R.I.P. Альберу

••••••••

На вулиці стояла чудова сонячна погода, маленькі пташки щебетати пісні сидячи в кронах високих дерев хоча не зрозуміло що вони роблять в Лісі Темряви. Легкий прохолодний вітерець грав з волоссям людей, які зібралися тут на тренування. Здається що тут зібралася уся сім’я героїв. Навіть Ерухабен з Розалін вийшли на вулицю й зараз обговорюють заклинання, яке збираються використовувати в наступному експерименті.

– “Дідусю-лимонад, а де людина і принц-печивко?” – чорний дракончик і кошенята вже досить довго не бачили свого тата і тому почали перейматися.

– “Молодий майстер і крон-принц на цей момент зайняті документами і знаходяться в холі вілли.”- швидко відповів дворецький. – “Через годину почнеться обід тому ви скоро його зустрінете”.

–” Добре!”- хором відповіли діти.

•••••••••

Тим часом у ході вілли…

Вже четверту годину майбутній Імператор і Герой Роана розбираються з паперовою волокитою і здається обидва вже хочуть спалити це все до тла.

– ” Донсенг, як ти вважаєш чи потрібно розширяти конюшню? – голос був настільки тихим, що здавалося наче ще трохи і принц засне прямо за столом.

–” Не думаю. Якщо її збільшити то проїзд для карет буде замалим…”- Кейл здається готовий був заснути вже зараз.

••••••••

Час тренувань закінчився тому група людей почала спускатися до підземної вілли тихо переговорюючись один з одним.

Ввійшовши в будинок перше що вони побачили це гору документів на столі й навіть на підлозі трохи відійшовши в сторону можна було помітити двоє людей, які вже встигли задрімати за монотонною роботою.

Не довго думаючи діти налетіли на аристократа й разом з ним впали на підлогу.

–” Людино!!Людино!!! Прокидайся час обідати!” – під щасливі крики дітей й тихі усмішки інших Кейл намагався прийти до тями. Крон-принц також не залишився в стороні тому як тільки трійця побачила що їх людина прокинулася налетіли з криками на Альберу.

– “Молодий майстре якщо ви вже прокинулися, то ходімо до столу.”- Рону здається було смішно дивитися на трохи заспане лице його цуцика.

••••••••••

*Уся команда усвідомлена про Кім Рок Су*

Обід, як звичайно проходив досить спокійно, за столом велася розмова про те, як пройшло тренування і можливі плани на наступні дні.

–” Людино мені стало цікаво, ким ти був у минулому світі? Який у тебе був характер?” – Раон виглядав так наче дійсно чекав відповіді.

Команда майже ніколи не цікавилася Кореєю чи минулим Кейла саме як Рок су, тому всім стала цікава відповідь на це запитання.

–” Емм… Тобі це дійсно цікаво?..”- Кейл не дуже хотів відповідати на це запитання але розумів, що так просто не відвертиться.

–”Звісно людино!! Ну будь ласка всім іншим також цікаво!”- Дракончик здається справді хотів дізнатися про минуле свого опікуна.

–” … Ммм Якби краще пояснити.. Ну по-перше я працював у компанії, яка займалася операціями по вбивствам монстрів, зачистками небезпечних лабораторій і знешкодженням людей, які були заражені або могли бути небезпечними для інших. Я був командуючим однієї з цих груп….”- пояснивши свою роботу він подивився на свою сім’ю.

–” …Молодий майстре що ви мали на увазі під словом знешкодження людей?”-  це було тим що цікавило його найбільше.

–”… У нас був випадок вірусу який фактично визивав бажання крові тому одним з моїх завдань було вбивство таких людей…”

Всі здається почали розуміти спокійну реакцію їх майстра на вбивства та трупи а також навики маніпуляції.

– “хаха Донсенг мені здається твоїм батькам було не просто сприймати той факт що ти працюєш на таку компанію.” – Альберу здається не розумів, що це скоріше за все ще одна делікатна тема для Кейла.

Чхве хан хотів заткнути свого учня перед тим як він скаже ще якусь дурницю але не встиг зреагувати.

–” Мені здається твоїй команді було непросто з тобою, іноді ти справді лякаєш відсутністю емоцій чи своєю звичкою казати все напряму. Хах”- принц здається не помітив дивної тиші серед інших.

Лише коли він подивився на брата він зрозумів чому всі мовчать.

Кейл тремтів і на його лиці застиг шок змішаний з страхом а в кістках очей збиралися сльози.

Він вже хотів вибачатися, як той підвівся й пролепетавши щось про те що він поїсть пізніше покинув столову.

Як тільки Кейл вийшов з кімнати безліч лютих поглядів зосередилися на ньому.

–” Мені здається що спочатку потрібно заспокоїти Кейла а вже потім провести бесіду з Альберу. Раон, Он і Хонг ходімо зі мною.”- Ерухабен вказав свою думку і забравши дітей пішов до кімнати його нещасного сина.

Альберу тим часом відчув кинджал біля своєї шиї.

–” Ваше Високосте цьому скромному слузі здається що нам є про що поговорити”.

•••••••••••

Коли Дракон увійшов до п’ятого поверху перше на що він звернув увагу це те що між кімнатами не було стін але були тяжкі білі штори з золотими візерунками які скоріше за все виконували функцію перегородок. Знайшовши поглядом скоріше за все спальню сина й закривши прохід підступив ближче да ліжка де під товстим покривалом тремтів червоноволосий. Розкривши тонке тіло він да можливість дітям зайняті своє місце біля людини, а сам обійняв притискаючи  до себе й почав поглажувати спину.

Кейл тим часом уткнувся носом в шию дракона й дав волю емоціям.

Ще хвилин 20 Кейл плакав тихо всхлипуючи в шию дракона перед тим як заснути прижимаючись до Ерухабена.

Й ви не зможете довести, всі хто приходив перевірити стан їх молодого майстра заздрив дракону й бажав опинитися на його місці, як і те що Альберу опинився у своїй кімнаті напівживий.

Отже, не ображайте Кейла, а то ризикуєте опинитися на місці Альберу ⟵(o_O)