Частина 1.

Серед прокльонів, криків та руїн

  Знайшли одне другого серця два

  Раптом з історії глибин

  Згадалися забуті, чарівні дива

 

 

 

Війна. Вуха заглушає шаленими криками та шумом стін, що руйнуються, уламки яких падали на магів. А очі сліпить світло прокльонів, причому більшості непробачних. Інакше бути не могло, адже борються на смерть.

Поруч із руїнами однієї з веж Хогвартсу на двох грифіндорців налетів дементор. Це було дуже несподівано та один з хлопців, навіть до ладу не зрозумівши, що сталося, знепритомнів, поки другий намагався відігнати темну тварюку. Але удача була на їхньому боці, тому що через мить дементор почав розчинятися на маленькі шматочки, завдяки Снейпу, що вчасно приспів.

Йому було дуже ризиковано користуватися цим заклинанням у присутності будь-кого, але серед тих хлопців міг виявитися і його хлопчик, а це виняток серед усіх правил.

Промовивши грифіндорця і наказавши його другові стежити за ним, професор знову помчав на пошуки. Часу було обмаль. Северус від паніки буквально в кожному бачив Гаррі, його серце знову і знову пропускало удар від того, що відбувалося, хоч він зовсім не з боязких, багато чого побачив, але Гаррі це інше. За нього зельєвар боявся найбільше, тому й метається як піксі у класі Захисту Від Темних Мистецтв. А Поттера все ніде не видно… З кожною хвилиною ставало все спекотніше і не зрозуміло чи то це від Інсендіо, викликаного якимсь пожирачем, чи нерви здають і терпіння втрачає всілякі межі.

Обшукавши все подвір’я, чоловік вирушив безпосередньо до самої будівлі, яку вже важко було назвати школою. Северус намагався пролізти через уламки навіть у найдоступніші коридори й ось нарешті він побачив маленький промінець світла вдалині. Снейп підготував паличку на всякий випадок і тихо пішов до джерела сяйва. Це виявилося заклинання Люмоса, яке висвітлювало стару, пошарпану книгу, взяту, мабуть, на полиці бібліотеки Хога, і юне обличчя Поттера, що схилився і захоплено щось читаючи вголос, але пошепки. Вигляд його був як у тієї книги – пошарпаний. Волосся більше, ніж зазвичай скуйовджене, на одязі пил і на плечі навіть рукав порвався, а сам він сидів на брудній підлозі, біля балки, що впала.

-Гаррі! – Чоловік блискавично зніс магією все каміння, що лежить у нього на шляху, щоб легше пробратися. Поттер, почувши рідний голос, підірвався з місця і вже хотів підбігти, обійняти, але перечепився через чортову балку. Ще кілька секунд і зіткнувся б гарненько з кам’яною підлогою, але оскільки Северус теж до нього підбіг, встиг зловити і притиснути міцно до своїх грудей, зариваючись рукою в темно-каштанове волосся.

Але раптом зненацька хлопець усміхнувся.Зельєвар на нього запитливо глянув, піднявши брови.

-Що, рятувати мій багатостраждальний зад увійшло у вас у звичку, професор Снейп? – сказав Гаррі награно-діловитим тоном. Той у відповідь посміхнувся і додав:

-Ще твою голову світлу голову, Поттер, в яку приходять все нові ризиковані ідеї, – чоловік потріпав його по маківці. Далі вони пару хвилин сиділи в тиші, просто насолоджуючись суспільством один одного і гріючись, але їхню ідилію перервав гуркіт стіни, що проламалася.

Обидва машинально озброїлися паличками, а Северус до того ж притиснув хлопця.

Але нічого не діялося, просто тріщина.

-Нам треба піти допомогти їм… -Гаррі підняв на Снейпа погляд, але на жаль бажаного схвалення там не побачив.

-Сіва… – почав він умовляти.

-Пробач, але я не можу цього дозволити. Зрозумій, ти головна мета Темного Лорда. Всі ті люди борються за тебе, так само як це робили Лілі та Джеймс, – наприкінці його голос опустився до шепоту, а рука почала заспокійливо погладжувати хлопчика по спині.

