Ідилія

Ніч в Мордгаусі була трішки інакшою від звиклих ночей, які група проводила в компанії алкоголю або ж красунь з великими і місцями не дуже принадами. Звісно ж, більшість членів Dethklok сиділи в компанії пишногрудих німф у своїх покоях, проте двійко гітарістів вирішили провести своє дозвілля в інший спосіб.

Чесно кажучи, Сквізґаар вже і не пам’ятав, коли його з Токі суто-робочі-і-зовсім-не-взаємні-погляди-під-час-репетицій-або-відпочинку відносини переросли у повноцінні романтичні відносини. Можливо, це трапилося після одного з “благодійних аукціонів” компанії-співробітника, коли обидва чоловіка, п’яні в стельку, полізли цілуватися один з одним у вбиральні, налякавши при цьому інших учасників. А можливо, це трапилось після чергової сварки між музикантами, коли Вортуз під час бійки раптово обійняв блондина, а після, відволікши цим соло-гітаріста, кинув його на підлогу під себе, зарядивши дзвінкого ляпаса по цій “самозакоханій пиці” та так, що Сквіґельф з хвилину мовчки лежав, дивлячись на товариша очима-блюдцями. Закохався.

Сквізґаар взагалі не тямив, що воно таке, то кохання, вважаючи його чимось не існуючим, адже життя гітаріста супроводжувалося лише сексом без обов’язку, однак, що таїти, навіть без тієї самої жаги, притаманної коханим. Проте Токі…Щось було в цьому хлопці, що так тягнуло до себе. Ці очі, що постійно горіли чимось невідомим, ця усмішка, що не могла не приковувати до себе погляд, цей його дивний світ—усе в ритм-гітарісті було цікавим. Іноді скандинав ловив себе на думці, що йому хотілося б знати майже досконало, що саме відбувається там, в голові Вортуза. Іноді їх сумісні репетиції партій затримувалися через те, що чоловіки починали якраз таки грою, а закінчували легкими дотиками та несміливими, ніжними поцілунками, щоб ніхто з хлопців не встиг побачити. Загалом, багатьох почало насторожувати те, що швед перестав водити до себе купу дівчат, матусь та літніх жінок, хоча раніше їх було достобіса, але потім усім одногрупникам стало байдуже, мовляв, це вже його справи з ким спати, хай тільки грає як треба. Знали б вони, з ким саме Сквіґельф спить.

Наразі, як вже йшла мова, обидва гітариста гурту по іншому проводили цю ніч, а саме лежали в кімнаті Вортуза, обіймаючись. На чоловіках було мінімум одежі, вони часто і тяжко дихали, а це означало лише одне —декілька хвилин тому вони зайнялися сексом. Норвежець трохи визирнув з-за голови блондина, вдивляючись у куток кімнати в пошуках годинника, при цьому трішки звівши брови до перенісся. За дві хвилини третя, можна було спати і спати, адже Dethklok завжди запізнювалися на ранкові зустрічі з їх любим менеджером, який від цього лише втомленно зітхав, поправляючи окуляри. Ось Токі повернув свій погляд на скандинава, обережно проводячи долонею по його щоці, при цьому слабо посміхаючись. Соло-гітаріст, натомість, підняв свою білокуру голову, вдивляючись в чужі очі. Недовго думаючи Сквізґаар сідає на стегна хлопця, цілуючи його настільки палко, що в обох скоро спирає дихання—довелось відсторонитися. Загалом швед обожнював цілувати ритм-гітаріста, адже тоді, як не дивно, його можна було як і заспокоїти, так і заставити розслабитися, аби він менше нервував.

Слова любові чоловік говорив Вортузу нечасто, вважаючи, що краще за все казати “кохаю”—це робити щось для норвежця та їх відносин в цілому. Хоча не все було настільки ідеально, адже сварки за лідерство в музикантів продовжувалися і виглядали до комічності недолуго, знаючи, хто і яку роль, так би мовити функцію, виконував у групі. Тому Токі лише доводилось миритися із цим, але для більшої образи хлопець дувся, йдучи в свої покої на деякий час—його або швидко відпускало і він повертався до інших, або ж скандинаву в голову приходила дика, недолуга ідея, як показати себе не “ніжним хлопчиськом” з якою іншим доводилось миритися.

Наразі закохані проводили цю ніч найприємнішим для них способом, а саме в компанії один одного. Сквізґаар любив слухати розповіді ритм-гітаріста про його дитячі, місцями абсурдні сни, при цьому час від часу цілуючи хлопця в щоку, не забувши при цьому ніжно перебирати каштанові коси там, де починався їх ріст—це Токі дуже любив і тому буквально танув у чоловічих руках. Вортуз в якийсь момент почав закінчувати свою розповідь, при цьому багатозначно водячи долонею по нозі шведа, через що Сквіґельф, зашарівшись, ледь видно усміхнувся, відводячи погляд.

—Нашому крихітці Токі закортілося повторити?—русоволосий киває, обережно лягаючи в постіль разом із Сквізґааром, при цьому якось смішно та по-дитячому підібгавши губи.

—Хоч десь буду головним.—в цей момент гітаріст зрозумів, що він сміється, роздивляючись норвежця, який то червонів, то бліднів, бігаючи очима по власній кімнаті, ніби вона була зовсім чужою.—Ну чого ти смієшся?

—Та йди сюди, дурнику мій.

І Сквіґельф обіймає юнака, в той же час ніжно цілуючи його прямо в пухкі уста. Так, саме це можна було назвати ідилією, про яку завжди мріяли ці двоє. На ранок чоловіків буде чекати допит зі сторони колег, адже на шиї Токі буде багровіти величезний синець-засос, хоча ні до Вортуза, ні до Сквізґаара дівчата не приходили. Проте все пізніше, адже зараз скандинави віддалися коханню, яке дуже швидко оповило обох чоловіків, заставляючи забути про все навкруги. Вони були щасливі, вони мали когось, хто кохає їх. Вони—то сама ідилія.