої руки висить коротка сумка, а в інший вона тримає телефон та щось говорить. Він раніше не зустрічав таку гарну дівчину в лабораторії, її виділяє довгі і жовті як ясне сонечко волосся.

“Ми точно раніше не зустрічались”. Подумав про себе Рюсуй, тому вирішив обернутися, а вона вже зайшла до кабінету Сенку.

Підслухати чужу розмову це не етично, але дуже дивний збіг обставин. У Рюсуя чудова інтуїція, рідко підводить у важливі моменти. Дочекавшись декілька секунд, бо хтозна, можливо вона помилилась номерами кабінетів, підійшов якомога ближче до відчинених дверей, він слухає таку розмову.

— Ти розумієш, що це для нього дуже важливо?

— Так, Ґен теж це розуміє, але в нього великий розклад — впевнено відповідає Сенку, — в його студії майже всі захворіли.

— Я дуже сподіваюсь, що ти знайшов йому заміну? Квитки дорогі ти сам знаєш, бо там зійдуться найсильніші.

— Заміну я легко знайшов, але тобі кандидат не сподобається.

— Я його знаю?

— І гадки не маю, але він відомий. Ти як журналістка напевно його знаєш, але не твій тип особистості.

— Ну кажи вже, не томи мене, — с нотками агресії відповіла журналіста,  — гірше не буде.

— Його ім’я Нанамі Рюсуй.

— Стоп, щось дуже знайоме, а він був у тебе сьогодні?

— Так, він пішов декілька хвилин тому, можливо ти його бачила в коридорі.

— Ааа, я його не пізнала, він дуже сильно змінився, кажуть, але його характер не дай боже комусь дістанеться.

— Він страху не знає та відмов до комфорту, але в цілому, він не поганий хлопець.

Почувши про себе, Рюсую було складно прийняти спогади з минулого. З важким подихом він слухає далі, щоб більше зібрати більше інформації, та трохи подивився у лабораторію, його ніхто не помітив, але Сенку був задоволений.

— Ми повинні після поєдинку підійти до Цукаси, щоб підбадьорити, що ти Рюсую скажеш?

— Мінамі, це для нього нічого не означає, він сам так сказав — завірив Сенку, а потім додає. — Може їх знайомство якось вплине на обох? Хто знає.

— Нові друзі це ризикований шаг, для його психіці. — емоційно розмахує рукою — Він настільки звик бути самому, а він тільки до нас звик, а тут…

— Мене найбільше всього дратує, коли ти поводиш себе як нянька для нього. Просто заспокойся і все, добре? Ми нікого, і ні до чого не змушуємо, це буде їх справа.

— Я згодна, але якщо цей Рюсуй щось зробить, або скаже я за себе не стану ручатись. І за тебе з твоїм менталістом також.

— В мене забагато гостей на сьогодні, тому я хочу попрацювати, добре?

— Так, дякую за допомогу, ти справді намагаєшся зробити його щасливим…

Далі Рюсуй не дослухав розмову і пішов своєю дорогою до стоянки та пошукав свій автомобіль. А перед тим як поїхати додому, купив в автоматі банку з колою, та запиває.

Після нього вийшла Мінамі та  роздивилась по сторонам, відчуття підказувало Рюсую, що вона шукає саме його, поки за неї не приїхала машина. На щастя вона його не помітила, хоча рано чи пізно вони ще зустрінуться.