Фанфіки українською мовою

    У Чонхва було два молодих і перспективних генерали, що відрізняються один від одного, як води річок Цзіншуй і Вейхе[1], різні, як вогонь і лід.

    [1] «Води річок Цзіншуй і Вейхе ясно відрізняються» – є велика різниця; чітке розмежування. Через неоднаковий вміст піску ці дві річки виглядають дуже по-різному: одна – прозора, а інша каламутна. Коли вони зустрічаються в північному передмісті міста Сіань, це виглядає дуже вражаюче, тому що вода різко забруднюється.

     Коли вони зустрічаються в північному передмісті міста Сіань, це виглядає дуже вражаюче, тому що вода різко забруднюється

    Того, хто схожий на лід, звали Мо Сі. Він був абсолютно асексуальним, помірним у бажаннях і самотнім. Тоталізатор на ім’я того, хто забере цнотливість генерала Мо, зібрав у своїй скарбничці суму, достатню, щоб за одну ніч зробити жебрака нуворишем.

    Того, хто схожий на вогонь, звали Ґу Ман. Він славився своєю душевною теплотою, любив сміятися і ніжно плекав усіх прекрасних дам. Якби цей чоловік платив кожній дівчині, що подарувала йому поцілунок, то був би змушений здати в ломбард навіть свою спідню білизну.

    Одного разу, незадовго до зради Батьківщини, осяяний ідеєю Ґу Ман узяв рукопис, який писав протягом багатьох років, і побіг у будинок друга, щоб отримати рецензію для публікації своєї праці.

    У цей час генерал Мо займався військовими справами. Не підводячи голови, він запитав Ґу Мана:

    – Що ти написав?

    – Я пишу і малюю все підряд, – відповів натхненний Ґу Ман. – Кулінарні рецепти, військові карти, пейзажі, передбачення, дорожні нотатки, описи водоплавних тварин та інші дрібниці.

    Мо Сі взяв рукопис і вмочив перо в чорнило, щоб написати схвалення.

    Гу Ман розсміявся і додав:

    – Я також написав про тебе…

    Мо Сі насторожився, його рука завмерла:

    – Що ти написав про мене?

    Ґу Ман щиро відповів:

    – Просто правду про наше з тобою минуле, про тебе та мене.

    – Що саме з нашого минулого?

    Ґу Ман почухав голову, трохи похихикав, а потім швидко випалив:

    – Усе!

    – …

    Мо Сі нічого не відповів. Він довго дивився на Ґу Мана, потім опустив свої довгі вії, повертаючись до рукопису. Без жодного виразу на обличчі генерал Мо написав чітким почерком лише два рядки:

    «Цю книгу заборонено.
    Будь-який порушник буде покараний».

     

    0 Коментарів

    Note