Льодяник

Велика перерва, тож у коридорі, як завжди, і яблуку ніде впасти. Більшість учнів старалися чим пошвидше зайняти місце в черзі в столовій та наїстися перед рештою уроків. Тим часом, на одному з дальних підвіконників сидів хлопець, коли інший стояв між його розвединих ніг та обіймав, поклавши голову на чуже плече.

— Ну, хьоне, будь ласка, — драматично дує пухлі губи Пак і майже провиває звернення до старшого. — Давай прогуляємо, а? У мене однаково мистецтво. А це буде просто препренудно.

— Те, що у тебе найскучніший предмет в історії школи, не значить, що і у мене теж, — старається вгамувати свого хлопця Юнгі, легко цілуючи його за вухом. — Ти ж знаєш, що я у випускному класі: мені не можна прогулювати.

Звісно, що він знає. І те, що прогулювати не можна, і що Мін хоче вступити до хорошого ВНЗ, і що той безмежно сумує за своїм бойфрендом, якого має змогу бачити хіба що на перервах та інколи по вихідним. 

— Я просто сумую. Ми давно не були на одинці нормально, он я і подумав, що можна буде пропустити, — з ноткою суму каже Чімін, але одразу ж приймається відхрещуватись від своїх слів та поганого настрою, варто тільки Юнгі перевести на нього винуватий погляд. Ще й прикусивши нижню губу. — Але все нормально! Ми можемо просто сходити на обід. Ти ж ще й навіть не снідав, правда?

Чімін піддався вперед та лагідно поцілував чужі губи, злегка пройшовшись по верхній язиком, після чого відсторонився та принявся злізати з підвіконня, щоб піти до столової. Проте він не зробив і двох кроків, як його розвернули до себе та загорнули в теплі обійми, які супроводжувались поглажуваннями по спині та серіями коротких чмоків по всьому обличчю. Ще одною неочікуваністю став п’янкий поцілунок, ініційований самим Юнгі, що аж ніяк не був у захваті від публічних проявів почуттів, які, звісно, виходили за межі звичного поцілунку або ж тримання за руки. Старший повільно проводив язиком то по верхній, то по нижній губі, немов стараючись злизати смак льодяника, який Пак, він впевненний, смоктав по дорозі до школи. Юнгі ніжно гладив чуже волосся, а потім прикусив хлопця за нижню губу і відійшов під тихе шипіння, посміюючись.

— Ти був таким милим, що я просто не міг цього не зробити. Пішли, а то там нічого не залишиться, а я стану ше на крок ближче до гастриту, ну або язви. Це як повезе, чи, точніше, не повезе… — забурмотів Юнгі, ведучи Чіміна в їдальню за руку. Аби не загубити. Він ж його скарб, а на скарби падкі багато інших людей, не тільки один Мін Юнгі. Йому надзвичайно пощастило, що скарб сам його і знайшов.

Вже зайнявши чергу хлопець промовив до Чіміна:

— Якщо ти хотів провести зі мною побільше часу, то тобі слід було зразу сказати про це, а не прогулювати уроки, сонце, — повчає він молодшого, паралельно обдумуючи коли у нього має видатися вільний вечір, щоб провести його з Паком.

— Гаразд, хьоне. Не хвилюйся на рахунок цього: я розумію, що ти і так мега заклопотаний через ці всі екзамени, будь вони прокляті.

Щойно настала їхня черга, Чімін поклав на два підноси по мисці жареного рису і кімчі. Юнгі ж взяв для себе пібімпап, а Паку поклав кімбап, який той просто обожнював. Парочка поспішно підбігла до вільного столика і накинулась на свою їжу, не звертаючи ні каплі уваги на те, як близько вони сіли. Хлопці швидко доїли свої порції, тож Юнгі хотів був відкинутися на спинку крісла, але мало не впав: забув, що цієї спинки тут і в помині не було, змусивши Чіміна так розсміятись, що той аж вхописвя за живіт та захникав від спазму.

Юнгі вирішив більше не спокушати долю, тож обережно сперся ліктем на стіл і повернувся лицем до свого хлопця, мило посміхнувшись.

— Я думаю, що ми можемо піти на побачення в п’ятницю. Репетитор відмінив заняття, тому я буду вільним. Тим більше, ти можеш залишитись на ніч: батьки не проти, — запропонував Мін і прийнявся споглядати на радісного, але дещо почервонілого Чіміна.

— Якщо можна, хьоне — відповідає молодший, швидко чмокаючи Юнгі в щоку. — Ти ж знаєш, що я завжди буду радий тебе побачити.

— Я теж, — шепоче він і сам пригортається до Пака, який вже нічого не бачив через свою широку посмішку.

І зовсім Чіміну не треба знати, що ніякий репетитор нічого не відміняв, а просто Юнгі теж неймовірно скучив за своїм коханим.