It’s dark night with hot dreams

В барі було досить тихо, тому що Енакін прогнав всіх до одного. Він прилетів на цю планету не тому, що хотів посидіти серед шуму та купи різних людей, подивитися на дівчат, що звиваються на танцполі.

 

У нього була одна конкретна мета – зустрітися з Обі-Ваном. На Корусанті це було б складніше. Там занадто близько знаходився Храм джедаїв. Там обов’язково хтось міг втрутитися. Зірвати його плани. Ні, перед тим, як знищити всіх джедаїв, всіх до єдиного, він хотів поговорити з старим Майстром. Обі-Ван ніколи його не підтримає. Бо молиться на кодекс. Його неначе збуджують всі ці правила.

 

Енакін знав, що нічого не вийде. Але не відмовився від задумки. Його вчитель мав полетіти на віддалену планету, щоб знищити сепаратистів. А потім обов’язково мав зайти в бар. І він зайшов, бо Енакін занадто добре знав свого старого вчителя, який полюбляв після міссії випити чогось міцного.

 

Але цього разу його чекає щось по-справжньому особливе. Щось таке, що він би не дозволив собі по добрій волі. Його можна лише примусити. Прив’язати. Не залишити вибору.

 

Енакін би ніколи цього не зробив. Але тепер він Дарт Вейдер. Його більше не сковують кайдани правил та джедайського кодексу. Він вище всього цього.

 

Вільний.

 

Він може вбити їх всіх, бо джедаї більше не його друзі. Вони ніколи не вважали його рівним собі. Тепер він не вввжає їх рівними собі, бо він сильніше їх всіх. Навіть якщо вони зберуться разом. Але Майстер інший. Їх пов’язувало щось ще, окрім відносин вчителя та падавана. Між ними була дружба. Сильна дружба. Їх зв’язок занадто сильний. Енакін розуміє, що не може просто викреслити Обі-Вана зі свого розуму. Розуміє, що не може просто забути всі ті роки, що він провів з вчителем.

 

Йому потрібно з ним поговорити.

 

Мирно.

 

Саме тому він не намагається зійтися з Обі-Ваном в бою. Він вирішує чекати, поки той переможе сепаратистів та прийде до бару. А вже там того чекає спеціальний напій – за рахунок закладу. В який люб’язно підсиплють снодійне.

 

Коли Обі-Ван прокидається, то шум та музика кудись поділися. Він посеред бару, в самому його центрі. Сидить на стільці. Його руки зв’язані позаду. Його ноги прив’язані до ніжок стільця. Він намагається визволити руки, згадати, чому він переміг сепаратистів, але все одно зв’язаний. Невже хтось таки залишився? І знайшов його в барі. І тепер буде вимагати викуп. Точніше, понамагається. Бо Обі-Ван вибирався і не з таких обставин.

 

Приміщення наповнює напівтемрява – більше нікого нема.

 

– Агов? Ви вирішили покинути мене тут?

 

Але у відповідь – лише тиша.

 

– Покажися! У кого стільки сміливості, щоб схопити та зв’язати майстра-джедая у барі?

 

Висока фігура у балдахіні відкрила двері та мовчаливо пройшла до нього. Лише одного погляду Обі-Вану було достатньо, щоб зрозуміти, що цього супротивника йому просто так не здолати. Щось було в ньому таке – Темна сторона була біля нього.

 

Фігура відкинула каптур та Обі-Ван побачив того, кого точно не чекав зустріти.

 

– Енакін? – здивування не змогло не відобразитися в його запитанні.

 

– Так, Майстре.

 

– То ти звільнеш мене? – Обі-Ван розумів, але не хотів вірити в те, що було занадто очевидно. Він розумний, йому лекго побачити всю картину – він попапався в пастку. Але він не міг прийняти, що Енакін перейшов на Темну сторону.

 

– Не відразу, – губи Енакіна торкається усмішка. Зловіща усмішка. Він підходить блище, стає за спиною Обі-Вана.

 

– Енакін… – але йому не дозволяють договорити, бо пальці чужої руки торкаються спочатку його волосся, потім повільно переміщаються до щоки.

 

– Сьогодні я буду головним, Майстре, – його пальці торкаються зімкнутих губ Обі-Вана. Намагаються проникнути всередину, надавлюють на нижню губу. Обі-Ван махає головою, намагається уникнути того, що хоче з ним зробити колишній падаван.

 

– Припини. Розв’яжи мене і ми поговоримо. Ти розкажеш, що сталося. Я можу припустити, але…

 

– Ти все знаєш і так. Невже ти не бачиш, що я змінився? Бачиш. Я вже не твій падаван, не хлопчик з Татуїну. Я більше не підкоряюся джедаям.

