Розділ 7

POV Мінато

Після досить тяжкого робочого дня, повного документів, зборів та Старійшин, я нарешті повернувся додому. Кушина вже чекала на мене з вечерею. Це дійсно гарний кінець важкого дня. Побачити Кушину, безперечно, було кращою подією за сьогодні.

Я обійняв свою дружину, сів за стіл, як раптом переді мною з’явилась річ схожа на книжку. Дурне рішення, ловити незнайомі предмети, але вона майже впала мені в тарілку.

Я обережно оглянув предмет, це був записник, перевірив, чи немає пасток, та відкрив його. Зовні, звичайний блокнот. А ось вже те, що було в ньому написано, зовсім не звичайне.

«Існує два такі записники, вони поєднані, якщо Ви напишете щось в цьому блокноті, це відобразиться в іншому. Це працює і з іншим блокнотом.

Доброго вечора, Мінато Намікадзе-сама.

В мене є певна інформація, якою я хочу з вами поділитись.

Я знаю, що Удзумакі Кушина вагітна. І я також знаю, що під час пологів, печатка, яка утримує Дев’ятихвостого Лиса, ослабне. На жаль, знаю про це не тільки я.

Є дехто, хто називає себе Учіха Мадара. Звісно, це не справжній Мадара – це його учень. Він – Учіха-відступник, який має Манґекьо Шарінґан, достатньо сильний, щоб підкорити Біджу. Він небезпечний і планує напасти в день народження Вашої дитини.

Його особлива техніка полягає в тому, що будь-які атаки будуть проходити крізь нього. Слабкість цієї техніки – це те, що для атаки йому знову треба стати реальним, а тому одночасно атакувати і використовувати техніку він не зможе. Він також вміє телепортуватись, тому бар’єри його точно не зупинять.

Його ціль: випустити К’юбі та напасти на Коноху.

Приготуйтесь до нападу. Якщо у вас є питання, пишіть в блокнот, я відповім на що зможу.

Звісно на питання хто я, звідки я це знаю, я відповідати не буду».

Написано трохи дивно, наче дитина писала. Але тут, можливо, автор просто підробив дитячий почерк, аби його почерк не впізнали. Зміст написаного теж дуже дивував. Звідки ця людина знала, що Кушина вагітна? Це дуже бентежить і лякає. Про це знали тільки довірені люди. Чи можуть серед них бути зрадники? Може це хтось із них? Звідки він знав, що печатка К’юбі ослабне і що планується напад? Я здригнувся, навіть думка про це сіяла в мені жах. Якщо печатка зламається і Лис вирветься на волю, помре багато людей. Кушина також. Навіть кров Удзумакі не зможе її врятувати. Я не смію цього допустити.

– Мінато? Що там написано? Чого в тебе такий вираз обличчя?

– Тримай кохана, прочитай, – я передав їй блокнот. Чим більше вона читала тим сильнішим ставало здивування на її обличчі.

– Ми не можемо довіряти цьому, Мінато, – Кушина дуже швидко стала серйозною. – Але, підготуватись, все ж треба. Тим більше, ми не знаємо хто автор, але він дав нам багато інформації. Наприклад, ця дивна техніка, про яку тут написано. Що значить «будь-які атаки будуть проходити крізь нього»? Як це можливо? Хіба такі техніки існують?

– Можливо, це різновид просторово-часового джутсу, – замислився я, перспектива існування такої техніки бентежила мій розум. Хоча в записнику написано, що це його особлива техніка. Якщо це так, чи не означає це те, що більше ніхто, крім нього, не може нею користуватись? – Але, випустити К’юбі, якщо він насправді здатен на це, в нас серйозні проблеми… Так, підготуватись треба. Я зроблю все можливе, щоб не допустити цього. Я захищу тебе і нашу дитину.

– Я знаю Мінато, але, можливо, нам залишити для когось доручення наглядати за нашою дитиною про всякий випадок?

– Так, думаю треба. Але вирішимо завтра. Давай їсти та спати, сьогодні був важкий день.

– Дійсно важкий. Тим більше з такими новинами, даттебане, – вона тяжко зітхнула.

Раптом в двері хтось постукав. Ми з Кушиною переглянулись. Ми нікого не чекали.

∞

POV Шисуі

Я чітко пам’ятаю, як помер.

Я віддав своє око Ітачі. Я більше не міг чимось допомогти, ні Селищу, ні клану, але я міг зробити Ітачі сильнішим. Я міг дати йому Манґекьо. Тому я стрибнув зі скелі.

А потім я прокинувся в своєму тілі, але набагато молодшому. Того ж дня в мене народилась сестра. Сецуко, як давно я її не бачив. В ніч нападу Лиса, вона була вдома, і наш дім був одним з тих, які зруйнував К’юбі. Батьки теж були серед загиблих, вони були одними з тих ніндзя, котрі евакуйовували населення.

Після тієї ночі наш клан звинувачували в нападі Дев’ятихвостого Лиса, тому що бачили в його очах Шарінґан. А наше доуджутсу може підкорювати собі Біджу. По Селищу пішли чутки, що саме наш клан випустив Лиса. Як аргумент використовували те, що в очах Лиса бачили Шарінґан і наш клан постраждав набагато менше, ніж інші.

