Баняком по голові

♡

-Привіт, Оді)

-Привіт, Робін. Добре відпочила?

-Так, відмінно. Що до наших пошуків кандедатів, твій батько стільки наговорив..

-Так, вчора він і мені не давав спокійно жити. Тільки і чула, Єванс Арістід, Харрінґтон Янг..

-Він переживає за нас, хоча навіщо? Ми будемо в басейні поки інчі в лікарнях і музеях.

-Я починаю розуміти чому Ді попросила взяти в компаньйони саме тебе. Я і уявити не можу як це тягнути магазин самій, ох Сті, Стів.

-Я досі не розумію чому такий смуток по Едді, ні я також почуваю себе погано через його смерть, но настільки..?

-Ніби їх щось зв’язувало, так?

-Думаєш, між ними щось було?

-Я таке не казала) Вона усміхнулась.

-Ну що, заскакуєш на мотоцикл і женем в басейн?

-Так, так, Робін!

Проїхавши пару кварталів, вони опинились на території басейну. Було багато людей, всі засмагали та купались. Оді згадала Біллі, баню де вони перевіряли його, коридор де вони бились. Це було жахливо, занадто жахливо.

-Ей, красуня! Чому сумуєш, не любиш воду?

-Біллі. Зі смутком та образою промовила вона.

-Згодись, ви нічого вже б не вдіяли. Він попав в поганий час і погане місце. Це не твоя вина, нічия вина, розумієш? Ти оберігала себе, своїх друзів. Ти-вчинила як справжній друг, правда?

-Так, можливо.

-Дівчат, будете брати браслети?

-Так, два браслети на дві години.

Вони пройшли до роздівалки, вдягнули купальнки та лягли на пляжні ліжаки.

-Пам’ятаєш план?

-Вислідкувати поважного чоловіка і сказати що ми знайомі Хоппера?

-Саме так, Од.. Бляха, це не він?

-Можливо. Зараз провірю. -Оді погрузилась в думки чоловіка. -Так!!

-Він?

-Оді витираючи кров, сказала: “угу!”.

Вони підійшли до Арістіда, він спілкувався з жінкою, як би не хотілось переривати бесіду, но Робін промовила:-“Містер Єванс, ми тут по рекомендації Джиммі Хопп..”

-Ходімо за мною. -Він провів нас в свій кабінет з вентелятором, фігуркою аквалангіста та акваріумом.

-Присідайте, дівчат.

-Дякуємо.

-Що ж хотів дізнатись Хоппер?

-Чому ви стали спонсором лікарні Хокінса?

-Це жарт?

-Ні, це серйощне запитання.

Дипломатичний діалог вела Робін, розмови виходили в неї чисті, з інтонацією. Вона стане хорошою акторкою, но в майбутньому. В далекому майбутньому коли врятує світ своєю красою, акторськими навиками та коханням до дівчини, яка ще зіграє роль в нашому театрі.

-Мій батько був спонсором лікарні, і я є ним.

-Ви не знаєте чому лише в двух палатах, дуже впливових людей стоять камери з підслуховуванням, хоча в інчих токої розкоші немає?

Він замовчав.

-Як в цьому замішані ви і ця дитина?

Він показав пальцем на Оді, її волосся піднялось, ніби намагнічене.

-Робін побачила це, а Оді відчула.

-Писнеш-застрілю, і навіть не подивлюсь на твій вік, зрозуміла?

-Ви супергерой-олігарх, от як гарно вийшло)

-Ви не здивовані, зничить в курсі, значить залізли в цю яму досить глибоко.

-Що це означає?

-Нічого, думки в голос.

-Ви не хочите нам допомогти?

-Ні, хочу вбити вас, і як поскоріше.

-Ох, яке веселе заняття) Можите зробити це зі мною, та з нею не получиться.

-Вона також має силу?

Ми двоє промовчали.

-Що вам потрібно? Камери..?Їх поставив Ли Норман, він сам має бізнез по літакам, всяка адриналінова фігня, а от його сестра- Сайна, володіє бізнесом камер. Він тісно зв’язаний з силами, якщо я не помиляюсь, був в якомусь культі.

-А Сайна?

-Також, вся їхня сім’я в культі.

-Чи не знаєте який це культ?

-В більшості там-через знайомства, але є і віруючі. Інформацію получають тільки при вступлені в культ, вийти з нього легко. Та якщо ти цілий рік ходиш на служби то повинен дати клятву що не розповідатимеш, та не виходитимеш з общини. Це все що я знаю.

-Зрозуміло, дякуємо сєр.

-Ви не брехали і ми це цінуємо, дякую.

-Він махнув головою та показав на вихід, ми мовчки пішли до роздягальні.

-Привіт, Уілл, Майк, Джимі та Ненсі, я помітила на камерах позначки Regenerator Lee, та майже впевнена що ви зараз їдете до того самого “дружка”.

-Робін почула з кабінки подруги діалог, та почала прислуховуватись.

-З чого такі висновки, Ді?

Ти серйозно, regenerator LEE! LEE, розумієш? А ви їдете прямо зараз до людини з прізвищем Лі.

-Вибач, протупив.

-Ви будете на зв’язку?

