М’яу
від qingxinТяжко і стомлено зітхаючи, Казуха крокував по тротуару,наспівуючи собі під носа пісеньку,яка грала в навушниках.Під цю пісню він і думав про те,що потрібно купити в магазині.В холодильнику вже майже не залишилося з чого готувати,тому він вирішив зайти після зміни у цілодобовий магазин в їх будинку.Ще й Скар вчора жалівся,що скінчилася кава і він постійно забуває її купити.Правда він не знає яку каву він п’є,але візьме на свій розсуд.
До речі,про Скарамуччу.З того дня,як вони разом пограли в приставку,його сусід почав ставитись до Казухи дружелюбніше і навіть розмовляв з ним,якщо вони вечеряли разом.Бувало навіть,що і просто так починав діалог,проходячи повз Казуху,який став частіше сидіти у вітальні і робити замовленя,паралельно дивлячись щось по телевізору.Те,що на приставці можна вмикати ютуб або фільми,теж розповів йому Скарамучча.Корисна штука ця приставка.
За думками,він і не помітив як дійшов до їх під’їзду і вже йшов далі,в бік магазину.Коли раптом двері їх під’їзду відчинились і звідти з’явилася знайома невеличка фігура.Звернувши на це увагу,Каедехара зупинився і вирішив зачекати поки його помітять.Скарамучча, у свою ж чергу,на ходу відірвав погляд від телефона,напевно щоб ненароком не перечепитись через так незручно поставлений смітник прямо у нього на шляху,і побачив білявого хлопця,який стояв трохи далі і посміхався йому.
-Привіт.-привітався Казуха,коли Мучча підійшов достатньо близько.-Куди йдеш?
-Привіт.В магазин.
-О,я теж.Може разом тоді підемо?
-Ходімо.
Подальший шлях вони йшли у тиші.Але тиша не була некомфортною або ніяковою.Обдива хлопці понурились у свої думки.У кожного цих думок було багато і самих різних.Так вони дійшли до магазину і вже ходивши між відділами і вибираючи потрібні продукти,вони почали діалог.Точніше,діалог почався сам,коли з’явилася необхідність обговорювати потрібні продукти.
-Ти яке молоко більше любиш?-стоячи перед полицею молочних продуктів,запитав Казуха,повернувшись до Скарамуччі з візком,який стояв позаду.
-Будь-яке,я його майже не п’ю взагалі.
-Зрозумів.-схопивши з полиці звичайне молоко і закинувши у візок,він пішов вибирати масло і іншу молочку.
Взагалі,як зрозумів Каедехара,Скарамучча не вмів не тільки готувати,а ще й вибирати харчі.Наприклад в його холодильнику лежав маргарин замість масла і вершки,які він йому пропонував замість молока.Лежала ковбаса,яка була на смак як котики або собачки.Тому він вирішив йому в цей раз не довіряти щось купляти і знайти все самому.Кинувши всю молочку в візок,він пішов до м’ясного відділу.
-Яке м’ясо більше любиш?
-Курятину.Або яловичину.
-О’кей.
Взявши з полиці запаковане куряче філе і курячі стегна,він пішов далі.А яловичину можна взяти і на ринку,він неподалік тут.Відмітивши в голові потребу сходити на ринок,Казуха з сусідом пішли скуплятись далі.
***
-Дайте ще три пачки Вінстон блакитних.-вже стоячи на касі і оплачуючи покупки,Скар згадав про те,що цигарки в нього скінчились.
-Ти палиш?-здивовано запитав білявий хлопець,що стояв поряд і дивився на шоколадки перед собою.
-Угу.В мене в кімнаті є балкон,тому ти не бачив цього.
-А.-почувши поясненя,він дістав телефон і підготувався оплатити все,але не встиг.Скарамучча,так як стояв ближче до каси,приклав свій телефон до терміналу як тільки продавщиця сказала ціну всього що вони накупили.А накупили вони немало.-Може тоді навпіл?Я можу готівкою вдома віддати або на карту кинути.
-Забий.В наступний раз ти оплатиш просто.
-Добре.
