Сусід зверху

Ален кинув пакет з продуктами на стіл, йдучи в іншу кімнату. Квартира була тихою та сірою.

Якби можна було повернутися на три роки назад та подивитися на попереднього омегу, можна було сказати впевнено, що були зовсім різні люди. Попередній омега сміявся кожен день й із задоволенням чекав на свого альфу вдома. Джеремі — колишній Алена — завжди казав, що любить та нізащо не покине. Ні його, ни їх малюка. Це маленьке дитинча, що росло в Брукса під серцем, ніби відчувало, що батьки щасливі і він був щасливий разом з ними.

Познайомилися вони з Ремі* випадково: омега працював баристою в одній із невеличких кав’ярень, аби не сидіти на шиї у батьків, а альфа любив приходити туди разом з друзями після пар в університеті.

Спочатку все було звичайно: милі компліменти, побачення, палкі поцілунки на останньому ряді в кінотеатрі, прогулянки за ручки, перегляди фільмів. Усе було було прекрасно, до того моменту, як Джеремі почав приставати.  Звісно, омега тоді всілякими способами відмовлявся від всього цього, іноді навіть уникав хлопця, адже був недосвідчений та молодий. Про дні течки альфа не знав: Ален намагався всіляко приховати це від нього, відмахуючись, що захворів. Але все колись буває вперше, тому Брукс наважився на відповідальний крок: провести перший раз із коханим, а заодно й привітати його із річницею відносин.

Палкі поцілунки та пристрасть закружляли голову юнаку, тому, коли на наступний день Джеремі запропонував з’їхатися, той, навіть не роздумуючи, погодився, і в той же день вони перевезли речі із скромної однокімнатної квартирки в просторе житло.

Спочатку все було просто чудово: вони двоє навчалися, проводили час разом, обіймалися, коли спали та казали один одному солодкі слова. Але одного разу зранку Брукс прокинувся від пристрасних поцілунків. Він спочатку почав відмахуватися, мовляв, у нього один єдиний вихідний і нехай альфа відстане, але той лишень продовжував цілувати його, вже проникаючи під спідню білизну свого хлопця, підготовлюючи його до акту. Звісно, адже під час гону важко було б стриматися любому представнику сильної статі, а якщо є свій омега, тоді для чого стримуватися?

Після такого Ален страшно образився на Ремі, не розмовляв з ним, кожен раз відвертався. Звісно, хто переживе стільки разів за один день та не буде  дутися?! І ось, знову проблема: течка повинна була вже початися, але ані збудження, ані сильного запаху від не відчув! Єдине, почало сильно нудити та дратував від різких запахів. Тоді то Брукс запідозрив недобре.

Стоячи в аптеці та згораючи від сорому, хлопець, з горем, все-таки купив тест на вагітність. П’ятнадцять. Саме стільки тестів знадобилося, аби омега переконався в правильності. І тоді почалася паніка: як же сприйме цю звістку Джеремі? Вони не планували нічого, окрім завтрашнього дня, а тут ще й дитина!

Із тремтячими руками та хриплими, від страху, голосом Ален повідомив новину коханому. Той, накричавши на омегу та розбивши тарілку, яку як раз тримав у руках, пішов додому, кинув на кшталт “не чекай на мене”. Тоді бідолашний Брукс проливав сльози всю ніч, наплювавши на дитину, але під ранок все таки вдалося заснути. Прокинувся він від того, зо його хтось ніжно гладив по, поки ще, плоскому животі, притискаючи до теплого тіла свого альфи. Цього вистачило, щоб розбите серце знову миттю склеїлося.

І все почал.ося спочатку.

Ремі буквально носив коханого на руках, а коли вони дізналися, що буде маленький альфа, щастю не було межі. Джеремі в той же день запропонував розписатися та прийнявся робити дитячу кімнатку.

Батьки Алена хоч і не були в захваті від майбутнього зятя, але щиро раділи за свого сину і терпіли цього пихатого індика, адже дороги назад не було: на шиї виднілась мітка. Омега говорив, що через якийсь час вони полюблять його та все буде чудово.