 

– Це все канцлер Палпатін. Він змінив тебе. Я говорив тобі стільки разів, що він солодко говорить, але має гниле нутро. Але ти продовжував його слухати.

 

– А мав підкоритися Раді? Мав терпіти брехню? Вони ніколи не довіряли мені, ніколи не давали мені серйозних завдань. Вони боялися мене. То ж нехай і тепер бояться.

 

– Енакін, що ти говориш? Твій розум заполонила Темна сторона! Рада ніколи не хотіла тобі зла…

 

– Відкрий рота! – Енакін говорить досить голосно, в його словах звучить погроза, а не просто наказ.

 

– Що ти намагаєшся зробити?

 

– Відкрийте рота, Майстре. І не смійте противитися моїм пальцям. Я хочу спробувати ваш рот. Спочатку пальцями.

 

– Я не буду робити нічого з того, що ти скажеш. Енакін, твій розум затьмарено. Ти не знаєш, що робиш.

 

Енакін знову посміхається, виходить вперед. Сідає на коліна Обі-Вана.

 

– Я знаю, що роблю, Майстре, – він говорить тихіше, ніж зазвичай. – Просто відкрий рота. Я не хочу тебе примушувати. Я хочу, щоб тобі також було приємно.

 

Обі-Ван чітко розуміє, що все це означає. Енакін знову торкається його губ. І Обі-Ван трохи відкриває рота. В нього відразу проникає два пальці.

 

– Ось так, Майстре.

 

Енакін рухає пальцями: засовує їх сильніше, а потім відводить назад. Його очі на якусь мить горять помаранчевим вогнем – таким небезпечним. Таким привабливим.

 

Обі-Ван дозволяє робити з собою це. А що, якщо замість пальців, якщо Енакін…

 

– Подобається, коли щось проникає в твій рот? – Енакін притискається блище, несправжня рука лежить на плечах Обі-Вана. – Чому я не дозволяв цього собі раніше? – звичайно, що це риторичне питання.

 

Енакіну мало лише спостерігати за тим, як його вчитель бореться з собою, з своїми принципами. Йому хочеться, щоб ця боротьба була ще сильніша. Щоб Обі-Ван здався, впав перед Темною стороною. Та кричав “Енакін” крізь марево сильної насолоди.

 

Але той не здасться так просто, він буде намагатися протистояти. Бо він занадто правильний. Він не зможе дозволити собі віддатися колишньому учню, який зрозумів суть, який більше не пішка в Раді джедаїв.

 

Енакін ще один раз дозволяє собі втиснутися в тіло Обі-Вана, провести пальцями по його язику, а потім піднімається. Щоб зняти штани та визволити член.

 

Обі-Ван прикриває очі, бо не вірить, що Енакін може таке робити. Так, той і раніше був запальним, робив все по своєму. Не виконував наказів та вважав, що знає краще за всіх. Але тепер він перейшов межу. Його довгий член торкається губ Обі-Вана.

 

– Не роби вигляд, що ніколи цього не хотів, – рука Енакіна стискає його волосся. – Я хочу щоб ти взяв мій член в рот, і тоді ми поговоримо.

 

Обі-Ван хоче піддатися, хоче Енакіна. Хоче його член. Щоб той трахнув його рот. Наповнив його рот спермою. Він хоче свого колишнього падавана. Бо його не можна не хотіти, дуже важко не піддатися його харизмі, його красоті, впевненості.

 

– Я хочу вас, Майстре. Не намагайтеся противитися. Я візьму вас. Бо сьогодні вночі я кінчав з вашим іменем на вустах.

 

– Енакін.. – Обі-Вану так важко боротися з бажанням, яке він відчуває. Він, можливо, ненароком відкриває рота. Так що головка члена проникає в нього. Енакін схиляє його голову сильніше, вимагає, щоб він взяв більше, щоб дозволив члену товкатися в його рот.

 

Обі-Ван дозволяє. Це так… Потрібно сказати, що це гидко. Але це не гидко. У старшого джедая стоїть від того, що його трахають в рот. Тому що це робить Енакін.

 

– Так, Майстре, візьміть сильніше. Ось так, так, – Енакін засовує член на половину, робить рухи бедрами вперед, бо не може втриматися. Рот його наставника занадто хороший, вологий, тісний. Мабуть, як і його…

 

Обі-Ван може списати все на те, що він зв’язаний, безоружний, що у нього немає світлового меча, лише член, що встав від жахливих дій Енакіна. Той перейшов всі межі, але Обі-Ван відчуває лише сильне збудження, що пронизує його з ніг до голови. І йому ніколи не буде виправдання.