– Гаррі, за те є щось важливе, щоб зміцнити наші… почуття, – було незвично чути подібні слова від Снейпа, що ще більше зацікавило Поттера.

-Один старовинний ритуал,-Северус говорив обережно, боячись злякати, – розумієш, мій гарний… Колись давно сильні маги створювали свої сім’ї, навіть одностатеві. І тому робили та народжували нащадків, щоб передати їм магічну силу. Звичайно, як розумієш, чарівникам і чарівникам це дуже складно зробити, тому існує особливий день. І як у підліткових романтичних книжках цей день випав на подібну дату. Сьогодні. Сьогодні місяць буде повним і кривавим, але це не ніч перевертнів, це знак продовження роду. Ні я, ні ти не знаємо, що буде в результаті війни, але повір мені, левеня моє, – він поцілував Гаррі в лоб – виживеш. Я зроблю все для цього, навіть більше. Тому я хочу тобі передати частинку своєї сили. Адже, як би ми обидва не хотіли, мою долю ми передбачити не зможемо. Звичайно ж у цьому важливо твою згоду, тон став серйознішим.

-Я … я – хлопець похитав головою, збираючись з думками, – вибач, я трохи повинен прийти до тями чи що. Це надто різке рішення, я, звичайно, був не проти дітей у майбутньому, але щоб так спонтанно… Розумієш? -Поттер глянув у вічі професору, намагаючись цим себе заспокоїти. Але раптом справді зрозумів.

Це магічна битва. Та битва, на яку всі чекали з його першого курсу, на якій має один померти й поки цього не станеться інший не зможе жити. А не дай Мерлін Северуса потім не врятувати… Слізинка побігла по щоці Гаррі. Ні, ні і ще раз ні. Він собі не пробачить цього.

-Северусе, я собі цього не пробачу, якщо з тобою і щось трапиться… -Поттер зачепився за руку професора.

-Тоді пообіцяй мені одну річ, – попросив Снейп, – подбай про себе. Будемо дбати про себе один для одного, добре? Я так само просто не виношу думку, що з тобою щось буде.

– Я згоден, – твердо сказав Гаррі.

-От і відмінно.

-Ні. Я не про те. Звичайно, я буду обережний, але зараз я говорив про дитину, – тепер Северус дивився з подивом, – я добре подумав і зрозумів, що другого такого шансу може і не бути.

– Ти впевнений у своєму рішенні остаточно? – Поттер кивнув, – у такому разі ми ж можемо обійтися без цих ваших маглівських імен “Томас, Джон, Майкл” або “Рейчел, Емма, Мері”? – Засміявся чоловік.

– У тебе в роді так само були магли, – нагадав Гаррі і теж розреготався, – добре ім’я вибереш сам.

…

Северус зняв і поклав свою мантію на підлогу. Вона справді здавалася величезною, тож на ній було досить комфортно. Що й перевірив Гаррі, стягуючи з себе сорочку, але раптом його руку перехопив Снейп.

-Ні. Дозволь мені це зробити самому, – Гаррі кивнув і піддався в ці спокусливі руки, які примудрялися ще й пестити повз сам процес роздягання. Пальці Северуса господарювали по тілу хлопця. Спочатку рука професора обплела краватку Гаррі, притягуючи її. Хлопчик затримав подих від думки, що його давня фантазія нарешті здійснилася. Але довго там рука не затрималася. Вона перейшла на шию, плавно погладжуючи і акуратно залізла під краватку, вивільняючи з неї Поттера. Потім Снейп дістався сорочки і з легкістю почав розтігувати ґудзики, після третини його рука плавно пірнула під саму тканину, погладжуючи розпалені груди хлопця. Гаррі тихо простогнав від ласки, але різко затулив рота рукою.

– Не соромся ні свого голосу, ні своєї реакції, – привабливий голос професора ще сильніше збуджував Гаррі, від цього він боявся прийти передчасно до фіналу. Северус ніби прочитав його думки і друга рука поповзла вниз. Швидко позбавивши Поттера від штанів, Снейп став погладжувати круговими рухами член, що добре стоїть, через спідню білизну, навіть трохи лоскотати. Гаррі вигинало від цього ніби Нагайну.