Взявши по пакету в руки,вони пішли до виходу з магазину.Знову в тиші.Скарамуччі було досить зручно в ній.Він її любить,так як в дитинстві дуже рідко залишався на самоті.Його завжди переслідували крики п’яних друзів батьків,крики тих самих батьків,потім крики і шум від нових «батьків»,крики дітей в дитячому будинку, і тільки коли він познайомився з Чайльдом і переїхав в квартиру,яку йому люб’язно надав рудий друг за безцінок, Скар нарешті міг насолодитись довгоочікуваною тишою.Хоча і в неї є мінуси.В абсолютній тиші завжди з’являються думки і спогади.Вони пожирають його з ніг до голови.З’їдають,висмоктують всі сили і емоції,змушуючи згадувати всі жахи дитинства.Наприклад як зараз,коли він в тиші почав згадувати все.Понурюватись у всі так старанно забуті події,всі жахіття життя,всі гріхи,які він скоїв у юності,коли доводилось не жити,а виживати.Коли довелося майже вбити його «батька»,щоб просто втекти на вулицю і жебракувати там декілька місяців.Коли в дитячому будинку вони,разом з іншими дітьми,їли раз у день і мились раз на тиждень.Коли їх били за будь-який проступок,та навіть просто так били,коли виховательці щось не подобалось.Все його дитинство можна описати одним словом-ад.
Знову понурившись у спогади,Мучча і не помічав,що Казуха дивився на нього і вже декілька разів позвав.Просто виглядав він зараз дивно.Пусті очі,погляд у землю,сповільнені рухи,руки тремтять і періодично все тіло смикається.Казуха,по словам друзів,виглядав якось так,коли згадував все що сталося тоді.Можливо в Скара теж щось таке?Як зрозумів Каедахара,в нього минуле теж не супер і там сталося щось достатньо погане.
Вирішивши,що все таки потрібно вивести його з цього стану,він обережно торкнувся плеча,знову покликавши його.Той знову смикнувся і нарешті звернув свою увагу на нього.
-Все нормально?
-Угу.Не звертай уваги.-вийшовши зі стану глибокої задумливості,він відвів погляд у бік,зрозумівши що ненароком ігнорував сусіда.
Коли Казуха хотів сказати щось ще,зверху почулося гучне мявкання.Обидва синхронно повернулися в бік звуку і побачили гарного білого кота,який сидів на виступі дому і,судячи з його погляду і гучного мяукання,не міг звідти спуститись.Кіт був молодим,його ще можна було назвати кошеням.І очі були гарні,блакитні-блакитні,як море.
-Гарний.В мого друга такий був.-задивившись на котика,Казуха згадав про білого кота,який жив в його друга.Але після його смерті він втік і ніколи не повертався.-Давай допоможем йому.
-Як?Ні в мене,ні в тебе немає зросту 2 метри або драбини.-Скарамучча,який дивився на кота,подивився на Казуху досить скептично.
-Давай я тебе підсаджу і ти його знімеш.
-А ти зможеш?
-Ну спробую,ти виглядаєш худим.
Дивлячись у червоні очі повні надії,Скар просто не зміг відмовити.Зітхнувши,він підійшов до стіни і чекав,поки Казуха підніме його.Відчувши руки на талії і почуття невагомості,Скар простягнув руки до кота,який залюбки до нього підійшов.Взявши його на руки,він знову відчув землю під ногами і з полегшеням зітхнув.Було б погано,якщо б Казуха його не втримав,тоді обидва разом з котом валялись на підлозі.
-Як думаєш, він безхатній?-запитав Казуха,після того як поставив його на землю і забрав з рук котика.
-Можливо.А може і втік в когось.
-Може візьмем до себе?Хазяїв пошукаєм.-кіт вже досить комфортно влаштувався на руках такого ж білявого хлопця і муркав,потираючись головою об шию Казухи.
-Як хочеш.
-Тобто ти не проти?А Аякс проти не буде?
-Не буде.Ходімо давай вже.
Піднявши два пакета з землі,Скарамучча пішов вперед,а за ним ,сюсюкаючись з котиком,йшов Казуха.Здається,на деякий час в їхньому домі на одного мешканця більше.
***
-Як назвати збираєшся хоч?-шипучи від болю,питав Скарамучча.
Зараз він і Казуха сиділи в вітальні,а поряд спав мокрий білий кіт.Вони його купали тільки що.І він,як і всі котики в принципу,купатись не любив.Саме тому зараз Скарамуччі клеїли пластири на роздряпані руки і ноги.Його сусід,хоч і купав його разом з ним,майже не постраждав.Тільки декілька подряпинок на руках.
-Не знаю.А як можна?
-А я знаю?В мене котів не було.Ай.-Казуха почав обробку найбільшої подряпини і Мучча знов зашипів від болю.
-Потерпи трохи,це остання.І в мене теж котів не було.Тільки в друга.Але ту кішку так і звали «Кішка».
-Круте ім’я.-забравши руки з рук Казухи,він потягнувся до голови кота.-А цей він чи вона взагалі?
-Не знаю,Давай глянем.
Підвівшись зі свого місця,Казуха с небажанням підійшов до сплячого котика і обережно підняв на руки,повернувши його задом до себе.
-Він.
