Закоханість у К.

Дяка богу, вже не болить. Зовсім скоро зможу знову відчувати текстуру зубів.

     

Якщо К. поцілує мене сьогодні, кортіло б відчути все повною мірою.

А що як кінчик язика став шершавим та жорстким? Він відчує це?

Буде дивно, якщо я запитаю в когось?

     

— Гей, слухай, а якщо ось хтось обпік язик, це буде відчуватись під час поцілунку?

— Ти дурний? Звісно;

     Що? Чому ти питаєш мене про це?

     Та звідки мені знати?

     Дідько, чуваче, ти лякаєш мене.

     З ким це ти вже плануєш цілуватись?

     

Може, ніхто не помітить, якщо я торкнусь пальцем…

Ні. Погана ідея. Точно побачать.

Подумають ще, що я дурко.

     

А чи зможу я відчути різницю пальцем? Він же менш чутливий ніж язик? Чи ні?

     

Якщо К. помітить, буде дуже дивно, якщо я почну все пояснювати?

А може він вже цілував когось з опіком язика і все зрозуміє? Скаже: “Та нічого, буває. Мені навіть подобається”.

Цікаво, чи зміг би я тоді кожного дня обпікати язик?

     

— Ой, та я просто вранці чай гарячий пив; 

    Я не знав, що там окріп; 

    Та я просто теплий п’ю, а сьогодні запізнювався і тому попросив сестру зробити.

Дідько, все звучить так безглуздо. Сподіваюсь, він не помітить.

     

— Фу, якого біса?! Що в тебе з язиком?!

Ні, не думай про це.

     

— Привіт.

— Ем… Привіт?

— Мене звати К.

— О, я знаю.

— Знаєш? Звідки?

— Та от…

— Сталкериш за мною, красень?

Він так точно не скаже!

— Сталкериш за мною?

— Можливо трішки.

— Я тобі що, подобаюсь?

— Мм… хіба що краплинку; 

     Ну так; 

     Тобі щось треба було, що ти прийшов?

     

Так, гаразд, дурбецяло, досить мріяти! Сьогодні спробуй  заговорити!

Навіть думати про це страшно.

Мені здається, чи в мене руки трясуться?

Може, відпроситись додому? Але тоді я взагалі його не побачу…

     

Він що, не прийшов сьогодні?

     

В мене мабуть дуже гучна задишка…

     

Де він може бути?

     

Справді?!

     

— Привіт… Ем, не бачив тебе тут раніше.

— Я, типу, сюди кожен день приходжу.

Він не може так відповісти. Я би знав, якби він бував тут хоч іноді.

     

— Привіт. Ти, мабуть, мене не знаєш, але я знаю тебе і…

Дідько.

— Привіт! Цікава книжка?

— Серйозно? Це підручник з фізики.

— Ого, лайново тобі, чувак.

— Я типу люблю фізику. Просто сам підручник так собі.

— Ой, пробач, просто багато хто не любить фізику.

Ааа!

Добре! Заходжу!

     

— Привіт! Цікава книжка?

— Тобі-то що?; 

    Дуже!

     А ти хто? 

    Ем… так, мабуть. Я тільки почав читати.

Чому так багато варіантів?

     

Я дуже дивно виглядаю? Певно, що так!

     

Може, він чекає на когось? А що як він прожене мене?

— Тут зайнято;

     Кхм, вибач, але я на декого чекаю. Можеш сісти деінде?

— Ой, так. Мм… пробач.

Я стовідсотково відповім саме так! Це буде такий провал! Він ще й друзям розповість про те, що я дивний й в результаті почне помічати, що я витріщаюся на нього і все зрозуміє.

Та я з сорому помру!

     

Тихо. Тихо. Може він і не гляне на мене…

     

ВІН ПОДИВИВСЯ!

Він все ще дивиться?!

Не можу повірити!

Як страшно!

Чи чує він моє серце?

Я що, помираю?

Трясця, я був би не проти, насправді.

     

Ні, не дивиться, дяка богу.

     

Потрібно зробити вигляд, що я зайнятий.

     

Які красиві в нього руки…

     

Цікаво, а чи вийде вкрасти олівець?

     

— Гей, що ти робиш?!

— Ой, це твій? 

     Пробач, К.

— Звідки ти знаєш моє ім’я?

— Ой, та так, у друзів спитав.

— Навіщо?

— Ну, сподобався ти мені.

Та  нізащо не наважусь таке сказати!

     

— Гей, хлопець, це ти вчора сидів навпроти мене?

— А? Так. А що?

— Ти часом не бачив мій олівець?

— Ні, але я міг взяти його ненароком;

     Цей?

     А! Так це твій олівець?

Може він навіть зрадіє, що з’явився привід познайомитись зі мною.

— Я вже давно спостерігаю за тобою…

— Правда? Я за тобою теж…

     

На що сподіваєшся, йолоп? Він скоріш за все просто купить новий…

     

Виглядає напружено.

Боже, які красиві в нього очі.

     

ЛАЙНО!

НЕ ПІДІЙМАЙ  ЗНЕНАЦЬКА ПОГЛЯД!

     

Чорт!

Я почервонів?

Він все ще дивиться?

     

Досить! Годі так стукати, К. може почути!

Господи, як боляче! Чому це так боляче?

     

Хочу частіше відчувати це…

     

Він все ще дивиться!

Тільки не заговорюй зі мною! Прошу! Я ж тоді дутеля з’їм!

     

Я точно почервонів. Я не міг не почервоніти.

Не варто було сідати навпроти. Тепер він точно знає про моє існування! Оттепер я не зможу спокійно милуватися ним.

Та я навіть очі підняти вже не можу!

     

Хочу подивитись на нього.

     

Він стовідсотково думає, що я якийсь фрік.

     

КУРВО!

     

ТРЯСЦЯ!

     

НІ!

     

Я ЖЕ ПРОСИВ НЕ ГОВОРИТИ ЗІ МНОЮ!

     

Якщо знайшли помилку або одруківку — обов’язково пишіть у коментарях.

Дякую за те, що прочитали мій трішки експериментальний твір.