-Так чуйно реагуєш, хлопчику мій, -не переставав шепотіти він, -так прагнеш моїх дотиків, – рука стала надрочувати юному Поттеру, -що ж ти так заплющив очі?, -Темп становився все швидше, -приємно? – пальці хлюпали проводячи то верх, то вниз, – я ж знаю, що ти вже близько, – палець натиснув на відчувающу уретру, – давай, мій хороший, – біла рідина бризнула білими краплями, заливши руку, а сам Гаррі низько застогнав. Хлопцеві знадобилося кілька хвилин, щоб прийти до тями. Професор знову хотів розпочати свої чергові маніпуляції, але Гаррі вирвався з його чіпких рученят, притулившись до внутрішнього боку стегна чоловіка.

-Професор Снейп, ви знали, що відсутність одягу вам велике йде, ніж сам одяг?, -Поттер стягнув його штани зі спідньою білизною. Спочатку коротко поцілував Северуса в коліно йдучи поцілунками по стегні до заповітної мети. Діставшись, Гаррі покрутив язиком по лобку. Коли хлопець, цмокнувши голівку, трохи подув на неї- член здригнувся. Від Снейпа вже видавалися низькі стогони, професор ледве стримувався, щоб не вп’ятися рукою у волосся його хлопчика і не рухати його головою у швидкому ритмічному напрямку.

– Гаррі, не відчувай моє терпіння, я, звичайно, не такий молодий як ти, але й теж не залізний, – прохрипів він.

Поттер вирішив приступити до більш масштабних дій і глибоко заковтнув член.

-Поттер! Я ж попереджав! – вигукнув чоловік, тремтячи від раптового оргазму і схопившись, за волосся Гаррі.

-Нічого, зараз побачиш, що не слухати свого професора – погана ідея, – Северус змінив позу так, що хлопець опинився під ним з розплющеними очима, як в оленятка. Товстий член почав проїжджати по заду Гаррі, трохи хлюпаючи. Дихання зельєвара стає більш гучним і перервним, а Поттеру вже не терпиться продовжити все далі, але Снейп його зупиняє, притримує. Відчувши, коли вони вже обоє не можуть, чоловік починає погладжувати маленький отвір входу, невербально налагоджуючи чари, що очищають і змащують.

Гаррі дивлячись на нього, пожирав поглядом з голови до ніг.

“Перезбуджений підліток з недотрахом – це небезпечно, тим більше такий як Поттер”, – подумав Северус, намагаючись трохи прискорити процес. Незабаром вже одна фаланга була в анусі, палець згинав і погладжував стінки, розробляючи. Хлопець трохи заплющивши очі, намагався сконцентруватися на коханому, щоб перетерпіти перші невідомі йому відчуття. Через невідому кількість часу Поттеру, подушечка пальця натиснула на грудочку нервів і все його тіло, яким пройшлося тепло і ряд мурашок, затремтіло.

-Сева, можеш ще раз там -прохрипів він, -палець знову торкнувся чутливої ​​точки й з його чола стали виділятись крапельки поту, що стікають вниз. Хлопчик крутився по чорній мантії, на якій лежав і вже через пару хвилин до пульсуючого отвору Северус приставив член.Трохи натиснувши головкою, Снейп акуратно прослизнув у спрагле тіло. Гаррі трохи зупинив зельєвара руками, звик і зарухав задом у такт Северусу.

– Гаррі, почекай, думаю тобі легше буде, якщо ти сядеш на мене, – очі Поттера загорілися полум’ям від запропонованої пози та він поспішив її прийняти.