 

Енакін трахає його рот, а він може лише допомагати язиком.

 

– Я звільнився. Темна сторона дає більше свободи. Я можу вільно любити, можу перемогти смерть, можу стати найсильнішим ситхом, – на обличчі Енакіна читається відблиск чистої насолоди. Хтось міг би подумати, що його надихнула саме Темна сторона та його промова. Але справа була в тому, що Обі-Ван слухняно рухав головою, дозволяв проникати в нього, і навіть не намагався звільнитися. Не використовував зуби, не хотів втекти.

 

– Мені зупинитися? – Енакін раптово відходить в сторону. – Скажіть, Майстре, щоб я зупинився. Я розв’яжу вас та віддам вам світловий меч. Ви ж цього хочете!?

 

Обі-Ван важко дихає, дивиться вниз. Він хоче лише одного – член Енакіна. В ньому. Він хоче торкнутися власного члена. Але він повинен бути мудрим. Він не має права піддатися пристрасті, що дрімала в ньому давно.

 

– Хочете, щоб я вам все розповів та ми зійшлися в чесному бою?

 

– Ні, – зізнається джедай. – Не зупиняйся, – Обі-Ван важко дихає та знає, що пожалкую про це, про безроссудство, що настигло його.

 

– Мені продовжити трахати вас в рот, Майстре?

 

– Так. Так, Енакіне.

 

І Енакіна не потрібно просити двічі, він робить те, що хоче від нього вчитель.

 

– Я хочу ввійти в вас. Ви дозволите мені? – Енакін витягує член, щоб Обі-Ван зміг відповісти.

 

Але той мовчить, бо і так дозволив занадто багато. За що не пробачить собі ніколи.

 

– На другому поверсі є дуже зручне ліжко. Я трахну тебе, Обі-Ван, навіть якщо ти цього не хочеш, але ти хочеш цього. Можеш робити вигляд, що тоді огидно, але в тебе дуже сильно стоїть від того, що я з тою роблю.

 

Енакін розв’язує вчителя, неначе знає, що той не буде пручатися, не буде думати про те, як втекти. Не буде битися. І той справді не намагається хоть якось вратуватися. Він ладен віддатися Енакіну. Нехай той веде його на другий поверх, нехай притисне до ліжка. Нехай війде в нього достатньо глибоко.

 

– Майстре, так сильно хочете мене, що не намагаєтеся протистояти Темній стороні? Не хочете розповісти мені про те, що я помиляюся? Що є ще час все виправити.

 

Але Обі-Ван справді не хоче розповідати, не зараз, коли штани давлять на член, не тоді, коли він жадає лише одного – Енакіна. Тут і зараз. А Енакін жадає його, до блискавок перед очима.

 

На другому поверсі також не багато світла. Точніше, його майже немає.

 

– Романтично, чи не так? – запитує Енакін, коли перед ними відкриваються двері. А всередині чекає велитенське ліжко. Цей заклад не був лише баром. Мабуть, тут зупинялися саме для такого – для сексу.

 

– Просіть, Майстре, – наказує Енакін. – Інакше я залишу вас тут. Зовсім одного. Та вб’ю всіх джедаїв. Знайду кожного, де б він не був. І ви нічого не зможете зробити.

 

– Якщо ти хочеш, щоб я просив, то я буду просити, – підкоряється Обі-Ван. – Я весь твій. Повністю. Можеш робити зі мною все, що забажаєш. Тільки зупинися. Подумай ще раз, хто насправді твій ворог.

 

– Ти погано просиш, Обі-Ване, – хижа усмішка грає на обличчі Скайвокера. – Занадто погано, – він підходить до вчителя, кладе механічну руку тому на плече та надавлює, примушуючи опуститися на коліна.

 

– Вибач, я буду просити краще, тільки не приймай…

 

– На коліна! – велить Енакін, в його очах відблискує вогонь. – Негайно.

 

Обі-Ван підкоряється. Дивиться згори вниз.

 

– А тепер проси. Тільки не потрібно говорити зі мною так, неначе ти на переговорах з сепаратистами. Ти прийшов не домовлятися про мир. Ти прийшов, щоб віддатися тому, кого пристрастно бажав декілька років.

 

– Я не бажав. Я не хотів цього, – Обі-Ван бреше, в першу чергу собі.

 

– Досить брехати, Обі-Ван, – механічна рука стискається в його волоссі.

