Грози
від Maar ChantalМарить темними ночами,
Поки зорі над морями,
Пірат самотній уві сні.
Він чує грози голосні,
Які б’ють вікна мигавками,
А у сні стають словами,
Які примушують до сліз,
Коли він чує звук коліс,
І бачить чоловіка поруч,
Сам же він стоїть праворуч.
Та не може ніц сказати,
Тільки подумки кричати,
Поки кучері знайомі,
Не фарбуються у крові,
Й голос він коханий чує,
Якого зараз так бракує,
Що каже тихо: “Я знайшов,
Ту, хто краща за весь шовк,
За вельвет і за бавовну,
Та не менш, повір, коштовну”.
Останній погляд він дарує,
Коханій жінці, що горює,
Прикриваючись рукою,
За якою, поза грою,
Видно посмішку й усміх,
А за мить — гучний насміх.
Поруч неї всі танцюють,
Смерть “невдахи” всі святкують,
Поки Ед кричить безмовно,
Серце горя його повне,
Й прокидається від крику.
Відчуває біль великий,
Що ріже серце на шматки,
Роздирає всі кістки,
І зривається на сльози,
Поки чутно поруч грози.
Це чудово. Я і так тіки що ревіла від кінця, а тут ще такий вірш… Я буду дуже надіятися що 2-му сезону бути і те що там вони віднайдуть один одного. Інакше моє серце розіб’ється на друски