Гра в біологію

– Микола, ви розумієте, що вам потрібно якнайшвидше вирівняти свої оцінки з біології. Ви вже заробили десяту двійку. – Читав звичайну нотацію класний керівник Зирянова.

Він вже звик до таких нотацій. Не однією біологією обходитися ситуація двійок Миколая. Така ж ситуація і з математики, і з фізики, і навіть з української мови. Та йому не страшно зазвичай, йому всеодно і на ту математику, і на фізику. Але чомусь зараз Микола хвилювався.

– Добре, Ірина Володимирівна, я вирішаю це питання.- Сказав встаючи Микола Зирянов і вилетів з класу. Він вже запізнився на ту ж біологію. Та коли підходив до кабінету зрозумів, що навіть не брав книгу з біології та зошит. Не те щоб ще її вчити. Одинандцята двійка йому забезпечена. Миколаю Зирянову сьогодні гаплик.

– Знову запізнюєтесь, Зирянов. Ось ви і відповісте на питання чотири, на сторінці двадцять один.-Сказав вчитель біології.
– Вибачте, що запізнився.- сідаючи за останню парту каже учень. -І вибачте, я не готувався.
– Нічого нового, Микола. Двійку вам і після уроку залишитесь, хочу з вами поспілкуватися.- Сказав Андрій Лузан.
– Добре.

„Ось дупа. Знову батьків до школи. Певно що так воно і буде.” – в думках сказав собі учень.

***

Ці 45 хвилин пройшли як завжди в думках. Микола не такий поганий хлопець, як його вважають. Але суспільство завжди думає по іншому. Друзів в школі в нього нема, та і ніколи не було. Тут він біла ворона. Батьки вже давно вирішили що він їх „розчарування року”. А що ще йому робити, як не відповідати постаті.

Його думу перервав дзвінок
Коли всі покинули кабінет Микола тихо, та повільно збирав речі. Вчитель підійшов до нього та почав свій монолог.

– Микола, твої оцінки вже нижче всього дозволеного. Я не розумію чого так. Ти завжди, – замовчав на хвилину підбираючи слова, – Ти завжди був розумним хлопцем. І я знаю що ти можешь бути іншим…
– С чого ви вирішили, що ви це знаєте?-перебив Микола
-Тому що навчаю вас не перший рік. Так, раніше ти не був відмінником, але ж і так погано ніколи не було. Ось що ми з тобою зробимо. Я не подзвоню твоїй мамі, але взамін ти будешь ходити до мене на додаткові уроки. Зрозумів?
– С чого таке ставлення?
– С того, що тобі іспити складати в цьому році. А з такими успіхами ти тут до них не провчишся.
– Добре, я згоден.
– Тоді завтра після сьомого уроку.

***

Андрій Лузан – молодий вчитель. Тільки 5 років вчить дітей біології. Так, він любить свою працю, так він старанно готується до уроків. Але від чого ж в нього подчуття, що він недостатньо робить? Та кожного дня приходить в пусту квартиру, де його ніколи ніхто не буде чекати. Він знав, що це його тягар. Та мабуть тому вирішив, що цьому Колі більше всіх потрібно допомогти. Може так він відчує, що правильно все робить. Відчує, що живе.

***

Микола підходить до кабінету номер 35. Та чомусь не може наважитися зайти. Стоїть та дивится.

– Чого не заходиш?- позаду каже вчитель. – Я не кусаюсь, заходь.
– Вибачте.

Миколай та його вчитель сіли за стіл. Не зрозуміло, чого вони сіли за останню парту. Може тому що так Миколаю краще навчатися, а може щоб не побачили їх разом. Микола взяв зошит та ручку, а Лузан взяв книгу. Вони подивилися в очі один одному. Вони були дуже близько.
– Можно я спитаю?-швидко спитав Микола.
– Так.- Відповів вчитель.
– Чому ви вирішили мене взяти на додаткові уроки?-Швидко спитав учень. Це більш було схоже на якусь гру. Вже меньш було схоже на розмову учня та вчителя. Вони дивились прямо в очі один одному.
– Тому що тобі потрібна допомга. А мені потрібно допомогати.-Відповів Лузан. -Чому ти так погано навчаешься останнім часом?
– В мене немає мотивації навчатися, мотивації працювати, мотиівції жити.-Сказав Микола. -А чому вам не всеодно на мене?
– Ти мені подобаєшься, – говорить вчитель, -як учень.
– Ви мені теж, -через паузу сказав Зирянов, – як вчитель.

Через пару хвили, після того, як зрозуміли куди зайшли, вони почали навчатися. Вони розгорнули книгу, та вчитель почав розповідати про анатомію людини. Саме тому що, з цього семестру більше всього двійок у Миколая. Вони схилися разом над книгою. Андрій показував пальцем в книзі на фото яке добре описує внутрішні огани людини.
– А що це?- Спитав Зирянов вказуя на праве частину під ребром.
– Печінка. – Відповів Лузан.
– А це? – Показуя на тонку кишку.
– Це тонка кишка, а саме дванадцятипала кишка.
– А це? – Спитав Микола. Вказуя на промежину на фото в книзу.
– Цее,- Трохи промовчавши вирішив відповісти Андрій, -Це статевий чоловічий член.