Тепер уже чоловік лежав на мантії, а грифіндорець сидів на ньому. Долоні Снейпа були зручно улаштовані на округлих сідницях Гаррі, задаючи ритм і контролюючи, чорне волосся трохи лізло в обличчя, але це зараз не могло його відволікати. Поттер краще вмостився зверху і повністю, наскільки міг, вставив член. Северус видав гортанний стогін і різко підкинув на себе хлопця, заганяючи член ще більше, трохи виходячи на його стрибку і знову вставляючи. Хлопчик вигукнув і почав скакати, проїжджаючи простатою. Рух більше прискорювався. Руки Снейпа блукали по тілу Поттера, пестячи соски, малюючи нігтями по торсу різні візерунки, погладжуючи пупок і шию, дрочачи член, що тік. У результаті чоловік не витримав пульсуючого анусу Поттера, вхопився за талію хлопця, підняв зад і рясно вилився в нього, щось шепочучи.

Падаючи на груди Северуса, останнє, що почув Гаррі:

-A duobus magorum fortibus, in unum corpus et robur coalescentibus, apparebit vita nova…

…

Хлопець прокинувся під Гримучою Івою, спочатку зовсім не зрозумів, де знаходиться, адже побачив темряву, але потім побачив і відсмикнув поділ мантії. Хотів він схопитися, як з кишені тієї ж мантії випав листок. Не довго думаючи, він швидко почав читати.

“Гаррі, якщо ти зараз читаєш цей лист, то я дуже радий, адже все йде за планом. А в ньому передбачався той обряд, зі створення плоду в тобі, який ми провели і я дуже радий нашій дитині, а далі моя втеча. Не лякайся, це не втеча від тебе, це втеча, рятуючи тебе,” – кожне прочитане слово давалося важко Поттеру, – “ти опинився під Івою, тому що Хгвортс міг у будь-яку хвилину впасти. Я тебе люблю, мій хлопчику, що б не сталося ” – Сповнений сліз, погляд Гаррі впав униз на мантію, він її взяв у руки та вдихнув такий рідний запах трав, вогкості й Северуса … Але раптом в очах помутніло, свідомість йшла кудись геть, хлопець схопився за голову.

Момент і він бачить човен біля причалу, що гойдається на хвилях, стара будівля з вітражами, болотяна луска змії та чорна паличка! Його паличка! Снейп!!

Поттер знає, що робити. Він підривається з місця, намагаючись зупинити запаморочення, женеться до Хижини.

Це досить непросто, особливо, коли біжиш по полю битви, ледве ухиляючись від прокльонів і уламків. Гаррі бачить Рона з Герміоною. Вони стоять спиною до спини та з різних боків відбиваються від темних тварин. На його обличчі проскакує посмішка, якби міг, то кинувся до друзів, але зараз він потрібен його коханому. За допомогою сили волі Поттер пробігає і незабаром уже сидить, причаївшись біля стіни. Його лякає різкий гуркіт, тремтить стіна. Потім ще раз трясеться. Приглушений стогін. Потім знову гуркіт і знову. Звук апарації. Чекати не можна, він втрачає шанси.

-Северус! -кричить він з жахом, коли бачить професора в крові.

-Северус, Северус, Северус… -заїкається в істериці Гаррі, тремтячими руками пережимаючи рану.

Серце Снейпа б’ється шалено швидко, від чого руки холодніють, а в голові болісний дзвін. Він відчуває страх, неконтрольовану паніку, але навіть показати цього не в змозі. Чоловік уже відчував подібне один раз, коли був юнаком і зіткнувся з перевертнем Люпином.

-У тебе є якась протиотрута від цієї змії? Може воно у школі? Скажи, що зробити- я зроблю!-  тараторив хлопчик, знімаючи кофту і притискаючи до шиї. Тканина миттєво стала бордового кольору.

 

-Рідний, – прохрипів Северус, а потім зайшовся в приступі кашлю, – Ти сильний, я це знаю…

-Що ти таке кажеш!? – слизи починали проступати. Свідомість відмовлялася вірити. У горлі стояв ком і все тіло тремтіло.

-Тихіше, тихіше, мій хлопчик. Буде нелегко, зовсім, але з тобою є він, – Снейп вказав поглядом на живіт Поттера, – або вона.

