1.

Цей Фанфік на іншому сайті: https://fanfic.pp.ua/node/1192

Скільки я закоханий у нього? Три? Ні, напевно, чотири роки. І за всі ці роки ця дурна закоханість тільки і робила те, що змушувала мене думати лише про одну людину. Для більшості їхній кращий друг- це той, з ким можеш бути повністю відвертим і довірити йому кожну думку. Але що робити, як ці думки про цього друга? Найстрашніше в освідченні не те, що любов не взаємна. Я вже давно змирився з таким сценарієм, але що, якщо він не прийме мене? Страшно, що таку вірну дружбу, яка пройшла через багато років, можна зламати лише трьома словами. Ця людина і стосунки з ним – найважливіше, що є у моєму житті.
Ця  підліткова закоханість змушує мене задихатися від почуттів до нього і докоряти себе за свої думки в голові. Я несмілива людина і ніколи нею не був, але так хочеться хоробро сказати йому в обличчя, не зважаючи на наслідки:

“Я кохаю тебе, Ка-“

Мої думки перериває різкий гудок машини, що на всій швидкості помчала перед моїм носом. Піднявши погляд, я встиг лише побачити світло фар, яке стрімко зникало в щільному тумані. Я подивився угору і побачив червоний колір, яким світив світлофор.
“От чорт, перебив мене” – пошепки вирвалося з моїх вуст.

Сьогодні ми учетверо домовилися разом потусити на задньому дворі Маккорміків. І не сказати, що це якесь рідке торжество, але останнім часом нам не вдавалося зібратися так, як у старі часи.

Завжди згадується, як ми дружно гуляли під спекотним заходом сонця, який поступово змінювався на холодну ніч. Як красиво відбивали світло очі ближнього, як виблискували трохи засохлі, місцями покусані від характерної йому стурбованості, вуста, які так і кортіло поцілувати. Як солодко від нього пахло, яким доглянутим і ідеальним Кайл здавався. Як повільно він повернувся до мене, що змусило перевезти погляд від сорому. І яким досі прекрасним вимальовується його образ в моїй голові.

Восени, особливо після дощу, повітря свіжишає, дні юності наповнюються легкою меланхолією. Але навіть вона не могла змінити мій відносно гарний настрій, бо я думаю лише про свої відчуття, зовсім не помічаючи нічого довкруги. Так я і не помітив, як пройшов декілька вулиці і вже проходив у задній двір Кенні. Я не став дзвони йому у дзвінок і заходити до нього, бо міг просто обійти дім. У таку погоду, вони, звісно, могли сидіти в середині, але ми чітко домовилися зустрітися у нього у дворі. На диво, було тихо і звичного для мого друзів шуму не було. Навіть музика, яку завжди вмикали на фоні, у цей раз не грала. Спершу здалося, ніби я запізнився і вони вже встигли розійтися, а потім взагалі подумав, що прийшов зарано. Якщо честно, я в будь-якому випадку прийшов не вчасно. Збирався вже йти назад, як до болі приємний голос покликав мене.

-Стене! – я аж здригнувся, не очікував його почути. –  йди-но сюди.

Кайл сидів на червоному капоті зламаної машини. Взагалі, Кенні колись казав, що машина не сильно зламана і в теорії її можна полагодити, але вона всеодно стояла без коліс, які їх родина не була в змозі собі дозволити. Тому автомобіль став такою собі декорацією, в якій, або на якій, можна було посидіти.
Спробував знайти поглядом інших учасників нашої зустрічі і нікого не побачив. “Як нема? Ми одні?”- промайнула думка. Ні, я вас запевняю: ми і раніше часто залишалися на одинці, але в цей раз це відчувалося якось по-іншому.
Кайл зістрибнув з капота і підійшов до мене з розпростертими руками, ніби запрошуючи обійняти його. Від чого я не взмозі відмовитися і, вже з покладеною головою на його плечі, вітаюся,— Привіт, кайло. — небажано відходжу, щоб не виходити за межі етики. — куди всі ділися? — була б моя воля, обіймав би його вічність. 

—Мовляли за пивом і газировкою.– Помітивши, що я не розумію, додає деталей. – Знайшли вони собі друга, який залюбки і відвезе їх і купить їм все що завгодно. Тільки грошей дай. — тут він зробив невеличку паузу і подивився мені в очі так, ніби перевіряв, слухаю я його чи ні.– я, взагалі, проти цього був. Ну, знаєш, з алкоголем вже буде не те, що раніше.

—Він сів назад на капот, і не дивлячись на мене продовжував – Та, це не важливо, всеодно чорт їх зна, коли вони повернуться. Тож, виходить не вийшло в нас “як раніше”. –Кайл підняв ноги, поставив їх на капот і облокотився на переднє скло машини. Я сів до нього, правда, лягати як він не став. Він мені здався невеселим, тож я вирішив спробувати його підбадьорити.

— Зате ми залишилися разом. —Він повертає на мене свою голову і дивиться оцінюючим поглядом. А через мить я розумію, що сказав не так, напружуюсь і , сподіваюся, лише ледве помітно червонію. –Я маю на увазі-
–Да, зате, ми залишилися разом. І мені треба дещо тобі сказати.”— Він перебив мене і, здається, не помітив нічого дивного в моїх словах. Або вдавав, що не помітив. Я ніколи не бачив його таким журливим. Широка усмішка, але такі відчайдушно сумні очі. Я закляк, не знав що казати. Вітер жорстоким холодом провів по нашим обличчям, його руде пасмо волосся колихалося під шапкою. Гарніше людини за нього я ніколи не бачив. Та що там казати, впевнений, такої і не існує. Я навіть не можу зрозуміти, чому він так не любить своє ластовиння. — знаєш, стає холодно, — кути моїх губ мимоволі підіймаються,  — та з тобою так тепло. — він покусує вуста, його щоки  ледве червоніють. Напевно, якби у когось іншого було його ластовиння, воно б мене не вабило. Бо справа зовсім не у пігментах шкіри, чи не так? Він не ідеальний. В нього багато чого не виходить і він багато чого не знає. Можливо, у чомусь він повний невдаха. Але, яким би він не був, я люблю його такого, яким він є, — Дякую, тобі за всі ці роки дружби.— Люблю. Я люблю його, а не кохаю. Він ніколи не довіряв мені свої почуття, але в цей раз сказав, — я боюся, насправді.— Мої очі наповнюються слізьми, я відчуваю, що атмосфера напружується. А він порожніми очами дивиться прям мені в обличчя, — я хотів сказати, що..— відводить зелені очі у бік, —Ми переїзджаємо. І я наврядчи колись тебе побачу знову, — тепер черга його очей наповнитися болючими слізьми. Він обіймає мене і своїми грудьми я відчуваю його серцебиття. А моє серце розбито вщент. Але я ледве помітно посміхаюся. Напевне, сам з себе. Я не смілива людина і ніколи нею не був, але я так і не спробував нею стати. В той вечір наші кофти промокли, в той вечір було так тепло, як ніколи. В той вечір він був повністю відвертим мені, а я йому – ні.