Нас відселили на край селища. Жителі почали втрачати довіру до нас. Поволі навіть цивільних з нашого клану почали зневажати, а шинобі клана Учіха ставали агресивнішими до жителів Селища. Врешті-решт клан почав готувати повстання.

Я не можу цього допустити, не знову.

З того моменту, як я повернувся, пройшло більше п’яти років. Від мого минулого життя відрізнялось мало чого. Була тільки одна сильна відмінність – Сецуко.

В моєму минулому житті вона народилась раніше строку, тому була слабкою. Слабкість тіла заважала їй тренуватись, через що вона це ненавиділа. Більшість часу, вона бешкетувала, аби звернути на себе увагу батьків. З Ітачі вона також не дружила, вона заздрила йому, бо його батьки завжди були поруч. В цьому житті Сецуко залюбки проводить час з Ітачі і дуже активно тренується. Я радий цим змінам, адже сестра щаслива. Я зроблю все, щоб так було і надалі. Але, здається, це була єдина відмінність. Я навіть потай оглянув селище – ніяких серйозних відмінностей не було.

За ці п’ять років я намагався стати сильнішим, а також придумати, що саме можна зробити аби зупинити повстання.

І саме зараз я сам спробую змінити дещо.

Я постукав у двері Мінато Намікадзе.

POV Мінато

Я відчинив двері і побачив маленького Учіху. На вигляд йому було років 9, можливо 10, але погляд в нього був дуже серйозний.

– Хокаґе-сама, можу я увійти?

– Ти – маленький Шисуі, чи не так, племінник Мікото? – ззаду до мене підійшла Кушина.

– Так, Кушина-сама, я Шисуі.

Я пропустив його всередину. Кушина зразу посадила хлопчика за стіл і почала його годувати, як би він не відмовлявся, вона не слухала його. Після того, як в бідну дитину вже нічого не лізло, моя дружина нарешті зупинилась.

– Так, навіщо ти прийшов, ще й так пізно? – спитав я.

– Хокаґе-сама, те що я скажу може прозвучати дивно, але я клянусь, що буду казати тільки правду, – він глибоко вдихнув, наче збирався пірнати. – Я повернувся назад у часі.

Ця фраза змусила мої думки нестись швидше, ніж техніка Літаючого Бога Грому. Спочатку загадковий блокнот, тепер це. Хіба що, його відправив…

– Це ти відправив записник? – Кушина спитала швидше, ніж я встиг закінчити свої розмірковування. Це можливо, тим більше, що почерк був дитячим. Але він тільки похитав головою. А коли ми показали йому повідомлення, в нього ледь шарінґани з орбіт не повипадали.

– Н-ні, це не я, але це правда! – він виглядав водночас дуже напруженим, і дуже збудженим. – Вночі, 10-го жовтня на Селище напав Демон Лис, але я не знав чому. Вас з Кушиною-сама вбили тієї ночі. Хокаґе знову став Сарутобі Хірузен-сама. Після цього пішли чутки, що в очах Лиса бачили Шарінґан. Наш клан відселили на околицю, нам заборонили займатися будь-якою роботою, крім поліції та місій ніндзя. Лише Ітачі зміг пробитись в АНБУ. Цивільних так взагалі, майже всіх звільнили звідти, де вони працювали до нападу, працювати могли тільки на підприємствах, які належали клану Учіха. Тому наш клан сердився, вони планували повстання. Ми з Хірузеном-сама хотіли це зупинити, він казав, що якщо зміняться Учіхи, то і Селище повинно змінитись. Для цього ми планували накласти Фугаку-сама моє особливе ґенджутсу – Котоамацукамі. Але Данзо вирвав моє око, після цього я помер. Що було далі, я не знаю, після смерті я прокинувся тут, – під кінець його очі наповнилися сльозами.

Кушина виглядала наляканою, а я намагався роздивитись ситуацію зі всіх сторін. Ідея з ґенджутсу не дуже дієва. Зміна курсу дій тільки голови клану лише б пригальмувала повстання. Можливий також варіант, що зміну ідей у Фугаку б помітили, і тоді б до нього почали ставитись із підозрою. Я знаю Фугаку, він би не пішов на поступки, не тоді коли діло стосується його клану. Скоріш за все, після смерті Шисуі була громадянська війна. Але мене бентежить одне питання: хто міг підібратись до Лиса настільки, щоб побачити в його очах Шарінґан і вижити? Звісно він величезний, і очі в нього відповідно, великі. Але щоб побачити в них хоча б щось, треба підійти дуже близько. Звичайні шинобі не здатні на таке, лише хтось рівня АНБУ. Але якраз АНБУ не схильні розпускати слухи. Якщо тільки їм не наказали… І звідки цивільним взагалі стало відомо про можливості Шарінґану?