-Але дитина не замінить мені тебе! Ти це ти, а дитина це дитина, до того ж наша, розумієш? То як я один зможу, Северусе? Життя так не може вчинити! -кричав хлопець.

– Якщо це буде дівчинка, то назви Ейлін. Мені справді шкода, але я з тобою, моє левеня, – чоловік спробував усміхнутися куточком губ, але раптом ця посмішка скривилася, а Северус напружився, заплющив очі, відчуваючи нестерпний біль.За секунду легшало. Але коли минуло він вже не зміг розплющити очі, щоб подивитися на свого хлопчика. Снейп став просто мертвим тілом.

-Севаа, -голос тремтів, кличучи, -Сева, -сказав голосніше, -С.севе …-далі він просто не протримався. Хлопчик зайшовся в жахливій істериці, весь трясся, не в змозі контролювати.

Раптом його шкіра вкрилася мурашками, а в ногах віяв холодний вітер, але відірвав його від чоловіка лише поштовх у плечі.

Над Гаррі височіло кістлявий чорний фестрал. Він звернув увагу хлопця на себе, потім розвернувся, попрямував у темний кут, став і просто чекав, дивлячись прямо в очі.

– Ти хочеш, щоб я підійшов? – пошепки запитав Поттер. Тварина йому нічого не відповіла, просто пішла в темряву й зникла.

Гаррі одразу пішов за ним, намагаючись схопити хоч за ниточку шанс.

-От і зустрілися ми, Гаррі Поттер, знову, – почув він голос у своїй голові.

-Хто ти? Ми знайомі? -Хлопчик крутив головою, але нікого не бачив, тільки темряву.

-Я та, яку боятися, від якої страждають та мучаться. Але, повір мені, тобі хочу допомогти.

-З чого б тобі допомагати мені? – Якось дуже по-слизеринському запитав Поттер.

-Ти Певерілл, знаєш про це? І це за послугу. Адже читав казку Барда Бідля? Я знаю, що читав. Так от хочу повернути свої подарунки назад, чи знаєш, ті люди на них не заслуговували. Та й хто взагалі дарує щось, якщо його перехитрили?

-Я віддам! Тільки ти допоможеш Северусу? – благав Гаррі.

-Допоможу. Якщо так бажаєш.

-Але у мене тільки два твої дари. Мантія невидимка і камінь, що воскрешає.

-Буде третій. Ти вб’єш Тома Редлла і дістанеш бузинну паличку. Обіцяй, що збережеш її доти, доки ми знову не побачимось і тоді ти віддаси.

-Обіцяю.

-У такому разі домовилися. Гаррі, ти впевнений, що хочеш урятувати Северуса?

-Упевнений.

-Але ти розумієш, що за це тобі доведеться віддати дитину?

-Щ. Що? -застив у шоку Поттер.

-Життя за життя. А ти як думав? Такий баланс, – посміхнувся голос.

-А моє життя не підійде?

– Ти знаєш, що Снейп довго без тебе не проживе.

-Але він не залишить нашої дитини!

-А ваша дитина виживе без твого підживлення магією? Твоя магія та Северуса зовсім не на рівні.

-Але…

-Ти хочеш повернути Северуса?

-Так! – крикнув Гаррі та тут його живіт просік промінь заклинання.

-Vita-ad-Vitam, – і все згасло.

Розплющив очі Поттер і відразу побачив небо. А потім обличчя Хагріда. Стоп, що?

-Гаррі Поттер мертвий! -Волан-де-Морт разом із пожирачеми засміявся.

-Він мертвий!, -Гаррі не став чекати і відразу після цих слів зістрибнув з рук.

Всі погляди дивилися на нього і повисла мовчанка. Раптом до нього зі швидкістю Німбуса підлетіла паличка Северуса. Хлопчик розумів, що кожна хвилина на рахунку, тому, скориставшись шоком, запустив закляття.

-Експеліармус! – Але відточена реакція старого мага не підвела і напролом червоному променю світла полетів зелений.

-Авада Кедавра! -В сторони сипалися іскри. Напруга була така, що буквально піт стікав по лобі, а руки тремтіли, стискаючи міцніше паличку.