 

– Трахни мене, – просить Обі-Ван. – Цього ти хочеш? Хочеш, щоб я благав торкнутися мене, вставити мені? Щоб я стогнав під тобою? Викрикував “Енакін”. Чи Ені тобі більше подобається?

 

– Ти будеш благати. Я знаю. Ти вже благаєш, бо інакше ти б понамагався втекти, а не стояв би переді мною на колінах.

 

– Я благаю, так. Візьми мене.

 

Енакін допомає йому встати, штовхає на велетенське ліжко, стягує з нього взуття та штани, залишаючи верхню частину одягу. Проводить рукою по члену, від чого Обі-Ван ледве стримується, щою не проронити лишній звук. Але йому занадто приємно. Мабуть, тому що все це з ним робить Енакін. Кращий учень. Генерал Скайвокер. А тепер Дарт Вейдер.

 

– Розстав для мене ноги. Зробиш це для мене?

 

Енакін бере лубрикант, який бережуть в цій кімнаті саме для таких випадків.

 

– Ширше.

 

Хоч його колишній падаван схилився до зла, перейшов на Темну сторону, піддався Палпатіну, але він був досить акуратним. Він не поспішав, можливо, йому просто подобалося доводити Майстра до крайньої точки. Можливо, він думав, що у них досить багато часу, перед тим, як Рада джедаїв щось запідозрить.

 

– Енакін… – говорить Обі-Ван, його ноги зігнуті в колінах. – Будь-ласка.

 

– Не можеш дочекатися, щоб відчути мій член? – це риторичне питання. Енакін нарешті знімає свій одяг. Бо також не може дочекатися, поки його член ввійде в тісноту тіла його вчителя.

 

– Майстре, ви такий красивий, коли вас охоплює збудження, – Скайвокер шепче йому це на вухо, поки його добре змазаний член замінює пальці. – Ви могли попросити раніше.

 

– Поцілуй мене, – просить Обі-Ван, відчуваючи, як його повільно заповнюють.

 

Енакін цілує його губи. Жадібно та глибоко, як коханця. Можливо, як ворога-коханця. Дає змогу звикнути. А тоді трахає його, як давно хотів.

 

Енакін радий, що його вчитель обрав цей шлях. Він дуже на це сподівався, але все таки трохи боявся, що Обі-Ван захоче з ним битися.

 

– Енакін! – натомість він так пристрасно віддавався, скрикуючи, коли Скайвокер проходився по його простаті.

 

– Ти думав про це, так? У себе в кімнаті, в храмі? – Енакін важко дихає, опираючись на руки, рухаючи бедрами, але не може не запитати.

 

– Так, – занадто голосно відповідає Обі-Ван.

 

– Кінчав викрикуючи “Енакін”, тримаючи рот рукою, щоб ніхто не почув? Я чув. Бачив ваші погляди, Майстре.

 

– Ені, я… пробач… я не думав, що колись, – Обі-Ван не може стриматися – більше не може. Йому занадто добре, задоволення пронизує все його тіло. Він більше не контролює себе. Тому дозволяє собі стогнати.

 

– Якщо захочеш, то одного дня зможеш також мене трахнути.

 

Більше вони не розмовляють, бо ритм набирає обороти. З ніжного він стає швидким, неначе вони вороги, які обрали секс замість битви на світлових мечах. Енакін насолоджується тим, як його вчитель приймає його член, як стискається на ньому. Що вирішує подрочити йому.

 

– Енакін, так, так, – він товкається у руку колишнього учня.

 

Той заповнює його спермою. Поки він доводить себе до краю також. Але вже з допомогою власної руки.

 

– Ені, – шепче він, коли хвиля оргазму викидає його в інший Всесвіт.

 

– Ви дуже гарячі, Майстре. Як на свій вік, – шуткує Скайвокер і на мить стає колишнім собою – не ситхом.

 

Вони лежать довгі хвилини в тиші, бо секс був дуже пристрастним. І тепер хотілося просто відпочити. А потім таки приймають душ, бо лежати в спермі не найкращий варіант.

 

Одягаються також в тиші. Коли Обі-Ван повністю зібраний, то Енакін простягає йому світловий меч.

 

– Якщо хочеш, то можеш понамагатися вбити мене.

 

Обі-Ван бере меч, але він не буде його використовувати.

 

– Я ніколи не зможу вбити тебе.

 

Енакін цілує його біля панорамного вікна, тримаючи його обличчя в руках. На планеті ніч. Мабуть, у них ще багато часу.

 

– Не йди, – просить Енакін. Не наказує – саме просить.

 

Мовчання Обі-Вана здається йому вічністю.

 

– Не піду. Ніколи, Ені.