Взявши в той час руку вчителя Микола поклав її на свою промеженую. Цього не чекав навіть сам Микола. Він з великими очами подивися на вчителя, а вчитель не меньш великими очами подивися на нього. Може буде звучати дивно, але у Зирянова стояв. Може це сталося після руки вчителя на ньому, а може до. Нікому не зрозуміл, що тут відбувається.

– Що ти робиш, Микола. – Відпрянувши сказав Лузан.
– Я не знаю, я правда не знаю. Вибачте мене. – Дуже швидко почав говорити Микола. – Мені так соромно.
– Давай забудемо і продовжемо навчання. Ми с тобо. Не зробили нічого страшного.-Відповів Андрій
– Вибачте.

Вони знову схилилися над книгою. Але вчитель не міг думати, в голові лише картина його руки на члені його учня. І йому не було страшно, чи соромно. Здається Лузан був збуджений цим. В нього дуже міцно стояв і він не знав що робити. На чорних брюках з ремнем було дуже видно контури члена. З цього приводу він почам панікувати. Краплинка поту стікала по його спині.

-Я не дуже розумію сердечно-судинну систему,- говорить Микола лише трохи касається ногою ноги вчителя, – Може ви…
Так і не встиг договорити учень. Лузан бере рукою його за колінку. Дивиться прямо в очі. Лице вчителя більш схоже на злобу. Але він не злився. Микола це розумів.

В ту ж секунду Андрій падає на коліна та дивлячись прямо в очі Миколаю береться за його член. Зирянов в шоці, він лише з відкритим ротом дивится на вчителя. Не може вимовити і слова, а Лузан цим користується. Від достає член і бере його одразу в рот. Виглядало так, що Лузан це звір який не їв все життя. Скажений звір.

В той же час коли звір починає їсти плод, Микола заплющив очі и видає протяжний стогін. Учень розуміє в той же час, що його вчитель не тільки добре знає біологію, але й більш глубже знає анатомію. Все тіло неміє від дотиків до тіла, волосся дибом стає від Андрія.

Микола бере свого вчителя за волосся і штовхая його рот на свій член. Намагається насадити його обличчя. Учень кайфує від цього, ему подобається як язик його вчителя торкається головки, як він смокче її, як цілує його пах. Від нього іскри в очах, а серце бьется все швидше і швидше. І в одну хвилину він кінчає Андрію в рота.

– В мене стоїть так сильно від тебе, що вже болячи. – Тихо каже Лузак закрив очі. Він лежить в ногах Миколи, а сам учень сидить без сил.
– Що мені для вас зробити?
– Трахни мене.

В той же час Микола підіймає його, повертає обличчям до парти, та ставить так що він грудьми та обличчям лежить. Стає позаду та знімає з нього штани. Тримаючи його за руки він входить в свого вчителя. Андрій стогне, мабудь його почули всі. Микола не грає в гру. Микола з першого поштовха починає насаджувати його на свій член, все швидше і швидше. Він бере Андрія за шию, а два пальці засовує йому в рота. Він трахає Андрія з отсанніх сил.

– Скажи, хто я?- Тихо щепче учень на вухо. І з кожним словом робить повштох.
– Ти? – Відповідає вчитель питанням
– Так, хто я для тебе зараз? Скажи мені це.
– Таточко. – робить повштох сильніше
– Голосніше.
– Ти мій таточко.- каже Лузан і вони в одночас кінчають.

***

Дві неділі вже пройшло після цього моменту. А вони так і робили вид, що того сексу на останній парті не було. Вони без сорома дивилися в очі один одному і безжалісно робили грали в цю гру.

– Відкриваємо книгу на сторінці двадцять сім. І нам вийде до дошки напише задачу Зирянов. Він же готовий?
– Так, звісно.

Микола пише рішення задачи. Його оцінки стали краще з біології, він почав вчити. Але вчора він так і не навчився вирішувати цю задачу, та тому зараз лише робить вид, що знає як її вирішити. Тому пише на дошці маячну з голови.

– Це все? Сідай, два. Після уроку залишишься, будемо викликати батьків. – Сказав вчитель дивлячись в очі.
– Добре.

Час пройшов дуже швидко, да і залишалось лише двадвцять хвилин до кінця. Миколай сів на парту після дзвоника, та чекав коли всі війдуть з классу. Йому не було страшно, він грав далі. Але його серце намагалося вийти з грудної клітини. Дверь закрилася за останнім учнем. Андрій підходить до двері і зачиняє її на ключ.

– Знімай штани, тепер моя черга бути твоїм таточком. Хтось погано себе поводив сьогодні. – Каже вчитель.