Але червоний промінь перемагав. Такий юний хлопчик виявився витривалішим. Зрештою паличка Волан-де-Морта відлетіла від нього і Поттер вигукнув:

-Сектумсемпра! -Северус пишатиметься ним. Тіло Темного Лорда стислося, а потім полилася кров.

-Бісовий хлопчисько! – Закричав він, корчачись від болю. Руки немислимо вигнулися, а бузинна паличка покотилася до ніг Поттера. Том Редлл видав стогін болю і розчинився в повітрі. Його порох вітром пролетів через живіт Гаррі й зник, а хлопець похитнувся від дивних почуттів. Його в останній момент підхопив Северус.

Через пів року.

Професор Трелоні спокійно ходила по класу вперед-назад.

– Відомо, що найкращі результати можна отримати під час спадання місяця, а також у повний місяць. Хто скаже мені на чому краще гадати вранці? – Герміона потягла руку.

-Місс Грейнджер.

– Найбільш підхідний добовий час для ворожіння визначено для кожного способу окремо. Так по росі, озерам і рослинам краще ворожити вранці, по кришталевій кулі – опівночі, по чаю – після полудня і по … – Герміона затнулась, від чого професорка підняла на неї погляд. Дівчина з занепокоєнням дивилася на поряд сидячого друга. Поттер вчепився за її руку.

-Гаррі, все гаразд? -акуратно запитала Грейнджер. -Таке буває, зараз пройде, – прохрипів хлопець, але його рука не розтискалася, а в очах каламутніло. Тріллоні підбігла до нього і потрусила за плечі.

-Нечисть у тобі рветься назовні. Демони є всередині кожного з нас, хлопчику мій. Випусти нечисту силу разом із гріхами і відкрий свою душу.

-Професор! Гаррі народжує, у нього відійшли води! – заволала Герміона, помітивши мокру мантію, – Рон, терміново клич мадам Помрфі, а потім біжи в кабінет зілля і скажи Снейпу, – вже більше контролюючи себе, сказала грифіндорка.

-Зрозумів, – і Уізлі побіг.

Через п’ять хвилин Поттер уже лежав на операційному ліжку в Мунго. Його магія бушувала через край, від чарівного лиха рятував лише найсильніший щит лікарні, який і то доводилося зміцнювати. Гаррі їм не звичайна чарівниця-матуся, а хоч як переможець Волан-де-морта. За чотири години все закінчилося. Хлопець від больового шоку відрубився на третій годині, а потім лікарі намагалися дістати дитину з тіла батька за допомогою кесаревого розтину.

Завдяки свідомості, яка приходила все більше, він зміг почути.

-Другий батько, можете зайти в палату,-Северус чорним вихором підлетів до дитини і підхопив собі на руки.

-З нею все нормально? Без будь-яких дефектів? Хронічних хвороб чи вроджених відхилень? – запитав Снейп.

-Ні, що ви? Дівчинка цілком здорова, – здивувався колдомедик. -Ви впевнені, що добре ознайомлені з історією вагітності Гаррі Джеймса Поттера-Снейпа?

-Чому ж ні?  Повністю ознайомлений та поінформований очевидцями смерті Темного Лорда.  Те, що дитина вижила, звичайно, диво.  Але навіть таке диво має, розумієте, логічне пояснення.  Ви колись чули про переродження?  Більше про це магли говорять.  Так це переродження магічної субстанції душі.  Тобто, власне, душа Волан-де-морта живе у ній, але насправді це вплине лише з її рівень здібностей.  Не буде поступатися силі молодшого її батька, – кивнув чоловік у бік Гаррі. – Це тільки душа.  Без минулої пам’яті, уподобань, цілей, мислення.  Вважайте її подарунком від Мерліна, – пояснив колдомедик.

– “Цього разу я вдячний Поттеру за його здатність, щоб було не так, як в інших” – подумав Северус і нахилився над Гаррі, цілуючи, ледве погладжуючи по каштанових кучерях і прошепотів:

-Левеня мій, у неї твої очі …

Кінець.