Ален тонув у коханні, ласці та поцілунках. Кожен раз, коли пара дивилася фільм, Джеремі ніжно гладив округлий животик, відчувая легенькі поштовхи. Усе було просто чудово! Альфа забороняв піднімати важкі речі, змусив звільнитися з роботи та прийняв усі фінансові справи на себе. Але вся ідилія знищилася, ніби по взмаху руки.

На сьомому місяці вагітності Брукс все рідше відчував, як дитина всередині штовхається чт перевертається. Нареченого це насторожило, тому він одразу відвів свого майбутнього чоловіка в лікарню, де того поклали на збереження для повного огляду. Через деякий час живіт почав дуже боліти, тому лікарі поспішили стимулювати штучні пологи.

Дванадцять годин. Саме стільки мучився Ален у передпологовій кімнаті. Від частих спазмів хотілося кричати та лізти на стіну. Було бажання віти вовком, але омега розумів, що не один, і, ймовірно, комусь зараз набагато гірше. Йому потрібна була підтримка, а коханий вже знаходився в іншому місті, не маючи можливості вирватися. А потім почалися пологи.

Омега запам’ятав цю біль назавжди. Все всередині ніби розірвалося, кожна частинка, кожна клітина. Він набирав в легені повітря, продовжуючи  тужитися. И коли все було закінчено, то Ален заспокоївся, важко дихаючи.

Крику не було чути, що напружило молодого батька. Він почав оглядатися, шукаючи очима, перед якими була пітьма, свого малюка. Брукс молився Богу, щоб той не забирав у нього частинку його серця. І молитви були почуті.

Голосний крик дитини осяяв кімнату, змушуючи всіх полегшено видохнути. Лікарі швидко виміряли ріст та вагу, і передали хлопчика татусю, який із останніх сил намагався не заснути. Ален крепко прижав маленького альфу до грудей, цілуючи и кажучи лагідні слова.

Стосовно імені хлопець довго не думав і вирішив назвати малюка Одлі. З Джеремі вони це не обговорювали, тому омега був впевнений, що альфа не буде проти.

А потім, ніби по клацанню пальців, Брукс заснув. Проснувся хлопець вже в палаті, а коло нього стояв похмурий Ремі. Ніби попереднього коханого, який часто зізнавався у любові більше не було.

Альфа без якихось емоцій повідомив, що у сина порок серця, а йому потрібні здорові наслідники та здоровий омега, який зміг би народити ще декількох дітей. А також, ніби ненароком, він добавив, що вони розстаються і що він не бажає чути більше ні про нього, ні про Одлі.

Із пологового будинку Алена забирали батьки, яким кортіло дивитися на онука. Вони вже знали про ситуацію свого сину, але мовчали, хоча а-тато щось весь час ворчав, а о-тато шипів на нього, аби той замовкнув.

Повернувшись до старої квартири, омега вдягнув малюка тепліше, поклав у кроватку, яку а-тато зібрав, та пішов на кухню, пити чай разом із батьками. Ніхто не наважувався щось сказати.

А потім почався жах. Безсонні очі та часті походи до лікарів. В особливо важкі моменти хлопець міцно обнімав свій скарб, та шепотів, що вони і самі справляться, що все буде добре. Хлопчик майже не спав, голосно плакав та заважав своєму татові. Омега закинув навчання, взяв академічну відпустку, а весь час знаходився разом з Одлі. Батьки кожен раз допомагали чим могли, але їхньої зарплатні майже вистачало на них самих, тому великої допомоги чекати не доводилося.

У ту ніч всю квартиру осяяв дитячий крик. Малюк плакав, верещав і ніяк не хотів заспокоюватися, незважаючи на всі спроби Алена заспокоїти його. Омега сильно хвилювався, тому швидко набрав номер швидкої допомоги. Тата з хлопчиком терміново госпіталізували, адже мали підозру на внутрішню кровотечу. Тоді Брукса, наплював на час, подзвонив своїм батькам і слізно просив приїхати.