-Ну назви його дурнем.-всміхнувшись на те,з якою обережністю біловолосий носився з котом,Скар збирався вже йти до себе.
-Який дурень,він хороший.Краще вже Карамелька.А ти не хочеш ще посидіти з нами?Я хотів запропонувати фільм подивитись.
-Фільм?Який?
-Не знаю.А який ти хочеш?
-Я дивлюсь тільки жахіття і бойовики.Нещодавно новий фільм вийшов,кажуть страшний і сюжет цікавий.Можем його.
-Жахіття?-Казуха нерішучо опустив голову до кота на руках,який влаштувався на його колінах.Він майже не дивиться страшні фільми.Останній раз це закінчилося тим,що він зі страху під час скрімеру мало не набив синець Сяо,який разом з Венті прийшов до нього в гості і запропонував глянути щось.-Ну давай спробуєм.Тільки я того,досить вразливий до всякого такого.
-Боїшся?-всміхнувшись,він вже підійшов до приставки і увімкнув її.На екрані засвітилося синє меню PS.
-Боюсь.
-Думаєш тебе після фільма бабаї з’їдять?
-Так,дуже.А там до речі няких гучних пострілів чи чогось такого не буде?
-Сподіваюсь ні.-після чого він поклав на столик джойстик і сів біля Казухи,спиною спершись на диван.Казуха ще деякий час сидів струнко,а потім теж сів біля нього,поклавши кота на коліна.Він не сидів дуже близько,але Скарамучча все одно трохи здригнувся після того як він сів поряд.Карамелька деякий час лежав на колінах у білявого,а потім перебрався до Скара.
-Чому він до мене прийшов?
-Сподобався ти йому напевно.
-Так?-відірвавши погляд від телевізора,він показав бліді руки в пластирах.
-Так.
Після невеличкого діалогу вони повернулися до фільму.Сюжет тільки починався,тому страшного нічого не було.Головні герої тільки приїхали в будиночок в лісі.Сюжет був насправді досить стандартним-компанія друзів вирішила відпочити на природі і знайшла будинок з дивною історією,що їх звісно не зупинило.
-Я б на їх місці ніколи не обрав такий будинок для відпочинку.Чому взагалі обов’зково кудись так далеко їхати щоб відпочити?
-Це фільм жахів,Казуха.Головні герої там майже завжди ідіоти.Дивись фільм.
-Вибач.
З часом,атмосфера в фільмі ставала дедалі страшнішою і похмурою.Почали з’являтись паранормальні явища і з кожним моментом Казуха хотів ще більше сховатись під плед,яким він вкривався.Але він мовчав про те,що йому страшно і наполегливо дивився далі.Дивився до першого скрімеру.
-Блять.-гучно вскрикнувши він відвернувся від екрану,на якому раптово за вікном будинку з’явився незрозумілий монстр.В пориві страху він випадково схопив за руку Скарамуччу,який теж немало злякався,але злякався саме його крику і того,що його руку міцно тримали.Карамелька теж злякався і зістрибнув з його колін.
-Ти можеш повернутись і відпустити мою руку,страшний момент вже скінчився.
-Ой,вибач.Я не хотів.-побачивши,що Муччі не подобається його дотики,він швидко прибрав руку і тихо продовжив перегляд,міцно схопившись за плед.
-Може вимкнути,якщо тобі так страшно?Раптом спати вночі не будеш.
-Все нормально,дивимось далі.
***
Після того,як Казуха вчетверте мало не кидався в його обійми і кричав на скрімерах,Скар вирішив таки вимкнути такий страшний для нього фільм і увімкнути щось більш легке.Той ще досі сидів і трясся як осиновий лист,але вже починав заспокоюватись.Насправді,фільм не був таким вже страшним,але Каедехара не збрехав про свою вразливість.
-То ти принцеса,що боїться кожного шурхіту?-всміхнувшись,він встав з дивану,вирішивши заварити їм чаю.
-Ні.А ти куди?-в очах вже з’являлися панічні нотки,які свідчили про те,що він боїться зараз залишитись на самоті.
-Чаю заварю.А що,боїшся бабаїв?
-Не боюсь.
-Ну молодець.Ти який чай будеш?
-Я з тобою схожу,до чаю ще щось приготую.
Після чого він встав і швиденько ритерувався на кухню.Все таки боїться.
Канон канон 👀
ьЕ
, а дні все йдуть а я все чекаю.. вкотре перечитав це творіння і з нетерпінням чекаю продовження!!<3
який же милий новий розділ історії<3 як читав, то так зразу на душі тепло ставало, особливо в той момент коли наші персонажі надибали на котика. велике дякую за продовження історії!! з нетерпінням чекаю наступни
частин<3
Дякую за коментар,дуже приємно:)