2. Перша переписка

 

Від авторки :

Ремус

Сіріус

Аліса

---

 

Ремус чекав вечора, щоб закрити кав’ярню і нарешті піти додому. Без Лілі було тяжко працювати, тим більше у вихідний день.

Але більше Ремус переживав за містера пучок-усмішка-аристократичність, вибирайте, що хочете. Це ж він дав номер телефону? Чи та дівчина? Її вроді Доркас звали? Вдома вже дізнається. Той другий, з копною волосся на голові не виглядав, як гей, це точно.

*

Люпин відкрив двері квартири, зняв взуття та попрямував одразу до спальні, оминувши кухню, як би йому не хотілось їсти. Повечеряє потім, а зараз треба написати. Він витяг з кишені серветку, набрав номер. Так, такий є. На аватарці чорна собака. Нік “Гультяй”… Дідько, собака? Серйозно? Супер. Ну у нього(скорше за все саме нього) хоч якась аватарка. Так, а що писати? Що написати, щоб це не виглядало тупо?

20:16 Привіт

20:16 Привіт

Бляха, зразу відповів…

20:17 Ти ж той бариста з кав’ярні, так?)

Він чекав, щоб я написав? Серйозно?

20:18 Так. Ремус. А ти..?

20:18 Сіріус. Приємно познайомитись:)

Тепер ясно, кого батьки більше ненавидять…

20:19 Взаємно

20:19 Слухай, може підемо кудись завтра? Буде Джеймс, ти його вже бачив, він був зі мною. Можеш прийти зі своїми друзями, якщо хочеш)

І оце все? Так зразу? Ми ж толком не познайомились, він мене не знає, я його не знаю… Привезти з собою друзів? Лілі не зможе, взяти Алісу? Якщо вона не з Френком, то можна…

20:21 Добре, так. Де зустрінемось?

20:22 Чудово. Давай на 3 біля скверу святого Джеймса;)

20:22 Ваше улюблене місце, га?

20:23 Каламбури – моє друге ім’я

20:23 Серйозно?

20:23 Я завжди Сіріус* 

20:24 Не смішно

20:24 Я знав, що тобі сподобається)

20:24 …

20:25 То до завтра?

20:25 Так, до завтра. Добраніч

20:25 Солодких снів, красунчику

20:26 Йди у сраку

20:26 🥰

20:26 🖕

20:27 Останнє слово завжди за мною😘

 

Він не посміхається у телефон, він не посміхається у телефон, він не посміхається у телефон. Відколи це Ремус став тим закоханим дівчиськом, що сміється дивлячись на фотографії її кохання? Ех, треба написати Алісі.

 

20:31 Привіт

20:44 Привіт, щось сталось?

20:45 Чому ти так подумала?

20:45 Ти ніколи не починаєш переписку зі слова “Привіт”

20:46 Стальний аргумент. Так, я тут по справі

20:46 Тобі знову сказали, що твої вірші гівно? Кажи нік, я його задушу

20:47 Ні, Аліса, щось набагато страшніше

20:47 Твій тато знайшов твої вірші про геїв? Я ж казала тобі заблокувати його,Ремус

20:49 Ти мене вбиваєш… Ні, нічого пов’язаного з віршами. Коротше кажучи, красивий хлопець залишив мені свій номер і покликав гуляти. З ним буде його друг і він сказав, що не проти, якщо я візьму з собою своїх друзів і от, я пишу тобі

20:52 …

20:52 Ти підеш зі мною?

20:53 Ремус, я від тебе такого не очікувала.

20:53 То що?

20:54 На котру годину і де зустрінемось?

20:55 Я по тебе знайду о 14:45

20:55 Ок. Не можу писати, я з Френком

20:56 Дякую. Не вбий Френка

21:51 Допоможи заховати тіло

21:56 Твої проблеми

21:57 Скотиняка

22:00 І я тебе люблю, Алісо

 

Чому натхнення приходить завжди вночі? Ремус відкрив вікно, з якого видно місяць. Він завжди відкриває його і завжди дивиться на свого супутника. Він такий самотній у небі, хоча навкруги так багато зірок…

Люпин відкрив ноутбук та зайшов на свою сторінку з поезією. Як він до такого дожив?

Він писав ще з дитинства. Складав дурненькі віршики про зайчиків та бегемотиків…

Одної такої ж весняної ночі, він також відкрив це вікно, також дивився на місяць. Не знаю, як йому вистачило сміливості зареєструватись там і почати викладати вірші… Адже у кожному є його думки, його душа, це щось дуже інтимне. Добре, що хоч ім’я не треба писати. Доречі, він викладає їх під псевдонімом “Муні”. Це безпосередньо місяць наштовхнув його на такий тупий нік… Підписників у нього було не багато. Лілі, Аліса, Мері та ще 8 незнайомців. Не те, щоб він хотів бути популярним, ні. Він це робить радше для себе, аніж для інших. Поділитись своїми думками з 11-ма людьми, 8 з яких він напевне ніколи і не зустріне, трохи лячно, напевне. Віршів у нього не багато, 15 маленьких та 3 великих.

Сьогодні у Ремуса було якесь дике бажання написати щось. Він ще один раз поглянув на місяць. З чого почати?

*

Він перечитав його. Йому подобається.

 

В небі місяць зходить смутний,

Поміж хмарами вид свій ховає,

Його промінь червоний, сумний

Поза хмарами світить-палає.

Мов пожежа на небі горить,

Землю ж темнії тіні вкривають,

Ледве промінь прорветься на мить,

Знову хмари, мов дим, застилають.

Крізь темноту самотно зорить

Одинокая зірка ясная,

Її промінь так гордо горить,

Не страшна їй темнота нічная!

Гордий промінь в тієї зорі,

Та в нім туга палає огниста,

І сіяє та зірка вгорі,

Мов велика сльоза промениста.

Чи над людьми та зірка сумна

Променистими слізьми ридає?

Чи того, що самотна вона

По безмірнім просторі блукає?..

 

(Вірш писала не авторка, писав наш Муні 🤫)

 

 

Він виклав вірш. Через 5 хвилин хтось написав комент. А, це знову цей хейтер…

“Що курив автор коли це писав? Теж хочу спробувати”

“Шмаль” відповів Люпин, закрив ноут і вже влігся спати, як на екрані телефону засвітилось повідомлення.

 

00:15 Спиш?

00:16 Вже ні

00:16 Щось сталось?

00:17 Та ні, так, безсоння…

00:17 Американо менше треба пити

00:18 Ого, ти вмієш жартувати?

00:18 Уяви собі

00:19 Не можу, американо на мозок тисне

00:20 Ну мені щось нічого на мозок не тисне. Я спати

00:21 Нііі, не кидай менееее

00:23 Ремус?

00:37 Надобраніч, зрадник:(

 

 

---

* – ну я не могла не використати цей жарт, вибачайте

Serious?

I’m always Sirius

Серйозно?

Я завжди серйозно