Хлопчика повезли в операційну, а батька змусили залишитися в коридорі, не пропускаючи далі. Серце хлопця було готово розсипатися на шматки, не маючи змоги склеїтися назад. О-тато міцно обіймав за плечі та намагався заспокоїти свого сина, поки а-тато ходив туди-сюди, роздумуючи де можна було б дістати гроші на майбутнє лікування.

А потім, через три години, червона лампочка, яка освітлювала напис “йде операція”, погасла, а з кімнати вийшов чоловік. Ален миттю виявися біля нього, благаючи підійти до свого малюка, але лікар лише мовчав. А коли омега заспокоївся та замовк, бета сказав слова, які досі страшним ехом лунають в голові хлопця:

— Мені дуже шкода, ми не змогли врятувати вашого сина. Вибачте…

Істерика захопила Брукса повністю. Він голосно кричав та плакав, вимагаючи впустити його до сина. Він казав, що лікар бреше і зараз його хлопчик посміхнеться, коли побачить свого тата, як робив кожний ранок впродовж двох місяців. І навіть коли йому через декілька година дозволили взяти холодне тіло альфочки на руки, Ален безнадійно намагався розбудити його. Йому здавалося, що це все страшний сон і зараз він прокиниться та побачить красиве лице свого малюка. Він тормошив тільце, сподіваючись, що ось-ось син відкриє очі, але магії не відбулося. Маленьке серденько назавжди припинило битися у грудях.

Похорони відбулися на наступний день. Трунар, завершивши закопувати нову могилу, з якимось сумом поглянув на хлопця, а потім пішов. Незважаючи на дощ, який тривав уже години три, омега упав на коліна, схиливши голову прямо до землі, заплакав. Він проклинав той день, коли Господь забрав його ні в чому не винного малюка, який прожив всього-навсьго два місяці. О-татові в цей момент стало зовсім зле і він заплакав разом із сином приймаючи таблетки від серця. А його чоловік тремтячою рукою тримав чорну парасольку, який згодом виявся на землі. Альфа, піднявши голову на пасмурне небо, проклинав Джеремі, котрий повів себе як останній боягуз.

З цього моменту мнув рік.

В квартирі було холодно, а від дитячих речей Брукс позбувся одразу же: якби він бачив би їх кожен день, то точно зробив би щось із собою. Навіть кіт, якого випадково врятував омега, не зміг підняти настрій. Як виявилося, хоча б хтось чекає на нього кожен вечір. коли той приходить з роботи.

Чорниш як зазвичай почав тертися об ногу госоподара, муркоча. Ален здавлено припідняв куточки губ, ледве видавивши із себе посмішку. Омега розпакував пакети, склав продукти в холодильник та пішов у кімнату. Уже було пізно, тому хлопець переодягнувся, та, не мая бажання що-небудь готувати, влігся на лілко, перед цим прийняв таблетку заспокійливого. Кіт ніби відчув смуток господара, прибіг до нього, запригнув на ліжко, ліг рядом та почав мурликати. Через деякий час у квартирі лунала тиша.

Брукс втомлено гладив улюбленця, дивлячись у стелю, звідкіля долинали крики дитини. Він бігав, носився по кімнаті, не маючи бажання лягати спати. Самотня сльоза повільно скотилася по щоці, змушуючи зажмуритись та здавлено видохнути. Омега вже давно звикся із думкою, що дітей у нього більше не буде, адже такого страшного ніхто не захоче взяти за чоловіка, а навіть якщо і так, то всі будуть народжуватися хворими.

Взявши пластинку таблеток, хлопець видав ще дві, ковтаючи заспокійливе. Він думав, що так буде ліпше. Ліпше для нього…

***

Поставивши кошик з Чорнишем на підлогу, Ален почав шукати в сумці свої ключи. Всю тижневу відпустку він провів в компанії батьків, які жили за містом та мали невеличку хатинку в селі. Спокій та тиша — як раз те, що потрібно для хлопця. Звісно, оставити свого улюбленця тиждень голодувати він не зміг, тому взяв із собою.