-Робін почула як Оді піднесла руку та промовила:

-Буду на зв’язку. -Ми вже переходимо до батька Стіва, можите передати це самому Стіву.

-Добре, Оді.

-І я також вас чую. Почувся голос Макс.

-Це дуже добре Макс. З тобою все добре?

-Так, все як завжди. Добре, ми прибули, потім зв’яжимось.

-Вони вже їдуть до Лі, чому ти не сказала що ми дізнались про них?

-Ді і так їх вже залякала, хватить стресу, вони на стрьомі.

-Навіть не змочились, і за що ми відвалили 15$?

-В нас тут кінець світу, а Робін життєво необхідно скупатись в хлорованому басейні!

-Бубубу!

Вони вийшли з басейну та пішли за перекусом.

-Цікаво, звідки батько знає Єванса?

-Ну він поліцейський, коп. А в копів є бази даних)

-Так, мій батько-всесильний?

-Всесильний та всезнаючий, навіть не думай сумніватись в цьому.

-Мені здається ніхто не передав Стіву що зараз поїдем до нього до дому?

-Так, точно.. Зараз підключусь.

-Стів, чуєш нас?

-Так, щось сталось?

-Та ні, просто ми через десять хвилин рушаємо до твого батька.

-Пам’ятаєте план?

-Так, я та Оді дівчатка з релігійної школи а потім ганстерши з тюрми.

-Як вас вчила Ді?

-Інформацію на викат, старий хрящ!

-Молодці!

-А в тебе як справи, спина ще в живому стані?

-Так, єдине що насторожує, лисий амбал накручує круги біля магазину, чи то за мою душу?

-Ти ж не дурненький, пам’ятаєш де наш пістолет?

-Так, сподіваюсь що вчора бачив тебе не в останне!!

-Ох, який же ти засранець, Стів!

-І я вас обожнюю!

Коли дівчата перекусили, та вже збирались йти до мотоцикла, як з колечка почули:

-Ви чуєте мене?

-Так, Уілл?-Оді переживала за їхню компанію найбільше.Батько, брат, колишній хлопець та подруга, здуріти можна.

-Це не Уілл, це Майк. Його попросили зняти колечко бо він зараз в літаку.

-Щоо..?-Діана промовила це дуже здивованим голосом.

-Все добре, якщо що колечко в мене.

-Добре, я зрозуміла, Макс?

-Так, я також.

-Ти чула це?

-Якого чорта Уілл в літаку?!

-Біс його знає, но Майк переживав тільки за колечко, потім пояснить, так?

-Добре, ходімо до парковки і поїхали, а то вже скоро потемніє.

Вони заїхали в заможній район, всі знали що Харрінґтони не є бідними, та при дружбі з Стівом ця інформація відходить на другий план, а деколи ти і зовсім можеш про це забути, як наприклад, Робін.

-Так не звично, цей хлопець пахає за 3 долара в годинау і живе в таких умовах.

-Ось цей дім, ти пам’ятаєш що стало з Барбарою?

-Так, тому трохи страшно..)

Вони підійшли до дверей, постукали, подзвонили в дзвін, та ніякої реакції. Ігнорує..?

Різкий удар по голові. Темнота. Світло. Запах нашатирного спирту. Я прокинулась, картина: Оді веде битву з амбалом, а нам з Стівом підносить нашатирний спирт, Стів..?

-Арміль, досить! Залиш дівчинку в спокої і вийди з кімнати. Твоя робота сьогодні-закінчена. Гроші получеш завтра. Хорошої ночі.

-І вам, містер Харрінґтон.

-Очухались, молоді?

-Якого чорта, тат?!

-Що тебе так обурює?

-Чого ти можеш бити моїх друзів, думаєш ти залишишся безнаказаним!?

-Ти думаєш я повірю що двоє дівчаток ломляться до мене о пів на 9 і хочуть говорити про бога?

-Що ти хочеш?

-Пояснень, дурний!Створив на свою голову проблем.

-Ми лише хотіль дізнатись чи ви щось знаєте про камери в лікарні Хокінса.

-Камери..? В що ти далі вляпався?

-Не твоє діло!

-А хоча, як я міг забути, мій син вже три роки рятує світ з дівчинкою з надможливостями.

-Що?

-Телупень, я весь цей час слідкую за твоєю сракою, а ти цього навіть не помічав. Потрібно виписати премію Армілю!

-Якщо ти такий освідомлений, то скажи якого чорта ти робиш в списках тих спонсорах?

-А ви не думали чого я-останній? Я приєднався до цієї компанії що б слідкувати за тобою.

-Тобі так необхідний контроль?

-Звичайно, ти ходиш по потойбіччі, вбиваєш демонів, а що б було якби я не знав?

-Стривайте, ви три роки бігали за ним?

-Ну можна і так назвати, а ви леді.. Я не хотів вас налякати, здається Одинадцять, так?

-Можна просто Оді.

-Займайся чим хочеш, но можеш прожити хочаб до 35, а?

-Я постараюсь, батько. Так ти щось дізнався?

-Самий дивний це Лі, там вся сімейка чокнута.

-Зрозуміло.

-Ми можемо йти?

-Я чую голос, він тут! За секунду всі почули крик Макс.

-До лікарні.