Шисуі казав, що Данзо забрав його око… Чи міг він дати такий наказ? Він звісно малоприємна людина, але чи дійсно він піде на те, щоб підставити цілий клан, а потім знищити його, послаблюючи Селище? Я знову подивився на блокнот. Треба спробувати.

«Ти можеш розповісти , що сталось під час нападу?»

Написавши в Блокноті, я не сподівався на швидку відповідь, навіть на відповідь взагалі. Але через декілька хвилин почали з’являтись символи:

«Я не пам’ятаю деталей, але учень Мадари напав на Вас відразу після пологів, Ви не встигли запечатати Лиса. Він напав на вашу дитину і, коли ви відволіклись, схопив Кушину.

Після цього він взяв К’юбі під контроль, випустив його в Селище. Поки Третій і ніндзя намагались відбитися від Лиса, Ви бились з нападником. Після Вашої перемоги, Ви збирались запечатати Лиса знову. Ви використали печать Шиніґамі аби запечатати половину Лиса в собі.

Лис зменшився, і ланцюги, якими його утримувала Кушина, спали, це дозволило йому атакувати. Ви з дружиною були смертельно ранені, але змогли запечатали іншу половину Дев’ятихвостого в своїй дитині»

Навіть якщо автор пише, що не пам’ятає деталей, тут досить багато інформації. Я запитав ще раз:

«Що сталось після моєї смерті?»

«З чим? З Селищем? Хокаґе став Сарутобі Хірузен. Учіх відселили на край селища, через декілька років їх вирізали, ще через кілька років на Коноху напали, і Хірузена вбили. П’ятим Хокаґе стала Цунаде. Десь через 3 роки на Селище знову напали. На цей раз його було зруйновано. Не буду зараз вдаватись в подробиці, але всі вижили. Ще через якийсь час почалась Четверта Світова Війна Шинобі».

Я підняв очі на Кушину , яка читала разом зі мною, і Шисуі, який сидів навпроти та нервово дивився на нас. Моя дружина була блідіша за крейду. Я ще раз взяв ручку і написав:

«Хто розпочав війну?»

«Учень Мадари»

Я здригнувся. Необхідно було готуватись до нападу. Якщо все це правда. Я повинен зробити що завгодно аби зупинити його. Навіть якщо це буде коштувати мені життя…

Кушина тикнула мені пальцем в плече, вирвавши з думок, і вказала на записник, там з’явилось нове повідомлення:

«У мене погане передчуття.

Не робіть нічого, що може коштувати Вам життя. Від Вас залежить багато чого. Просто пам’ятайте, якщо Ви виживите, Ви зможете приготуватись до майбутніх подій, зменшити кількість жертв, а може і відвернути війну. Але, якщо Ви помрете, марно намагаючись зупинити війну в майбутньому, вбивши одну з маріонеток, Ви даремно витратите той шанс, який я вам зараз даю. Хочу сказати, що цей блокнот не тільки передає все написане, а ще й будь-який фізичний вплив, тому, якщо Ви помрете, я знищу записник і більше нікому не передам цю інформацію.

Менше за все мені потрібно, аби цей блокнот потрапив в чиїсь руки, крім Ваших».

І наче в підтвердження своїх погроз, від сторінки повільно відірвався шматочок.

Цей «співрозмовник» написав, що Учень Мадари лише маріонетка, і якщо я віддам своє життя аби зупинити його, я марно витрачу шанс, який він мені дав. Я глибоко зітхнув і взяв себе в руки. Мені треба зупинити не його, лише напад.

Я знову написав у блокноті:

«Кому можна розповісти ту інформацію, яку ти дав?»

«Бажано нікому, крім Вас та Кушини-сама. Але ні в якому разі про це не повинен дізнатись Данзо. А він може дізнатися від будь-кого, тому – нікому»

«Чому саме Данзо?» – серед всіх людей, чому саме його виділив автор?

«Якщо я скажу, що він мені не подобається? Цього буде достатньо?

Здається – ні.

Тоді ось причини. Він підставив Акацукі, створивши Пейна, того, хто через декілька років, нападе на Коноху, та зруйнує її. Через його дії, Акацукі звернули зі шляху встановлення миру через переговори, та стали організацією, яка складається з відступників рангу S та підпорядковується учню Мадари. І це далеко не все, що він робив»

Якщо це правда, то це вже дві серйозні загрози, які Данзо створив для Селища: Акацукі і Пейн. Добре, я розумію, що мається на увазі. Але спочатку треба подбати про Лиса.

Я подивився на Шисуі. Бідний хлопець пильно стежив за моїм обличчям, і зараз сидів білий, як папір.

– Я тобі вірю Шисуі. Нікому не розповідай про цей блокнот, – він дуже серйозно кивнув. – Поки що не виділяйся і про майбутнє теж нікому не говори. Я зупиню напад, все буде добре.

– Не бійся Шисуі, ми впораємось, тим більше, в нас тепер багато інформації, даттебане.

– Дякую, що повірили мені. І що вислухали.

– Надобраніч, – Кушина провела Шисуі до дверей.

Я зітхнув. Сьогодні дійсно дуже важкий день. Але інформації багато, і потрібно готуватись до майбутнього.