Не гідний (1)

Для Кацукі Бакуґо його повсякденне життя здавалося досить нудним. Звісно, коли на UA не нападали лиходії і його не викрадав Альянс. Він відвідував заняття, намагався старанно вчитися, гримав на однокласників, мріяв про кар’єру крутого героя та всі інші звичайні для хлопця речі.

Його стосунки з Ізуку Мідорією, однокласником та другом дитинства, ледве можна було назвати приятельськими. Їхнє минуле не було дуже світлим, і Бакуґо признався собі, що вчиняв неправильно через свою власну слабкість. На даному етапі свого життя, він встиг зрозуміти, що ніколи й не ненавидів Ізуку. Зараз йому хотілося якось виправитися та спокутати свою провину. В якомусь сенсі, він дотепер так і не зміг описати свої почуття до свого друга. Можливо, він боявся за нього, боявся, що той залишить його позаду. Роздумував, як той взагалі збирається опанувати всю свою силу. Бакуґо ж не знав, що сам Ізуку постійно про нього думає, тому незнання точно не надавало впевненості у діях. Але це не значить, що він вирішив опустити руки.

Черговий день в академії почався не найкращими для нього подіями.

— Сьогодні буде тренування по командам, два на два, приготуйтеся і викладіться на повну. Пари оголошу пізніше, — настільки замученим голосом заявив Айзава, що, здавалося, він зараз відключиться. Звичайно, учні були наповнені ентузіазмом, не дивлячись на настрій їхнього вчителя.

— Це повинно бути круто! — вигукнув Кірішима Камінарі.

— Так, сподіваюсь, я буду в парі з Джіро чи Яойрозу. Вони класні!

— Я думаю, що буду разом з Бакуго, так, Баку-бро? — щиро усміхнувся Ейджіро.

— Мені все одно з ким я буду. Бакуго не нагрубив – це вже успіх. Насправді він щосили молився, аби його не поставили у пару з Шото Тодорокі, як колись його поставили з Деку начебто для налагодження стосунків.

На наступній перерві Айзава прибув у клас з повідомленням:

— На дошці список команд і ваших суперників. Тепер у вас є час на підготовку – радійте цій можливості. Перед уроком вдягніть свої костюми. Чекаю усіх на тренувальному майданчику, — зараз він був трохи бадьорішим, ніж зранку.

Учні швидко перемістилися до дошки і почали вишукувати свої імена.

Бакуґо почувався пригнічено, тож розштовхувати весь натовп, на диво, не хотілося.

— Ура, я з Джіро! — радості Камінарі не було меж.

— О, я в команді з Серо! — Ейджіро дав п’ять своєму напарнику і, пройшовшись очима по списку, вирішив трохи познущатися зі свого друга.

– Агов, Бакуґо, вгадай з ким ти в парі?

— Та звідки я можу знати, я ж не дивився, — він навіть не відвернувся від вікна, від якого вже тривалий час не відривав погляду. Кірішима швидко зрозумів, що однокласник не в гуморі, тому відповів:

— Гей, ну так не цікаво. Твій напарник – Мідорія.

Від почутого Бакуґо був не в захваті. От чого-чого, але тупого Деку під боком зараз йому не вистачало. І хоча він розумів, що це шанс налагодити стосунки між ними, почати нарешті виконання його плану… Бажання займатись усім цим все одно не з’являлося. Тому він продовжив витріщатись у вікно.

Мідорія, здивований таким рішенням не менше, ніж його Бакуго, все ж підійшов до завдання професійно та рішуче –  вирішив не гаяти часу і одразу поділитись своїми задумами.

— Слухай, Каччане! Пропоную обговорити наш план, — Мідорія підійшов до його парти.

— Ти робитимеш те, що я кажу і це ми вирішимо вже на полі бою, – з неприхованою злістю огризнувся Бакуґо.

— Каччане, але в мене вже є кілька ідей, я думаю, – він намагався не звертати увагу на різку реакцію.

— Мені не цікаво, що ти там думаєш.

В цю коротку паузу, поки Мідорія придумував відповідь,  Бакуґо сто разів прокляв себе за невиправдані грубощі. Він ненавидів себе за неможливість контролювати подібне. Слова вилітали з його рота швидше, ніж він встигав їх обміркувати.

— Та все-таки, я дійсно хочу допомогти, ти лише послухай, —  впертий Мідорія так просто не здавався.

— Ай, добре, розказуй, – Бакуґо раптово відступив, в спробах виправити свою помилку.

Мідорія здивувався і поспішив висловитись, щоб не втратити такий рідкісний шанс.

— Отож, так як ми проти Тодорокі і Яойрозу, треба використати їхні здібності проти них же самих.

— Блядь, так ми проти цього Половинчастого?! Треба обов’язково виграти! — Бакуґо різко загорівся жагою до перемоги.

— Так, згоден. Слухай…

Мідорія робив припущення, як їм дійти до перемоги – Бакуґо уважно слухав. Коли він визнав, що Мідорія гідний і досить розумний суперник, сприймати його слова та й самого хлопця стало набагато легше. Вони всю перерву сперечалися щодо можливих варіантів і це було настільки голосно, що однокласники вже почали звертати на них увагу.

— Ого, Мідорія та Бакуґо спілкуються, — Міна відволіклась від своїх роздумів через гарчання Бакуґо.

— Ем, а мені більше здається, що вони зараз перегризуть один одному горло, — Урарака завжди переживала за Ізуку в таких ситуаціях.

— Я думаю, все буде добре, все-таки у Бакуґо ще лишилась крапля здорового глузду, а Мідорія досить терпляче до нього ставиться.

— Хах, Бакуґо і здоровий глузд, оце вже смішно! — Камінарі не міг не вставити свої п’ять копійок і навіть Джіро цьому не завадила. — Каччан виглядає так, наче готовий прибити Мідорію, коли йому випаде така можливість.

Урарака нервово сковтнула.

— Гадаю, нам треба продовжити придумувати план, правда, Ашіда?

— Так, ми обов’язково порвемо вас із Джіро, Пікачу! — швидко перемкнулась Міна і вже почала погрожувати своєю перемогою Камінарі.

— Отакої! Я впевнений, ми з Джіро – найкраща команда!

— Камінарі, може ти вже повернешся до мене, а то ми, якби, ще нічого не придумали, — Джіро трохи втомлено смикнула хлопця за рукав, намагаючись привернути до себе увагу.

— Іду! — на прощання він погрозливо примружився на Міну, вона відповіла йому тим самим. Вони розсміялися, і тільки тоді змогли повернутися до свого завдання.

Посилання на сторінку бети, у неї також є крутий фанфік по геройській академії.

Блог | Фанфіки (fanfic.com.ua)