Дзвінок мобільного телефону змусив здригнутися від неочікуваності. Брукс прийняв виклик, питискаючи смартфон до вуха плечем, але все ще не покидав надії знайти ключи.

— Так, тату, щось трапилося?

— Сонечко, ти в нас ключи від квартири забувся… — невпевненно промимрив чоловік. — Може, ти приїдиш до нас назад?

— Тат, я сів на останній автобус, таксі викликати я не збираюся… Завтра заберу.. Приїду першим рейсом.

— А де ж ти ночувати будеш? — занепокоївся омега. —  Не на вокзалі ж, правда?

— Тат, ну який вокзал? Я в колеги по роботі заночую, все буде добре, — чудово знаючи свого о-тата, хлопець почав тараторити про те, що телефон розряджується і, побажавши солодких снів, скинув виклик.

На справді, Брукс збрехав. Його колеги не дуже люблять його, тим паче не факт чи знають його ім’я взагалі. Діставши нявкаючого кота з кошика, хлопець погладив його та осів на підлогу разом з ним.

— Потрібно якось перечекати ніч, Чорниш. Де та як, я не уявляю…

А що коли попросити в сусідів по поверху? Ні, не варіант… За стіною живе дідусь, який весь час бурчить і дуже недоброзичливий. Швидше під ноги плюне, аніж дослухає ситуацію до кінця. Поруч живе бета разом із трьома дітьми та чоловіком омегою. Напевно, їм і самим нема де спати, не кажучи вже про непроханого гостя. Біля них хлопець-собачник із злою вівчаркою, яка просто роздере Чорниша.

Була ідея піднятися на поверх вище. Оскільки будинок невеликий і розташований майже в центрі міста, весь перший поверх викупили для магазинів. Стоячи на третьому поверсі разом із кошиком, у якому знову почав нявкати Чорниш, омега озирнувся. У квартиру прямо над ним нещодавно заселилася нова сім’я з тією самою дитиною. Може, у них попросити допомоги? Адже вони навряд чи когось знають із сусідів, а омега міг би залишитися з малюком на кілька годин із задоволенням, у випадку чогось.

Глибоко видихнувши, хлопець, набравшись сміливості, постукав у двері, але потім, за мить, його охопила паніка: в очах сусідів він виглядатиме повним лузером. Краще б на вокзалі переночував. Не встиг Брукс зробити й кроку до сходів, як двері відчинилися, а на порозі стояв альфа.

— Д-доброго вечора, я ваш сусід знизу, мене звати Ален, приємно познайомитися, — швидко пролепотів омега, сильно хвилюючись. — Пробачте за такий пізній візит, у мене сталася неприємна ситуація, я забувся ключи дома в батьків, а вони живуть за містом, але рейси туди будуть лише завтра. Можна мені переночувати у вас? — варто було хлопцю зупинитися, як він побачив нерозуміючий погляд альфи. Йому стало так соромно, що він проситься переночувати у незнайомої людини, что він одразу почервонів. — Ам… Пробачте. Я пошукаю інше місце та більше вас не буду турбувати. Гарного вечора, — Брукс почервонів ще сильніше, коли відвернувся. Було дуже незручно в цій ситуації.

— Стривайте, — вигукнув його новий сусід. Ален здивовано повернулвся. — Я не можу дозволити невинному омезі гуляти містом пізньої осені, — альфа відчинив двері ширше, запрошуючи всередину. — До того ж, коли ви мій сусід знизу. Мій син дуже любить бігати пізно ввечері, тому я впевнений, що завдав вам більше проблем. І ваш кіт скоро збожеволіє, якщо ви не випустите його, — усміхнувся чоловік, все ще стоячи на майданчику з широко відчиненими дверима. — Мене звати Адам, приємно познайомитись, сусіде.

*Ремі – скорочене від Джеремі